Ухвала

від 15.01.2024 по справі 685/888/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 685/888/23

провадження № 61-277ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Андрія Мироновича на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 19 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про визнання недійсним рішення комісії по розгляду актів про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі Теофіпольського району електричних мереж (далі - АТ «Хмельницькобленерго»), в якому просив суд визнати недійсним рішення комісії АТ «Хмельницькобленерго» по розгляду акта про порушення № В000244 від 18 травня 2023 року, оформленого протоколом

від 22 червня 2023 року.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним рішення комісії АТ «Хмельницькобленерго» в особі Теофіпольського району електричних мереж по розгляду акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 18 травня 2023 року № В000244, оформленого протоколом від 22 червня 2023 року відносно ОСОБА_1 у частині визначення кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, величини розрахункового обсягу спожитої за період порушення електроенергії та вартості необлікованої електричної енергії.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 1 073,60 грн сплаченого при подачі позову судового збору.

Додатковим рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області

від 18 жовтня 2023 року відмовлено представнику позивача адвокату

Іваницькому А. М. у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Хмельницькобленерго» в особі Теофіпольського району електричних мереж задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня

2023 року та додаткове рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У позові ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Хмельницькобленерго» 805,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

04 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іваницький А. М. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року (надійшла до суду 04 січня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а саме: справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі

ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19

ЦПК України).

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,

а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08,

від 09 жовтня 2018 року).

Касаційна скарга не містить доводів щодо наявності виключних випадків,

за наявності яких судове рішення у малозначній справі може підлягати касаційному оскарженню. У касаційній скарзі представник заявника лише зазначає, що, на його думку, дана справа не відноситься до категорії малозначних.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання

в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу,

з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи

в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій

у межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Іваницький А. М. подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Андрія Мироновича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про визнання недійсним рішення комісії по розгляду актів про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник