Ухвала

від 15.01.2024 по справі 911/108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" січня 2024 р. м. Київ Справа №911/108/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.18, оф.1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР» (07301, Київська обл., м.Вишгород, вул.Київська, 10)

про стягнення 5431588,04 грн

Суддя: Третьякова О.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР» (далі відповідач) 5431588,04 грн штрафних санкцій, з яких 4341588,04 грн пені та 1090000,00 грн штрафів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про співробітництво від 08.12.2021 №17926/13, надалі Договір про співробітництво, за яким сторони прийняли на себе певні зобов`язання з метою реалізації відповідачем проекту «КРИЛА», під яким мається на увазі будівництво на земельних ділянках позивача малоповерхових житлових будинків (таунхаусів) з метою подальшого володіння відповідачем на праві власності даними таунхаусами. Позивач посилається на те, що в Договорі про співробітництво було визначено 112 земельних ділянок, які позивач зобов`язався передати відповідачу, а відповідач зобов`язався викупити у позивача до закінчення строку дії Договору про співробітництво (до 01.09.2023), однак протягом дії Договору про співробітництво відповідач фактично викупив лише 10 із зазначених 112 земельних ділянок. Також в Договорі про співробітництво було передбачено зобов`язання відповідача передати позивачу 950 квадратних метрів таунхаусів (завершеного будівництва та прийнятого в експлуатацію Об`єкта будівництва), а саме по 105 квадратних метрів до 10.06.2022, до 10.07.2022, до 10.09.2022, до 10.11.2022, до 10.03.2023, до 10.05.2023, до 10.06.2023, до 10.08.2023 та 110 квадратних метрів до 01.09.2023 (105 х 8 + 110 = 950). Позивач при цьому посилається на те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання Договору про співробітництво, а тому позивач в позовній заяві вказує, що він має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальній сумі 5431588,04 грн, передбачених Договором про співробітництво, а саме:

(1) передбаченої пунктом 12.3 Договору про співробітництво пені в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, загальна сума якої за розрахунком позивача станом на 08.01.2024 становить 4341588,04 грн. Позивач в позовній заяві зазначає, що розрахунки розміру пені містяться в додатках до позовної заяви. Проте серед додатків до позовної заяви (всього 20 додатків відповідно до переліку, наведеного позивачем в позовній заяві) розрахунок пені не значиться і позивачем розрахунок пені до позовної заяви фактично ненаданий;

(2) передбаченого пунктом 12.7 Договору про співробітництво штрафу у розмірі 545000,00 грн;

(3) передбаченого пунктом 12.9 Договору про співробітництво штрафу у розмірі 545000,00 грн.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 4341588,04 грн пені, 545000,00 грн штрафу та 545000,00 грн штрафу, що сукупно становить 5431588,04 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем до Господарського суду Київської області подана заява про забезпечення позову від 10.01.2024, надалі заява про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на 9 земельних ділянок відповідача, які були набуті відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем в якості продавця та відповідачем в якості покупця протягом грудня 2021 лютого 2022 на виконання Договору про співробітництво, а саме позивач просить накласти арешт на належні відповідачу на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3210800000:01:132:0852, 3210800000:01:132:0853, 3210800000:01:132:0855, 3210800000:01:132:0856, 3210800000:01:132:0864, 3210800000:01:132:0863, 3210800000:01:132:0861, 3210800000:01:132:0860, 3210800000:01:132:0859, із забороною усім державним реєстраторам, зокрема приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вищезазначених земельних ділянок.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову в своїй заяві про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що позивач перед зверненням до суду з даним позовом направив відповідачу вимогу від 24.10.2023 про сплату штрафних санкцій, однак 01.11.2023 відповідач відчужив одну із своїх земельних ділянок, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0862, що свідчить, як вважає позивач, про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги. Також позивач посилається на те, що балансова вартість усіх земельних ділянок становить 83648,05 грн, відтак накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення 5431588,04 грн і мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи господарську діяльність останнього. Також позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки може призвести не тільки до неможливості виконання рішення суду у цій справі, а й до завдання збитків позивачу, оскільки продаж відповідачем вказаних 9-ти земельних ділянок різним фізичним особам призведе до порушення цілісного земельного масиву та неможливості реалізації забудови таунхаусів. При цьому позивач готовий запропонувати зустрічне забезпечення у розмірі 10000,00 грн.

Розглянувши зазначену заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Отже, забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доданим до неї позивачем доказам, суд відмічає, що аргументація позивача з питання вжиття заходів забезпечення позову є суперечливою, а саме.

(1) З`ясовуючи обсяг позовних вимог позивача, в т.ч. з метою оцінки адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд відмічає, що позовні вимоги на загальну суму 5431588,04 грн в основній (переважній) їх частині складаються із вимог про стягнення пені (на загальну суму 4341588,04 грн), при цьому ні позовна заява, ні заява про забезпечення позову не містять якого-небудь розрахунку пені на загальну суму 4341588,04 грн. Враховуючи ненадання позивачем суду обґрунтованого розрахунку переважної частини обсягу позовних вимог (на суму 4341588,04 грн), суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що вимоги заявника щодо забезпечення позову є адекватними обсягу позовних вимог.

(2) Надаючи оцінку вимогам заявника щодо забезпечення позову з точки зору розумності, обґрунтованості і адекватності та наданим доказам, суд зазначає наступне.

Доводи позивача про те, що позивач перед зверненням до суду з позовом направив відповідачу вимогу від 24.10.2023 про сплату штрафних санкцій, а 01.11.2023 відповідач відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0862, самі по собі не є достатніми для висновку про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги. Так, позивач в позовній заяві (стор.7) зазначає, що позивач направляв відповідачу поштовим відправленням вимогу від 24.10.2023 про сплату штрафних санкцій, однак відповідне поштове відправлення відповідачем фактично не було отримано у відділенні «Укрпошти» та було повернуто позивачу поштовим відділенням. Отже, якщо відповідач фактично не був обізнаний з вимогою позивача від 24.10.2023 про сплату штрафних санкцій, яка містилась у вказаному поштовому відправленні, то відчуження відповідачем земельної ділянки 01.11.2023 не вказує на ухилення відповідачем від виконання зобов`язання про сплату штрафних санкцій після пред`явлення (направлення) вимоги позивачем, а яких-небудь інших доказів та доводів щодо цього, в т.ч. щодо обізнаності відповідача з вимогою позивача до відповідача про сплату штрафних санкцій, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено.

Крім того, доводи позивача про те, що вартість земельних ділянок відповідача становить лише 83648,05 грн, а відтак накладення арешту на зазначені земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення 5431588,04 грн і мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, є суперечливими доводами позивача. Так, якщо сукупна вартість земельних ділянок, про арешт яких просить позивач, є настільки незначною (як стверджує позивач 83648,05 грн) в порівнянні з сукупним розміром позовних вимог (5431588,04 грн), то в такому випадку накладення арешту на вказане нерухоме майно, про застосування якого просить позивач в заяві про забезпечення позову, не зможе досягти мети забезпечення позову забезпечення виконання можливого рішення суду про стягнення грошових коштів (штрафних санкцій) в розмірі 5431588,04 грн.

Також суперечливими в цьому випадку є доводи позивача про те, що застосування іншого заходу забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти відповідача здатне суттєво погіршити майновий стан відповідача, а арешт на земельні ділянки, про застосування якого просить позивач, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача. Так, в заяві про забезпечення позову позивач одночасно стверджує і те, що у відповідача немає іншого майна, окрім земельних ділянок, про арешт яких просить позивач. Отже, якщо, як зазначає позивач, у відповідача немає іншого майна, окрім земельних ділянок, про арешт яких просить позивач, то накладення арешту на усі земельні ділянки відповідача по суті є рівнозначним арешту всього майна відповідача, а тому доводи позивача про мінімальний вплив на повсякденну роботу відповідача заходів забезпечення позову у вигляду арешту земельних ділянок є непереконливими, суперечливими та судом відхиляються.

Посилання позивача на дані ресурсу «Опендатабот» про фінансову звітність відповідача за 2022 рік судом відхиляються, оскільки фінансова звітність юридичної особи за 2022 рік відображає стан активів та зобов`язань такої юридичної особи на кінець звітного періоду (в даному випадку 2022 рік), в той час як заява про забезпечення позову подана позивачем вже в 2024 році і позивачем не обґрунтовано, яким чином фінансова звітність відповідача за 2022 рік може відображати стан поточних активів та зобов`язань відповідача на момент звернення позивача із заявою про забезпечення позову (2024 рік). Крім того, суд зауважує, що гіпотетичний складний фінансовий стан відповідача не належить до кола підстав, визначених ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування та доказів наявності обставин для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

(3) Надаючи оцінку забезпеченню збалансованості інтересів сторін, а також наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову, про застосування якого позивач просить суд, і предметом позовної вимоги, суд зауважує наступне.

Відповідно до поданої позивачем позовної заяви, предметом позовних вимог є стягнення позивачем з відповідача грошових коштів (штрафних санкцій) з підстав невиконання та/або відмови відповідача від виконання певних зобов`язань. В той час як у заяві про забезпечення позову позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказує те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та продаж відповідачем земельних ділянок різним фізичним особам призведе до порушення цілісного земельного масиву та неможливості реалізації забудови таунхаусів в майбутньому. З цього приводу суд зауважує, що право на земельні ділянки та завершення здійснення забудови таунхаусів не є предметом позовних вимог у поданому позивачем позові: позов позивача до відповідача про стягнення штрафних санкцій не є позовом про спонукання відповідача здійснити (завершити) забудову земельних ділянок таунхаусами, рівно як і не є позовом про повернення (витребування позивачем у відповідача) земельних ділянок чи про інше право позивача на земельні ділянки, тобто в даному випадку позовні вимоги позивача до відповідача не стосуються спору про право на земельні ділянки, про накладення арешту на які позивач просить суд у заяві про забезпечення позову.

Як вже зазначив суд, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. За таких обставин, доводи позивача у заяві про забезпечення позову про ризик порушення цілісного земельного масиву та неможливості в майбутньому здійснення забудови таунхаусами вказаних земельних ділянок, про арешт яких просить суд позивач, не стосуються виконання можливого судового рішення у межах заявленого позивачем позову про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 5431588,04 грн. Тобто у межах вказаної аргументації позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову, про застосування якого позивач просить суд, і предметом позовної вимоги, що також є підставою для відмови судом у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 10.01.2024.

Керуючись ст.136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «РОКАЧ ЛІМІТЕД» у задоволенні заяви від 10.01.2024 (вх.№5/24 від 11.01.2024) про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВАЙС ТРЕЙДЕР».

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.01.2024

Суддя О.О. Третьякова