Рішення

від 05.01.2024 по справі 233/2623/23

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/2623/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

05 січня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючої - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Мішиної А. А., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача - адвокатки Оверченко О. А., представника відповідачки - адвоката Гуревича М. Г., представника третьої особи Павлович Ю. В., розглянувши цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представниця позивача - адвокатка Оверченко Оксана Анатоліївна, - до

ОСОБА_4 , представник відповідачки - адвокат Гуревич Максим Геннадійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області як орган опіки та піклування, представниця третьої особи Павлович Юлія Володимирівна , -

«про позбавлення батьківських прав»,

У С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області в інтересах ОСОБА_1 звернулася Оверченко Оксана Анатоліївна з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог послалася на такі обставини і відповідні ним підстави:

03 грудня 2005 року він та відповідачка - ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, актовий запис № 19.

Від шлюбу у них народилися спільні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 06.06.2018 по справі 236/883/18 шлюб між ними був розірваний.

Ще до розлучення відповідачка пішла жити окремо, а їхні спільні діти залишилися проживати із ним (позивачем).

15.08.2018 Краснолиманським міським судом Донецької області по справі № 236/2485/18 був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу).

05.11.2018 ст. державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_9.

Відповідно до наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість по аліментам станом на 01.05.2023 складає 91547,00 грн.

Відповідно до Постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 29.05.2020 ВП № НОМЕР_9 боржниця ОСОБА_4 змінила прізвище на підставі укладання 02.11.2019 шлюбу, змінивши прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 .

Всі питання щодо виховання та розвитку дітей вирішується ним (позивачем) як батьком самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки.

Він (позивач) з 01.02.2023 по теперішній час працює в ДТЕК Придніпровська ТЕС складачем поїздів дільниці залізничного транспорту, паливно-транспортного відділення, департаменту з управління виробництвом оперативного персоналу, отримує стабільний дохід, характеризується позитивно.

У зв`язку з активними бойовими діями в Донецькій області він (позивач) разом з дітьми вимушений був виїхати до іншого місця, отримав статус внутрішньо переміщеної особи та фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з ним переїхали та проживають його діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2

30.01.2023 заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області по справі № 175/2724/22 було ухвалено рішення, яким визначено місце проживання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Всупереч ст.150 СК України, яка зобов`язує батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, відповідачка постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не цікавиться їхнім життям, не спілкується та не відвідує їх, жодної участі у вихованні синів не бере та не має бажання з ними бачитися.

Відповідачка має іншу сім`ю та малолітню дитину.

Всі питання щодо виховання та розвитку дітей вирішується ним (позивачем) як батьком без участі та підтримки з боку відповідачки.

Одним із підтверджень бездіяльності відповідачки у житті неповнолітніх дітей є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 91547,00 грн, тобто протягом останніх трьох років. Відповідно добровільно грошові кошти на життєво важливі потреби відповідачка не надавала та не надає по теперішній час.

Таким чином, з 2017 року відповідачка не виконує свої батьківські обов`язки, не вживає заходів щодо забезпечення своїм дітям достатнього життєвого рівня, повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку та захисту законних прав і інтересів, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не спілкується взагалі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не цікавиться життям і успіхами синів, а також не забезпечує необхідного медичного догляду і лікування.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідачка з 2017 року не бере участі у вихованні та утриманні їхніх спільних дітей.

Згідно з п.16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, а саме статтею 164 СК України «Підстави позбавлення батьківських прав».

Обставина свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків протягом тривалого часу, у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до положення п.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідно до п.2 ст.164 СК України, вважає, є безумовні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, як батько займається вихованням та утриманням своїх синів, діти мають хороші житлово-побутові умови, у дітей є все необхідне - столи, ліжка, речі, технічне обладнання, шафа для речей та зроблений косметичний ремонт в кімнатах.

Тобто, позивач створює всі необхідні умови для нормального розвитку своїх синів.

Сторона відповідачки, від імені та в інтересах якої діє адвокат Гуревич Максим Геннадійович, подала відзив (а.с.129-131), в якому виклала підстави невизнання позову у повному обсязі з посиланням на таке:

Передбачений статтею 164 СК України перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 зазначеної Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Разом з тим, належних та допустимих доказів винного та свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, позивачем не надано.

Відповідачка любить своїх дітей та бажає продовжувати приймати участь в їх житті та вихованні.

Відповідачка вважає, що позивач в обраний спосіб переслідує виключно власні інтереси, а не інтереси дітей, оскільки сторони наразі спільно не проживають, їх шлюб розірвано та до відповідачки позивач особисто ставиться негативно.

Тобто, своє особисте відношення до відповідачки позивач намагається перенести на дітей та умисно впливає на формування у дітей негативної думки про матір, користуючись тим, що вони проживають разом з ним.

Однак, будь-яких об`єктивних підстав вважати, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дітей сприятиме захисту їхніх прав чи інтересів або призведе до позитивних змін у житті дітей, немає.

Відносини ж між батьками не можуть бути підставою для позбавлення дітей кожного з них окремо.

У зв`язку з припиненням шлюбних відносин сторони за взаємною згодою самостійно визначили, що діти (сини) будуть проживати разом з батьком (з огляду на пріоритетність для хлопчиків саме чоловічого виховання), а мати буде брати участь у їх вихованні та спілкуванні з ними.

Фактично в такому форматі відносини між сторонами та дітьми існували від дня припинення шлюбних відносин між сторонами та існують по теперішній час.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.01.2023 місце проживання дітей визначено з батьком, який разом з дітьми у зв`язку з активними бойовими діями за місцем їх постійного проживання наразі проживають в Дніпропетровській області.

Вказані обставини свідчать про те, що батьком - позивачем виконуються його батьківські обов`язки щодо забезпечення дітей житлом та безпекою і належними умовами, проте не вказують на наявність підстав для позбавлення батьківських прав матері - відповідачки.

Наразі сторони проживають у різних місцях (з об`єктивних причин), проте відповідачка регулярно спілкується з дітьми по телефону, цікавиться їхнім життям, обізнана щодо кожного з них.

У зв`язку з цим позивач безпідставно стверджує про те, що відповідачка самоусунулася від дітей.

Щодо доводів про заборгованість по аліментам слід зазначити, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою та тією виключною обставиною, яка свідчить про крайню необхідність позбавлення матері батьківських прав.

Крім того, на даний час питання щодо заборгованості є предметом судового розгляду в іншому провадженні, а сама заборгованість викликана надзвичайною обставиною - незадовільним станом здоров`я молодшої дитини - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку наразі відповідачка виховує сама.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінки. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Аналогічно факт заперечень проти позовних вимог про позбавлення батьківських прав та намагання довести суду відсутність підстав для такого позбавлення усіма можливими процесуальними засобами також свідчить про інтерес відповідачки до дітей та бажання боротися за своє материнство та збереження матері для дітей.

З підстав викладеного слід дійти висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав не буде сприяти позитивному результату (покращенню) у долі дітей, які мали би настати після цього.

Оскільки належних та достатніх доказів наявності обставин, які б були законною та обґрунтованою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав та свідчили б про винятковість спірної ситуації і необхідність у зв`язку з цим застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав, позивачем, вважає, не надано.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторона позивача подала відповідь на відзив (а.с.154-155), в якому заперечила доводи сторони відповідачки у відзиві на позов, пославшись на таке:

Відповідно до ч.2 ст.164 СК України, підставою позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; тобто це є наявною підставою для позбавлення батьківських прав матері - відповідачки.

Посилання представника відповідачки мовою оригіналу «...наразі сторони проживають у різних місцях (з об`єктивних причин)...» - не є підставою для самоусунення по вихованню та утриманню своїх неповнолітніх дітей. Тим паче, що окремо відповідачка проживала з 2017 року.

Доказів, що позивач впливає на формування у дітей негативної думки про матір або забороняє відповідачу спілкуватися та виховувати спільних неповнолітніх своїх дітей суперечить дійсності та є надуманим. Відповідачка не надала документів, які встановлюють часи та дні спілкування з дітьми (наприклад рішення суду або відповідне рішення у справах дітей), яке позивачем не виконується.

Заборгованість зі сплати аліментів на теперішній час не зменшується, а щомісячно збільшується.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2023 у цивільній справі № 202/9413/23 (провадження № 2/202/2121/2023) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), - «про звільнення від сплати заборгованості по аліментам» у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Також, в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває справа № 202/9386/23 (провадження № 2/202/2120/2023) за позовом заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), - «про зміну розміру аліментів па дітей з 1/3 на 1/8 частину заробітку (доходу) до досягнення старшим сином повноліття, а потім на 1/10 частку заробітку до досягнення молодшим сином повноліття. Рішення по даній справі не прийнято.

Тобто відповідачка підтверджує сама, то в неї вкрай скрутний фінансовий стан.

Представник відповідача не заперечує, що існує заборгованість зі сплати аліментів, але заборгованість викликана надзвичайною обставиною - незадовільним станом здоров`я молодшої дитини ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку наразі відповідачка виховує сама.

Факт народження дитини в іншому шлюбі сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду під 28.05.2021 у справі № 715/2073/20. Всі діти відповідачки в рівних частинах потребують матеріальної допомоги для задоволення всіх необхідних потреб на харчування, одяг та інші речі для належного розвитку і існування, як неповнолітня дочка, так і неповнолітні сини потребують матеріального захисту для належного рівня розвитку, і мати дітей повинна усвідомлювати даний факт і виконувати свої обов`язки щодо забезпечення дітей, тому неможна надавати перевагу одній дитині, обмежуючи тим самим права інших дітей.

Тому, вважає, що відповідачка ухиляється від виконаним своїх обов`язків щодо виховання своїх неповнолітніх синів.

Представник відповідача посилається, мовою оригіналу «що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дітей сприятиме захисту їхніх прав чи інтересів або призведе до позитивних змін у житті дітей, не має».

Зауважив, що на сьогодні в країні введено військовий стан у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, та відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» оголошена та продовжена загальна мобілізація.

Представник відповідача підтверджує, що у відповідачки є надзвичайна обставина, тобто незадовільний стан здоров`я молодшої дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку наразі відповідачка виховує сама, тобто відповідачка не має постійного доходу і тим самим підтверджує, що займатися вихованням, розвитком та утриманням своїх неповнолітніх синів у відповідачки не має можливості.

Тому просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21.06.2023 відкрите провадження по справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні; зобов`язано третіх осіб надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору (а.с.46-47).

10.08.2023 постановлена судова ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі (а.с.103-104).

14.09.2023 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні; виключені з кола учасників справи залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Любимівської сільської ради, Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації та залучений до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с.161-162).

У судовому засіданні позивач, його представниця позов підтримали за підстав, наведених у заявах по суті справи, просили про задоволення позову.

Представник відповідачки у судовому засідання позов не визнав за підстав, наведених у заявах по суті справи, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області як орган опіки та піклування у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків:

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч.1). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3). Батьки зобов`язані поважати дитину (ч.4).

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1). Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2). Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ч.3). Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.4).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.п.15,16 Постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом установлено:

Сторони у справі - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія паспорту, серії НОМЕР_1 - на а.с.8 - т.1), відповідачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 - на а.с.12 - т.1), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 - на а.с.12 - т.1)

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 06.06.2018 у цивільній справі № 236/883/18 шлюб між сторонами, зареєстрований 03.12.2005 Виконавчим комітетом Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області, актовий запис №19, розірвано (копія - на а.с.19 - т.1).

15.08.2018 Краснолиманським міським судом Донецької області у цивільній справі №236/2485/18 виданий судовий наказ про стягнення щомісячно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу) до досягнення старшою дитиною повноліття, після досягнення старшою дитиною повноліття стягувати щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.07.2018 (а.с.20 - т.1).

05.11.2018 за вище згадуваним судовим наказом відкрите виконавче провадження № НОМЕР_9 (а.с.21 - т.1).

02.11.2019 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_13 , в якому набула прізвище ОСОБА_4 (копія свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_4 - на а.с.26 - т.1), від шлюбу з яким має малолітню дитину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 - на а.с.68 - т.1).

Чинним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.09.2021 шлюб між ОСОБА_13 і ОСОБА_4 розірвано (а.с.133-зворот - 139 - т.1).

Відповідачка працює сапером (розмінування) 1 категорії «The HALO trust» (*Організація життєзабезпечення небезпечних територій), у теперішній час перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку з 02.06.2023 по 02.06.2024 (копія наказу від 01.06.2023 № 48 - на а.с.133 - т.1)

Постановою державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у ВП НОМЕР_9 від 29.05.2020 ухвалено внести зімни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість прізвища ОСОБА_4 зазначити прізвище ОСОБА_4 (а.с.25 - т.1).

Згідно із розрахунком державного виконавця заборгованість відповідачки зі сплати аліментів на користь позивача, що утворилася у період 05.2020 - 04.2023, станом на 01.05.2023 становить 91547,00 грн (а.с.22 - т.1).

Від сплати заборгованості по аліментам, стягнутих судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15.08.2018 на користь ОСОБА_1 (виконавче провадження АСВП № НОМЕР_9) за період часу з 01.05.2020 по 31.03.2023 у розмірі 88715 грн ОСОБА_4 звільнена постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.10.2023 у цивільній справі № 202/9413/23 (а.с.210-211 - т.1).

Згідно із розрахунком державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів, що утворилася у період 04.2023 - 10.2023 станом на 01.11.2023 становить 19831,00 грн (а.с.236 - т.1).

Після розірвання сторонами у справі шлюбу діти сторін за домовленістю батьків постійно проживають із батьком - відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджено довідкою виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 05.04.2022 № 186 (копія - на а.с.23 - т.1), довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи щодо ОСОБА_1 (копія - на а.с.10 - т.1), щодо ОСОБА_2 (копія - на а.с.15 - т.1), щодо ОСОБА_3 (копія - на а.с.17 - т.1).

Місце проживання дітей сторін разом із батьком - ОСОБА_1 визначено і рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.01.2023 у цивільній справі № 175/2724/22 (а.с.34-36 - т.1).

Обставина фактичного постійного проживання дітей сторін із позивачем також підтверджена стороною відповідачки, тож не є спірною у справі.

У педагогічній характеристиці учня Ямпільського навчально-виховного комплексу Лиманської міської ради Донецької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.05.2023, зокрема зазначено, що хлопець виховується у неповній родині; батьки розлучені; учень мешкає разом з татом, який займається вихованням дитини, та старшим братом (а.с.27 - т.1). Посилання на обставини прийняття матір`ю дитини участі у її вихованні характеристика не містить.

Характеристика студента Державного вищого навчального закладу «Слов`янський коледж транспортної інфраструктури» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 містить посилання на те, що сім`я дитини складається з трьох чоловік: ОСОБА_2 , брата ОСОБА_3 (2008 р.н.), батька ОСОБА_1 . Взаємовідносини в сім`ї нормальні. ОСОБА_2 однаково добре спілкується і з матір`ю, і з батьком, але вихованням дитини і його навчанням повністю займається батько. Мати проживає окремо, навчанням сина жодного разу не цікавилася (а.с.28 - т.1).

Батько дітей - позивач ОСОБА_1 має постійне місце роботи, постійний дохід, що підтверджено довідками ВП «Придніпровська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 08.05.2023 № 21 (а.с.29 - т.1), від 04.05.2023 №№ 64,65 (а.с.30,31 - т.1), за місцем роботи, як і за місцем проживання у с. Любимівка характеризується позитивно (а.с.32, 77 - т.1),

З Акту обстеження умов проживання від 17.05.2023 убачається, що діти сторін проживають разом із батьком у орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 . Власницею цього житла є ОСОБА_15 . Умови проживання задовільні. Діти забезпечені усім необхідним: спальним місцем, місцем для занять, технічним обладнанням для навчання, одягом, продуктами харчування. В сім`ї добрі, доброзичливі та довірчі стосунки. Нарікань від сусідів до Любимівської с/р не надходило. Дозвілля родина проводить разом: на рибалці, пікніках, у походах (а.с.33 - т.1).

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачем з квітня 2022 р., коли він із синами приїхав до с. Любимівка у пошуках житла. З 01.08.2022 позивач з дітьми переїхав з адреси АДРЕСА_3 , до належного їй будинку по АДРЕСА_2 , де кращі умови життя, ніж у попередньому житлі. Вона має добрі стосунки з позивачем, відвідує його родину майже кожного дня. За весь час проживання позивача з синами у с. Любимівка вона спостерігає, як позивач добре піклується про дітей, про їх розвиток, здоров`я, забезпечує їх усім необхідним. Задля належного утримання дітей позивач окрім основної роботи бере підробіток. Матері дітей позивача вона (свідок) жодного разу не бачила. Їй відомо, що відповідачка проживає окремо, інколи діти згадували мати, коли та телефонувала. Ніякої матеріальної допомоги мати дітям не надавала, подарунків не передавала, і навіть не дзвонила, коли старшого сина оперували.

Свідок ОСОБА_16 - двоюрідна сестра відповідачки пояснила, що до розлучення сторін відповідачка добре піклувалася про дітей. Після розлучення батьків дітей, вони залишилися проживати з батьком у м. Ямпіль Донецької області, а відповідачка переїхала жити до м. Костянтинівки Донецької області. Мати спілкувалася з дітьми телефоном, і раз - два рази на рік діти приїздили в гості до матері до м. Костянтинівки. Після народження відповідачкою третьої дитини її спілкування із синами стало відбуватися рідше - як телефоном, так безпосередні зустрічі матері із синами. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач з дітьми переїхав до с. Любимівки Дніпропетровської області, а позивачка - до Львівської області. У с. Любимівка її (свідка) сім`я винаймає зручне житло разом з позивачем. У дітей позивача окрема кімната, обладнана усім необхідним для їх комфортного проживання. Позивач робить усе необхідне, щоб діти нічого не потребували, слідкує, щоб сини були забезпечені усім необхідним як для навчання, так і для дозвілля, лікує їх, організовує їхній сумісний відпочинок. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання синів не надає, навіть, коли сину робили операцію на колінному суглобі, з початку повномасштабної війни жодного разу до дітей не приїздила, хоча обізнана у тому, де вони перебувають. Вона (свідок) неодноразово запорошувала відповідачку, від чого та відмовлялася, посилаючись на те, що не має такої змоги, зокрема через стан здоров`я молодшої дочки. Позивач ніколи не перешкоджав спілкуванню синів з матір`ю, бажає її присутності в їхньому житті.

На виконання приписів ст.171 СК України щодо спірного питання судом була вислухана думка дітей сторін.

Неповнолітні діти сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожен окремо пояснили, що після розлучення батьків, вони з 2017 р. постійно проживають з батьком. До грудня 2021 р. вони з матір`ю періодично зустрічалися, приїздили до неї в гості у м. Костянтинівку Донецької області. Подарунки їм мати робила вкрай рідко. Після початку бойових дій у Донецькій області вони з батьком і старшим братом виїхали з смт. Ямпіль Донецької області, де постійно проживали, і з того часу дотепер з матір`ю не бачилися. Мати з цього часу проживає з молодшою трирічною дочкою десь у Львівській області. Вона періодично їм телефонує, вітає зі святами, цікавиться їхніми справами, проте це відбувається нечасто, матеріально їх не підтримує, подарунків не робить.

Неповнолітній ОСОБА_3 стосовно можливості позбавлення матері батьківських прав висловився, що це йому байдуже: він підріс і вже її безпосередньої присутності у своєму житті не потребує. Позбавлення батьківських прав розуміє так, що мати не бути приймати участі в їхньому житті, а батько, за якого він дуже переживає, отримає документ про те, що виховує дітей сам і його «не заберуть на війну». Будь-яких змін у їхньому житті не відбудеться.

Неповнолітній ОСОБА_2 вважає, що мати слід позбавити батьківських прав, тому що вона не приймає участі у їхньому вихованні. Для нього, позбавлення матері батьківських прав - це лише формальність «на папірці», що вона не є їхньою матір`ю, тоді як вона залишиться їхньою матір`ю.

Згідно з висновком виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування, є доцільним позбавлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.75 - т.1).

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її неповнолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дістає висновку про відсутність законодавчо визначених для цього підстав.

Дістаючи такого висновку суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом установлено, що відповідачка дійсно не приділяє достатньої уваги своїм синам та не бере активну участь у їх вихованні, не утримує їх матеріально.

Проте така поведінка відповідачки обумовлена об`єктивними обставинами:

Так, відповідачка має малолітню дитину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка за станом здоров`я має потребу у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку.

Через цю обставину вище згадуваною постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.10.2023 у цивільній справі № 202/9413/23 відповідачка звільнена від сплати заборгованості по аліментам за період часу з 01.05.2020 по 31.03.2023 у розмірі 88715 грн. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , стягнутих судовим наказом Краснолиманського міського суду Донецької області від 15.08.2018 (виконавче провадження АСВП № НОМЕР_9).

Приймаючи таке рішення, Колегія суддів апеляційного суду встановила, що «в житті позивачки виникла обставина, що має істотне значення, а саме:

Позивачка повторно вийшла заміж та ІНФОРМАЦІЯ_9 народила дитину ОСОБА_11 , яка відповідно до долучених до матеріалів справи копій медичних документів є хворобливою дитиною, такою, що потребує додаткового догляду.

Жодних заборгованостей з аліментів до народження дитини позивачка не мала.

Позивачка офіційно працює сапером 1 категорії в представництві Хало Траст в Україні. У зв`язку з народженням дитини з 31.07.2020 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Через хворобливий стан дитини, 01.06.2023 позивачці надано відпустку без збереження заробітної плати до 02.06.2024.

Жодних прибутків після 02.06.2020 позивачка не має.

Юридичний шлюб зі своїм другим чоловіком розірвано 01.09.2021.

Тобто на момент звернення до суду із зазначеним позовом (*про звільнення від сплати заборгованості по аліментам) позивачка проживає одна з малолітньою дитиною, не маючи засобів існування, зазначені життєві обставини колегія суддів апеляційного суду визнає як обставини, що мають суттєве значення в контексті ст.197 СК України».

За приписами ч.4. ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом врахована також обставина відкритого воєнного нападу російської федерації на Україну, що почався 24 лютого 2022 року, внаслідок чого відповідачка вимушена була залишити постійне місце проживання і евакуюватися у Львівську область, де проживає із хворою дитиною.

Цією обставиною відповідачка пояснювала свідку ОСОБА_16 неможливість відвідати синів за їх фактичним місцем проживання у с. Любимівка Дніпропетровської області.

Разом з цим відповідачка не втратила зв`язку із синами, періодично їм телефонує, цікавлячись їхнім життям.

За таких обставин підстав виснувати щодо винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми обов`язками суд не вбачає, оскільки використання відповідачкою не в повній мірі можливості виконувати свої батьківські обов`язки пов`язано з об`єктивними причинами, а саме через життєві обставини, викликані хворобою молодшої малолітньої доньки, обставиною переїзду до іншого місця проживання через активні бойові дії на території Донецької області, які, зокрема зумовили значне погіршання її матеріального стану. Крім того, позивач не довів суду, що спілкування відповідачки з синами в подальшому може призвести до порушень їхніх прав та інтересів.

З огляду на зазначене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки цей висновок є недостатньо обґрунтованим, оскільки зроблений на підставі відомостей з довідки з Ямпільського НВК - місця навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якою мати не цікавиться ні вихованням, ні розвитком, ні навчаннями дитини, з характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі Слов`янського коледжу транспортної інфраструктури Донецької області, згідно з якою мати жодного разу не цікавилася станом здоров`я, його навчанням, батьківські збори не відвідувала, а також - з довідки про наявність аліментної заборгованості відповідачки, від якої відповідачка у подальшому у судовому порядку звільнена.

Відомостей лише навчальних закладів для висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав є безумовно є недостатнім.

Тож висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим і, крім того, має для суду рекомендаційний характер.

Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідачки та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню синів. Сам факт проживання матері окремо від дітей, невідвідування матір`ю навчальних закладів не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків.

Суд також не враховує думку дітей сторін, які надали згоду на позбавлення матері батьківських прав, з огляду на те, що така думка сформована хвилюванням за батька, якого, зі слів молодшої дитини, «можуть забрати на війну» (*у разі відмови у позові). Обидві дитини висловилися щодо того, що позбавлення матері батьківських прав - це формальність, яка суттєво їхнє життя не змінить, і мати залишиться їхньою матір`ю. Обидві дитини, без неприязні говорять про відповідачку, називають її «мамою», і з теплотою згадують молодшу сестру ОСОБА_11 .

На такі ж наслідки не позбавлення відповідачки батьківських прав вказала у судовому засіданні і представниця позивача, зазначивши, що у разі мобілізації позивача діти за такої поведінки матері залишаться нікому не потрібними.

Проте, на підтвердження такого твердження стороною позивача належних та достатніх доказів не надано.

За положеннями ч.3 ст.171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Забезпеченням найкращих інтересів дитини є дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності (ст.1 Закону України «Про охорону дитинства»).

З огляду на положення Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства» щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд не вважає за можливе покласти в основу судового рішення згоду дітей сторін на позбавлення відповідачки батьківських прав, узявши за основу саме думку дітей і надавши їй перевагу по відношенню до інших доказів.

За наведених обставин і відповідних ним підстав суд дістає висновку, що відсутні правові підстави для застосування крайнього заходу впливу відносно відповідачки у вигляді позбавлення її батьківських прав.

Тож позов підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; адреса місця перебування як ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представниця позивача - адвокатка Оверченко Оксана Анатоліївна (зазначена у позовній заяві адреса: АДРЕСА_6 ; адреса юридичної особи Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 49020, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Староказацька, 56; ЄДРПОУ 39774952), - до

ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_7 ), представник відповідачки - адвокат Гуревич Максим Геннадійович (03164, м. Київ, а/с 147; РНОКПП НОМЕР_8 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області як орган опіки та піклування (52042, с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Садова,1; ЄДРПОУ 41739972), представниця третьої особи Павлович Юлія Володимирівна , -

«про позбавлення батьківських прав» залишити без задоволення.

Рішення у повному обсязі складене 15.01.2024.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: