Постанова

від 16.01.2024 по справі 905/1233/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Харків Справа № 905/1233/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі (вх.№2374 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., повний текст складено 25.10.2023) у справі №905/1233/23

за позовом Покровської міської ради Донецької області, м. Покровськ, Донецька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі, м. Покровськ, Донецька область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, м. Покровськ, Донецька область,

про стягнення 205 481,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Покровська міська рада Донецької області звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі 205 481,04 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,7305 га, кадастровий номер 1413200000:11:052:0379 для експлуатації адмінбудівлі та гаражів по вул. Захисників України, 6, у м. Покровськ Донецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого на те права, не сплачуючи за користування нею коштів, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок власника - Покровської міської ради Донецької області, зберіг у себе кошти, які повинен був сплатити за користування земельною ділянкою в порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 у справі №905/1233/23 позовні вимоги Покровської міської ради Донецької області задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі на користь Покровської міської ради Донецької області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,7305 га, кадастровий номер 1413200000:11:052:0379 для експлуатації адмінбудівлі та гаражів по вул. Захисників України, 6, у м. Покровськ Донецької області у сумі 205481,04 грн, крім того відшкодування судового збору за розгляд справи у сумі 3082,22 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем до позовної заяви на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки надано лист від 28.03.2023 № 15-5-0.10-643/2-23 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за змістом якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 складала: у 2019 році 2212191,96 грн, у 2020 році - 2212191,96 грн, у 2021 році - 2212191,96 грн, у 2022 році 2433411,16 грн, у 2023 році 2161629,58 грн. Відповідач не надав доказів на спростування правильності відомостей щодо нормативної грошової оцінки землі за спірний період, викладеної у листі від 28.03.2023 № 15-5-0.10-643/2-23 Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, призначення судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не ініціював, висновку експерта щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379, складеного за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі, також не подав, рівно як і не подав власного контррозрахунку позовних вимог, в зв`язку з чим суд визнав надані позивачем розрахунки розміру орендної плати спірної земельної ділянки обґрунтованими, арифметично вірними та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 у справі №905/1233/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга обґрунтована тим, що суд:

- допустив неправильне застосування норм земельного законодавства, що регулюють відносини у сфері нормативної грошової оцінки землі;

- встановив розмір нормативної грошової оцінки землі на підставі неналежного та недопустимого доказу, а саме на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 15-5-0.10-643/2-23 від 28.03.2023;

- прийняв як доказ Витяг № НВ-9925068442023 від 28.07.2023 із технічної документації, однак, цей документ не є належним для підтвердження нормативної грошової оцінки землі, оскільки згідно юридичної позиції ВПВС у справі № 905/1680/20 належним документом є технічна документація, а не витяг із неї; у цьому Витязі вказано нормативно грошову оцінку лише за 2023 рік, у той час як суд стягнув кошти за період із 01.03.2020 по 01.03.2023; цей доказ не повинен був долучатись до матеріалів справи, оскільки позивач подав його разом із відповіддю на відзив, у той час як мав би подати разом із позовом згідно приписів ч. 2 ст. 80 ГПК України або зазначити у позові неможливість подати цей витяг разом із позовною заявою, як передбачено у ч. 4 ст. 80 ГПК України.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі (вх.№2374 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 у справі №905/1233/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 08.12.2023 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 08.12.2023 для подання заяв, клопотань, тощо.

08.12.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15261 від 11.12.2023), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що належність листа №15-5-0.10-643/2-23 від 28 березня 2023 року, як доказу на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки підтверджується і тим, що він був виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, а згідно п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, саме Держгеокадастр та його територіальній органи здійснюють ведення Державного земельного кадастру, який в тому числі містить відомості про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці (п. п. 8 п. 22 Порядку). Також, звертає увагу суду, що відповідач не надав жодних доказів на спростування правильності відомостей щодо нормативної грошової оцінки землі за спірний період, викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №15-5-0.10-643/2-23 від 28 березня 2023 року. З метою справедливого вирішення спору вважає за необхідне просити суд долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду апеляційної скарги Витяг №НВ-9933531782023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, який зокрема підтверджує вказану у листі Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 2 161 629,58 грн. Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Телебачення «Капрі» здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 відмовлено Покровській міській раді Донецької області в задоволенні клопотання (вх.№ 15261) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

22.12.2023 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№15974).

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача щодо долучення до матеріалів справи Витягу №НВ-9933531782023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, зазначає наступне.

За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Разом з цим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено винятковості випадку для прийняття доказу судом апеляційної інстанції та не надано доказів неможливості подання його до суду першої інстанції, в зв`язку з чим не приймає до розгляду новий доказ, наданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

05.01.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від Покровської міської ради Донецької області надійшло клопотання (вх.№250 від 08.01.2024), в якому позивач заявив про намір звернутися до суду із заявою про стягнення судових витрат на надання професійної правничої допомоги та подати усі докази, що підтверджують розмір таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 02.11.2005 Красноармійською міською радою прийнято рішення №4/25-72 Про передачу земельної ділянки ТОВ Телебачення Капрі в оренду по вул. Дніпропетровська, 6, згідно з яким вирішено передати ТОВ Телебачення Капрі по вул. Дніпропетровська, 6 земельну ділянку з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 площею 0,7305 га в оренду строком на 10 років із земель транспорту та зв`язку. Вирішено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 кв.м складає 35,89 грн. Зобов`язано ТОВ Телебачення Капрі укласти з Красноармійською міською радою договір оренди земельної ділянки, здійснити його державну реєстрацію у встановленому порядку в місячний термін після прийняття даного рішення.

На підставі даного рішення 28.11.2005 між Красноармійською міською радою, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі, орендарем, укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі рішення міської ради №4/25-72 від 02.11.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379, площею 0,7305 га для експлуатації адмінбудівлі і гаражів, яка знаходиться у місті Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 6.

Відповідно до п.5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 262 176,45 грн.

Згідно з п.8 договору оренди, договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір набуває чинності з моменту прийняття рішення.

Даний договір зареєстровано у Державному земельному кадастрі 15.12.2005 за № 040515900151.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.11.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі прийнято в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 загальною площею 0,7305 га.

30.04.2009 сторонами підписано зміни та доповнення № 1 до договору оренди землі від 28.11.2005, якими внесено зміни до розділу Об`єкт оренди у пункт 5 та встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 400 679,25 грн. Внесено зміні до розділу Орендна плата та обумовлено, що орендна плата вноситься орендарем за рік у розмірі 400 679,25 грн. * 3,0% = 12 020,38 грн (п.9), орендна плата вноситься щомісячно 1001,70 грн, індексація та перегляд орендної плати здійснюється згідно з існуючим законодавством (п.10).

Рішенням Красноармійської міської ради від 05.10.2015 №6/51-20 Про продовження з ТОВ Телебачення Капрі строку дії договору оренди землі для експлуатації адмінбудівлі та гаражів по вул. Дніпропетровська, 6 в м. Красноармійськ вирішено: продовжити з ТОВ Телебачення Капрі (ЄДРПОУ 33320794) договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1413200000:11:052:0379) площею 0,7305 га строком на 10 років для експлуатації адмінбудівлі і гаражів по вул. Дніпропетровська, 6 в м. Красноармійськ (п.1); під час державної реєстрації договору оренди землі, розрахунку орендної плати за землю використовувати нормативну грошову оцінку землі м. Красноармійськ, що діє на момент реєстрації договору оренди землі (п.2); зобов`язати ТОВ Телебачення Капрі (ЄДРПОУ 33320794) у 30-тиденний строк після прийняття цього рішення замовити технічну документацію з землеустрою для продовження строку дії договору оренди вказаної земельної ділянки, технічну документацію надати на затвердження до Красноармійської міської ради згідно діючого законодавства, звернутися до органів Укрдержреєстра для реєстрації договору оренди землі (п.3).

Позивач зазначає, що за результатами здійснення моніторингу земель в межах громади було встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується товариством без документів, що посвідчують право на неї.

Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2016 року N 1353-VIII "Про перейменування окремих населених пунктів та районів", у Донецькій області Красноармійський район перейменовано на Покровський район, місто Красноармійськ перейменовано у Покровськ.

Згідно рішення Красноармійської міської ради від 23.03.2016 № 7/7-19 Про перейменування вулиць та інших географічних назв міста Красноармійська, вулиця Дніпропетровська у місті Покровськ перейменована на вулицю Захисників України.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.03.2023 № 324519050, за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Покровськ, вул. Захисників України, 6 (колишня адреса: м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 6) зареєстровано нерухоме майно адміністративна будівля з допоміжними будівлями та спорудами загальною площею 925,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 402830814132), що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі.

Рішенням Покровської міської ради Донецької області від 24.05.2018 № 7/55-6 Про встановлення ставок плати за землю за договорами оренди землі на території м. Покровськ затверджено ставки плати за землю за договорами оренди землі на території м. Покровськ, згідно з додатком (п.1) якого, затверджені ставки орендної плати які застосовуються при укладенні договорів оренди землі відносно нових сформованих земельних ділянок та при поновленні договорів оренди землі (п. 2), дане рішення набуває чинності з 01.01.2019 (п.5).

Згідно з додатком до вказаного рішення, для земель транспорту та зв`язку, нормативну грошову оцінку яких проведено, для юридичних осіб встановлено ставку плати за землю 3% нормативної грошової оцінки (п.12.9, п.13.3).

Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.03.2023 № 15-5-0.10-643/2-23 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 складала: у 2019 році 2 212 191,96 грн, у 2020 році 2 212 191,96 грн, у 2021 році 2 212 191,96 грн, у 2022 році 2 433 411,16 грн, у 2023 році 2 161 629,58 грн.

Позивач листами від 02.03.2023 за № 01/25-323, від 23.03.2023 за №01/25-421 звертався до відповідача з проханням вжити заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яка використовується товариством, а у листі від 01.06.2023 за № 1/25-708 позивач вимагав сплатити неотримані кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 загальною площею 0,7305 за період з 01.03.2020 по 01.01.2023 у загальному розмірі 205 481,04 грн.

Відповідач у відповіді (лист №12/1 від 12.06.2023) вказував, що рішення, яке надавало право подальшого користування земельною ділянкою від 20.04.2016 було отримано попередніми власниками ТОВ Телебачення Капрі і з яких причин ними не було документально оформлене це право не відомо; на даний час правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою відсутні, але ТОВ Телебачення Капрі отримано дозвіл на розробку технічної документації, яка на даний час виготовляється підрядною організацією на підставі відповідного договору, після виготовлення якої ТОВ Телебачення Капрі має намір укласти з Покровською МВА договір оренди на земельну ділянку площею 0,7305 га.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат.solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Таким чином, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №324519050 від 02.03.2023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 402830814132 адміністративна будівля з допоміжними будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 925,3 кв.м належить відповідачу ТОВ Телебачення Капрі на праві приватної власності з 09.07.2014 (номер відомостей про речове право 6270659).

Нерухоме майно розміщено в межах земельної ділянки площею 0,7305 га, кадастровий номер 1413200000:11:052:0379.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ТОВ Телебачення Капрі як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Покровською міською радою Донецької області та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 в розмірі 205 481,04 грн.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379 є сформованою.

Договір оренди землі від 28.11.2005 припинив свою дію 16.12.2015 у зв`язку із закінченням строку, на який він укладався.

На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, суд допустив неправильне застосування норм земельного законодавства, що регулюють відносини у сфері нормативної грошової оцінки землі, встановив розмір нормативної грошової оцінки землі на підставі неналежного та недопустимого доказу, а саме на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 15-5-0.10-643/2-23 від 28.03.2023.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі №922/2060/20.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Проте матеріали справи не містять технічної документації на спірну земельну ділянку, виготовлену компетентним органом для оформлення договору оренди, або довідку із Державного земельного кадастру, або витяг із Державного земельного кадастру, чи висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Таким чином, позивачем не надано до суду першої інстанції належних доказів обґрунтування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1413200000:11:052:0379.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо належності доказу наданого позивачем на обґрунтування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а саме: листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28.03.2023 № 15-5-0.10-643/2-23, який хоч і виданий компетентним органом, однак не являється ні витягом із Державного земельного кадастру, ні довідкою із Державного земельного кадастру, форма якої встановлена додатком 41 Порядку №1051.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника на те, що суд встановив розмір нормативної грошової оцінки землі, та підтвердив правильність здійснених позивачем розрахунків орендної плати (недоотриманих доходів у вигляді орендної плати) на підставі неналежного та недопустимого доказу, а саме на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 15-5-0.10-643/2-23 від 28.03.2023.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що суд прийняв як доказ витяг № НВ-9925068442023 від 28.07.2023 із технічної документації, з огляду на те, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що витяг № НВ-9925068442023 від 28.07.2023 в матеріалах справи відсутній і позивачем не подавався вказаний документ, про що свідчать також матеріали справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 у справі №905/1233/23 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 25.10.2023 у справі №905/1233/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Покровської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 04052933, адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телебачення Капрі (код ЄДРПОУ 33320794, 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 6) 3698,66 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.01.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова