Постанова

від 10.01.2024 по справі 756/2195/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/2195/19 Головуючий у І інстанції Лужецька О.Р.

Провадження №22-ц/824/4529/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

ІменемУкраїни

10 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» про поділ майна подружжя та об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває зазначена справа.

14 червня 2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зняття арешту з майна: автомобіля ГАЗ-САЗ 3508 4250 1992 року, автомобіля Street Food ПТ-013 2015 року, автомобіля ГАЗ 33021 2445 2000 року, автомобіля Mercedes-Benz Vito 113 CDI 2143 2011 року.

15 червня 2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зняття арешту з майна - земельної ділянки, площею 9,4 в Глобинському районі Полтавської області.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22.04.2019 року було накладено арешт на автомобіль ГАЗ-САЗ 3508 4250 1992 року , автомобіль Street Food ПТ-013 2015 року, автомобіль ГАЗ 33021 2445 2000 року, автомобіль Mercedes-Benz Vito 113 CDI 2143 2011 року та на земельну ділянку площею 9,4 га, кадастровий номер 5320688100:00:013:0001, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Глобинський район, Святилівська сільська рада.

В ухвалі суду зазначено, що строк пред`явлення її до виконання - 3 роки.

Земельна ділянка 9, 4 га знаходиться під будівлями у вигляді корівників і свинарників.

Відповідач припинив приймати участь в організації аграрного бізнесу більше 10 років.

Наявність заборони суду перешкоджає продати, здати в оренду будівлі, прилеглу ділянку та автомобілі.

Будівлі, розташовані на вказаній земельній ділянці належать виключно відповідачу. Відсутність арешту не буде нести загрозу невиконанню або утрудненню виконання можливого рішення суду і даній справі.

На думку відповідача, наявність арешту земельної ділянки та автомобілів завдало йому збитків.

Вказував також, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд першої інстанції не вирішив питання зустрічного забезпечення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з майна - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, а саме - зняти арешт з земельної ділянки площею 9,4 га, що належить відповідачу ОСОБА_1 на праві особистої власності.

Звертає увагу на необхідність застосування у даній справі висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18, згідно із якою якщо об`єкт права власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону.

Вирішуючи питання про накладення арешту, суд першої інстанції не з`ясував джерела її походження та її правового статусу, не дав оцінку доводам відповідача про те, що спірна земельна ділянка не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Вказує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачка, зловживаючи своїми процесуальними правами, не надала суду документів щодо правового статусу земельної ділянки та її належність до єдиного майнового комплексу.

Крім того, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, суд першої інстанції не вирішив питання щодо застосування зустрічного забезпечення.

Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу, згідно з положеннями частини 3 статті 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 - адвокати Гродовська О.П., Богдан О.О. підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, просили скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про скасування арешту земельної ділянки.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Віданова О.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, ухвалу суду першої інстанції просила залишити без змін.

Треті особи: ПрАТ «Аудиторська фірма «Аналітик» та ТОВ «Міжнародний бізнес центр» своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального закону.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що стороною відповідача не наведено достатніх мотивів, які можуть бути підставами для скасування вжитих заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті пред`явлених позовних вимог, а саме того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду від 22 квітня 2019 року, яка набрала законної сили, задоволено заяву представника позивача Віданової О.В. про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку площею 9,4 га., кадастровий номер 5320688100:00:013:0001, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Глобинський район, Святилівська сільська рада, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, а також на автомобілі: ГАЗ-САЗ 3508 4250 1992 року, Street Food ПТ-013 2015 року, ГАЗ 33021 2445 2000 року, Mercedes-Benz Vito 113 CDI 2143 2011 року, які належать ОСОБА_1 на праві власності.

За змістом статей 149, 150 ЦПК України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано скасування заходів забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також за наявності обставин, зазначених в частині тринадцятій статті 158 ЦПК України.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Отже, при розгляді справи та/або задоволенні позову суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно та рухоме майно, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки між сторонами існує невирішений спір щодо поділу майна, яке є предметом арешту.

Звертаючись до суду із заявою про скасування арешту з майна, відповідач ОСОБА_1 фактично посилається на доводи, які свідчать про його незгоду з ухвалою Дарницького районного суду від 22 квітня 2019 року про забезпечення позову, а також зводяться до неправомірного, на його думку, незастосування заходів зустрічного забезпечення.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не оскаржував ухвалу Дарницького районного суду від 22 квітня 2019 року про забезпечення позову в апеляційному порядку, тобто фактично з нею погодився.

Доводи апеляційної скарги в частині обов'язку суду щодо застосування зустрічного забезпечення у даній справі є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено наявності передбачених ч. 3 статті 54 ЦПК України підстав щодо цього.

Клопотань про застосування зустрічного забезпечення відповідач до суду першої інстанції не подавав.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на даний час між сторонами фактично продовжує існувати спір, що вирішується судом, а тому з метою запобігання можливого утруднення виконання рішення суду, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 рокупро відмову у скасуванні заходів забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11.01.2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.