Постанова

від 20.05.2024 по справі 910/14356/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Справа №910/14356/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Войцеховська Н.Я.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатив Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 (повний текст складено 15.01.2024)

у справі №910/14356/23 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатив Агро"

про стягнення 2 998 410,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатив Агро" (далі - ТОВ "Альтернатив Агро") заборгованості у розмірі 2 998 410,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині внесення плати за користування та зберігання вагонів під час їх простою на залізничних коліях по станції Вадул Сірет Львівської залізниці, внаслідок чого позивачем нараховано плату в загальній сумі 2 998 410,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Альтернатив Агро" на користь АТ "Укрзалізниця" в особі Філії 2 998 410,00 грн плати за користування вагонами та 44 976,15 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо дотримання правил користуванням вагонами, у зв`язку з чим останнім порушено умови перевезення вантажів залізничним транспортом, умови договору та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 2 998 410,00 грн. При цьому, місцевий господарський суд встановив, що позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, АТ "Укрзалізниця" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №904/1814/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Так, на переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Альтернатив Агро" у справі №910/14356/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14356/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14356/23.

15.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14356/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 залишено без руху.

27.02.2024, через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14356/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 призначено на 27.03.2024 Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 19.03.2024.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці судове засідання, призначене на 27.03.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 призначено на 17.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 до 20.05.2024.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві позивач вказує, що твердження відповідача, що позивачем пропущений строк позовної давності необґрунтовані та такі, що не заслуговують на увагу.

Так, позивач звертає увагу, що перевезення вагонів у червні-серпні 2022 року, здійснювалось на підставі договору від 25.02.2020 №8264196 про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, укладеним між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Альтернатив Агро". Відповідно до пункту 7.3 даного договору сторони домовились, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

На переконання позивача, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що моментом, з якого розпочинається перебіг позовної давності до позовних вимог у цій справі, є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме день закінчення затримки вагонів, а не день складання актів загальної форми, які фіксують початок затримки вагонів на станції призначення.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 20.05.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 в його електронний кабінет.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/14356/23 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.02.2020 АТ "Укрзалізниця" (перевізник) на вебсайті http://uz-cargo.com оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, як публічну пропозицію для укладення договору.

11.03.2020 ТОВ "Альтернатив Агро" (замовник) подало АТ "Укрзалізниця" повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-36538516/2020-0001 та заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36538516/2020-0001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 ЦК України.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на вебсайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору).

Відповідно до пункту 1.9 договору перевізник за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) з зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію, відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 договору).

За змістом пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення, відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів перевізника - за три доби до дати навантаження.

Пунктом 2.1.4 договору встановлено, що замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору. При цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.

Відповідно до пункту 2.1.5 договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані з затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

У строки, встановлені розділом 4 договору, замовник зобов`язаний підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пункт 2.1.7 договору).

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору визначено, що перевізник зобов`язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів).

Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів, відповідно до затверджених планів і заявок замовника, згідно з інформацією розміщеною у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.

Відповідно до пункту 3.4 договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Згідно з пунктом 3.4.2 договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу, визначена у додатку 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору.

За умовами пунктів 3.4.3, 3.4.4 договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки, відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника, у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.

У пункті 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору).

Як зазначає позивач, у червні-серпні 2022 року відповідач виступав одержувачем вантажу "Вагони порожні на своїх осях" (ЄТСНВ-421034) №№51776466, 50030337, 50030535, 50984319, 50030832, 50030626, 51777068, 50030709, 51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50736354, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 50984269, 51777043, 51776854, 51776706, 50984483, 51776490, 51776847, 50979764, 50030584, 50979855, 50030642, 50979221, 50979822, 50979756 за перевізними документами (накладними) від 10.06.2022 №43973833, від 01.06.2022 №43931872, від 13.06.2022 №38657698 (досилка до основної відправки №43931872), від 02.06.2022 №43934546, від 09.06.2022 №43972264, від 29.07.2022 №44226355 (графа 4 вказаних накладних).

У графі 20 вказаних вище перевізних документів також зазначено, що вагони направлялися до пункту навантаження для одержувача ТОВ "Альтернатив Агро".

Згідно з відомостями вагонів до накладних №№43931872, 38657698, 43934546, 43972264, 44226355 та графи 20 накладної №43973833 зазначено, що власником перевезених вагонів виступає ООО "ТК "ПрофЛоджистик".

Пунктом 2.2 Правил планування перевезень вантажів передбачено, що згідно з договором про організацію перевезень, не пізніше 12 днів до початку наступного місяця, відправник надає залізниці місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення.

Відповідно до пункту 5.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вантажних вагонах здійснюється на договірних засадах, згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

Згідно з пунктом 7.1.1 Правил планування перевезень вантажів планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН).

Однак, у червні-серпні 2022 року по станції Вадул-Сірет в АС МЕСПЛАН не було узгоджених планів на навантаження для вантажовласника ТОВ "Альтернатив Агро".

Станцією Вадул-Сірет, під час обробки перевізних документів по прибуттю, повідомлено одержувача про прибуття вагонів (в тому числі й електронними засобами з відміткою у графі 49 накладних), встановлено відсутність планів на навантаження та складено акти загальної форми ГУ-23 №900 від 21.06.2022, №940 від 22.06.2022, №1560 від 30.07.2022, №2359 від 29.08.2022 на засвідчення вказаних обставин та в очікуванні інформації від вантажоодержувача ТОВ "Альтернатив Агро" щодо подальшого відправлення вагонів.

В подальшому, працівниками станції Вадул-Сірет оформлені перевізні документи на відправлення кожного із вказаних вище вагонів, а саме:

- накладну №35776194 на групу вагонів №№50984483, 51776847, 51776490, 50030337, 51776466, проведено 18.10.2022 о 16:00 год;

- накладну №35686427 на групу вагонів №№51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50030626, 50030535, проведено 12.10.2022 о 18:00 год;

- накладну №35617562 на групу вагонів №№51777068, 50030709, 50736354, 50984319, 50030832, проведено 07.10.2022 о 14:25 год;

- накладну №35196492 на групу вагонів №№51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 50984269, 51777043, 51776854, 51776706, 50979756, 50979822, проведено 09.09.2022 о 20:58 год;

- накладну №35603422 на групу вагонів №№50979764, 50979855, 50030642, 50979921, 50030854 проведено 06.10.2022 о 16:45год.

Дата та час оформлення перевізних документів на відправлення кожного з вказаних вище вагонів зі станції Вадул-Сірет також зазначені в актах загальної форми ГУ-23 №2607, 2608 від 09.09.2022, №3062 від 06.10.2022, №3071 від 07.10.2022, №3093 від 12.10.2022, №3155, 3156 від 18.10.2022, які складені станцією Вадул-Сірет для фіксації години накладання електронного цифрового підпису (ЕЦП) працівника станції в електронній накладній при прийманні порожніх вагонів по відправленню.

У зв`язку з недостатністю грошових коштів на коді платника ТОВ "Альтернатив Агро" для стягнення витрат, на підставі актів загальної форми ГУ-23 №900 від 21.06.2022, №940 від 22.06.2022, №1560 від 30.07.2022, №2359 від 29.08.2022, №2607 від 09.09.2022, №2608 від 09.09.2022, №3062 від 06.10.2022, №3071 від 07.10.2022, №3093 від 12.10.2022, №3155 від 18.10.2022, №3156 від 18.10.2022. №3157 від 18.10.2022, які є підставою для матеріальної відповідальності вантажовласника, станцією Вадул-Сірет складено відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №03079001 на суму 2 423 611,50 грн без ПДВ (2 908 333,80 грн з ПДВ) та накопичувальні картки форми ФДУ-92 №03079001, 03079002 на зберігання власного рухомого складу на своїх осях на суму 75 063,50 грн без ПДВ, (90 076,20 грн з ПДВ).

Звертаючись до суду з даним позовом, АТ "Укрзалізниця" в особі Філії зазначає, що за весь час затримки вагонів, з вини вантажоодержувача, нараховано плату за користування вагонами у загальній сумі 2 998 410,00 грн з ПДВ, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності, передбаченого частиною 5 статті 315 ГК України та статті 137 Статуту залізниць України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 306 ГК України, передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5).

Згідно з частиною 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

За приписами статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць України. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту залізниць України).

Статтею 71 Статуту залізниць України встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На одержувача покладено обов`язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

У пункті 8 Правил зберігання вантажів встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника), після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Таким чином, зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, передбачено, що при перевезеннях, у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16.

За змістом статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати, у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Таким чином, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування), визначений Правилами користування вагонами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлюватися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу, під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні, регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничні послуги.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (пункт 12 Правил користування вагонами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (пункт 13 Правил користування вагонами).

У пункті 14 Правил користування вагонами встановлено, що розмір плати за користування вагонами і контейнерами, в залежності від часу користування, встановлюється згідно з чинним законодавством.

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (пункт 15 Правил користування вагонами).

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009, відповідно до якого при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції. Ставка плати за користування вантажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн за кожну годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції

Збір за зберігання вантажу розраховується відповідно до пункту 2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1).

За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (пункт 5 розділу V Збірника тарифів).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, що плата, заявлена до стягнення позивачем, нарахована за період затримки вагонів та є наслідком порушення відповідачем нормативно визначених правил користування вагонами.

При цьому, в силу статті 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;

в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями, заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Таким чином, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції, не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами №№51776466, 50030337, 50030535, 50984319, 50030832, 50030626, 51777068, 50030709, 51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50736354, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 50984269, 51777043, 51776854, 51776706, 50984483, 51776490, 51776847, 50979764, 50030584, 50979855, 50030642, 50979221, 50979822, 50979756, судовою колегією не виявлено у ньому помилок, з огляду на що, плата за користування вагонами становить 2 998 410,00 грн з ПДВ.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо дотримання правил користуванням вагонами, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем порушено умови перевезення вантажів залізничним транспортом, умови договору та положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 2 998 410,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача відносно пропуску позивачем строку шестимісячного строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, пунктом 6 частини 3 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку із перевезенням вантажу, пошти.

У пункті 3 статті 925 ЦК України зазначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається до транспортних кодексів (статутів).

Крім того, у статті 920 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена, за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, перевезення вантажів у червні-серпні 2022 року здійснювалося на підставі договору від 25.02.2020 №8264196 про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Альтернатив Агро" в порядку статті 634 ЦК України шляхом приєднання.

Відповідно до пункту 7.3 даного договору, сторони домовились, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Така затримка вагонів, одержувачем яких виступав відповідач, на станції Вадул-Сірет відбулася, у зв`язку з відсутністю планів на навантаження та є триваючою дією, яка розпочалася 21.06.2022, відповідно до актів загальної форми ГУ-23, які наявні в матеріалах справи.

Відправлення вагонів відбувалось поетапно, починаючи з 09.09.2022 до 18.10.2022, що також зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, наявними у справі.

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 129 Статуту залізниць України, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Відповідно моментом, з якого розпочинається перебіг позовної давності до позовних вимог у даній справі, є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів та складання відповідних актів загальної форми про закінчення затримки вагонів, а не день складання актів загальної форми, які фіксують початок затримки вагонів на станції призначення.

Такої ж позиції у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.12.2019 у справі №906/168/18.

Таким чином, враховуючи, що відправлення першої групи вагонів відбулося 09.09.2022 та відповідно 06.10.2022, 07.10.2022, 12.10.2022, 18.10.2022, а згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому позивач надіслав позовну заяву до суду, АТ "Укрзалізниця" звернулося до господарського суду з позовом у цій справі 06.09.2023, тобто в межах визначеного сторонами у договорі строку позовної давності.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем не пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Альтернатив Агро" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатив Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/14356/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатив Агро".

4. Матеріали справи №910/14356/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддями - 23.05.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов