Постанова

від 08.01.2024 по справі 2-5322/08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №2-5322/08 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 10 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Трояновської Г.С.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №2-5322/08 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 до Житлового-будівельного кооперативу №2, Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання права власності на квартиру

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на рішення Богунськогорайонногосудум.Житомиравід23грудня2008року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М.

в с т а н о в и в:

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 15/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку її викупу та створення спільної сумісної власності подружжя. Визнати за померлим ОСОБА_1 право власності на 85/100 частин вказаної квартири в порядку її викупу та створення спільної сумісної власності подружжя. Визнати за їх сином, ОСОБА_1 , 1991 р.н. право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 85/100 частин квартири АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно у вигляді ізольованої 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира є кооперативною, загальна вартість паю виплачена повністю і складає 11103,61 крб., що підтверджується довідкою ЖБК №2 від 23.04.2008 року за №263. Дана квартира спочатку рахувалася за матір`ю померлого - ОСОБА_3 , яка сплатила в рахунок вказаної квартири пайовий внесок у розмірі 3809,00 крб., що підтверджується відповідною довідкою із ЖБК №2 від 23.04.2008 року. У 1988 році квартира АДРЕСА_2 на підставі обмінного ордеру та рішення міськвиконкому №334 від 29.12.1988 року була переоформлена на ОСОБА_1 . Починаючи з 1988 по 1991 роки щомісячно за квартиру сплачувалося по 26 крб., що в загальному становить 3980, 61 крб.

11 квітня 1991 року між позивачеми та померлим ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_1 . З моменту одруження позивач постійно проживає у вищезазначеній квартирі разом із синами та здійснює її утримання. Останній пайовий внесок за кооперативну квартиру у розмірі 3314,00 крб. було сплачено 30.01.1992 року за їх спільні кошти, які були набуті нею та померлим за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Вважає, оскільки право власності на квартиру у померлого ОСОБА_1 виникло під час перебування з нею у шлюбі, тому вона є спільною сумісною власністю і вона має право на частину цього майна, яке підлягає розподілу, оскільки за час перебування у шлюбі було сплачено лише 30% пайового внеску. Зазначає, що їй на праві власності має належати 15/100 квартири АДРЕСА_1 , а покійному чоловіку ОСОБА_1 - 85/100 вказаної квартири. За життя померлого вони не встигли оформити право власності на кооперативну квартиру, оскільки вважали, що вже є власниками. Зазначає, що в 2000 році розлучилися, позивач самостійно займалася вихованням дітей, тому не могла своєчасно звернутися до БТІ для оформлення права власності на свою частку в кооперативній квартирі як дружина члена житлового кооперативу. Їй відомо, що померлий ОСОБА_1 не складав жодного заповіту, інших спадкоємців крім їхнього сина не мав. До останнього дня свого життя проживав разом з ними, що підтверджується довідкою ЖБК-2. Після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина на його частину квартири АДРЕСА_2 , що складає 85/100 частин. Своєчасно звернутися до нотаріальної контори і отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я сина вона не змогла через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру. Починаючи з моменту народження її син постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Вважає, оскільки їх син був неповнолітнім та не подавав жодної відмови від прийняття спадщини, то він є таким, що її прийняв.

В заяві про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила також встановити факт належності померлому ОСОБА_1 на праві власності 85/100 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку її викупу та створення спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за нею право власності на 15/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Встановлено факт належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на праві власності 85/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , 1991 року народження, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на 85/100 частин квартири АДРЕСА_2 , розташованої за вищевказаною адресою.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 як особа, що не брала участі у справі, на підставі ст. 352 ЦПК України подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що вона доводиться дочкою померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29.11.2001 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції та Витягом з ДРАЦС громадян про реєстрацію народження від 01.09.2023 року за №00041231616. Враховуючи, що вона була малолітньою особою на час смерті її батька, беручи до уваги заяву від 10.04.2008 року про прийняття спадщини, подану її матір`ю - на той час її законним представником, до Другої Житомирської державної нотаріальної контори, враховуючи відсутність жодних заяв щодо її відмови від спадщини, то відповідно є такою, що прийняла спадщину.

Зазначає, що позивач була дружиною її батька ОСОБА_1 , в даному шлюбі народився син, ОСОБА_1 23 червня 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розлучилися. 09 вересня 2000 року її батько та мати ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 29.11.2001 року Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції, а 12.01.2004 року її батьки розлучилися, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 27.12.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 їїбатько - ОСОБА_1 помер,після йогосмерті відкриласьспадщина наквартиру АДРЕСА_1 .10квітня 2008року їїматір`ю ОСОБА_4 від їїімені доДругої житомирськоїдержавної нотаріальноїконтори булоподано заявупро прийняттяспадщини післяпомерлого батька ОСОБА_1 .За цієюзаявою відкрито10.04.2008року спадковусправу №331/2008.

Враховуючи, що вона теж прийняла спадщину після смерті батька (як малолітня особа) на час його смерті, то половина спадкового майна (1/2 від 85/100 частини квартири АДРЕСА_1 ) належить їй, а відтак визнання судом права власності на все спадкове майно за одним спадкоємцем є незаконним.

Зазначає, що до розгляду вищевказаної справи її як відповідача залучено не було, хоча вона прийняла спадщину після померлого батька. Вважає, що позивач умисно не залучила її до участі у справі як спадкоємицю за законом, чим ввела суд в оману, адже достеменно знала про її існування. Незалучення до участі у справі як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Маковій О.Є. просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Зазначає, що апелянт пропустила строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки протягом 16 років від дня смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не вчиняла жодних дій з метою оформлення спадщини, тому апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення, оскільки причини пропуску не є поважними. Щодо не порушення прав апелянта та не залучення останньої до участі у справі повідомив, що інформація про неї була відсутня, тому оскаржуваним рішенням суду не вирішувалося питання щодо прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 . На думку позивача, особою, яка порушила спадкові права апелянта, є саме її мати - ОСОБА_4 , яка не вжила необхідних та достатніх дій для оформлення спадщини після смерті спадкодавця.

В судовому засіданні адвокат Лук`янець Людмила Олександрівна, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , підтримала апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_1 адвокат Маковій О.Є. просили апеляційну скаргу відхилити, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23грудня2008року залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволеннюз наступних підстав.

Судом під час розгляду встановлено, що 11 квітня 1991 року між ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції від 25.12.2007 №2050/02-03-69, актовий запис №531 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації актів про народження 05.10.1991 року зроблено запис за №3445, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 9)

Шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірвано 23 червня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 (а. с. 8).

Згідно довідки-характеристики від 21.12.2007 року №1477 та листа ЖБК-2 від 23.04.2008 року №263, квартира АДРЕСА_1 відповідно до обмінного ордеру, рішенням міськвиконкому №334 від 29.12.1988 року була переоформлена на ОСОБА_1 . Загальна вартість виплаченого паю складає 11103 крб. 61 коп., останній пайовий внесок сплачений 30.01.1992 року в сумі 3314 крб. Вартість вказаної квартири складає 53585 грн. 10 коп. (а.с.11,12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 18.12.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

В довідці КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації від 14.02.2008 року зазначено, що за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 13).

Згідно довідок ЖБК-2 від 28.02.2008 року №323 та від 04.09.2008 року №831, позивач проживає у квартирі АДРЕСА_1 і зареєстрована за вказаною адресою як дружина з 09.08.1991 року. Разом з нею в квартирі на час відкриття спадщини проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_1 , 1991 року народження (а.с. 10).

09 вересня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 09 вересня 2000 року. Даний шлюб розірвано 12 січня 2004 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 12 січня 2004 року (а.с. 62, 65).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2001 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 57).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено письмовими доказами по справі факт належності померлому ОСОБА_1 на праві власності 85/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи, що під час шлюбу подружжя набуло у спільну власність 30% від вартості квартири, що відповідає сплаченим пайовим внескам, позивач вважається такою, що набула право власності на частку спільного сумісного майна, тобто на 15/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Неповнолітній син спадкодавця - ОСОБА_1 , який проживав разом із батьком на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв у спадщину 85/100 частин квартири АДРЕСА_1 .

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них він дійшов при неповному з`ясуванні обставин справи та порушивши норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 17 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правиламистатті 18 ЦПК Українипередбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною першоюстатті 352 ЦК Українивизначено, що учасники справи, атакож особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Так, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, талише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права наапеляційне оскарження рішення суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження №61-41547сво18) викладено правовий висновок, згідно з яким «суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю».

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 вказувала на те, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2008 року порушуються її права та інтереси, як спадкоємиці першої черги за законом після смерті її батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №331/2008, спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 прийняла його дочка - ОСОБА_2 , шляхом подання її матір`ю ОСОБА_4 , в інтересах малолітньої доньки, протягом шести місяців до нотаріальної контори заяви від 10 квітня 2008 року про прийняття спадщини після смерті батька (а.с. 152-164).

Відтак, рішення у справі прямо впливає на права та законні інтереси ОСОБА_2 стосовно спірного нерухомого майна, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення, остання прийняла спадщину після смерті батька, будучи спадкоємцем першої черги за законом.

У данійсправі ОСОБА_1 , щодіяла всвоїх інтересахта інтересахсвого неповнолітньогосина ОСОБА_1 , пред`явила позов до Житлового-будівельного кооперативу №2 та Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (провадження №14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (провадження №14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (провадження №14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі №554/10058/17 (провадження №14-20цс19).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Під час розгляду справи встановлено, що після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину прийняла його дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 , відтак, ухвалене у цій справі судове рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси ОСОБА_2 .

При цьому звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 , позивач зазначила відповідачем у справі Територіальну громаду міста Житомира в особі Житомирської міської ради, яка не є належним відповідачем у даній справі.

В порушення вимог ст. 12 ЦПК Українисуд першої інстанції не з`ясував належне коло спадкоємців померлого ОСОБА_1 , запит до нотаріальної контори не зробив, не роз`яснив позивачу необхідність залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, розглянув справу за участю неналежного відповідача, апеляційний суд позбавлений можливості усунути таке процесуальне порушення суду першої інстанції, а тому рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленнямапеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 804,00 грн., її апеляційна скарга задоволена повністю, а тому вказана сума судового збору підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 402,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районногосуду м.Житомира від 23 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 до Житлового-будівельного кооперативу №2, Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання права власності на квартиру.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 402,00 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2024 року.

Головуючий Судді