Постанова

від 27.06.2024 по справі 587/3272/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м.Суми

Справа №587/3272/23

Номер провадження 22-ц/816/1025/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей Степанівської селищної ради Сумського району,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 12 січня 2024 року, у складі судді Степаненка О.А., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в :

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дітей. Свої вимоги мотивував тим, що він є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб з матір`ю дітей - ОСОБА_2 розірваний рішенням Сумського районного суду Сумської області у справі № 587/428/23, а рішенням цього ж суду по справі № 587/1333/23 визначено місце проживання дітей разом з батьком. Оскільки він підлягає мобілізації до лав Збройних Сил України, але сам виховує і утримує 2-х дітей, посилаючись на вказані обставини, просив встановити факт самостійного виховання дітей, що надасть йому право на відстрочку від проходження військової служби під час дії воєнного стану.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання дітей відмовлено за їх безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник - адвокат Юшкевич Є.Ю., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та встановити факту самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей.

Вказують, що висновком Служби у справах дітей Сумської РДА у справі № 587/1333/23, із виїздом спеціаліста за місцем проживання дітей, було встановлено, що дочки сторін проживають разом із батьком в с. Підліснівка, мати дітей мешкає в Угорщині де працює за трудовим договором з 10.01.2023 до 16.01.2025, змоги забрати дітей до себе не має, їх вихованням не займається. Доводять, що позивач повністю самостійно займається вихованням дочок, між батьком та дітьми встановлено міцний емоційно-психологічний зв`язок.

Встановлення факту самостійного виховання дітей необхідно позивачу для захисту прав та інтересів дітей, можливості користуватися державними пільгами на оподаткування доходу, відпочинок, лікування.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 23 грудня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 7, 8).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 березня 2023 року, справа № 587/428/23, шлюб між сторонами розірваний (а.с.10).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 серпня 2023 року, справа № 587/1333/23, визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Відповідно до витягу № 202-11-11 від 01 травня 2023 року про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 квітня 2023 року по теперішній час зареєстрованими значаться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 5)

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив недоведеності ОСОБА_1 факту самостійного виховання неповнолітніх дітей, оскільки їх мати не позбавлена батьківських прав, не встановлено обставин не виконання нею батьківських обов`язків, а сама обставина проживання дітей з батьком не свідчить про самостійне виховання ним дітей.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України та ч. 3 ст. 11 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

За п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тобто, за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України .

У позові ОСОБА_1 зазначає, що дочки проживають разом із ним і рішенням суду визначено їх місце проживання з батьком та встановлено створення належних для цього умов, знаходяться на його одноособовому утриманні та вихованні, тобто фактично при задоволенні цього позову можна буде дійти висновку, що мати дітей - ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дочок, що не є предметом даної цивільної справи.

Колегія суддів зазначає, що в силу ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей, а позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання малолітніх дітей, мати умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації своїх батьківських прав.

Крім того, перебуваючи за кордоном, ОСОБА_2 постійно спілкується з дочками по телефону та в мобільних чатах, у липні 2023 року приїздила в Україну побачитися з дітьми, дітей не може забрати з собою через нестабільність свого становища за кордоном, про що вона вказувала в особистій заяві по справі № 587/1333/23 при вирішенні питання про визначення місця проживання дітей (а.с. 9).

Надані суду письмові докази лише свідчать про проживання дітей сторін разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дочок.

Висновок Служби у справах дітей Сумської РДА у справі № 587/1333/23, на який посилаються апелянти, як доказ самостійного виховання дітей ОСОБА_1 , надавався у іншій справі про визначення місця проживання дітей сторін з батьком, однак не підтверджує обставин не виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, усунення від виховання та утримання дочок.

Посилання позивача на необхідність встановлення факту самостійного утримання дітей для отримання різного виду соціальний пільг, є загальним твердження, ним не доведено та не надано доказів щодо відмови в наданні певних пільг та інших соціальних гарантій, що в свою чергу порушувало б права батька дітей та свідчило про доцільність встановлення такого факту.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про доведеність вимог позивача наданими суду письмовими доказами, які суд першої інстанції не взяв до уваги, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, також не спростовують зазначених висновків.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367-369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 12 січня 2024 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов