ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" грудня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2243/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Ісак Д.П.
розглянувши справу № 916/2243/23 в порядку загального позовного провадження
за позовом: заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси /ЄДРПОУ 03528552, адреса 65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1, e-mail: prokuratura2@od.gp.gov.ua/ в інтересах держави
до відповідачів: 1) Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: rada@omr.gov.ua/;
2) товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К /ЄДРПОУ 33757245, адреса 68302, Одеська обл., Ізмаїльський р., м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20/;
3) товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс /ЄДРПОУ 42556421, м. Одеса, вул. Колонтаївська, 71/
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради /ЄДРПОУ 44162529, адреса 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, е-mail: zem@omr.gov.ua/
про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельної ділянки
за участі представників сторін:
від прокурора: прокурор Дичко В.О., посвідчення № 073430 від 01.03.2023;
від відповідача1: Садардінова І.В. порядку самопредставництва органу місцевого самоврядування;
від відповідача2: адвокат Фатеєва Я.А. на підставі ордеру ВН № 1258518 від 19.06.2023;
від відповідача3: Гидирим О.А. в порядку самопредставництва юридичної особи;
від третьої особи: Ярошенко Г.Ю. в порядку самопредставництва юридичної особи.
ВСТАНОВИВ:
26.05.2023 заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави /прокурор/ звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 2320/23/ до Одеської міської ради /відповідач1/, товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К /відповідач2/, товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс /відповідач3/, в якій просив суд:
1. Визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, та надання її товариству з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (за виключенням пункту 7).
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), укладений 25 лютого 2016 року між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №75.
3. Визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К, та надання товариству з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс в оренду земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), площею 0,2763 га (категорія земель-землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення: В.03.15 - для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови) до 25.02.2041 року.
4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), укладений 03.03.2019 між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №139.
5. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ є незаконними та підлягають скасуванню, договори оренди № 75 від 25.02.2016 та № 139 від 01.03.2019 визнанню недійсними, а земельна ділянка поверненню територіальній громаді міста Одеса, оскільки спірні рішення були прийняті Одеською міською радою з порушенням вимог ч. 2 ст. 124, ст.ст. 134, 135 ЗК України.
Оскільки на підставі зазначених рішень між відповідачами було укладено договір оренди спірної земельної від 25.02.2016 та від 03.03.2019, тому такі договори суперечить законодавству та підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 31.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/2243/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.06.2023 об 11:30 год.
16.06.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача1 про продовження строку на надання відзиву /вх. № 19908/23/.
21.06.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача1 - Одеської міської ради про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача /вх. № 20428/23/ у справі № 916/2243/23, а саме Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Відповідач1 вказує, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки департаменту.
26.06.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача2 /вх. № 20945/23/, в якому відповідач2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач2 посилається на те, що позовна заява прокурора не містить доказів здійснення ТОВ «Рута Нова-К» (першим землекористувачем після формування земельної ділянки) нового будівництва будь-якого іншого об`єкту нерухомості ніж АЗС. Взагалі, правова позиція прокурора побудована на штучній підміні понять «реконструкція» та «нове будівництво»: уся практика Верховного суду, на яку посилається прокурор, стосується нового будівництва; посилання на містобудівну документацію стосуються заборони на нове будівництво певних об`єктів.
Відповідач2 зазначає, що реконструкція наявного об`єкта нерухомості підпадає під визначення поняття «розпорядження» майном, що є виключною правомочністю власника, з врахуванням обмежень, що встановлені суспільством. З визначення терміну реконструкція вбачається, що вона є різновидом обслуговування, поряд з реставрацією та капітальним ремонтом.
Відповідач2 зауважує, що для експлуатація та обслуговування наявної автозаправної станції, до складу якої входила одноповерхова будівля, а також споруди, зокрема, резервуари, очисні споруди тощо, необхідна саме така земельна ділянка, яка і була відведена Одеською міською радою у 2015 році. Саме на цій земельній ділянці існувала автозаправна станція ВАТ «Одеснафтопродукт» станом ще у 2000 році.
Відповідач2 вказує, що до моменту набуття права користування земельною ділянкою в ТОВ «Рута Нова-К Плюс» у порядку переходу за ст. 120 ЗК України таке право щодо ТОВ «Рута Нова-К» не оскаржувалося, рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Рута Нова-К» не було визнаним незаконним, а договір оренди від 25.02.2016 - недійсним у судовому порядку. Відповідач2 зауважує, що навіть наявність порушень під час передачі земельної ділянки першому користувачу (якщо такі будуть встановлені судом) не може бути підставою для визнання незаконним рішення про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Рута Нова-К Плюс» у порядку переходу права користування за ст. 120 ЗК України.
Відповідач2 вважає, що надані позивачем дозвільні документи на проведенні будівельних робіт, які виконуються співвідповідачем ТОВ «Рута Нова-К Плюс» у 2020-2023 році, є неналежними доказами для підтвердження обставин прийняття Одеською міською радою оскаржуваних рішень у 2015 та 2018 роках.
Відповідач2 вказує, що містобудівельна документація міста Одеси розроблялася за наявності за адресою вул. Балківська, 131А, автозаправної станції, що належала ТОВ «Рута Нова-К» на праві власності.
Також відповідач2 зауважує, що відсутність або наявність будь-чого на земельній ділянці на теперішній час не входить до предмету доказування у справі, що розглядається, оскільки для фактично-доказової бази цієї справи відноситься наявність нерухомого майна на земельній ділянці лише станом на 10.09.2015 (дату прийняття рішення про відведення сформованої земельної ділянки першому землекористувачу).
27.06.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача3 /вх. № 21164/23/, в якому ТОВ «Рута Нова-К Плюс» просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач3 посилається на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026, наданій у користування ТОВ «Рута Нова-К», розташований об`єкти нерухомого майна, що належить цьому товариству на праві власності відповідачу, що виключає відчуження вказаної земельної ділянки виключно на конкурентних засадах.
Відповідач3 вважає, що Одеська міська рада, прийняла оскаржуване рішення, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень.
Відповідач3 наголошує, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. Оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, на думку відповідача3 саме прокурор повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації, зокрема реконструкції, розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.
Відповідач3 зазначає, що державні будівельні норми не встановлюють залежність площі земельної ділянки від площі нерухомого майна, яке на ній розміщене. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами необхідності використання відповідачами ТОВ «Рута Нова-К» та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідач3 напроти зауважує, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був розроблений та погоджений з усіма необхідними службами, прокурором відповідні обставини не спростовані.
Відповідач3 вказує, що посилання, що будівництво автозаправної станції не передбачено в межах вулиць Разумовської, Косвеної, Середньої та Банківської в м. Одесі під час прийняття Одеською міською радою спірного рішення від 10.09.2015 №7048-VI спростовуються -висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.09.2015 №01-11/353-30 та листом в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Боринської Тетяни від 16.03.2023 №01-10/69г. Окрім того, земельна ділянка по вул. Балківської, 131-А в м. Одеса, не перебуває в охоронюваних законом зонах, в яких заборонено будівництво автозаправних станцій.
Відповідач3 зауважує, що визначення органом місцевого самоврядування такого цільового призначення як «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» здійснено відповідно до законодавства, з огляду на те, що відповідна земельна ділянка розташована в межах території щодо якої затверджено містобудівну документацію на місцевому рівні.
Відповідач3 вказує, що оскільки підстав для визнання рішення Одеської міської ради незаконним та його скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним оспорюваних договорів оренди земельної ділянки відсутні. Відповідач зауважує, що виникненню права оренди у ТОВ «Рута Нова-К Плюс», виходячи з національної системи регулювання підстав та порядку набуття такого права, слугувала та передувала активна участь в такому процесі органів влади, зокрема, і Одеської міської ради, а тому відповідальність за вказані процедури не може покладатися на ТОВ «Рута Нова-К Плюс», який розраховував на їх належність та легітимність, а тому визнання договору недійсним є за своєю суттю втручання у право особи мирно володіти майном.
28.06.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача1 /вх. № 21390/23/, в якому відповідач1 просить залишити позов прокурора без розгляду. В іншому випадку відповідач1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач3 посилається на те, що прокурором у даній справі не наведено конкретних норм чинного законодавства, яким не відповідають оскаржувані рішення Одеської міської ради. Більше того, прокурором не доведено наявність будь-яких порушень процедури надання земельної ділянки в оренду як ТОВ «Рута Нова-К», так і ТОВ «Рута Нова-К Плюс».
Міська рада зауважує, що за законом право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об?єкт нерухомого майна, має належати виключно особі, якій належить об?єкт нерухомого майна, що знаходиться на відповідній земельній ділянці. Законодавством не визначається конкретний вид цільового призначення земельної ділянки, яку має право отримати в оренду особа, якій належить право власності на об?єкти нерухомості на ній. Жоден нормативний акт не встановлює можливість надання земельної ділянки у відповідності до положень ст. 124 ЗК України лише «Для обслуговування та експлуатації об?єктів нерухомості», як це намагається трактувати прокурор у позовній заяві. У зв`язку із чим, на думку відповідача1, намагання прокурора обмежити ТОВ «Рута Нова-К» у визначенні цільового призначення земельної ділянки та обмежити Одеську міську раду в її правах та обов?язках щодо визначення цільового призначення земельної ділянки для орендаря, не має будь-якої правової підстави.
Міська рада наголошує, що розташування на спірній земельній ділянці належного ТОВ «Рута Нова К» нерухомого майна зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, та, як наслідок, виключає застосування суб?єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажі права на оренду спірної земельної ділянки.
Відповідач1 вказує, що законні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою відсутні, так як чинне законодавство встановило єдину вимогу для отримання земельної ділянки в оренду без проведення торгів - розташування на ній об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності відповідних фізичних або юридичних осіб. Інших вимог, які мало би бути дотримано відповідачами при отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою та при його безпосередній розробці, чи які мала би право Одеська міська рада вимагати від останніх, законодавство не визначає.
Проект землеустрою щодо відведення відповідачу2 земельної ділянки повністю відповідає всім вимогам законодавства змісту проекту та містить всі передбачені законодавством погодження, що вбачається зі змісту погодження та не спростовано жодним чином прокурором.
За словами міської ради, відведення спірної земельної ділянки площею 0,2763 га для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції повністю відповідає затвердженій містобудівній документації, що підтверджується, зокрема, інформацією, наявною у висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.06.2015 № 01-11/1898-87пз.
Одеська міська рада вважає, що площа земельної ділянки, яка передавалася в оренду ТОВ «Рута Нова-К» визначалась проектом землеустрою з урахуванням конкретних особливостей об`єктів нерухомого майна, які на ній розташовані, а також з урахуванням особливостей місцевості. Твердження прокурора про можливість відведення земельної ділянки виключно під фундаментом об?єкта нерухомого майна (12,3 кв.м.) відповідач2 вважає є необґрунтованим та таким, що в дійсності неможливо реалізувати.
Міська рада вказує, що з аналізу норм чинного законодавства та численної судової практики, вбачається, що сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.
Також міська рада наголошує, що діючим на даний час планом зонування встановлено можливість розміщенні на спірній земельній ділянці автозаправної станції. Визначене цільове призначення, так і вид використання земельної ділянки не суперечить містобудівній документації, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, та більше того повністю узгоджується з містобудівною документацією, яка діє на теперішній час.
Міська рада звертає увагу на те, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Одеська міська рада вказує, що враховуючи, що діяла виключно в межах наданих їй законодавством повноважень та з урахуванням нормативно встановлених вимог щодо відведення спірної ділянки розпорядилась земельною ділянкою відповідні вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди не підлягають задоволенню.
ТОВ «Рута Нова-К Плюс» як власник об?єкта нерухомого майна використовує спірну земельну ділянку на підставі договору оренди від 03.03.2019 № 139. Земельна ділянка не вибувала з володіння територіальної громади м. Одеси.
Міська рада зауважує, що зобов`язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача господарським процесуальним законодавством не передбачено, що, у сукупності з усім вищенаведеним, зумовлює безпідставність відповідної позовної вимоги.
У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку на надання відзиву. Також судом оголошено протокольну ухвалу про розгляд справи протягом розумного строку.
Ухвалою суду від 28.06.2023 задоволено клопотання відповідача1 Одеської міської ради про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача /вх. № 20428/23 від 21.06.2023/ у справі № 916/2243/23; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради; відкладено підготовче засідання на 29.08.2023 о 12:00 год.
04.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача2 /вх. № 22190/23/, в якій прокурор наголошує на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Прокурор наголошує, що реконструкція, як і нове будівництво охоплюється поняттями «будівництво» відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , пункту 3.2.1 ДБН А 2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації та зміст проектної документації на будівництво». Також прокурором наголошується на порушенні вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України при прийнятті оспорюваних рішень, за результатами яких відповідач2, згодом відповідач3 набули права оренди земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-а, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026.
Прокурор звертає увагу, що реконструкція, як і нове будівництво є складовою частиною будівництва, а отже прокурор вважає, що наведені ним правові позиції поширюються і на спірні правовідносини. Прокурор звертає увагу, що законодавство не передбачає повну заборону на отримання земельної ділянки реконструкції/будівництва, проте наводить порядок, за яким це право може бути отримано, та який не додержано відповідачами в описаних в позові правовідносинах.
Прокурор вказує на відсутність умов для застосування «пільгової» процедури отримання земельної ділянки без застосування земельних торгів, які визначені роз`ясненнями норми ст. 134 ЗК України, викладеними Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду.
Прокурор вказує, що поза розумним сумнівом відповідачами не доведено необхідність саме площі 0,2763 га під обслуговування належного на праві власності нерухомого майна.
Прокурор зазначає, відповідач3 на етапі отримання спірної земельної ділянки в оренду для реконструкції АЗС не мало реального наміру її здійснювати, реконструкція належного на праві власності будівлі АЗС площею 12,3 кв.м. була лише приводом для отримання земельної ділянки у користування з метою уникнення проведення земельного аукціону.
Оскільки прокурором наголошується на незаконності акту органу місцевого самоврядування про надання в користування місцевою радою попередньому власнику спірної земельної ділянки та недійсності укладеного договору оренди з ним, перехід права користування відповідачу3 земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, на підставі ст. 120 ЗК України не відбувається.
Прокурор зауважує, що у відзиві не наведено належних та достатніх доказів, що свідчать про відсутність намірів відповідача3 на здійснення нового будівництва АЗС з автогазозаправним пунктом на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026. У той як прокурор вважає, що ним надано докази підтвердження наявності намірів на здійснення нового будівництва АЗС з автогазозаправним пунктом на спірній земельній ділянці, а не її реконструкції.
Також 04.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача3 , в якій прокурор наголошує на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Прокурор вказує на порушенні вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України при прийнятті оспорюваних рішень, за результатами яких відповідач2, згодом відповідач3 набули права оренди земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-а, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026.
Прокурор вказує, що поза розумним сумнівом відповідачами не доведено необхідність саме площі 0,2763 га під обслуговування належного на праві власності нерухомого майна. Прокурор вказує, що наданий відповідачем3 висновок судового експерта Свістунова І.С. № 1600-2023 від 23.06.2023 містить факти та посилання на ДБН, які впливають на визначення площі, необхідної для функціонування та обслуговування загалом для повноцінної діючої АЗС. При цьому вказаний висновок судового експерта не містить визначення площі, необхідної для обслуговування існуючої АЗС площею 12,3 кв.м., яка складається із операторної. Прокурор вважає, що відповідач надаючи вказаний висновок не зміг поза розумним сумнівом довести, що саме така площа необхідна для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна. З огляду на викладене, прокурор вважає, що фактичні обставини, які зазначені у висновку не стосуються предмету позову та жодним чином не спростовує твердження прокурора, викладені у позові, та не може вважатися належним та допустимим доказом. Прокурор вважає, що сама по собі операторна, площею 12,3 кв.м. без резервуарів, очисних споруд, паливно-роздавальних колонок та інших споруд не може використовуватися за прямим функціональним призначенням як АЗС, а отже площа, яка необхідна для обслуговування вказаної операторної має бути співмірній звичайній площі нежитлової будівлі та в жодному разі не може перевищувати її в 173 рази. Між тим висновком експерта встановлено та не заперечується відповідачем3, що існуючий стан фундаменту відповідно до п. 5.2, 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 та розділів «В.1» і «В.2» ДСТУ-Н Б В1.2-18-2016» можливо віднести до третьої категорії «непридатний до нормальної експлуатації», існуючі пошкодження свідчать про непридатність до нормальної експлуатації конструкції, в т.ч. влаштування приміщень, які існували раніше.
Прокурор зазначає, що ані відповідач3, ані інші суб`єкти не зверталися до Департаменту містобудування та архітектури Одеської міської ради та відповідно не отримували спеціальні погодження на здійснення забудови спірної земельної ділянки. А надання земельної ділянки житлової та громадської забудови для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції є фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду використання землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
Прокурор зауважує, що факт невиконання міською радою порядку розпорядження правом оренди на земельну ділянку не свідчить про відсутність вини юридичної особи, яка свідомо ініціювала порядок отримання земельної ділянки поза конкурсом, без процедури земельних торгів, не витрачаючи кошти на участь у них.
05.07.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача1 /вх. № 22348/23/, в якій прокурор наголошує на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Прокурор наголошує на порушенні вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України при прийнятті оспорюваних рішень, за результатами яких відповідач2, згодом відповідач3 набули права оренди земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-а, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026.
Прокурор звертає увагу, що реконструкція, як і нове будівництво є складовою частиною будівництва, а отже прокурор вважає, що наведені ним правові позиції поширюються і на спірні правовідносини.
Прокурор наголошує, що законодавство не передбачає повну заборону на отримання земельної ділянки реконструкції/будівництва, проте наводить порядок, за яким це право може бути отримано, та який не додержано відповідачами в описаних в позові правовідносинах.
Прокурор вказує, що відповідач3 на етапі отримання спірної земельної ділянки в оренду для реконструкції АЗС не мало реального наміру її здійснювати, реконструкція належного на праві власності будівлі АЗС площею 12,3 кв.м. була лише приводом для отримання земельної ділянки у користування з метою уникнення проведення земельного аукціону.
Прокурор вказує на відсутність умов для застосування «пільгової» процедури отримання земельної ділянки без застосування земельних торгів, які визначені роз`ясненнями норми ч. 2 ст. 134 ЗК України, викладеними Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду.
Прокурор зауважує, що ані ВАТ «Одеснафтопродукт», ані відповідач2 не набули у встановленому законом порядку право користування на спірну земельну ділянку на підставі рішень Одеської міської ради № 715-ХХІV від 13.12.2002, № 4179-VI від 09.10.2013. У зв`язку із чим, положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Прокурор вказує, що поза розумним сумнівом відповідачами не доведено необхідність саме площі 0,2763 га під обслуговування належного на праві власності нерухомого майна.
Прокурор наполягає, що на момент прийняття спірного рішення Одеською міською радою діючою містобудівною документацією не передбачено можливість будівництва/реконструкції АЗС.
Надання земельної ділянки житлової та громадської забудови для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції є фактичним використанням земельної ділянки для цілей, що не відповідають встановленому виду використання землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
Прокурор наголошує, що даний позов пред`явлено прокурором як позивачем відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та в порядку ст. 53 ГПК України враховуючи незаконність рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади міста, недійсність укладених на їх підставі правочинів, та необхідність застосування наслідків недійсності правочину, а також порушення інтересів держави.
05.07.2023 на адресу суду надійшла заява прокурора /вх. № 22273/23/ з доказами, наданими на виконання вимог ухвали суду від 28.06.2023.
11.08.2023 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи /вх. № 27434/23/, в яких Департамент просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Департамент вказує, що відповідач2 звернувся до міської ради з відповідним клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою. На земельній ділянці, яка відводилася у користування, розташовані об`єкти нерухомого майна, що виключає відчуження вказаної земельної ділянки виключно на конкурентних засадах. Департамент зауважує, що ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про землеустрій» не передбачено, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути неспівмірність розміру земельної ділянки розміру будівлі, що на ній розташовано.
Третя особа вказує, що прокурором не доведено можливість використання відповідачем3 меншого розміру земельної ділянки для обслуговування АЗС, ніж того, що фактично визначено у спірних рішеннях та договорі. Також не доведено, що спірні рішення порушили права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Одеси власника земельної ділянки.
Департамент зауважує, що процедура відведення земельної ділянки в оренду відповідачу2 не була порушена з огляду на положення ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЗК України.
Департамент вказує, що з матеріалів справи вбачається, що ані відповідача, ані міською радою не було штучно збільшено площу земельної ділянки для обслуговування АЗС.
17.08.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача-3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 28116/23/ у справі № 916/2243/23.
Ухвалою суду від 28.08.2023 постановлено здійснити проведення судового засідання на 29.08.2023 о 12:00 год. в режимі відеоконференції через Електронний кабінет Електронного суду (http://cabinet.court.gov.ua).
24.08.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача1 про застосування строків позовної давності /вх. № 28959/23/, в якій міська рада просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог прокурора та відмовити у задоволенні позову. Міська рада вказує, що оскаржувані прокурором рішення міської ради оприлюднені 02.10.2015 /рішення від 10.09.2015/ та 04.01.2019 /рішення від 12.12.2018/. Вказані обставини підтверджуються листом Департаменту інформації та цифрових рішень Одеської міської ради від 14.06.2023. За словами відповідача1 прокурор мав змогу та повинен був дізнатися про оскаржувані рішення ще у період 2015 та 2019 років відповідно, з офіційного сайту відповідача1, який запроваджено саме з метою доведення публічної інформації до відомо необмеженого кола осіб.
Окрім того, відповідач1 зауважує, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено 18.08.2015. Право оренди відповідача2 на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.02.2016. Тобто, на думку міської ради, з 25.02.2016 прокурор мав змогу дізнатися про державну реєстрацію права оренди відповідача2 на спірну земельну ділянку як в Державному земельному кадастрі, так і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Міська рада наголошує, що заперечує проти задоволення позову по суті, однак у випадку встановлення судом невідповідності оскаржуваного рішення вимогам законодавства, просить застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.
28.08.2023 на адресу суду надійшли заперечення прокурора /вх. № 29366/23/ на заяву відповідача1 про застосування строків позовної давності, в яких прокурором повністю заперечується позиція відповідача з приводу спливу позовної давності для прокурора у спірних правовідносинах. Прокурор вказує, що на сайті Одеської міської ради відсутній текст оспорюваного рішення як окремого документу, а викладена інформація не надає змоги встановити факт порушення інтересів держави за допомогою окремо визначених реквізитів рішення. Оспорюваний текст рішення дотепер не оприлюднено на офіційному сайті міської ради.
Прокурор зауважує, що Малиновська окружна прокуратура міста Одеси дізналася про наявні порушення інтересів територіальної громади міста Одеси при передачі спірної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб усупереч вимогам законодавства за наслідками опрацювання документів, надісланих на адресу прокуратури Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 10.02.2023 № 01-19/161, які отримано окружною прокуратурою 17.02.2023.
Також прокурор зауважує, що строки позовної давності були продовжені введеним карантином та дією воєнного стану.
У підготовчому засіданні 29.08.2023 судом за участі представників учасників справи оголошено перерву на 27.09.2023 о 12:00 год.
05.09.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача1 /вх. № 30505/23/, в яких міська рада зауважує, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 18.08.2015 № НВ-5102171872015 у земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026) цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; вид використання для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.
За словами відповідач1, реконструкція не є новим будівництвом, в розумінні законодавства, передбачає лише зміни, вдосконалення вже існуючого об`єкта та повністю узгоджується з видом використання земельної ділянки «для експлуатації та обслуговування автозаправної станції». Тобто, міська рада надавала земельну ділянку для вдосконалення та подальшої експлуатації належного відповідачу об`єкта нерухомого майна. Вказаний вид використання земельної ділянки унеможливлює передачу земельної ділянки на аукціоні, як вважає прокурор.
Міська рада наголошує, що жодна норма чинного законодавства України не містить будь-яких обмежень для особи, яка має у власності об`єкти нерухомості, при зверненні до відповідних органів влади за дозволом про відведення земельної ділянки, на якій знаходяться такі об`єкти нерухомості в оренду, самостійно, відповідно до вимог визначати вид цільового призначення земельної ділянки, та не обмежена таким видом цільового використання як «для обслуговування та експлуатації об`єктів нерухомості». У зв`язку із чим у міської ради не будо законних підстав для відмови власнику об`єкта нерухомого майна відповідачу2 у затвердженні проекту землеустрою з підстави визначення останнім виду цільового призначення «для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції», а не «для експлуатації та обслуговування автозаправної станції», як вважає прокурор.
Міська рада вважає, що твердження прокурора про те, що містобудівною документацією не передбачено розташування автозаправної станції спростовується навіть самим фактом розташування на такій земельній ділянці автозаправної станції ще з 2000 років. Містобудівна документація міста Одеси розроблялася вже з урахуванням наявності за адресою: вул. Балківська, 131А, автозаправної станції, що належала відповідачу2 на праві власності.
Відповідач1 зауважує, що діючим на даний час планом зонування встановлено можливість розміщення на спірній земельній ділянці автозаправної станції, що в свою чергу, не суперечило законодавству як на час відведення земельної ділянки відповідачу2, так і на момент прийняття рішення міської ради про надання земельної ділянки в оренду ВАТ «Одеснафтопродукт».
11.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача2 про долучення доказів /вх. № 31203//23/, а саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А. Просить поновити строк для подання доказу.
У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом за участі представників учасників справи оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2243/23 до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 08.11.2023 об 11:30 год.
28.11.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 43492/23/, в якій відповідач2 просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
У судовому засіданні 08.11.2023 судом за участі представників учасників справи оголошено перерву на 05.12.2023 об 11:00 год.
05.12.2023 о 11:00 год судове засідання не відбулося через несанкціоноване втручання внаслідок хакерської атаки в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, у зв`язку з чим користувачі суду були відключені від Комп"ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та інших мереж суду / наказ керівника апарату суду від 30.11.2023 № 56/.
З 08.12.2023 на підставі наказу голови суду № 46 від 07.12.2023 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" поетапно відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду, у зв`язку із чим, ухвалою суду від 11.12.2023 призначено судове засідання для розгляду справи № 916/2243/23 по суті на 27.12.2023 о 10:30 год.
26.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача1 про зупинення провадження /вх. № 47051/23/, в якому відповідач2 просить зупинити провадження у справі № 916/2243/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови. Одеська міська рада вважає, що правовідносини у справах №916/2243/23 та №925/1133/18 є подібними за сферою правового регулювання питання наявності у прокурора повноважень на звернення до суду як позивача, за наявності органу, до повноважень якого відноситься захист відповідних інтересів громади.
У судовому засіданні 27.12.2023 судом за участі представників учасників справи оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача1 про зупинення провадження у справі /вх. № 47051/23 від 26.12.2023/.
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, а також просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Представник відповідача2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Представник відповідача3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши прокурора та представників учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, рішенням Одеської міської ради від 13.11.2002 № 715-XXIV затверджено проект відведення та надано ВАТ «Одеснафтопродукт» в оренду земельні ділянки, загальною площею 0,3250 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, з яких: земельну ділянку площею 0,2116 га у довгострокову оренду терміном на 25 років, земельну ділянку площею 0,1134 га у короткострокову оренду терміном на 1 рік.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 № 108 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.10.2002 № 374 «Про надання дозволу ВАТ «Одеснафтопродукт» на реконструкцію АЗС та про умови надання земельних ділянок, загальною площею 0,3250 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої у частині назви суб?єкту господарювання, та викладено у наступній редакції: замість ВАТ «Одеснафтопродукт» надано дозвіл ДП «Роснафтотранс-Україна» на реконструкцію АЗС за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої.
У подальшому рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 4179-VI внесені зміни та доповнення до рішення Одеської міської ради від 13.11.2002 № 715-XXIV та вирішено: замість ВАТ «Одеснафтопродукт» читати ТОВ «Рута Нова-К» та передати ТОВ «Рута Нова-К» за рахунок земель міста не наданих у власність або постійне користування земельні ділянки загальною площею 0,3250 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої при умові виконання проектних рішень, передбачених проектом, а саме: земельну ділянку площею 0,2116 га у довгострокову оренду терміном на 25 років, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції; земельну ділянку площею 0,1134 га у короткострокову оренду терміном на 1 рік - на період реконструкції об?єкта та благоустрою прилеглої території.
Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3250 кв.м. за вищезазначеною адресою між ВАТ «Одеснафтопродукт» та Одеською міською радою не було укладено. Вказана обставина підтверджується інформацією Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/342 від 08.03.2023.
17.12.2014 до Одеської міської ради надійшов лист ТОВ «Рута Нова-К» в якому товариство зазначає що, зацікавлене в отриманні у користування земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції орієнтовною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А. У листі ТОВ «Рута Нова-К» повідомляє, що на зазначеній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Рута Нова-К» (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 року № CTA 109611).
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Рута Нова-К» зареєстровано право власності на об?єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131- А: будівля АЗС, загальною площею 12,3 кв.м.
Рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 р. № 6130-VI надано дозвіл ТОВ «Рута Нова-К» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, розроблений ТОВ «Геоконсалтинг». Відповідно до пояснювальної записки до проекту, запроектована до відведення земельна ділянка, відповідно до ст. 19 ЗК України, за проектом віднесена до категорії земель землі житлової та громадської забудови. Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) код 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).
Висновком від 12.08.2015 № 19-1505-0.12-5258/2-15 Головного управління Держземагентства у Одеській області зазначений проект проект землеустрою погоджено відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації.
Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, з кадастровим № 5110137300:17:002:0026 здійснено 18.08.2015.
В подальшому, за результатами розгляду проекту землеустрою, рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7048-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельноюї ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балкінська, 131-А, та надано її в оренду ТОВ «Рута Нова-К» терміном на 25 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Пунктом 5.3 рішення зобов`язано ТОВ «Рута Нова-К» зареєструвати право оренди. Пунктом 7 рішення скасовано рішення Одеської міської ради від 13.11.2002 № 715-ХХІV та від 09.10.2013 № 4179-VІ.
25.02.2016 між Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К» 25.02.2016 укладено договір оренди землі, відповідно до якого земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, кадастровий 5110137300:17:002:0026, площею 0,2763 га, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, передано в строкове, платне володіння, користування терміном на 25 років.
Відомості про право оренди земельної ділянки внесено до Державного рестру речових прав на нерухоме майно 25.02.2016 (рішення про державну реєстрацію прав № 28456245 від 25.02.2016).
28.11.2018 між ТОВ «Рута Нова-К» та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме на будівлю АЗС, загальною площею 12,3 кв.м, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, ресстраційний номер об?єкта нерухомого майна 537381851101.
ТОВ «Рута Нова-К Плюс» звернувся до Одеської міської ради з клопотанням від 29.11.2018 № 7 про надання земельної ділянки розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, в оренду.
Рішенням Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4166-VII припинено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К» на земельну ділянку загальною площею 0,2763 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026, та надано в оренду вищезазначену земельну ділянку ТОВ «Рута Нова-К Плюс» для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення В.03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) до 25.02.2041.
01.03.2019 між Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» укладено договір оренди землі, відповідно до п. 2.2. якого зазначено, що на земельній ділянці розташовано об?єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 537381851101, що належить на праві власності ТОВ «Рута Нова-К Плюс».
Відомості про право оренди земельної ділянки ТОВ «Рута Нова-К Плюс» внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.03.2019 (рішення про державну реєстрацію прав № 45768054 від 01.03.2019).
Судом досліджено даний відповідачем3 висновок судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича від 23.06.2023 № 1600/06-2023 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який підготовлено для подання до суду, про що зазначено у висновку. На вирішення експертизи поставлено питання:
1. Які будівлі та споруди були наявні в межах земельної ділянки на час її формування ділянки за адресою: м. Одеса, булиця Балківська, 131-а? Яке їх цільове призначення?
2. Чи вірним вважати що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови? Які показники впливають на розмір ділянки для розташування АЗС?
3. Які будівлі та споруди були наявні в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026? Який їх технічний стан та чи безпечне їх подальше використання?
4. Чи забезпечена, відповідно до вимог Державних будівельних норм, можливість реалізації проекту «Будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026?
Так, по першому питанню висновком встановлено, що станом на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 площею 0,2763 га, а саме із 22 січня 2015 року по 18 серпня 2015 року в ії межах розташовувалась будівля АЗС із загальною площею приміщень 12,3 кв.м, що зазначена в технічному паспорті складеного КП «Бюро технічної інвентаризаці» Одеської міської ради станом на 11.12.2014. За даними технічного паспорта від 11.12.2014 зазначена вище вказана будівля як «будівля АЗС № 27», яка за експлікацією приміщень складається із операторської та коридору, а тому за визначеннями «операторська» та «автозаправна станція (АЗС)» дана будівля призначена для надання послуг в складі автозаправної станції для заправляння автомобілів, мотоциклів та інших самохідних машин пальним, маслами, спеціальними рідинами та повітрям. Інших будівель в межах зазначеної земельної ділянки на момент її формування виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів та проведених досліджень не виявлено.
По другому питанню висновком встановлено, що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови є некоректним та суперечить вимогам нормативних документів. На розмір площі земельної ділянки яка необхідна для влаштування автомобільної заправної станції впливають зокрема наступні показники: - ??тип (традиційна, блочна тощо); - ??потужність обслуговування; кількість функціональних зон, а саме перелік будівель і споруд, які передбачені у складі АЗС (об`єкти обслуговування клієнтів, пункти технічного обслуговування, стоянкові місця тощо); - вимоги нормативних документів, зокрема в частині протипожежних відстаней, санітарно-побутових, організацій руху тощо; - особливості розташування земель загального користування, відповідно із яких передбачається влаштування заїздів та виїздів на територію АЗС, тощо.
По третьому питанню висновком встановлено, що станом на дату проведення дослідження в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 площею 0,2763 га розташовується фундамент раніше існуючої будівлі АЗС за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-А. Існуючий технічний стан фундаменту за адресою: Одеса, вул. Балківська, 131-А відповідно до п. 5.2, 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 та розділів «В.» і «В2» ДСТУ-Н Б В.1.2-18-2016, можливо віднести до третьої категорії «не придатний до нормальної експлуатації», існуючі пошкодження свідчать про непридатність до нормальної експлуатації конструкції в тому числі для влаштування приміщень, які існували раніше. Необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи з підсилення або заміни окремих конструкцій для можливості подальшого використання.
По четвертому питанню висновком встановлено, що відповідно вимог нормативних документів та позитивного експертного звіту від 28.04.2021 № 7-041-21-ЕП/ТО реалізація проекту «Будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-а» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026» є можливою.
Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI; визнання недійсним договору оренди від 25.02.2016; визнання незаконним та скасувати пункт 2 рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.03.2019; зобов`язання відповідача3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026).
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою, а також подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, наведеного у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Київською міською радою) незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель".
Господарський суд відхиляє доводи Одеської міської ради щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, так як прокурор має право на звернення до суду із даним позовом, оскільки в даному випадку прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.
Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.
Відносини, пов?язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (редакція Закону на момент прийняття оскаржуємого рішення).
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень: міських рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до свого Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов?язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією України та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Одеська міська рада зобов?язана діяти виключно в рамках наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За правилами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (п. 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України) (у редакції 2018 року).
Судом встановлено, що відповідач2 звернувся до Одеської міської ради з відповідним клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.
Положеннями ч. 6 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов?язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Частиною 3 статті 123 ЗК України унормовано, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документація, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Жоден нормативно-правовий акт не встановлює перелік видів цільового призначення, за якими може бути передано земельну ділянку в позаконкурентний спосіб.
Законодавством, а саме ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про землеустрій» не передбачено, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути неспівмірність розміру земельної ділянки розміру будівлі, що на ній розташовано.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Положеннями ч. 2 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Рута Нова-К» земельної ділянки повністю відповідає всім вимогам законодавства та містить всі передбачені законодавством погодження, що вбачається зі змісту проекту.
Відведення земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А для реконструкції, експлуатації та обслуговування АЗС також повністю відповідає затвердженій містобудівній документації, що підтверджується, зокрема, інформацією, наявною у висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.06.2015 № 01-11/1898-87пз.
З урахуванням вказаного господарський суд приходить до висновку, що у Одеської міської ради не було законних підстав для відмови власнику об?єкта нерухомого майна - ТОВ «Рута Нова-К» у затвердженні проекту землеустрою з підстави визначення останніми виду цільового призначення «для реконструкції», а не «для експлуатації та обслуговування».
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Зазначена норма не визначає жодного виду цільового призначення, за яким діє встановлена процедура. Законодавцем не передбачено виключень щодо вказаної норми, залежно від обраного орендарем виду цільового призначення земельної ділянки.
Зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об?єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу ч. 2 ст. 134 3К України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Із наведених норм вбачається, що правовий режим права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об?єкт нерухомого майна є похідним від наявності права власності на такий об?єкт.
Тобто, за законом право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об?єкт нерухомого майна, має належати виключно особі, якій належить об?єкт нерухомого майна, що знаходиться на відповідній земельній ділянці.
Натомість, законодавством не визначається конкретний вид цільового призначення земельної ділянки, яку має право отримати в оренду особа, якій належить право власності на об?єкти нерухомості на ній.
Жодний нормативний акт не встановлює можливість надання земельної ділянки у відповідності до положень ст. 124 ЗК України лише «для обслуговування та експлуатації об?єктів нерухомості». Також жодна норма чинного законодавства України, не містить будь-яких обмежень для особи яка має у власності об?єкти нерухомості, при звернені до відповідних органів влади за дозволом про відведення земельної ділянки, на якій знаходяться такі об?єкти нерухомості в оренду, самостійно, відповідно до вимог визначати вид цільового призначення земельної ділянки, та не обмежена таким видом цільового використання як «для обслуговування та експлуатації об?єктів нерухомості».
Чинне законодавство встановило єдину вимогу для отримання земельної ділянки в оренду без проведення торгів - розташування на ній об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності відповідних фізичних або юридичних осіб. Інших вимог, які мало би бути дотримано при отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою та при його безпосередній розробці, чи які мала би право міська рада вимагати від відповідачів, законодавство не визначає.
В даному випадку, ТОВ «Рута Нова К», починаючи з 23.12.2014 є власником об?єкта нерухомого майна - будівлі АЗС, площею 12,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд, 131-А, вказаний об?єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, яка оскаржуваним рішенням передана останньому в оренду.
Господарський суд зазначає, що розташування на спірній земельній ділянці належного ТОВ «Рута Нова К» нерухомого майна зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, та, як наслідок, виключає застосування суб?єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажі права на оренду спірної земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об?єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.
Частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як роз?яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.10 постанови № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об?єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Так, згідно зі статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремий частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети дайму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки договором не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
З урахуванням вищенаведеного, господарський суд зазначає, що на час придбання ТОВ «Рута Нова-К Плюс» АЗС у власність, розташованій на земельній ділянці у м. Одесі по вул. Балківській, 131-А, закон прямо передбачав перехід до нового власника споруди права користування тією земельною ділянки, на якій вона розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування. У зв`язку із чим, господарський суд відхиляє доводи прокурора у цій частині.
Господарський суд зазначає, що відповідно до документів, які міститься у Державному реєстрі речових прав, саме на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності на АЗС, загальною площею 12,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, за ТОВ «Рута Нова-К», а потім за ТОВ «Рута Нова-К Плюс», зазначена земельна ділянка відповідно до первісної документації передбачалася для реконструкції, експлуатації, обслуговування автозаправної станції та благоустрою прилеглої території.
Насамперед, земельна ділянка, загальною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, відповідно до проекту землеустрою та прийнятим рішенням Одеської міської ради, відводилася ВАТ «Одеснафтопродукт», для використанням за цільовим призначенням та видом використанням земельної ділянки, як і подальшому ТОВ «Рута Нова-К».
Судом досліджено наявний в матеріалах справи висновок Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.06.2015 та від 09.04.2015, відповідно до яких земельна ділянка надається для реконструкції, експлуатації, обслуговування автозаправної станції.
Відтак, господарський суд зазначає, що як вбачається з документів, а ні відповідачами, а ні Одеською міською радою не було штучно збільшено площу земельної ділянки, для обслуговування АЗС. У зв`язку із чим суд відхиляє доводи прокурора, що формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026, була збільшена та здійснювалося не з метою, що пов?язана з обслуговуванням та експлуатації АЗС, а для її реконструкції.
Щодо доводів прокурора про перевищення площі земельної ділянки порівняно з площею об?єктів нерухомості, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Суд зауважує, що ключову роль у питанні надання земельної ділянки в користування відіграє саме проект землеустрою (технічна документація із землеустрою), за яким таку ділянку було відведено у користування, саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Площа земельної ділянки, яка підлягає передачі в оренду визначається саме під час розробки проекту землеустрою та під час його погодження відповідними органами, у відповідності до матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.
Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться.
Слід зазначити, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, обов`язковим у такому випадку є з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна.
Відповідно до ч.2 ст.18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ": "Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо."
Крім того, в силу положень ч.ч.1-4 ст.13, ч.1 ст.14, ч.ч.1-3 ст.74, ст.ст.80, 81 ГПК, саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, наданими саме цією стороною доказами, і збирання та надання таких доказів є обов`язком саме для сторін, а не для суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зауважує, що державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.92 за № 44 (діючого на момент ухвалення оскаржуваного рішення); Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону № 104 від 26 квітня 2019 року, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.96 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставлять площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.
Положення ДБН 360-92 передбачають усереднені нормативи, які можуть як зменшуватися, так і збільшуватися в залежності від забезпеченості інженерними системами і комунікаціями, розміщення підсобних будинків і споруд, чисельності населення тощо.
Господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2022 року у справі № 922/461/21, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об?єктом нерухомості та необхідною для його обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв?язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України. Верховний Суд зауважує, що ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє проект землеустрою (технічна документація із землеустрою), за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і «геометричні розміри») земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею ві, слішованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування. крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необгрунтованим. Сама по собі констатація факту, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обгрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.
Аналогічну позицію зі спору, що виник з подібних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі№ 910/12366/18.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі№ 910/23595/17 також встановив, що нормами чинного законодавства не встановлено порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд, виключно в межах периметру фундаменту такого нерухомого майна, а тому такі припущення мають підтверджуватись належними і допустимими доказами.
Спірна земельна ділянка станом на дату набуття ТОВ «Рута Нова-К Плюс» у власність, а саме станом на 01.03.2019 (дата укладення договору оренди землі) вже була сформована, оскільки її формування відбулося 18.08.2015, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зі змісту якого вбачається, що Управлінням Держземагентства у м. Одесі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок проведено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 0,2763 га, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; вид використання - Для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.
Судом враховано висновок судового експерту Свістунова Ігоря Сергійовича від 23.06.2023 № 1600/06-2023, в п. 2 якого встановлено, що вважати, що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови є некоректним та суперечить вимогам нормативних документів. На розмір площі земельної ділянки яка необхідна для влаштування автомобільної заправної станції впливають зокрема наступні показники: тип (традиційна, блочна тощо); потужність обслуговування; кількість функціональних зон, а саме перелік будівель і споруд які передбачені у складі АЗС (об`єкти обслуговування клієнтів, пункти технічного обслуговування, стоянкові місця тощо); вимоги нормативних документів, зокрема в частини протипожежних відстаней, санітарно-побутових, організації руху тощо; особливості розташування земель загального користування, відповідно із яких передбачається влаштування заїздів та виїздів на територію АЗС; тощо.
В даному випадку, при визначені площі земельної ділянки враховувались специфіка об?єкта, який розташовано на земельній ділянці, та вид використання вказаної земельної ділянки (для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції), що, зокрема, передбачає, врахування при визначенні площі необхідність розміщення на земельній ділянці заїздів та виїздів на територію АЗС, об?єктів обслуговування клієнтів, пунктів технічного обслуговування, стоянок тощо. Все вищевказане є невід?ємною частиною будівлі АЗС та необхідне для обслуговування такої автозаправної станції.
Тобто, площа земельної ділянки, яка передавалася в оренду ТОВ «Рута Нова-К» визначалась проектом землеустрою з урахуванням конкретних особливостей об?єктів нерухомого майна, які на ній розташовані, а також з урахуванням особливостей місцевості.
Суд погоджується із доводами відповідачів, що прокурором не доведено необхідності використання відповідачами земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Суд відхиляє доводи прокурора про те, що будівництво автозаправної станції не передбачено в межах вулиць Разумовської, Косвеної, Середньої та Банківської в м. Одесі під час прийняття Одеською міською радою спірного рішення від 10.09.2015 №7048-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2763 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, та надання її в оренду ТОВ «Рута Нова-К» для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції».
Відведення земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса,вул. Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції повністю відповідає вимогам чинного законодавства та Генеральному плану м. Одеса, що підтверджується: висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.09.2015 №01-11/353-30, де зазначено, що допускається використання земельних ділянок під автозаправні станції згідно детального плану території в межах вулиць Разумовської, Косвенної, Середньої та Балківської в м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №907-VІ; а також листом в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Боринської Тетяни від 16.03.2023 №01-10/69г., в якому зазначено про можливе розміщення автозаправних станцій та автозаправних комплексів при розміщенні вздовж магістральних вулиць та при дотриманні санітарних розривів відповідно до «схеми зонування території» з ДПТ.
Окрім того, земельна ділянка по вул. Балківської, 131-А в м.Одеса, не перебуває в охоронюваних законом зонах, в яких заборонено будівництво автозаправних станцій.
В матеріалах справи також наявні містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва № 57 «Будівництво автозаправної станції з автозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А», в яких зазначено, що функціональне призначення відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 6489 від 25.03.2015 - територія громадських центрів та окремих об?єктів обслуговування. Відповідно плану зонування території (зонингу), затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016 - проектна громадська зона Г-п. Зона призначена для розміщення об?єктів громадського призначення на територіях, де генеральним планом визначено таку необхідність. Переважні, супутні та допустимі види використання визначаються відповідно до типу об?єкту з переліку зон групи Г з другої по сьому.
При цьому, одним із допустимих видів використання зон з Г-2 по Г-7 є окремо розташовані автозаправні станції та автозаправні комплекси з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв (роздрібної торгівлі та швидкого харчування відповідно до п.п. 7.55*, 7.56* ДБН 360-92**) при розміщенні вздовж магістральних вулиць та при дотриманні санітарних розривів від споруд переважного та супутнього видів використання.
Таким чином, діючим на даний час планом зонування встановлено можливість розміщенні на спірній земельній ділянці автозаправної станції.
ТОВ «Рута Нова К-Плюс» отримано містобудівні умови та обмеження для проектування зазначеного об`єкта будівництва за №01-06/122 від 06.05.2020. ТОВ «Рута Нова К-Плюс» отримано експертний звіт (позитивний) за № 7-041-21-EП/TO від 28 квітня 2021 щодо розгляду проектної документації на будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м.Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-А.
Також, у відповідності до п.4 Висновку судового експерту Свістунова Ігоря Сергійовича від 23.06.2023 № 1600/06-2023 реалізація проекту «Будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-а» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026» відповідно вимог нормативних документів та позитивного експертного звіту від 28.04.2021 № 7-041-21-ЕП/ТО є можливою.
Суд критично оцінює посилання прокурора на те, що у 2013 році розміщення АЗС планувалось за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 115, оскільки вказана обставина жодним чином не свідчить про те, що автозаправну станцію неможливо реконструювати та експлуатувати також і за спірною адресою.
Суд також відхиляє доводи прокурора про те, що у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель АЗС може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» (підрозділ 12.11 розділу 12 секції J розділу II). Так, Класифікація видів цільового призначення, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, що діяла на час формування та реєстрації земельної ділянки, тобто до 18.08.2015, не передбачала зазначеної назви та коди цільового призначення земельної ділянки. Код та вид цільового призначення земельної ділянки «12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» доповнено до класифікації видів цільового призначення згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.05.2017 № 261, що набрав чинності 11.07.2017. Таким чином, оскільки відповідна земельна ділянка розташована в межах території щодо якої затверджено містобудівну документацію на місцевому рівні, визначення органом місцевого самоврядування такого цільового призначення як «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» здійснено відповідно до законодавства. Одеська міська рада не могла визначити те цільове призначення, про яке вказує прокурор, з огляду на його відсутність у класифікаторі на час прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, розпоряджаються органи місцевого самоврядування - за рішенням відповідного органу.
Згідно з ч. 3 ст. 20 вказаного Кодексу категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
З урахуванням вказаного, в даному випадку, як визначене цільове призначення, так і вид використання земельної ділянки не суперечить містобудівній документації, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, та більше того повністю узгоджується з містобудівною документацією, яка діє на теперішній час.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням вказаного, господарський суд вважає, що заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси не доведено належними та вірогідними доказами незаконності рішень Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та від 12.12.2018 №4166-VІІ. У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконними оспорюваних рішень та їх скасування - відсутні, відтак, господарський суд відмовляє у задоволенні позову прокурора у цій частині.
Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договорів оренди від 25.02.2016 та
від 03.03.2019, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
Відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та від 12.12.2018 №4166-VІІ, відтак господарський суд вважає, що й підстави для визнання недійсними спірних договорів оренди земельної ділянки відсутні. Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині похідних вимог про визнання договорів недійсними.
Стосовно позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Зокрема, у практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід застосовувати, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
Проте, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність тверджень прокурора щодо незаконності спірних рішень та недійсності спірних договорів, відтак і немає підстав для зобов`язання відповідача3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку. У зв`язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Стосовно заяви Одеської міської ради про застосування строку позовної давності, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з цим, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України)
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06. 2021 у справі № 904/3405/19.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси судом визнано необґрунтованими, позовна давність до даних правовідносин не застосовується.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави не підлягають задоволенню у повному обсязі, так як необґрунтовані та недоведені.
У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України прокурору не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовних вимог заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К, товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельної ділянки, - відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати зі сплати судового збору у справі покласти на прокурора.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийня/ття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Д. у відпустці з 01.01.2024 по 12.01.2024 включно, повний текст рішення складено 15 січня 2024 р. .
Суддя Н.Д. Петренко
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 27.12.2023 |
Оприлюднено | 17.01.2024 |
Номер документу | 116288291 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Петренко Н.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні