Ухвала

від 15.01.2024 по справі 460/342/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення

способу і порядку виконання судового рішення

15 січня 2024 року Р і в н е№460/342/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 460/342/23,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/342/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Володимирецького районного суду Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

03.01.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення, в якій останній просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 460/342/23 шляхом стягнення з Територіального управлінняДержавноїсудової адміністрації України у Рівненській області нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди на користь ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 22.05.2023 в сумі 778888,92грн з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 08.01.2024, заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2024 о 10год.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

За змістом ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Зважаючи на наведену норму права, суд розглядає заяву за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Володимирецького районного суду Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, задоволено повністю. Зокрема, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області нарахувати та виплатити судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 19 липня 2022 року з утриманням з цієї суми передбачених Законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

13.06.2023 позивачу виданий виконавчий лист № 1.

29.09.2023 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження.

Листом ТУ ДСА України у Рівненській області № 90999 від 17.11.2023 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено про те, що на виконання рішення суду було проведено нарахування суми суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 22.05.2023 в сумі 778888,92грн.

Також у листі повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.12 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» зі змінами виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством здійснюються по КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню».

Враховуючи, що кошти на такі видатки в кошторисі територіального управління на 2023 рік відсутні, ТУ ДСА України у Рівненській області звернулося з листом від 03.07.2023 № 644-04/23 до головного розпорядника коштів ДСА України про виділення їх на виконання рішення суду.

Листом від 13.07.2023 № 11-8332/23 ДСА України роз`яснило, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Згідно паспорта бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на 2023 рік, затвердженої наказом ДСА України № 88 від 15.02.2023 виділено напрями використання бюджетних коштів, а саме: оплата рішень судів винесених на користь суддів та працівників апаратів судів; витрати на проведення виконавчих дій та сплати штрафів та передбачено кошти по загальному фонду на ці напрями, Кошторисом на 2023 рік по програмі КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» по КЕКВ 2730 територіальному управлінню затверджено кошти в сумі 5300,00грн по КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню».

Також боржником повідомлено, що з 23.05.2023 по теперішній час на виконання вимог рішення Рівненського окружного адміністративного суду по справі № 460/342/23 від 03 березня 2023 року здійснюються нарахування та проводяться виплати суддівської винагороди судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Так, повноваження ТУ ДСА України у Рівненській області визначаються положеннями статей 154 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України № 229 від 10.05.20323. Територіальне управління с розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з пунктом другим частини третьої статті 148 Закону № 1402, ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Пунктом четвертим частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456VI визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до положень ст. 3, ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Таким чином, ТУ ДСА України у Рівненській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України.

15 серпня 2023 року у розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня територіального управління, було відкрито реєстраційний рахунок по КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для забезпечення виконання рішень судів, прийнятих на користь суддів та працівників апаратів судів.

Відповідно до абзацу 3 п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

За таких обставин, виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 по справі № 460/342/23 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні ТУ ДСА України у Рівненській області.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч. ч. 2 та 3ст. 14 КАС Українипередбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться устатті 370 КАС України(обов`язковість судових рішень).

Згідно зіст. 2 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції Українипринципу верховенства права.

В той же час за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, Закон передбачає право сторони у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється неабстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Суд вважає обґрунтованою позицію щодо того, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Розмір частини суддівської винагороди, щодо невиплати якої виник спір, на момент розгляду справи судом першої інстанції не був нарахованим, що встановлено у рішенні суду. Проте розмір спірної частини суддівської винагороди відповідачем не оспорювався.

Отже, розглядаючи подану заяву, суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості, оскільки після набрання рішенням суду законної сили відповідач здійснив нарахування спірної суми, однак на виплатив її.

Таким чином, встановлення способу виконання рішення суду шляхом стягнення направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам норм ст. 124 Конституції України.

Суд зазначає, що інститут зміни порядку та способу виконання рішення суду має своєю метою саме забезпечення завершення судової процедури та отримання стягувачем реального судового захисту у інший, ніж визначений у рішенні суду, спосіб, за умови існування перешкод для виконання судового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що рішення суду від 03.03.2023 у справі № 460/342/23 в частині виплати спірної суми суддівської винагороди не виконано.

Відтак, аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 у справі № 460/342/23, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 460/342/23, задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 року по справі № 460/342/23 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 22.05.2023, в сумі 778888,92грн, з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 15 січня 2024 року

Суддя Т.О. Комшелюк