Рішення

від 12.01.2024 по справі 587/3272/23

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/3272/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника третьої особи Євтушенко Г.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сумський районний центр комплектування та соціальної підтримки, Служба у справах дітей Степанівської селищної ради Сумського району про встановлення факту самостійного виховання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що він є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб з матір`ю дітей розірваний згідно рішення Сумського районного суду Сумської області № 587/428/23. Рішенням Сумського районного суду Сумської області № 587/1333/23 визначено місце проживання дітей разм з батьком. Оскільки він підялгає мобілізації до лав Збройних Сил України, але сам виховує і утримує 2 дітей, просив встановити факт самостійного виховання дітей, що дасть йому право на відстрочку від проходження військової служби під час дії воєнного стану.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання відповідач не з`явилась, належним чином була повідомлена про час розгляду справи у суді.

Представник служби у справах дітей Степанівської селищної ради Сумського району в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві покладався на розсуд суду.

Представник Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в судовому засіданні покладалася на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.7,8).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області № 587/428/23 від 16.03.2023 року шлюб між сторонами розірваний ( а.с.10).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області № 587/1333/23 від 01.08.2023 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання - АДРЕСА_1 ( а.с.12).

Відповідно до витягу № 202-11-11 від 01.05.2023 року про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 з 20 квітня 2023 року зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Так, згідно ч.6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З вищезазначеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Однак доказів самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей суду не надано та нічим не підтверджено. Натомість, сам позивач зазначив, що він з дітьми проживає в будинку матері колишньої дружини ( бабки дітей); мати дітей постійно спілкується з дівчатами по телефону (що також підтверджується її заявою під час розгляду справи 587/1333/23, ар.с. 9), а та обставина, що неповнолітні діти проживають разом із заявником не свідчить про самостійне виховання ним дітей.

Крім того, жодних доказів, що мати дітей не бере участь у вихованні дітей, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заяви заявника щодо встановлення факту самостійного виховання дітей.

Що ж стосується можливості бути мобілізованим, то та обставина, що місцем проживання двох неповнолітніх дітей рішенням Сумського районного суду Сумської області по справі № 587/1333/23 визначено разом з батьком, має бути врахована центром комплектування та соціальної підтримки. За певних обставин, враховуючи інтереси дітей, це може дати йому право на відстрочку від проходження військової служби під час дії воєнного стану. У разі ж, якщо між центром комплектування та соціальної підтримки та ОСОБА_1 виникне спір, що стосується проходження військової служби та пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві), то ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до Сумського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року(справа №362/643/21).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.18, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання дітей відмовити за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко