Ухвала

від 04.01.2024 по справі 953/12662/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/12662/23

н/п 2/953/5569/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2024 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Юрлагіна Т.В., розглянувши позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" до ОСОБА_1 про стягнення коштів попередньої оплати за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 у сумі 513500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" звернулося до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів попередньої оплати за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 у сумі 513500,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 справа № 953/12662/23 надійшла до провадження судді Київського районного суду м. Харкова Юрлагіної Т.В., Справу передано судді 30.12.2023.

Згідно з відомостями, отриманими 02.01.2024 Київським районним судом м. Харкова з Реєстру територіальної громади міста Харкова, ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в позовній заяві АДРЕСА_1 , зареєстрованою не значиться.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, доходить висновку про таке.

Положеннями ст. 55 Конституції Українигарантовано право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України). За правилами ст. 18 Закону України «Про судоустрійі статуссуддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, як це закріплено вимогами ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як дійшов висновку Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ч. 3 Постанови №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі зобов`язані перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача ПрАТ «Харківенергозбут» мають розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно дост. 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенаст. 20 ГПК України. Так, за ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особипідприємці.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 ЦПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Заправилами ст. 45 ГПК Українисторонами в судовому процесі- позивачами і відповідачами- можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннямистатті 20 цього Кодексу(як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК Українив редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першоїстатті 20 ГПК України,а також статей 4,45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічного висновку дійшла Верховна Палата Верховного Суду в постанові, прийнятій 25 червня 2019 року по справі № 904/1083/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення в порядку цивільного судочинства, у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією загальних судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Як убачається зі змісту пред`явленого позову, спір між сторонами виник з приводу стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 попередньої оплати за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 коштів у сумі 513500,00 грн, на підставі ст. 1212 ЦК України. Відтак, сторонами договору є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 , тобто суб`єкти господарювання, між якими існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Як убачається зі змісту договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" (далі - покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - продавець) був підписаний договір поставки №05/04-2018 (далі - договір), за яким продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору одиниця виміру, загальна кількість товару та його асортимент визначається відповідно до видаткової накладної.

Загальна вартість товару за цим договором визначається сумою здійснених сторонами поставок партій товару (п. 2.1 договору).

Відповідно п. 2.2 договору вартість кожної окремої партії товару визначається згідно видаткової накладної на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в гривнях України.

Пунктом 2.4 визначено, що покупець має право на відстрочку платежу протягом 120 календарних днів з моменту відвантаження товару продавцем.

Термін дії договору складає один рік. В разі відсутності ініціативи будь-якої зі сторін до розірвання договору - договір автоматично вважається пролонгованим на наступний рік (п. 4.5 договору).

З огляду на характер правовідносин у цій справі, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням господарської дальності, тобто розгляд даної справи можливий в порядку господарського судочинства.

Також суд враховує, що з дати набрання чинності ГПК Українив редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Відповідно достатті 3 ГК Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За частиною першоюстатті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Отже, з матеріалів позовної заяви вбачається, що договір поставки №05/04-2018 був укладений між "ВКФ Електробритва-Харків" (далі - покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - продавець) саме для здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності, правовідносини за яким регулюються правилами ст. 283-286 ГК України, а позивач, звертаючись до суду загальної юрисдикції, помилково визначив належність спору суду загальної юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з цивільних правовідносин.

Крім зазначеного, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду, прийняту 25 червня 2019 року по справі №904/1083/18, провадження №12-249гс18,в п.4.28, якої ВПВС зробила висновок: «15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №217-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі; п. 4.29:«Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем».

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі, суд роз`яснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним позовом України.

Керуючись п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електробритва-Харків" до ОСОБА_1 про стягнення коштів попередньої оплати за договором поставки від 02.04.2018 №05/04-2018 у сумі 513500,00 грн, - відмовити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленомуГосподарським процесуальним кодексом України.

Копію ухвали разом з позовними матеріалами направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Суддя: Т.В. Юрлагіна