Постанова

від 11.01.2024 по справі 906/1576/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 січня 2024 року Справа № 906/1576/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Мартинюк Є.В.;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.2023, повний текст якої складено 05.12.2023, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №906/1576/23 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» м.Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар» м.Житомир

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» м.Житомир

про визнання права іпотекодержателя на нежитлову будівлю,-

В провадженні Господарського суду Житомирської області з 04.12.2023 перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі в тексті Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар» (надалі в тексті ТОВ «Роскар» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» (надалі в тексті ТОВ «Оскар») про визнання за Банком право іпотекодержателя на належну на праві власності ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Михайла Грушевського (колишня Котовського), 50/81, загальною площею 1115,20 м2, яке виникло на підставі укладеного між Акціонерним банком «Синтез» та ТОВ «Оскар» договору іпотеки, який посвідчено 09.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д. за реєстровим №157.(арк.матеріалів оскарження 1-13).

Разом з позовною заявою №117/40743/2023 від 30.11.2022 (вх.№1705 від 04.12.2023) до місцевого суду надійшла заява №117/40866/2023 від 30.11.2022 (вх.№01-44/4006/23 від 04.12. 2023) про застосування заходів забезпечення позову, в якій Банк просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Михайла Грушевського (колишня Котовського), 50/81, загальною площею 1115,20 м2 та належить ТОВ «Роскар».(арк.матеріалів оскарження 14-18).

За наслідками розгляду заяви Банку від 04.12.2023 про вжиття заходів забезпечення позову Господарський суд Житомирської області 05.12.2023 постановив ухвалу про відмову в її задоволенні. Суд першої інстанції виходив з того, що постановою Північно-західного апеляцій-ного господарського суду від 12.01.2023 у справі №906/1026/22, було серед іншого накладено арешт на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Михайла Грушевсь-кого (колишня Котовського), 50/81, літ.«А» загальною площею 1115,20 м2 та належить ТОВ «Роскар» та який є дійсним станом на 05.12.2023 відповідно до рішення №66483602 від 20.02.2023 приватного виконавця Волковою Є.О. (особа в інтересах якої встановлено обтяження Банк).

Зважаючи на те, що господарським судом в іншій справі забезпечено позов з аналогічним видом заходу щодо спірного нерухомого майна, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для повторного накладення арешту на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Михайла Грушевського (колишня Котовського), 50/81, літ.«А» загальною площею 1115, 20 м2 та належить ТОВ «Роскар».(арк.матеріалів оскарження 24-27).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Позивач подав скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 про вжиття заходів забезпечення позову та прийняти постанову, якою задоволити заяву Банку про застосування заходів забезпечення позову у даній справі.(арк.матеріалів оскарження 32-36).

Скарга вмотивована тим, що постановлена 05.12.2023 господарським судом ухвала є без-підставною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а саме ч.2 ст.136 та ч.9, 10 ст.145 ГПК України, позаяк не відповідає дійсним обставинам справи. Скаржник вважає, що місцевий суд лишив поза увагою, що позовну заяву у справі №906/1026/22 було повернуто Банку без розгляду ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.01.2023. Відтак Скаржник вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті в межах справи №906/1026/22, хоча й зберігають свою дію на даний час (оскільки відсутня ухвала про їх скасування), проте, в силу процесуальної особливості, внаслідок залишення позову без розгляду такі заходи може бути скасовано у будь-який момент за заявочним принципом та не потребує додаткового доказування за відсутності передбачених ч.2 ст.136 ГПК України ризиків чи внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду коштів в рахунок забезпечення позовів, які будуть подані в майбутньому.

З огляду на зазначене, Апелянт переконаний, що наявність в реєстрі запису про арешт, накладений на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у справі №906/1026/22 жодним чином не гарантує відсутності ризику відчуження нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у справі №906/1576/23, оскільки заходи забезпечення позову у справі №906/1576/23 можуть бути скасовані у будь-який час.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відкрито провадження у справі №906/1576/23.(арк.матеріалів оскарження 62).

04.01.2024 на адресу суду від представника Банку надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена апеляційним судом.(арк.матеріалів оскарження 65-66).

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.01.2024, представник Банку надав свої пояснення та просив задоволити його апеляційну скаргу. Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників, хоч про місце, дату та час судового розгляду повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправ-лення. Позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів оскарження достатньо для розгляду скарги по суті.(арк.матеріалів оскарження 71-72).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, надалі в тексті ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефектив-ного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим пору-шенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладену у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №922/2277/19.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст.73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов зокрема забезпечується: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/48318, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19.

В силу наведених норм процесуального закону та висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст.ст.136, 137 ГПК України, вжиття заходів забезпечення позову не здійснюється автоматично, а пов`язується з наявністю наведених заявником доказів, які вказують на вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення в майбутньому.

Під час вирішення питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про-цесуальний закон імперативно покладає на заявника необхідність доведення вчинення відпові-дачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позива-чем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02. 2020 у справі №910/7511/19, від 23.12.2020 у справі №911/949/20.

Колегія суддів також приймає до уваги, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила у постанові від 16.08.2018 по справі №910/1040/18, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовува-тися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру визнання за Банком права іпотекодержателя на належну на праві власності ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю.

Як на підставу необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, Банк посилався на наявність передбачених ч.2 ст.136 ГПК України ризиків, виражених в діях Відповідача та пов`язаних з ним юридичних осіб.

Так, Скаржник посилаючись на докази долучені до позовної заяви зазначає, що ТОВ «Оскар» було змінено площу предмету іпотеки (збільшено до 1115,20 м2), уточнено адресу: АДРЕСА_1 та отримано новий правовстановлюючий документ Свідоцтво про право власності САС №056225 від 08.07.2011.

Згодом, як зазначає позивач, вказане нерухоме майно було декілька разів відчужене різними способами на користь фізичних та юридичних осіб.

Так, між ТОВ «Оскар» та ТОВ «Росток» було укладено договір купівлі-продажу нерухо-мого майна від 10.08.2011, який в подальшому було визнано недійсним рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.07.2012 у справі №7/5007/711/12.

06.09.2011 між ТОВ «Росток» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11.01.2012 у справі №2-1465/12 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (за договором позики) стягнуто 1,5 млн.грн заборгованісті.

В ході виконання Богунським відділом Житомирського МУЮ вказаного рішення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено мирову угоду, яку 02.02.2012 затверджено ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира. Згідно мирової угоди борг поверта-ється шляхом передачі у власність ОСОБА_2 нерухомості, а саме: іпотечного нерухомого майна.

Проте, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06.11.2012 у справі №0609/2-1465/12 скасовано ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира (про затвердження мирової угоди). Суд виходив з того, що нерухомість перебувала в заставі, була включена до реєстру Іпотек, а станом на 02.02.2012 до неї діяли заходи забезпечення позову.

У листопаді 2012 виконавчий лист №2-1465/12 ОСОБА_2 подав до виконання, в результаті чого 04.01.2013 виконавчою службою було реалізовано нерухомість на прилюдних торгах, у яких переміг гр. ОСОБА_2 .

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 23.01.2014 у справі №295/6126/13-ц (залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.11.2014 у справі №6-24925св14) визнано недійсними прилюдні торги та скасовано видане ОСОБА_2 свідоцтво про право власності від 15.01.2013, яке виконано державним виконавцем.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 13.03.2014 у справі №295/ 4635/13-ц за позовом ТОВ «Росток» до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Оскар», АБ «Укргаз-банк», прокурора Прокуратури Житомирської області встановлено факт нікчемності договору купівлі-продажу від 16.09.2011.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.08.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01.02.2016 у справі №295/9198/ 15-ц за позовом ТзОВ «Росток» до ОСОБА_1 , третя особа: ТзОВ «Оскар» про повернення майна застосовано реституцію (нікчемний договір купівлі-продажу 16.09.2011 між ТзОВ «Росток» та ОСОБА_1 ) на користь ТзОВ «Росток». Скасовано зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення літ.«А», загальною площею 1115,20 м2 за адресою АДРЕСА_1 , та внесено відповідний запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

В подальшому, на виконання умов договору про спільну діяльність, укладеного між ТОВ «Росток» та ТОВ «Оскар», на підставі протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ «Роскар» від 29.02.2016 та акту приймання-передачі майна від 01.03.2016, ТОВ «Росток» передало, а ТОВ «Роскар» прийняло нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1115,20 м2, в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Роскар».

Позивач зазначив, що внаслідок вказаних дій, на даний час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження іпотекою нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , літ.«А» загальною площею 1115,20 м2.

Відтак, з огляду на відсутність Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку вказаного вище нерухомого майна, існує значний ризик його подальшого відчуження нинішнім власником ТОВ «Роскар», що в свою чергу унеможливить ефективний захист порушених прав Позивача у даній справі.

Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали від 05.12.2023, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, зваживши на вже накладений арешт на належну ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1115,20 м2 згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у справі №906/1026/22, а оскільки станом на 05.12.2023 такий арешт є дійсним не вбачав потреби повторного накладення арешту на спірне майно.

З даним висновком не погоджується апеляційний суд. Адже, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі №906/1026/22 позовну заяву Банку було повернуто без розгляду ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.01.2023, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023.

Поруч з тим, відповідно до ч.9 та 10 ст.145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Натомість, господарський суд Волинської області залишаючи позов Банку без розгляду ухвалою від 26.01.2023 у справі №906/1026/22 не скасував накладеного арешту на належну ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , літ.«А» загальною площею 1115,20 м2.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням Скаржника, що наявність арешту спірного майна, накладеного в межах справи №906/1026/22, хоч і зберігає свою дію, проте позбавлена процесуальної основи і є формальною за суттю.

На переконання апеляційного суду, оскільки накладення арешту на спірне майно передбачає можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у разі задоволення позову, проте в даному випадку забезпечення позову у справі, що розглядається відсутнє, а застосований у справі №906/1026/22 арешт не забезпечить збереження спірного об`єкта нерухомого майна, оскільки позов залишено без розгляду.

Відтак, в межах предмета позову у справі №906/1576/23 необхідно застосувати такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки на переконання колегії суддів, такий захід, у разі задоволення позовних вимог дозволить відновити права Позивача, уникаючи необхідності звертатись з іншими позовами до нових власників майна.

Крім того, колегія суддів вважає, що накладення арешту на спірне майно не призведе до порушення будь-яких прав чи інтересів учасників справи №906/1576/23.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що при розгляді цієї апеляційної скарги не досліджувались та не встановлювались обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову, що необхідно при розгляді справи по суті.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

За приписами п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апе-ляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції установленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповід-ності обставинам справи висновків, викладених в ухвалі, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.34,73,74,86,232,233,240,255,271,275,277,282,284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 у справі №906/1576/23 задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 у справі №906/1576/23 скасувати.

3. Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» від 30.11.2022 про забезпечення позову задоволити.

Накласти арешт на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Михайла Грушевського (колишня Котовського), 50/81, літ.«А» загальною площею 1115, 20 м2 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Роскар» (місцезнаходження: 10030, м.Житомир, вул.М.Грушевського, 50/81, код ЄДРПОУ 40306532).

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

5. Матеріали оскарження у справі №906/1576/23 повернути господарському суду Житомир-ської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Розізнана І.В.