Постанова

від 27.01.2025 по справі 916/2243/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2243/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від прокуратури - Капустін М.В.;

Від Одеської міської ради Явченко Д.В.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" Фатєєва Я.А.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" Гидирим О.А.;

Від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради Мельничук М.С.;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 (повний текст рішення складено 15.01.2024)

та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024

по справі №916/2243/23

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К"

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024

по справі №916/2243/23

за позовом Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси

до відповідачів:

1) Одеської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Петренко Н.Д., дата та місце ухвалення рішень: 27.12.2023 та 15.01.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У травні 2023 року заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К та Товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс, в якій просив суд:

1. Визнати незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, та надання її Товариству з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (за виключенням пункту 7);

2. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), укладений 25.02.2016 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №75;

3. Визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ Про припинення договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К, та надання Товариству з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс в оренду земельної ділянки площею 0,2763 га, за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), площею 0,2763 га (категорія земель-землі житлової та громадської забудови), за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення: В.03.15 - для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови) до 25.02.2041 року;

4. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), укладений 03.03.2019 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №139;

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому товариство одержало її в оренду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ є незаконними та підлягають скасуванню, Договори оренди №75 від 25.02.2016 та №139 від 01.03.2019 визнанню недійсними, а земельна ділянка поверненню територіальній громаді міста Одеса, оскільки спірні рішення були прийняті Одеською міською радою з порушенням вимог ч. 2 ст. 124, ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

Позивач зазначав, що оскільки на підставі зазначених рішень між відповідачами було укладено Договіри оренди земельних ділянок від 25.02.2016 та від 03.03.2019, тому такі договори суперечить законодавству та підлягають визнанню недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К та Товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К Плюс, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельної ділянки, - відмовлено в повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору у справі покладено на прокурора.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави не підлягають задоволенню у повному обсязі, так як є необґрунтованими та недоведеними.

У своєму рішенні суд погодився із доводами відповідачів, що прокурором не доведено необхідності використання відповідачами земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Господарський суд дійшов висновку, що Заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси не доведено належними та вірогідними доказами незаконності рішень Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та від 12.12.2018 №4166-VІІ. У зв`язку із чим, суд зазначив, що підстави для визнання незаконними оспорюваних рішень та їх скасування відсутні.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним Договорів оренди від 25.02.2016 та від 03.03.2019, господарський суд зазначив, що оскільки судом встановлено відсутність підстав для визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та від 12.12.2018 №4166-VІІ, відтак господарський дійшов висновку, що й підстави для визнання недійсними спірних договорів оренди земельної ділянки відсутні. Отже, суд відмовив також у задоволенні позовних вимог у частині похідних вимог про визнання договорів недійсними.

Стосовно позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача-3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), господарський суд зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про недоведеність тверджень прокурора щодо незаконності спірних рішень та недійсності спірних договорів, відтак і немає підстав для зобов`язання відповідача-3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку. У зв`язку із чим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

28.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2243/23, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 50 000 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2243/23 задоволено; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у справі у розмірі 50 000 грн.

29.12.2023 на адресу суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2243/23, в якій відповідач просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Відповідач просив розглянути дану заяву додатково до заяви про стягнення судових витрат від 28.11.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2243/23 задоволено частково; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.; в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та додатковими рішеннями Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024 скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким позов прокуратури задовольнити в повному обсязі; ухвалити нове судове рішення, якими заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" про стягнення судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи та про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ч.1 ст.71, ч.2 ст.124, ст.134 Земельного кодексу України та з порушенням норм процесуального права, а також без врахування актуальних висновків Верховного суду, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Прокурор вказує, що з листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 10.02.2023 №01-19/161 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель здійснено виїзд за адресою: м.Одеса, вул.Балківська 131-А, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці за адресою розташований напівзруйнований фундамент, будь-які інші будівлі відсутні. Таким чином, земельна ділянка не відноситься до земель, які згідно з ст.134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла надаватися ТОВ «Рута Нова К» інакше, як за наслідками торгів.

Крім того, апелянт вказує, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. При цьому, площа земельної ділянки, що надана в оренду, майже в 173 рази перевищує площу забудованих земель.

На думку прокурора, ані ВАТ «Одеснафтопродукт», ані ТОВ «Рута Нова К» не набули в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою на підставі рішень Одеської міської ради від 13.11.2002 №715-ХХIV і від 09.10.2013 №4179-VI.

Також апелянт зазначає, що надання земельної ділянки житлової та громадської забудови для реконструкції, експлуатації та обслуговування АЗС є фактичним використання земельної ділянки для цілей, що не відповідають установленому виду використання земельної ділянки, суперечить її правовому режиму і цільовому призначенню.

Прокурор звертає увагу, що висновок експерта Свістунова І.С. у даній справі не спростовує твердження прокурора, викладені в позовній заяві, оскільки експертом надавався висновок, в якому вказувалися фактори та посилання на державні будівельні норми, що впливають на визначення площі, необхідної для функціонування та обслуговування повноцінно працюючої АЗС. Однак експертом не надано висновок, в якому б визначалась площа земельної ділянки, необхідна для обслуговування вже існуючої АЗС загальною площею 12,3 кв.м., що складається з операторської і коридору.

Крім того, враховуючи незаконність основного рішення суду першої інстанції, прокурор вважає, що додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та 24.01.2024 також є неправомірними, з огляду на що підлягають скасуванню.

Також до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ТОВ «Рута Нова К» на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі № 916/2243/23, в якій скасувати частково додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2023 у справі № 916/2243/23 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рута Нова-К про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у повному обсязі.

В своїй скарзі ТОВ «Нова Рута-К» зазначає, що висновки суду в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до платіжної інструкції № 6968 від 28.12.2023 клієнт перерахував адвокату грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу, зроблено помилково. Оскільки разом з заявою від 28.11.2023 подано через підсистему «Електронний суд» платіжну інструкцію № 03/07/2023 від 03.07.2023 на суму 20 000 гривень, сплачених на користь Фатєєвої Я.А., адвоката.

Крім того, апелянта вказує, що представником ТОВ Рута Нова-К було витребувано з Сектору організаційного та документального забезпечення Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради належним чином засвідчену копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А подано до суду через підсистему «Електронний суд» разом із клопотанням про долучення доказів від 09.11.2023. Цей документ не був наданий позивачем, заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, у додатках до позовної заяви наявні окремі документи, які увійшли до проекту. Цей документ є основним доказом у справі, оскільки оскаржуване рішення Одеської міської ради було саме про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А. Тому висновок суду про те, що адвокатом не надано значного обсягу доказів, не було підготовлено інших заяв по суті, є безпідставним та необгрунтованим.

Крім того, апелянт звертає увагу, що суд прийняв рішення про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання позивача (сторони, не на користь якої прийняте судове рішення).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024, а також апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 по справі №916/2243/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2243/23.

16.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2243/23.

20.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023.

Заперечуючи проти доводів апелянта стосовно того, що на теперішній час на земельній ділянці розташований напівзруйнований фундамент, будь-які інші будівлі відсутні, ознак проведення підготовчих, будівельних чи будь-яких інших робіт не виявлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" у своєму відзиві зазначає, що відсутність або наявність будь-чого на земельній ділянці на теперішній час не входить до предмету доказування у справ, що розглядається, оскільки для фактично-доказової бази цієї справи відновиться наявність нерухомого майна на земельній ділянці лише станом на 10.09.2015 (дату прийняття рішення про відведення сформованої земельної ділянки першому землекористувачу).

Крім того, судом першої інстанції було досліджено наданий відповідачем-3 висновок судового експерта, а доводів з яких суд має поставитися критично до експертного висновку апеляційна скарга не містить.

Відповідач також у своєму відзиві звертає увагу суду, що надані апелянтом у якості прикладів правового регулювання подібних правовідносин постанови Верховного Суду не відповідають критерію подібності за встановленими фактичними обставинами.

21.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024 по справі №916/2243/23.

На переконання ТОВ "Рута Нова-К Плюс" наведені апелянтом в скарзі пояснення та міркування є непереконливими. Водночас, апелянтом не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. В апеляційній скарзі апелянт по суті своїх вимог не спростував висновки суду першої інстанції, не надав жодних достовірних доказів протиправності прийняття Одеською міською радою оскаржуваних рішень.

Крім того, 21.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/2243/23.

Одеська міська рада вважає оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі № 916/2243/23 законним, обґрунтованим, прийнятим з урахуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури безпідставною, необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Одеська міська рада категорично не погоджується із наведеними доводами прокуратури та вважає їх такими, що не відповідають ані нормам чинного законодавства, ані фактичним обставинам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 призначено розгляд апеляційних скарг Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024, а також апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 по справі №916/2243/23 до сумісного розгляду на 22.04.2024 року о 14-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 поновлено провадження по справі №916/2243/23 за апеляційними скаргами Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024, а також апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2024 об 11-00 год.,

В судовому засіданні 23.09.2024 було оголошено перерву по справі №916/2243/23 до 04.11.24. В подальшому в судовому засіданні оголошено перерву до до 12.12.24 та 27.01.2025.

В судовому засіданні, яке неодноразово відкладалось, представники сторін та учасників справи підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторн, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 13.11.2002 № 715-XXIV затверджено проект відведення та надано ВАТ «Одеснафтопродукт» в оренду земельні ділянки, загальною площею 0,3250 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, з яких: земельну ділянку площею 0,2116 га у довгострокову оренду терміном на 25 років, земельну ділянку площею 0,1134 га у короткострокову оренду терміном на 1 рік.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2010 № 108 внесено зміни до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.10.2002 № 374 «Про надання дозволу ВАТ «Одеснафтопродукт» на реконструкцію АЗС та про умови надання земельних ділянок, загальною площею 0,3250 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої у частині назви суб?єкту господарювання, та викладено у наступній редакції: замість ВАТ «Одеснафтопродукт» надано дозвіл ДП «Роснафтотранс-Україна» на реконструкцію АЗС за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої.

У подальшому рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 4179-VI внесені зміни та доповнення до рішення Одеської міської ради від 13.11.2002 № 715-XXIV та вирішено: замість ВАТ «Одеснафтопродукт» читати ТОВ «Рута Нова-К» та передати ТОВ «Рута Нова-К» за рахунок земель міста не наданих у власність або постійне користування земельні ділянки загальною площею 0,3250 га, за адресою: м. Одеса, вул. Балківська ріг вул. Середньої при умові виконання проектних рішень, передбачених проектом, а саме: земельну ділянку площею 0,2116 га у довгострокову оренду терміном на 25 років, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції; земельну ділянку площею 0,1134 га у короткострокову оренду терміном на 1 рік - на період реконструкції об?єкта та благоустрою прилеглої території.

Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3250 кв.м. за вищезазначеною адресою між ВАТ «Одеснафтопродукт» та Одеською міською радою не було укладено. Вказана обставина підтверджується інформацією Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-19/342 від 08.03.2023.

17.12.2014 до Одеської міської ради надійшов лист ТОВ «Рута Нова-К», в якому товариство зазначає що, зацікавлене в отриманні у користування земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції орієнтовною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А. У листі ТОВ «Рута Нова-К» повідомляє, що на зазначеній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «Рута Нова-К» (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.12.2014 року № CTA 109611).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Рута Нова-К» зареєстровано право власності на об?єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131- А: будівля АЗС, загальною площею 12,3 кв.м.

Рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6130-VI надано дозвіл ТОВ «Рута Нова-К» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, розроблений ТОВ «Геоконсалтинг». Відповідно до пояснювальної записки до проекту, запроектована до відведення земельна ділянка, відповідно до ст. 19 ЗК України, за проектом віднесена до категорії земель землі житлової та громадської забудови. Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) код 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Висновком від 12.08.2015 №19-1505-0.12-5258/2-15 Головного управління Держземагентства у Одеській області зазначений проект проект землеустрою погоджено відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, з кадастровим № 5110137300:17:002:0026 здійснено 18.08.2015.

В подальшому, за результатами розгляду проекту землеустрою, рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7048-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельноюї ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балкінська, 131-А, та надано її в оренду ТОВ «Рута Нова-К» терміном на 25 років для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Пунктом 5.3 рішення зобов`язано ТОВ «Рута Нова-К» зареєструвати право оренди. Пунктом 7 рішення скасовано рішення Одеської міської ради від 13.11.2002 № 715-ХХІV та від 09.10.2013 № 4179-VІ.

25.02.2016 між Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К» 25.02.2016 укладено договір оренди землі, відповідно до якого земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, кадастровий 5110137300:17:002:0026, площею 0,2763 га, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, передано в строкове, платне володіння, користування терміном на 25 років.

Відомості про право оренди земельної ділянки внесено до Державного рестру речових прав на нерухоме майно 25.02.2016 (рішення про державну реєстрацію прав № 28456245 від 25.02.2016).

28.11.2018 між ТОВ «Рута Нова-К» та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі АЗС, загальною площею 12,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, ресстраційний номер об?єкта нерухомого майна 537381851101.

ТОВ «Рута Нова-К Плюс» звернулося до Одеської міської ради з клопотанням від 29.11.2018 № 7 про надання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, в оренду.

Рішенням Одеської міської ради від 12.12.2018 № 4166-VII припинено Договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К» на земельну ділянку загальною площею 0,2763 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026, та надано в оренду вищезазначену земельну ділянку ТОВ «Рута Нова-К Плюс» для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції (цільове призначення В.03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) до 25.02.2041.

01.03.2019 між Одеською міською радою та ТОВ «Рута Нова-К Плюс» укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 2.2. якого зазначено, що на земельній ділянці розташовано об?єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 537381851101, що належить на праві власності ТОВ «Рута Нова-К Плюс».

Відомості про право оренди земельної ділянки ТОВ «Рута Нова-К Плюс» внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.03.2019 (рішення про державну реєстрацію прав № 45768054 від 01.03.2019).

Судом досліджено даний відповідачем-3 висновок судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича від 23.06.2023 № 1600/06-2023 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який підготовлено для подання до суду, про що зазначено у висновку. На вирішення експертизи поставлено питання:

1. Які будівлі та споруди були наявні в межах земельної ділянки на час її формування ділянки за адресою: м. Одеса, булиця Балківська, 131-а? Яке їх цільове призначення?

2. Чи вірним вважати що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови? Які показники впливають на розмір ділянки для розташування АЗС?

3. Які будівлі та споруди були наявні в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026? Який їх технічний стан та чи безпечне їх подальше використання?

4. Чи забезпечена, відповідно до вимог Державних будівельних норм, можливість реалізації проекту «Будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026?

Так, по першому питанню висновком встановлено, що станом на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 площею 0,2763 га, а саме із 22 січня 2015 року по 18 серпня 2015 року в ії межах розташовувалась будівля АЗС із загальною площею приміщень 12,3 кв.м, що зазначена в технічному паспорті складеного КП «Бюро технічної інвентаризаці» Одеської міської ради станом на 11.12.2014.

За даними технічного паспорта від 11.12.2014 зазначена вище вказана будівля як «будівля АЗС № 27», яка за експлікацією приміщень складається із операторської та коридору, а тому за визначеннями «операторська» та «автозаправна станція (АЗС)» дана будівля призначена для надання послуг в складі автозаправної станції для заправляння автомобілів, мотоциклів та інших самохідних машин пальним, маслами, спеціальними рідинами та повітрям. Інших будівель в межах зазначеної земельної ділянки на момент її формування виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів та проведених досліджень не виявлено.

По другому питанню висновком встановлено, що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови є некоректним та суперечить вимогам нормативних документів. На розмір площі земельної ділянки яка необхідна для влаштування автомобільної заправної станції впливають зокрема наступні показники: - ??тип (традиційна, блочна тощо); - ???потужність обслуговування; кількість функціональних зон, а саме перелік будівель і споруд, які передбачені у складі АЗС (об`єкти обслуговування клієнтів, пункти технічного обслуговування, стоянкові місця тощо); - вимоги нормативних документів, зокрема в частині протипожежних відстаней, санітарно-побутових, організацій руху тощо; - особливості розташування земель загального користування, відповідно із яких передбачається влаштування заїздів та виїздів на територію АЗС, тощо.

По третьому питанню висновком встановлено, що станом на дату проведення дослідження в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026 площею 0,2763 га розташовується фундамент раніше існуючої будівлі АЗС за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-А. Існуючий технічний стан фундаменту за адресою: Одеса, вул. Балківська, 131-А відповідно до п. 5.2, 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 та розділів «В.» і «В2» ДСТУ-Н Б В.1.2-18-2016, можливо віднести до третьої категорії «не придатний до нормальної експлуатації», існуючі пошкодження свідчать про непридатність до нормальної експлуатації конструкції в тому числі для влаштування приміщень, які існували раніше. Необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи з підсилення або заміни окремих конструкцій для можливості подальшого використання.

По четвертому питанню висновком встановлено, що відповідно вимог нормативних документів та позитивного експертного звіту від 28.04.2021 № 7-041-21-ЕП/ТО реалізація проекту «Будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-а» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026» є можливою.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Так, предметом позову у даній справі є визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI; визнання недійсним договору оренди від 25.02.2016; визнання незаконним та скасувати пункт 2 рішення Одеської міської ради 12.12.2018 №4166-VІІ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.03.2019; зобов`язання відповідача-3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026).

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом правомірно встановлено, що у зв`язку з тим, що Одеська міська рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає у даній справі відповідачем, прокурор правомірно звернувся до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

Окрім того, предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконними рішень Одеської міської ради, щодо надання земельних ділянок в оренду, визнання недійсним договору оренди землі, прокурор правомірно набув статусу позивача та самостійно звертається до суду з даною позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

По суті позовних вимог та висновків місцевого господарського суду в цій частині, а також доводів апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Відносини, пов?язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (редакція Закону на момент прийняття оскаржуємого рішення).

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень: міських рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до свого Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов?язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією України та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Одеська міська рада зобов?язана діяти виключно в рамках наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За правилами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (п. 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України) (у редакції 2018 року).

Як зазначалося раніше, відповідач2 звернувся до Одеської міської ради з відповідним клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Положеннями ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов?язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України унормовано, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документація, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Жоден нормативно-правовий акт не встановлює перелік видів цільового призначення, за якими може бути передано земельну ділянку в позаконкурентний спосіб.

Законодавством, а саме ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про землеустрій» не передбачено, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути неспівмірність розміру земельної ділянки розміру будівлі, що на ній розташовано.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Положеннями ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як вірно встанволено судом першої інстанції, проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Рута Нова-К» земельної ділянки повністю відповідає вимогам законодавства та містить всі передбачені законодавством погодження, що вбачається зі змісту проекту. Відведення земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А для реконструкції, експлуатації та обслуговування АЗС також повністю відповідає затвердженій містобудівній документації, що підтверджується, зокрема, інформацією, наявною у висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.06.2015 № 01-11/1898-87пз.

Прокурором не наведено підстав та не надано доказів, які б унеможливлювали прийнняття Одеською міською радою рішення щодо відмови власнику об??єкта нерухомого майна - ТОВ «Рута Нова-К» у затвердженні проекту землеустрою з підстави визначення останніми виду цільового призначення «для реконструкції», а не «для експлуатації та обслуговування».

Як зазначалося раніше, ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України встановлено повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018р. року в справі № 545/808/17, від 30.08.2018р. року у справі № 802/928/17а.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що земельна ділянка не є вільною від об`єкта нерухомого майна, відтак вбачається наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України для передачі земельної ділянки в оренду без проведення аукціону (земельних торгів).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Зазначена норма не визначає жодного виду цільового призначення, за яким діє встановлена процедура. Законодавцем не передбачено виключень щодо вказаної норми, залежно від обраного орендарем виду цільового призначення земельної ділянки.

Зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об?єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу ч. 2 ст. 134 3К України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Із наведених норм вбачається, що правовий режим права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об?єкт нерухомого майна є похідним від наявності права власності на такий об?єкт.

Тобто, за законом право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об?єкт нерухомого майна, має належати виключно особі, якій належить об?єкт нерухомого майна, що знаходиться на відповідній земельній ділянці.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не визначається конкретний вид цільового призначення земельної ділянки, яку має право отримати в оренду особа, якій належить право власності на об?єкти нерухомості на ній, у зв`язку з чим доводи прокурора в цій частині до уваги не приймаються.

Жодний нормативний акт не встановлює можливість надання земельної ділянки у відповідності до положень ст. 124 Земельного кодексу України лише «для обслуговування та експлуатації об?єктів нерухомості». Також жодна норма чинного законодавства України, не містить будь-яких обмежень для особи яка має у власності об?єкти нерухомості, при звернені до відповідних органів влади за дозволом про відведення земельної ділянки, на якій знаходяться такі об?єкти нерухомості в оренду, самостійно, відповідно до вимог визначати вид цільового призначення земельної ділянки, та не обмежена таким видом цільового використання як «для обслуговування та експлуатації об?єктів нерухомості».

Чинне законодавство встановило єдину вимогу для отримання земельної ділянки в оренду без проведення торгів - розташування на ній об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності відповідних фізичних або юридичних осіб. Інших вимог, які мало би бути дотримано при отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою та при його безпосередній розробці, чи які мала би право міська рада вимагати від відповідачів, законодавство не визначає.

Так, ТОВ «Рута Нова К», починаючи з 23.12.2014 є власником об?єкта нерухомого майна - будівлі АЗС, площею 12,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, буд, 131-А, вказаний об?єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, яка оскаржуваним рішенням передана останньому в оренду.

Розташування на спірній земельній ділянці належного ТОВ «Рута Нова К» нерухомого майна зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та, як наслідок, виключає застосування суб?єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажі права на оренду спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об?єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.

Частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремий частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки договором не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд зазначає, що на час придбання ТОВ «Рута Нова-К Плюс» АЗС у власність, розташованій на земельній ділянці у м. Одесі по вул. Балківській, 131-А, закон прямо передбачав перехід до нового власника споруди права користування тією земельною ділянки, на якій вона розміщена, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування. У зв`язку із чим, господарський суд відхиляє доводи прокурора у цій частині.

Відповідно до документів, які містяться у Державному реєстрі речових прав, саме на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності на АЗС, загальною площею 12,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, за ТОВ «Рута Нова-К», а потім за ТОВ «Рута Нова-К Плюс», зазначена земельна ділянка, яка відповідно до первісної документації передбачалася для реконструкції, експлуатації, обслуговування автозаправної станції та благоустрою прилеглої території.

Насамперед, земельна ділянка, загальною площею 0,3250 га за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, відповідно до проекту землеустрою та прийнятим рішенням Одеської міської ради, відводилася ВАТ «Одеснафтопродукт», для використанням за цільовим призначенням та видом використанням земельної ділянки, як і подальшому ТОВ «Рута Нова-К».

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 05.06.2015 та від 09.04.2015, відповідно до яких земельна ділянка надається для реконструкції, експлуатації, обслуговування автозаправної станції.

Таким чином, а прокурором не надано підтверджень того, що було штучно збільшено площу земельної ділянки, для обслуговування АЗС. У зв`язку із чим суд відхиляє доводи прокурора, що формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:17:002:0026, була збільшена та здійснювалося не з метою, що пов?язана з обслуговуванням та експлуатації АЗС, а для її реконструкції.

Крім того, безпідставними є доводи апелянта стосовно перевищення площі земельної ділянки порівняно з площею об?єктів нерухомості, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об?єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Суд зауважує, що ключову роль у питанні надання земельної ділянки в користування відіграє саме проект землеустрою (технічна документація із землеустрою), за яким таку ділянку було відведено у користування, саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Площа земельної ділянки, яка підлягає передачі в оренду визначається саме під час розробки проекту землеустрою та під час його погодження відповідними органами, у відповідності до матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться.

Суд зауважує, що державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.92 за № 44 (діючого на момент ухвалення оскаржуваного рішення); Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону № 104 від 26 квітня 2019 року, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.96 № 173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставлять площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

Положення ДБН 360-92 передбачають усереднені нормативи, які можуть як зменшуватися, так і збільшуватися в залежності від забезпеченості інженерними системами і комунікаціями, розміщення підсобних будинків і споруд, чисельності населення тощо.

Також суд першої інстанції враховував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2022 року у справі № 922/461/21, що сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об?єктом нерухомості та необхідною для його обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв?язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

Аналогічну позицію зі спору, що виник з подібних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі№ 910/12366/18.

Враховуючи вищевикладене, судовою колегією вважаються безпідставними та не приймаються до уваги доводи прокурора стосовно перевищення площі земельної ділянки порівняно з площею нерухомості. При цьому, матеріали справи не містять, а прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру земельної ділянки, який є дійсно необхідним для облуговування та експлуатації розміщеного на землі майна.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №910/23595/17 також встановив, що нормами чинного законодавства не встановлено порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд, виключно в межах периметру фундаменту такого нерухомого майна, а тому такі припущення мають підтверджуватись належними і допустимими доказами.

Спірна земельна ділянка станом на дату набуття ТОВ «Рута Нова-К Плюс» у власність, а саме станом на 01.03.2019 (дата укладення договору оренди землі) вже була сформована, оскільки її формування відбулося 18.08.2015, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, зі змісту якого вбачається, що Управлінням Держземагентства у м. Одесі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок проведено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 0,2763 га, кадастровий номер 5110137300:17:002:0026, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; вид використання - Для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

Крім того, у висновку судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича від 23.06.2023 № 1600/06-2023, в п. 2 якого встановлено, що вважати, що для обслуговування будівлі необхідна територія виключно під плямою забудови є некоректним та суперечить вимогам нормативних документів. На розмір площі земельної ділянки яка необхідна для влаштування автомобільної заправної станції впливають зокрема наступні показники: тип (традиційна, блочна тощо); потужність обслуговування; кількість функціональних зон, а саме перелік будівель і споруд які передбачені у складі АЗС (об`єкти обслуговування клієнтів, пункти технічного обслуговування, стоянкові місця тощо); вимоги нормативних документів, зокрема в частини протипожежних відстаней, санітарно-побутових, організації руху тощо; особливості розташування земель загального користування, відповідно із яких передбачається влаштування заїздів та виїздів на територію АЗС; тощо.

В даному випадку, при визначені площі земельної ділянки враховувались специфіка об?єкта, який розташовано на земельній ділянці, та вид використання вказаної земельної ділянки (для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції), що, зокрема, передбачає, врахування при визначенні площі необхідність розміщення на земельній ділянці заїздів та виїздів на територію АЗС, об?єктів обслуговування клієнтів, пунктів технічного обслуговування, стоянок тощо. Все вищевказане є невід?ємною частиною будівлі АЗС та необхідне для обслуговування такої автозаправної станції.

Тобто, площа земельної ділянки, яка передавалася в оренду ТОВ «Рута Нова-К» визначалась проектом землеустрою з урахуванням конкретних особливостей об?єктів нерухомого майна, які на ній розташовані, а також з урахуванням особливостей місцевості.

В даному випадку прокурором не доведено необхідності використання відповідачами земельної ділянки у меншому розмірі, та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою, не відповідності такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відведення земельної ділянки площею 0,2763 га за адресою: м. Одеса,вул. Балківська, 131-А, для реконструкції, експлуатації та обслуговування автозаправної станції відповідає вимогам чинного законодавства та Генеральному плану м. Одеса, що підтверджується: висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.09.2015 №01-11/353-30, де зазначено, що допускається використання земельних ділянок під автозаправні станції згідно детального плану території в межах вулиць Разумовської, Косвенної, Середньої та Балківської в м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №907-VІ; а також листом в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради Боринської Тетяни від 16.03.2023 №01-10/69г., в якому зазначено про можливе розміщення автозаправних станцій та автозаправних комплексів при розміщенні вздовж магістральних вулиць та при дотриманні санітарних розривів відповідно до «схеми зонування території» з ДПТ.

Окрім того, земельна ділянка по вул. Балківської, 131-А в м.Одеса, не перебуває в охоронюваних законом зонах, в яких заборонено будівництво автозаправних станцій.

В матеріалах справи також наявні містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва № 57 «Будівництво автозаправної станції з автозаправним пунктом за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 131-А», в яких зазначено, що функціональне призначення відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 6489 від 25.03.2015 - територія громадських центрів та окремих об?єктів обслуговування. Відповідно плану зонування території (зонингу), затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016 - проектна громадська зона Г-п. Зона призначена для розміщення об?єктів громадського призначення на територіях, де генеральним планом визначено таку необхідність. Переважні, супутні та допустимі види використання визначаються відповідно до типу об?єкту з переліку зон групи Г з другої по сьому.

При цьому, одним із допустимих видів використання зон з Г-2 по Г-7 є окремо розташовані автозаправні станції та автозаправні комплекси з приміщеннями сервісного обслуговування водіїв (роздрібної торгівлі та швидкого харчування відповідно до п.п. 7.55*, 7.56* ДБН 360-92**) при розміщенні вздовж магістральних вулиць та при дотриманні санітарних розривів від споруд переважного та супутнього видів використання.

Таким чином, діючим на даний час планом зонування встановлено можливість розміщенні на спірній земельній ділянці автозаправної станції.

ТОВ «Рута Нова К-Плюс» отримано містобудівні умови та обмеження для проектування зазначеного об`єкта будівництва за №01-06/122 від 06.05.2020. ТОВ «Рута Нова К-Плюс» отримано експертний звіт (позитивний) за № 7-041-21-EП/TO від 28 квітня 2021 року щодо розгляду проектної документації на будівництво автозаправної станції з автогазозаправним пунктом за адресою: м.Одеса, Малиновський район, вул. Балківська, 131-А.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи прокурора про те, що у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель АЗС може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» (підрозділ 12.11 розділу 12 секції J розділу II). Так, Класифікація видів цільового призначення, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, що діяла на час формування та реєстрації земельної ділянки, тобто до 18.08.2015, не передбачала зазначеної назви та коди цільового призначення земельної ділянки. Код та вид цільового призначення земельної ділянки « 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» доповнено до класифікації видів цільового призначення згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.05.2017 № 261, що набрав чинності 11.07.2017. Таким чином, оскільки відповідна земельна ділянка розташована в межах території щодо якої затверджено містобудівну документацію на місцевому рівні, визначення органом місцевого самоврядування такого цільового призначення як «В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» здійснено відповідно до законодавства. Одеська міська рада не могла визначити те цільове призначення, про яке вказує прокурор, з огляду на його відсутність у класифікаторі на час прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, розпоряджаються органи місцевого самоврядування - за рішенням відповідного органу.

Згідно з ч. 3 ст. 20 вказаного Кодексу категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

З урахуванням вказаного, в даному випадку, як визначене цільове призначення, так і вид використання земельної ділянки не суперечить містобудівній документації, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, та більше того повністю узгоджується з містобудівною документацією, яка діє на теперішній час.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що заступником керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси не доведено належними та вірогідними доказами незаконності рішень Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та від 12.12.2018 №4166-VІІ. У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконними оспорюваних рішень та їх скасування - відсутні, відтак, господарський суд відмовляє у задоволенні позову прокурора у цій частині.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради від 10.09.2015 №7048-VI та від 12.12.2018 №4166-VІІ, то в даному випадку відсутні підстави для визнання недійсними спірних договорів оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині.

Стосовно позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача-3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2763 га за адресою: місто Одеса, вулиця Балківська, 131-А (кадастровий номер 5110137300:17:002:0026), то з огляду на те, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень прокурора щодо незаконності спірних рішень та недійсності спірних договорів, відтак і немає підстав для зобов`язання відповідача-3 повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку, у зв`язку чим висновки місцевого господарського суду в цій частині є обгрунтованими.

Щодо доводів прокурора в частині оскарження додаткового рішення по даній справі від 15.01.2024, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення рішення судом першої інстанції, 28.12.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2243/23, в якій відповідач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 50 000,00 грн.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду справи відповідачем-3 було долучено висновок судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича від 23.06.2023 № 1600/06-2023 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який підготовлено для подання до суду, про що зазначено у висновку.

Так, при ухваленні рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 року у справі № 916/2243/23 судом не вирішено питання про судові витрати за проведення експертизи.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2243/23 задоволено; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К Плюс" судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у справі у розмірі 50 000 грн.

Суд дійшов висновку, що на користь відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані із проведенням експертизи у справі, а саме у розмірі 50 000,00 грн. У зв`язку із чим заява відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-1931/23 від 28.12.2023/ у справі № 916/2243/23 підлягає задоволенню, як обґрунтована та доведена.

Враховуючи безпідставність позовних вимог прокурора, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від від 15.01.2024, а висновки про стягнення на користь відповідача витрат, пов`язаних із проведенням експертизи у справі, а саме у розмірі 50 000,00 грн. є правильними та обгрунтованими.

Стосовно вимог апеляційних скарг Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ТОВ "Рута Нова-К" в частині необхідності скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 по справі №916/2243/23, судова колегія зазначає наступне.

Так, в ході розгляду справи в суді першої інстанції від ТОВ Рута Нова-К надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу /вх. № 43492/23/, в якій відповідач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00.

В подальшому, 29.12.2023 на адресу суду надійшла заява ТОВ Рута Нова-К про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-1939/23/ у справі № 916/2243/23, в якій відповідач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00. Відповідач просив розглянути дану заяву додатково до заяви про стягнення судових витрать від 28.11.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Судова колегія зазначає, що заявником було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, з метою захисту порушених прав, 15.06.2023 між адвокатом Фатєєвою Я.А. та ТОВ Рута Нова-К /клієнт/ укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу з представництва інтересів у місцевому господарському суді, апеляційному та касаційному судах у справі № 916/2243/23 /п. 1 договору/.

Розмір гонорару адвоката визначається, виходячи з розрахунку: 1000,00 грн за одну годину робочого часу, який визначається за актом приймання-передачі наданих послуг /п. 2 договору/.

30.06.2023 між адвокатом Фатєєвою Я.А. та ТОВ Рута Нова-К /клієнт/ підписано акт приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 15.06.2023, згідно якого адвокатом надано послуги на суму 20 000,00 грн, загальний час надання послуг 20 годин, з яких: вивчення матеріалів позову та додаткових доказів, складання та подання відзиву 18 год, участь у судовому засіданні 28.06.2023 2 год.

28.12.2023 між адвокатом Фатєєвою Я.А. та ТОВ Рута Нова-К /клієнт/ підписано акт приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 15.06.2023, згідно якого адвокатом надано послуги на суму 5 000,00 грн, загальний час надання послуг 5 годин, з яких участь у судовому засіданні 29.08.2023 1 год, 27.09.2023 1 год, 08.11.2023 2 год, 27.12.2023 1 год.

Відповідно до платіжної інструкції № 6968 від 28.12.2023 клієнт перерахував адвокату грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

Матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем2 витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Судом встановлено, що представництво ТОВ Рута Нова-К в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Фатєєвою Я.А. на підставі ордеру ВН № 1258518 від 19.06.2023.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми встановлені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та усіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

З оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі вбачається, що місцевий господарський суд детально проаналізував надані позивачем докази на обґрунтування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн., а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків місцевого господарського суду в цій частин.

Колегія суддів зазначає, що оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що доводи ТОВ «Нова Рута-К» не спростовують висновків суду першої інстанції здійснених під час прийняття оскаржуваного додаткового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку з необгрунтованістю позовних вимог прокурора, а також враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає відсутніми безпідставними доводи Заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо скасування додаткового рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєїх позицій, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

За таких обставин, апеляційні скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024 по справі №916/2243/23 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 по справі №916/2243/23 задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Одеської області по даній справі залишаються без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 та на додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024 по справі №916/2243/23 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.01.2024 по справі №916/2243/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/2243/23 залишити без змін.

Додаткові рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 та від 24.01.2024 по справі №916/2243/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.02.2025 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош