Постанова

від 10.01.2024 по справі 904/6023/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/6023/19 (904/4903/22)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТАЛ ГРУП" Левченка В.А.; ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" арбітражного керуючого Вербицького О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТАЛ ГРУП"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023

у справі № 904/6023/19 (904/4903/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТАЛ ГРУП"

про розірвання договору оренди майна, виселення з нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

31.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" (далі - ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТАЛ ГРУП" (далі - ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП") укладено договір оренди майна № 31/10/21 (далі - Договір оренди).

Поряд з цим, щодо ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" відкрито провадження у справі №904/6023/19 про банкрутство ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020.

У період з 07.10.2020 по 15.09.2022 у вказаній справі була введена процедура санації боржника - ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" .

15.09.2022 постановою Господарського суду Дніпропетровської області визнано ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сластнікову Г.О.

Короткий зміст позовних вимог

22.12.2022 ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" в особі ліквідатора (позивач) звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.01.2023) до ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" (відповідач) про:

- визнання Договору оренди розірваним з дати прийняття рішення у справі;

- виселення ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" з нежитлових приміщень, переданих у оренду позивачем - ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" відповідно до Договору оренди;

- стягнення з відповідача на користь позивача належним чином підтверджені витрати на професійну правничу допомогу адвоката та сплачений судовий збір.

Позов мотивований невиконанням відповідачем як орендарем зобов`язань щодо оплати орендної плати за користування об`єктом оренди протягом більш як трьох місяців підряд, що в силу статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для розірвання Договору оренди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023, позов задоволено; визнано розірваним Договір оренди; вирішено виселити ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" з нежитлових приміщень, переданих в оренду ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" за Договором оренди; вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення по суті спору обґрунтовані наявністю фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання Договору оренди у порядку статті 782 ЦК України та, як наслідок, задоволення похідних вимог про виселення відповідача із займаного орендованого нерухомого майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22) скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягає у неврахуванні судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09, від 29.09.2009 у справі № 37/405, а також у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17.

Обґрунтовуючи незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статей 212, 525, 610, 612, 613, 782 ЦК України, та з порушенням процесуальних норм (частина перша статті 86, пункт 1 частини першої статті 277 ГПК України) через неповноту встановлення обставин та оцінки доказів.

У контексті порушення наведених норм процесуального права скаржник стверджує про не дослідження судами додаткової угоди № 1 від 11.05.2022 до Договору оренди та акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2022, які мають істотне значення для справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "УКРМЕТАЛ" (далі - ТОВ "НЗСТ "УКРМЕТАЛ") як правонаступник позивача - ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" подало відзив на касаційну скаргу, за змістом якого просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Ліквідатор ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" арбітражний керуючий Вербицький О.В. (призначений ліквідатором згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 у справі № 904/6023/19 ) подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" втратило право участі у справі внаслідок відступлення прав вимоги ТОВ "НЗСТ "УКРМЕТАЛ", проти заміни сторони правонаступником не заперечував.

Касаційне провадження

28.08.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6023/19 (904/4903/22) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2023 касаційну скаргу залишено без руху з огляду на невідповідність її змісту вимогам процесуального закону; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.09.2023 до касаційного суду 05.10.2023 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №904/6023/19 (904/4903/22); призначено її до розгляду на 15.11.2023 о 10:40 год.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" арбітражного керуючого Вербицького О.В. про участь в судовому засіданні 15.11.2023 та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" до 06.12.2023 о 11:00 год.

06.12.2023 через систему "Електронний суд" від ТОВ "НЗСТ "УКРМЕТАЛ" надійшла заява про вступ до справи, в якій заявник просив суд залучити його у якості позивача та надати доступ до матеріалів справи у електронному вигляді.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 клопотання ТОВ "НЗСТ "УКРМЕТАЛ" про залучення правонаступника у справі № 904/6023/19 (904/4903/22) задоволено; замінено позивача у справі ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" на ТОВ "НЗСТ "УКРМЕТАЛ"; оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 20.12.2023 о 11:40 год.

Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023, зокрема, відкладено розгляд касаційної скарги до 10.01.2024 о 11:30 год у зв`язку з тим, що в підсистемах ЄСІТС "Електронний кабінет", "Електронний суд" та відеоконференцзв`язку "ВКЗ" стався технічний збій, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Судове засідання 20.12.2023 відбулось за участю представника скаржника - ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" та ліквідатора ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ", які надали пояснення у справі. ТОВ "НЗСТ "УКРМЕТАЛ" явку повноважного представника не забезпечило, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

31.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди, згідно з пункту 1.1 якого орендодавець - ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" передав, а орендар - ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" прийняв в строкове платне користування наступне майно (об`єкт оренди): Будівля станції захисного газу загальною площею 2 328,7 кв.м., інв № 79, що складає 50/1500 частини зареєстрованого об`єкту нерухомого майна за номером 1787028212116 (розмір частки підтверджується актом відчуження №0469); Трансформатор 1000 кВ, інв. №12086; Трансформатор 1000 кВ, інв. № 572; Кабельна Траса, інв. № 4715; Комплекс автоматизованого обліку електроенергії, інв. № 455.

Пунктом 3.1 Договору оренди передбачено, що його термін становить 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується.

01.11.2021 згідно акту приймання-передачі майна за Договором оренди майно, визначене у пункті 1.1 цього Договору, передано орендарю.

Розмір орендної плати за весь об`єкт оренди складає гривневий еквівалент 3000 (трьох тисяч) доларів США за один місяць користування майном з ПДВ. Сума платежу в гривні розраховується за курсом НБУ на день виставлення рахунку (пункт 4.1 Договору оренди).

У пункті 4.2 Договору оренди сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем в гривні щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця за місяць, що минув.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оренди для сплати орендної плати орендодавець виставляє рахунок за курсом НБУ, який підлягає сплаті протягом 3 робочих днів. У випадку, якщо сплата за рахунком не відбулась, несплачений рахунок анулюється та виставляється оновлений з врахуванням курсу НБУ на день виставлення.

Позивачем подано докази сплати орендної плати 30.11.2021 згідно платіжного доручення № 607 на суму 81 521,70 грн., 27.01.2022 та 28.01.2022 за платіжними дорученнями №№ 14,17 на суму 81 834,60 грн.

Пунктом 4.4 Договору оренди визначено, що орендар зобов`язаний протягом 20 днів з дня прийняття об`єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за один місяць авансом. Зазначений платіж буде зарахований як плата за останній місяць оренди.

На підтвердження сплати орендної плати за період із січня 2022 року по квітень 2022 відповідачем подано Акт заліку зустрічних однорідних вимог від 04.04.2022 на суму 200 000,00 гривень.

Обґрунтовуючи несплату орендної плати починаючи з травня 2022 року, відповідач посилався на додаткову угоду від 11.05.2022 № 1 до Договору оренди, згідно з якою пункт 4.3 цього Договору викладено у такій редакції: "Для сплати орендної плати орендодавець надає орендарю наступні документи, оформлені державною мовою у відповідності до вимог чинного законодавства України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, а саме: рахунок, за курсом НБУ на день оформлення; податкову накладну в електронній формі (через форму електронного документообігу М.Е.Dос, OPZ тощо) з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Орендар сплачує орендну плату протягом трьох робочих днів після отримання рахунку та податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Посилаючись на те, що позивачем не було проведено реєстрацію податкових накладних, відповідач стверджував, що у нього не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати.

Наведене стало причиною виникнення спору та звернення із відповідними позовними вимогами до господарського суду.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом позову в цій справі є вимоги про розірвання договору оренди та виселення орендаря із займаних нежитлових приміщень .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог частини першої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста статті 283 ГК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша, п`ята статті 762 ЦК України.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається (частина перша статті 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами пунктів 4.1, 4.2 та 4.4 Договору оренди визначено розмір орендної плати (за один місяць гривневий еквівалент 3 000 доларів США за курсом НБУ на день виставлення рахунку), порядок її сплати (у гривні щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця за місяць, що минув), а також умови зарахування авансового платежу (орендар зобов`язаний протягом 20 днів з моменту прийняття об`єкта оренди перерахувати орендну плату за один місяць авансом, що зараховується як плата за останній місяць оренди).

З наявних у справі доказів суди з`ясували, що перший платіж орендної плати проведено відповідачем згідно платіжного доручення № 607 від 30.11.2021 у сумі 81 521,70 грн, що згідно умов пункту 4.4. Договору оренди слід зарахувати як плату за останній місяць оренди.

Установивши сплату відповідачем орендної плати 27.01.2022 платіжним дорученням № 14 у сумі 80 000,00 та 28.01.22 за платіжним дорученням №17 у розмірі 1 834,00 грн, суди дійшли висновку, що ці кошти слід зарахувати як орендну плату за листопад 2021 року. Доказів, які б підтверджували перерахування у безготівковому порядку сум орендної плати за спірний період на розрахунковий рахунок орендодавця у відповідності до пункту 4.2. Договору оренди, відповідачем не подано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що починаючи з грудня 2021 року до часу звернення з позовом до суду на рахунки позивача орендна плата не надходила.

Щодо доводів відповідача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог згідно Акта від 04.04.2022, суди з`ясували, що Договором оренди не передбачений такий спосіб розрахунку за передане в оренду майно, як шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Крім того, вказаний Акт складено відповідачем 04.04.2022, натомість орендна плата згідно умов Договору оренди мала бути сплачена орендарем не пізніше 5 числа кожного місяця за місяць, що минув. Тобто, станом на 03.04.2022 відповідачем (орендарем) вже було допущено прострочення щодо оплати за період 3 місяців підряд, тобто має місце доведене систематичне невиконання орендарем своїх зобов`язань.

За встановлених обставин, попередні судові інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем факту невиконання орендарем зобов`язань щодо оплати орендної плати за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців підряд

Поряд з цим, відхиляючи доводи відповідача щодо неможливості здійснення ним сплати орендних платежів через несвоєчасне виставлення відповідачем рахунків та непроведення реєстрації податкових накладних (що, на думку відповідача, є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України) суди керувались таким.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".

У свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Окрім того, виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

З урахуванням наведених правових позицій суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутні підстави стверджувати про наявність відкладальної умови (у розумінні приписів статті 212 ЦК України) щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за користування майном позивача.

Інші аргументи відповідача про наявність обставин прострочення кредитора згідно статті 613 ЦК України, з якими пов`язувалася б можливість здійснення оплат орендарем за Договором, судами відхилено за недоведеністю.

Так, частинами першої, другої статті 613 ЦК України, серед іншого, визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто, відстрочення виконання зобов`язання боржником можливе лише за умов невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Судами з`ясовано, що попри зазначення у договорі від 31.10.2021 умови, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом статті 762 ЦК України та пункту 4.2 Договору оренди така умова не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який визначено у Договорі так: щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця за місяць, що минув.

У зв`язку з викладеним, суди дійшли висновку, що ненадання рахунку та податкової накладної не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплатити орендну плату.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Щодо істотності порушення умов договору суди зауважили, що наймодавець, вступаючи в договірні відносини щодо оренди майна, розраховував на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, в тому числі стосовно внесення орендної плати. Договір оренди майна є оплатним і зобов`язання наймача по оплаті мали своєчасно і повному обсязі виконуватись. Тобто, орендар, користуючись майном орендодавця на підставі укладеного сторонами Договору оренди не міг не знати про таку особливість орендних відносин як їх оплатність, що прямо визначено умовами Договору.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Суди встановили, що належних доказів, які б підтверджували отримання відповідачем такого повідомлення, позивачем до суду не надано, однак суди врахували, що неотримання ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" поштової кореспонденції ТОВ "НЗСТ "ЮТІСТ" зумовлено саме пасивністю відповідача.

У цих висновках суди врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2023 у справі № 910/15120/20, згідно якого юридична особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Ураховуючи вищенаведені норми та обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання Договору оренди внаслідок доведеного позивачем факту невиконання орендарем зобов`язань щодо оплати орендної плати за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців підряд.

Дійшовши цього висновку про задоволення основної вимоги про розірвання Договору оренди, суди зазначили про правомірність та необхідність задоволення й похідної вимоги щодо виселення відповідача з нежитлових приміщень, переданих йому позивачем в оренду за вказаним Договором.

З огляду на вищенаведені мотиви, у Верховного Суду відсутні підстави вважати неправильним застосування судами попередніх інстанцій норм статей 212, 525, 610, 612, 613, 782 ЦК України, про що помилково стверджує скаржник.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що в порушення процесуальних норм судами не досліджено додаткової угоди № 1 від 11.05.2022 до Договору оренди та акта про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2022, є безпідставними та такими, що спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд зауважує, що аргументи скаржника в цій частині не стосуються питань права та правозастосування, а за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09, від 29.09.2009 у справі № 37/405, а також у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17, оскільки в касаційній скарзі (заяві про усунення її недоліків) лише здійснено перерахування вказаних судових рішень без зазначення того, щодо застосування якої норми права судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду при розгляді цієї справи.

Більш того, проаналізувавши зміст наведеної постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17, на яку вказує скаржник, колегія суддів з`ясувала, що у ній, з посиланням на аналогічну позицію Верховного Суду України у постанові № 37/405 від 29.09.2009, міститься правовий висновок про те, що за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Аналогічна позиція викладена у зазначеній скаржником постанові Верховного суду України від 29.09.2009 №3-3902к09.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не було враховано наведених висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 212, 613 ЦК України, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Ураховуючи все вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм колегія підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "УКР МЕТАЛ ГРУП" та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТАЛ ГРУП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк