Ухвала

від 12.01.2024 по справі 335/320/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/320/24 1-кс/335/225/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023080000000235 від 11 травня 2023 року, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця у м. Запоріжжя, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований на посаді завідувача сектору архітектурно-художнього оформлення та дизайну міського середовища - головного художника міста Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023080000000235 від 11.05.2023 року за ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з березня 2023 року до 11.01.2024 (більш точна дата і час в ході досудового розслідування не встановлена), ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді завідувача сектору архітектурно-художнього оформлення та дизайну міського середовища - головного художника міста Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, будучи службовою особою, уповноваженою на організацію в межах своїх повноважень архітектурно-художнього оформлення міського середовища для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів, а також розроблення та подання на розгляд виконавчого комітету міської ради пропозицій з питань визначення місць розташування зовнішньої реклами, виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, діючи за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вимагав і в подальшому отримав від директора ГО «Дизель Клуб» ЄРДПОУ 43832056 (далі Громадська організація), ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 22000 гривень, за вирішенні питання про надання Громадській організації дозволу на розміщення зовнішньої реклами у межах міста Запоріжжя, тобто, будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, вимагав і в подальшому одержав неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Так, відповідно до розпорядження Запорізького міського голови № 2273 к/тр від 23.10.2017 ОСОБА_5 з 26.10.2017 призначено на посаду завідувача сектору архітектурно-художнього оформлення та дизайну міського середовища - головного художника міста (далі Головний художник міста) Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі Департамент).

Відповідно до пункту 2.2.8 Положення про Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради (Далі Положення), одним із завдань Департаменту є організація в межах своїх повноважень архітектурно-художнього оформлення міського середовища для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів.

Розділом 3 Положення передбачені функції Департаменту, серед яких в тому числі наступні: організація розроблення та подання на розгляд виконавчого комітету міської ради пропозицій з питань розташування елементів архітектурного оформлення та зовнішньої реклами (пункт 3.18); регулювання діяльності в сфері архітектурно-художнього оформлення, розміщення зовнішньої реклами і інформаційних вивісок з урахуванням типології елементів місцевого середовища, архітектурних функціонально-планувальних, історико-культурних чинників та здійснення інших повноважень відповідно до законодавства (пункт 3.19); розроблення та подання на розгляд виконавчого комітету міської ради пропозицій з питань визначення місць розташування зовнішньої реклами (пункт 3.20); регулювання діяльності в сфері розміщення зовнішньої реклами з урахуванням типології елементів місцевого середовища, архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників та здійснення інших повноважень відповідно до законодавства (пункт 3.21).

В свою чергу, відповідно до посадової інструкції завідувач сектору архітектурно-художнього оформлення та дизайну міського середовища - головний художник міста Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі Посадова інструкція) виконує наступні обов`язки, а саме: здійснює контроль по художньому оформленню міста у відповідності з затвердженими проектами (пункт 2.1); наглядає за станом зовнішнього вигляду будинків, споруд, зовнішньої реклами, інформаційних вивісок, благоустрою, монументально - декоративного та архітектурно-художнього оформлення міста, готує пропозиції по усуненню недоліків в цих питаннях та по розробці заходів щодо підтримання художнього оформлення міста на певному рівні; складає та видає вихідні дані по розробці проектів зовнішнього архітектурно-художнього оформлення міста, зовнішньої реклами; готує відповіді на звернення громадян з питань художнього оформлення міста та розміщення зовнішньої реклами; готує проекти рішень МВК по художньому оформленню міста.

Розділом 3 цієї ж посадової інструкції передбачені права Головного художника міста, в тому числі і наступні: припиняти виконання робіт по художньому оформленню окремих об`єктів, які здійснюються з порушенням погоджених проектів, або погіршують художній рівень; здійснювати контроль за наявності дозволів на розміщення рекламно-інформаційних вивісок об`єктів; розглядати та узгоджувати проекти художнього оформлення об`єктів зовнішньої реклами та інформаційних вивісок.

Таким чином ОСОБА_5 , під час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських обов`язків, тобто відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України був службовою особою.

Приблизно у березні 2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи на своєму робочому місці, а саме у службовому кабінеті №311, розташованому на третьому поверсі адміністративної будівлі Департаменту, за адресою будинку №3 по вулиці Зелінського у місті Запоріжжя, виконуючі службові обов`язки Головного художника міста, зустрівся з керівником Громадської організації ОСОБА_7 , який у свою чергу звернувся до Департаменту з питанням про порядок оформлення і подальшої видачі дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами у межах міста.

Проаналізувавши отриману в ході зустрічі з ОСОБА_7 інформацію, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, прийняв рішення про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з вимаганням і подальшим одержанням від ОСОБА_7 неправомірної вигоди.

При цьому, володіючи спеціальними знаннями і навичками, отриманими в результаті виконання обов`язків завідувача сектору архітектурно-художнього оформлення та дизайну міського середовища, в ході подальшої зустрічі з ОСОБА_7 розробив план вчинення кримінального правопорушення, який полягав у сукупності дій направлених на створення у ОСОБА_7 хибної уяви про неможливість отримання дозволу на розміщення громадською організацією зовнішньої реклами у межах міста Запоріжжя, окрім як шляхом надання такої неправомірної вигоди ОСОБА_5 , як службовій особі у повноваження якої входить контроль по художньому оформленню міста і здійснення розгляду і узгодження проектів художнього оформлення об`єктів зовнішньої реклами та інформаційних вивісок.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про можливість отримання дозвільних документів на розміщення реклами у межах міста у загальному порядку, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, зловживаючи службовим становищем Головного художника міста, запевнив ОСОБА_7 про неможливість отримання даних документів законним шляхом, без надання йому неправомірної вигоди, зазначивши, що саме він є службовою особою, у повноваження якої входить погодження усіх дій та зібраних для отримання дозволу документів, тим самим створив у потерпілого ОСОБА_7 хибну уяву про неможливість отримання дозволу, окрім як шляхом надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди.

Порушивши у потерпілого ОСОБА_7 стійке переконання у неможливості досягнення поставленої мети законним шляхом, ОСОБА_5 , діючи з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, оголосив ОСОБА_7 вимогу передати йому неправомірну вигоду за вирішення питання про отримання Громадською організацією дозволу на розміщення зовнішньої реклами у межах міста Запоріжжя.

Вподальшому, розуміючи незаконний характер дій, ОСОБА_5 і фактичне залучення до вчинення корупційного діяння ОСОБА_7 звернувся до правоохоронного органу, після чого діяв з метою документування злочинної діяльності ОСОБА_5

15 грудня 2023 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_5 прибув до службового кабінету №311, розташованого по вул. Зелінського, 3 у м. Запоріжжя.

В ході зустрічі з ОСОБА_5 , останній оголосив потерпілому вимогу надати йому неправомірну вигоду у сумі 20000 гривень, за не створення особисто ним та іншими невстановленими службовими особами Департаменту архітектури і містобудування та Департаменту управління активами Запорізької міської ради штучних перешкод при отриманні дозвільних документів на розміщення громадською організацією зовнішньої реклами у межах міста.

20 грудня 2023 року приблизно о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_7 на раніше висунуту вимогу ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому кабінеті Головного художника міста, розташованого на третьому поверсі адміністративної будівлі Департаменту, за адресою будинку №3 по вулиці Зелінського у місті Запоріжжі, передав останньому грошові кошти у сумі 20000 гривень, купюрами номіналом по 500 гривень, отримавши які, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , про те, що зазначені кошти він розподілить між службовими особами Департаменту архітектури і містобудування та Департаменту управління активами Запорізької міської ради, які також будуть приймати участь у погодженні дозвільних документів на розміщення реклами. Разом з тим ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 про те, що у подальшому, коли дозвільні документи будуть готові, йому буде необхідно надати додаткову частину неправомірної вигоди, суму якої він повідомить йому пізніше.

08 січня 2024 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у службовому кабінеті Головного художника міста, розташованого на третьому поверсі адміністративної будівлі Департаменту, за адресою будинку №3 по вулиці Зелінського у місті Запоріжжі, в ході зустрічі з ОСОБА_7 , повідомив останнього, що дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами громадської організації на території міста Запоріжжя майже готові, при цьому оголосив ОСОБА_7 додаткову вимогу надати йому неправомірну вигоду у сумі ще 2000 гривень за остаточне погодження даних документів та їх подальшу видачу.

11 січня 2024 року, приблизно о 12 години 30 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_5 , розташованому на третьому поверсі адміністративної будівлі Департаменту, за адресою будинку №3 по вулиці Зелінського у місті Запоріжжі, на раніше висунуту вимогу останнього, передав йому грошові кошти у сумі 2000 гривень, купюрами номіналом по 200 гривень, після чого ОСОБА_5 затриманий працівниками правоохоронного органу.

Таким чином ОСОБА_5 , в період часу з початку березня 2023 року до 11 січня 2024 року, шляхом штучного створення у потерпілого ОСОБА_7 хибної уяви про неможливість отримання дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами Громадської організації на території м. Запоріжжя законним шляхом, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, вимагав і одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 22 000 гривень за вчинення в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

11.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні. Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення, а також особу підозрюваного, наполягав на наявності ризиків, про які зазначено у клопотанні. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну поведінку підозрюваного, тому просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечувала, суду надала письмові заперечення на клопотання, до яких долучено матеріали, які характеризують підозрюваного. Вважає не обґрунтованим клопотання слідчого і не доведеними підстави для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу, та, посилаючись на недоведеність ризиків і міцність соціальних зв`язків підозрюваного, просила застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника, наполягав на відсутності намірів та об`єктивної можливості перешкоджати досудовому розслідуванню будь-яким чином.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023080000000235 від 11.05.2023 року за ч. 3 ст. 368 КК України.

11.01.2024 року 14 годині 13 хвилин затримано ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КК України та 11.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з наявних в наданих слідчому судді матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства", факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим", залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Виходячи із тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, обставин його вчинення, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого, які стороною захисту не спростовано.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначає, що суд повинен врахувати наведені особою конкретні факти, здатні поставити під сумнів існування умов, які мають суттєве значення для «законності» позбавлення свободи у світлі цілей Конвенції.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, його вік, міцність соціальних зв`язків та його репутацію, які підтверджені стороною захисту, стан здоров`я, його майновий стан і дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, раніше не засуджений.

Слідчий суддя, вирішуючи клопотання, враховує обставини, встановлені в ході розгляду клопотання, які підтверджуються наданими доказами, зокрема, дані, які характеризують підозрюваного.

На переконання слідчого судді, в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 стороною захисту надано достатньо доводів про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.

Виходячи з загальних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судовим органам не надається вибору між тим, щоб „притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду". До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні „умовного звільнення", якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою ( рішення у справі „Ідалов проти Росії").

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на „розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що „звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання".

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Летельє проти Франції", що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути „формою очікування" обвинувального вироку.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Виходячи із встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя вважає не доведеним органом досудового розслідування того, що більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, що виключає застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання громадянами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 виявлено бажання про залучення їх у якості поручителів підозрюваного ОСОБА_5 , про що подано відповідні письмові заяви.

Відповідно до положень ст. 180 КПК України , особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Враховуючи дані про осіб, які виявили бажання взяти на себе обов`язки поручителів виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, пояснення яких заслухані у судовому засіданні, слідчий суддя вважає такий запобіжний захід у вигляді особистої поруки здатним запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та приходить до висновку про можливість його застосування до підозрюваного.

Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків під час досудового розслідування та в суді.

Визначаючи кількість поручителів, слідчий суддя враховує їх соціальний стан та репутацію, встановлені у судовому засіданні обставини їх суспільної діяльності, з огляду на які такі особи заслуговують на довіру, та вважає достатнім визначити поручителями підозрюваного ОСОБА_5 наступних осіб: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного передбачені ст. 194 КПК України обов`язки, відповідно до ст. 219 КПК України, строком до 12.03.2024 року, а саме: не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора чи суду; прибувати на виклик слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти у залі суду.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 183, 184, 192-194, 196, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Визначити поручителями підозрюваного ОСОБА_5 наступних осіб:

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_5 негайно звільнити з-під варти у залі суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, строком до 12.03.2024 року, а саме:

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- прибувати на виклик слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1