Постанова

від 05.01.2024 по справі 149/184/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року

м. Київ

справа № 149/184/21

провадження № 61-1657св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Хмільницька районна державна адміністрація Вінницької області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс 2020»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року у складі судді Вергелеса В. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» (далі - ТОВ «Щедра Нива») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук А. В. (далі - державний реєстратор Козятинської РДА Уперчук А. В.) про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що 02 лютого 2008 року між ТОВ «Щедра Нива» і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,3274 га, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

20 вересня 2016 року між ТОВ «Щедра Нива» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року, якою збільшено розмір орендної плати з 3 до 8 % від нормативної грошової оцінки та поновлено строк оренди до 31 грудня 2026 року, на підставі якої державний реєстратор зареєструвала право оренди ТОВ «Щедра Нива» на цю земельну ділянку.

13 липня 2020 року між ТОВ «Щедра Нива» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року, якою збільшено розмір орендної плати у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки та поновлено строк оренди до 31 грудня 2027 року, на підставі якої державний реєстратор 04 серпня 2020 року зареєструвала право оренди ТОВ «Щедра Нива» на вказану земельну ділянку.

22 жовтня 2020 року до ТОВ «Щедра Нива» надійшов лист директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс 2020» (далі - ТОВ «Хорс 2020»)

ОСОБА_4 про те, що земельна ділянка площею 3,3274 га, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, орендується ТОВ «Хорс 2020» і товариство вимагає припинення її використання ТОВ «Щедра Нива».

Після цього ТОВ «Щедра Нива» стало відомо, що 08 червня 2020 року між ТОВ «Щедра Нива» в особі директора ОСОБА_2 , який був звільнений з посади

17 червня 2020 року за згодою сторін, і ОСОБА_1 укладено угоду про припинення дії вказаного договору оренди земельної ділянки. Надалі, 04 вересня 2020 року, ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Хорс 2020» договір оренди зазначеної земельної ділянки, а 14 вересня 2020 року державний реєстратор зареєструвала право оренди земельної ділянки за ТОВ «Хорс 2020».

Позивач стверджував, що спірна земельна ділянка перейшла у користування

ТОВ «Хорс 2020» на підставі угоди про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який на той час виконував обов`язки директора ТОВ «Щедра Нива», внаслідок зловмисної домовленості. Укладаючи цю угоду, директор ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 діяв недобросовісно, всупереч інтересам ТОВ «Щедра Нива» і не мав повноважень на її вчинення, оскільки статутом товариства передбачено надання попереднього дозволу наглядової ради на укладення такого виду угоди, а тому ця угода є недійсною. Про наявність зловмисної домовленості, на думку позивача, свідчить також те, що ОСОБА_2 приховав факт підписання угоди про припинення договору оренди земельної ділянки, про що свідчить відсутність у товариства заяви ОСОБА_1 про припинення договору оренди, оригіналу цієї угоди, неповідомлення ОСОБА_1 про намір розірвати договір оренди, отримання ним авансом орендної плати за 2020 рік, укладення 13 липня 2020 року додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди до 31 грудня

2027 року, а також те, що реєстрація припинення права оренди ТОВ «Щедра Нива» і реєстрація права оренди на цю саму ділянку за ТОВ «Хорс 2020» відбулися фактично одночасно.

Унаслідок укладення угоди про припинення дії договору оренди земельної ділянки ця земельна ділянка вибула з основних фондів ТОВ «Щедра Нива», що призвело до прямих матеріальних збитків у виді виплаченої орендної плати за 2020 рік, витрат на виконання комплексу сільськогосподарських робіт щодо обробітку ділянки протягом 2019-2020 років, а також недоотримання прибутку від використання земельної ділянки протягом наступних років строку дії договору.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 звільнений з посади директора 17 червня

2020 року. Реєстрація заяви щодо припинення (розірвання) договорів оренди

є протиправною, оскільки ані посадові особи, ані інші особи за дорученням ТОВ «Щедра Нива» до державного реєстратора не звертались та необхідних документів не надавали. Тобто подання заяв здійснено неуповноваженою особою, а державний реєстратор прийняла від ТОВ «Хорс 2020» заяви та документи про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, яка на той момент перебувала в оренді ТОВ «Щедра Нива» та право оренди якої не було припинено.

ТОВ «Щедра Нива» з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

визнати недійсною угоду, укладену 08 червня 2020 року між представником ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , про припинення за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, площею 3,3274 га, розташованої на землях Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, як вчинену внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони

з іншою стороною;

скасувати рішення державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. від 14 вересня 2020 року, індексний номер 54045059, про припинення права оренди ТОВ «Щедра Нива» на земельну ділянку, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, розташовану на землях Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути ТОВ «Щедра Нива» земельну ділянку, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, розташовану на землях Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, в оренду на умовах договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року, зі змінами від 20 вересня 2016 року та від 13 липня 2020 року.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2021 року до участі у справі залучено третю особу - ТОВ «Хорс 2020».

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року замінено первісного відповідача - державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. на належного відповідача - Хмільницьку районну державну адміністрацію Вінницької області (далі - Хмільницька РДА).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від

27 грудня 2022 року, позовні вимоги ТОВ «Щедра Нива» задоволено частково.

Визнано недійсною угоду від 08 червня 2020 року між представником ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року (із змінами від

20 вересня 2016 року), кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, площею 3,3274 га, розташованої на землях Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Скасовано рішення державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. про припинення права оренди ТОВ «Щедра Нива» на земельну ділянку площею 3,3274 га, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, розташовану на землях Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Хмільницької РДА на користь ТОВ «Щедра Нива» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4 540,00 грн, у рівних частинах по 1 513,33 грн з кожного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про зловмисну домовленість сторін під час укладення договору про припинення оренди земельної ділянки. Відповідно дії директора ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 для товариства призвели до несприятливих наслідків внаслідок розірвання цієї угоди.

Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути позивачу земельні ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи існує договір оренди земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Хорс 2020", цей договір не є предметом даного спору, не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому правових підстав для задоволення відповідної позовної вимоги немає, оскільки вона є безпідставною та передчасною.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20), відповідно до яких для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб

у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності);

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), згідно з якими визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження;

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року

у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18), від 20 листопада 2019 року

у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), щодо вибору правомірного та ефективного способу захисту порушеного права;

у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі

№ 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18), від 22 квітня 2019 року

у справі № 623/2518/17 (провадження № 61-22897св18), від 02 жовтня 2019 року

у справі № 541/2700/16-ц (провадження № 61-46787св18), від 21 лютого

2020 року у справі № 182/3593/17 (провадження № 61-14937св19), від 08 лютого 2021 року у справі № 727/10189/17 (провадження № 61-17554св19), від 24 лютого 2022 року у справі № 161/20878/19 (провадження № 61-11856св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19-ц (провадження № 61-21254св21), щодо порядку застосування правил статті 232 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції спотворив дійсні показання свідка ОСОБА_5 та не спростував їх.

З огляду на доводи касаційної скарги судові рішення оскаржуються в касаційному порядку в частині задоволених позовних вимог.

У квітні 2023 року від ТОВ «Щедра Нива» надійшов відзив, у якому представник товариства просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Представник ТОВ «Щедра Нива» зазначив, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими.

У листопаді 2023 року від ТОВ «Щедра Нива» надійшла заява про врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 149/289/21 (провадження № 61-4983св23).

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у задоволенні заяви

ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року до закінчення його перегляду

в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у задоволенні заяви

ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року до закінчення його перегляду

в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 922/1830/19, від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17, від 18 травня 2022 року у справі

№ 551/1324/19-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 541/2700/16-ц, від

07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, від 24 лютого 2022 року у справі

№ 161/20878/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 383/302/20, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, від 05 серпня 2020 року у справі

№ 638/2324/14-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 02 лютого 2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Щедра Нива» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, терміном на 10 років. Розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1 211,13 грн. Договір зареєстровано у Хмільницькому РВ Вінницької ГФ «Центр ДЗК», про що

у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 жовтня 2009 року

№ 040905400104.

20 вересня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Щедра Нива» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року. Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2026 року. Розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 10 660,28 гривень. Державну реєстрацію права проведено 20 листопада 2016 року, державний реєстратор Пушкар О. М.

08 червня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Щедра Нива» укладено угоду про розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки площею 3,3274 га, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, від

02 лютого 2008 року та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 20 вересня 2016 року.

07 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Щедра Нива» аванс за оренду земельної ділянки в розмірі 12 870,00 грн, що підтверджується відомістю про виплату готівки від 07 липня 2020 року № 9.

13 липня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Щедра Нива» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року. Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2027 року. Орендна плата у грошовій формі та у розмірі - 8 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 15 990,42 грн.

04 серпня 2020 року державний реєстратор Хмільницької РДА Шевців О. В. провів державну реєстрацію додаткової угоди між ТОВ «Щедра Нива» та ОСОБА_1 до договору оренди земельної ділянки.

04 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Хорс 2020» укладено договір оренди землі, за умовами якого земельну ділянку площею 3,3274 га, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, передано в оренду ТОВ «Хорс 2020» строком на

7 років. Розмір орендної плати визначено у сумі 8 000,00 грн.

08 вересня 2020 року державний реєстратор Козятинської РДА Уперчук А. В. провела державну реєстрацію угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08 червня 2020 року № б/н, а 14 вересня 2020 року - державну реєстрацію договору оренди землі від 04 вересня 2020 року № б/н за ТОВ «Хорс 2020».

У жовтні 2020 року ТОВ «Хорс 2020» звернулося до ТОВ «Щедра Нива» з листом без дати та реєстраційного номера, яким просило не обробляти земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку, кадастровий номер 0524883100:02:001:0013, оскільки вказана земельна ділянка орендується ТОВ «Хорс 2020».

Свідок ОСОБА_5 надав суду пояснення, що він у 2020 році працював у ТОВ «Щедра Нива» начальником служби безпеки. Пам`ятає, що в кінці травня -

на початку червня 2020 року зайшов до кабінету директора товариства

ОСОБА_2 . Присутніми були також члени наглядової ради. ОСОБА_2 повідомив про те, що є заява про розірвання договору оренди землі. Через кілька днів йому стало відомо, що є угода про розірвання договору оренди землі. Інформація про зловмисну домовленість йому не відома. На його думку, угода про розірвання договору оренди земельної ділянки не відповідала інтересам товариства.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 статуту ТОВ «Щедра Нива», затвердженого загальними зборами товариства, протокол від 20 січня 2020 року № 02,

у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам учасників і наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. Директор є посадовою особою товариства.

До компетенції членів наглядової ради належить: попереднє погодження укладення товариством угод (договорів, контрактів), якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 500 000,00 грн до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, які можуть вчинятися протягом року, із зазначенням характеру таких правочинів та їх граничної вартості (підпункт 5 пункту 10.9 розділу 10 статуту); надання попередньої згоди директору на списання основних фондів товариства (підпункт 17 пункту 10.9); попереднє погодження щодо придбання, відчуження цінних паперів, часток, паїв тощо (підпункт 18 пункту 10.9 розділу 10 статуту).

Загальними зборами учасників ТОВ «Щедра Нива» від 20 березня 2020 року затверджено Положення про директора ТОВ «Щедра Нива», відповідно до якого директор є виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво його діяльністю. Директор діє в інтересах товариства. Директор здійснює підготовку до проведення та забезпечує проведення загальних зборів товариства. Директор товариства виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства згідно із законодавством України та укладеним з ним трудовим договором, у тому числі у процесі виконання своїх функцій має право без довіреності виконувати дії від імені товариства: укладати правочини щодо розпорядження майном і грошовими коштами товариства у межах, встановлених законодавством України, статутом товариства, цим положенням та внутрішніми нормативними актами товариства (пункт 3.1 Положення).

Будь-яка угода (правочин) по розпорядженню рухомим та нерухомим майном (в тому числі орендованим) або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує 100 000,00 грн, без отримання попередньої домовленості згоди загальних зборів учасників товариства на укладення такої угоди, є недійсною та не підлягає виконанню. Укладення, розірвання, припинення договорів оренди земельних ділянок з фізичними та юридичними особами здійснюється директором товариства тільки на підставі попередньої письмової згоди наглядової ради товариства (пункт 3.2 Положення).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Щедра Нива» від 22 жовтня 2020 року збори ухвалили доручити директору ТОВ «Щедра Нива» Шлейко В. Л. забезпечити проведення судової претензійної роботи щодо скасування укладених ОСОБА_2 угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок з їх власниками за згодою сторін як укладених всупереч інтересам товариства, повернення земель в оренду товариства, відшкодування з винних осіб понесених товариством збитків та звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 злочину.

На виконання цього доручення загальних зборів директор ТОВ «Щедра Нива» звернувся до Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення посадовими особами ТОВ «Щедра Нива» кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364-1 КК України.

Це підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від

14 травня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Щодо вимоги про визнання угоди недійсною

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави

і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті

203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави

і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (частина перша статті 232 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17 (провадження № 61-14937св19) зазначено, що відповідно до тлумачення статті 232 ЦК України під зловмисною домовленістю потрібно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тож в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї зі сторін правочину діяв представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17 (провадження № 61-22897св18) зроблено висновки, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України потрібно встановити умисел у діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Водночас не має значення, чи одержав учасник такої домовленості будь-яку вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позову за статтею 232 ЦК України потрібно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діяв у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Критерій «зловмисність» не залежить від того, чи був спрямований умисел повіреного на власне збагачення чи завдання шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розбіжність між волею довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 541/2700/16-ц

(провадження № 61-46787св18), від 08 лютого 2021 року у справі № 727/10189/17 (провадження № 61-17554св19) вказано, що обов`язковими ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони

з другою, відповідно до статті 232 ЦК України є: 1) наявність умисної змови між представником потерпілої сторони правочину і другою стороною з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 161/20878/19

(провадження № 61-11856св21) зауважено, що для задоволення позову за статтею 232 ЦК України має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19-ц (провадження № 61-21254св21) вказано, що при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною договору, приписи частини першої статті 232 ЦК України підлягають застосуванню, оскільки орган юридичної особи (уповноважений керівник), який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи, створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження

№ 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У справі, що переглядається:

ТОВ «Щедра Нива», звертаючись до суду з позовом, зазначило, що оспорюваний правочин є недійсним, оскільки його укладено внаслідок зловмисної домовленості представника позивача та іншої сторони. Товариство посилалося на те, що директор ОСОБА_2 не мав повноважень на вчинення цього правочину;

суди врахували положення статуту ТОВ «Щедра Нива» та зробили висновок, що укладення, зміна і розірвання (припинення) договорів не належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, тому ОСОБА_2 як директор мав повноваження на укладення правочину щодо розірвання договору оренди землі;

проте суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оспорюваний правочин є недійсним з підстави, передбаченої статтею 232 ЦК України, оскільки його вчинено в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною. ОСОБА_2 як директор товариства усвідомлював, що за домовленістю з орендодавцем ОСОБА_1 вчинив правочин всупереч інтересам ТОВ «Щедра Нива», та свідомо допускав настання невигідних для цього товариства наслідків, у результаті чого такі несприятливі наслідки для його довірителя (позивача) настали;

суди також правильно звернули увагу на те, що 08 червня 2020 року

ОСОБА_1 уклав угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 20 вересня 2016 року, зазначивши, що претензій до Товариства не має. Проте надалі, 07 липня 2020 року, отримав аванс орендної плати у розмірі 12 870,00 грн, а 13 липня 2020 року уклав з ТОВ «Щедра Нива» додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року в частині розміру орендної плати та строку дії договору оренди. За принципами найбільшої вірогідності доказів суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки, що такі дії орендодавця ОСОБА_1 спрямовані на приховування від ТОВ «Щедра Нива» факту укладення угоди про розірвання з товариством договору оренди земельної ділянки. Мотивом таких дій було бажання отримати подвійний прибуток у виді орендної плати як від попереднього орендаря (позивача), так і від іншого, з яким він 04 вересня 2020 року після розірвання договору з позивачем уклав новий договір оренди землі;

крім того, з огляду на хронологію подій, встановлених судами, дії директора ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 та орендодавця ОСОБА_1 свідчать про очевидну недобросовісність їхньої поведінки. Доказів, які свідчили б про бажання ТОВ «Щедра Нива», основною діяльністю якого є ведення товарного сільськогосподарського виробництва на орендованих землях, припинити земельні правовідносини із ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать загальним висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними. Інші висновки, викладені в згаданих постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки суди виходили з конкретних обставин кожної із цих справ з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Фактичні обставини наведених заявником у касаційній скарзі справ і справи, що переглядається, є різними.

За таких обставин суди зробили правильний висновок, що укладення угоди про припинення оренди спірної земельної ділянки вчинено не в інтересах ТОВ «Щедра Нива», оскільки призвело до припинення права оренди, виведення земельної ділянки з основних фондів (активів), завдання збитків у виді виплаченої авансом орендної плати, витрат за 2019-2020 роки на виконання комплексу сільськогосподарських робіт з обробітку землі, неотриманого прибутку протягом наступних років оренди.

Оскільки угода вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 і орендодавця ОСОБА_1 з метою досягнення власних інтересів усупереч інтересам ТОВ «Щедра Нива». Тому оспорюваний правочин є недійсним на підставі статті 232 ЦК України.

При цьому, Верховний Суд також зауважує, що одночасно наведені ТОВ «Щедра Нива» підстави позову про визнання недійсним правочину - внаслідок вчинення його з перевищенням повноважень (стаття 241 ЦК України), а також внаслідок зловмисної домовленості його представника (директора товариства) з другою стороною (стаття 232 ЦК України) - є взаємовиключними, оскільки предмет доказування кожної з обставин, на яку посилається як на підтвердження своїх вимог позивач, передбачає встановлення різних за правовою природою юридичних фактів. Для застосування статті 241 ЦК України потрібно, щоб представник вчинив правочин з перевищенням повноважень, під яким розуміється ситуація, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень, тобто відбувається самостійне збільшення представником обсягу прав на вчинення юридичних дій, визначених в довіреності чи іншому документі. Водночас для застосування статті 232 ЦК України потрібно, щоб представник допустив зловмисну домовленість з іншою стороною правочину на підставі наявних у нього повноважень представницького характеру.

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови

у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження

№ 61-12101св23)).

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами (частина друга статті 27 Закону України «Про оренду землі»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18) вказано, що «відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом. Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі

№ 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою

(див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня

2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня

2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним

у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі

№ 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що:

«згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо

в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені

у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі

№ 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що

«щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем.

У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами».

У справі, що переглядається:

встановивши обґрунтованість позову щодо визнання угоди про розірвання договору оренди землі недійсною, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, скасував рішення державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. про припинення права оренди ТОВ «Щедра Нива» на спірну земельну ділянку;

у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди не врахували, що скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав не є належним способом захисту;

суди не врахували, що скасування рішення державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. про припинення права оренди ТОВ «Щедра Нива» на спірну земельну ділянку за умови існування зареєстрованого права оренди на цю ж земельну ділянку за ТОВ «Хорс 2020» є неналежним способом захисту порушеного права. У разі визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі належним способом захисту є саме вимога про витребування орендованої земельної ділянки у ТОВ «Хорс 2020», задоволення якої повністю поновлює права первісного орендаря.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Щедра Нива» про скасування рішення державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. від 14 вересня 2020 року, яким припинено право оренди ТОВ «Щедра Нива» на спірну земельну ділянку. Тому судові рішення у цій частині позову належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Посилання ТОВ «Щедра Нива» на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 149/289/21 (провадження

№ 61-4983св23) колегія суддів відхиляє, оскільки це не спростовує факт обрання позивачем неналежного способу захисту. Крім того, такий аргумент викладено

в окремій заяві ТОВ «Щедра Нива» від 13 листопада 2023 року, яка не є складовою касаційної скарги, а указані висновки не були підставою для відкриття касаційного провадження

Колегія суддів також наголошує, що механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від

13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі

№ Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження

№ 61-9003св21)).

Щодо належного кола відповідачів

ТОВ «Щедра Нива» заявило вимоги про визнання угоди недійсною, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

Позивач визначив відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В.

Надалі позивач уточнив позов та подав заяву про заміну відповідача у зв`язку зі звільненням державного реєстратора і припиненням повноважень Козятинської РДА відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року

№ 3650 «Про утворення та ліквідацію районів» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються».

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 квітня 2021 року замінено первісного відповідача - державного реєстратора Козятинської РДА Уперчук А. В. на належного відповідача - Хмільницьку РДА.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), а також залишили поза увагою те, що Хмільницька РДА не є належним відповідачем за вимогою про скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки. На переконання заявника, належним відповідачем є державний реєстратор Козятинської РДА Уперчук А. В., оскільки оскаржувалося саме її рішення.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами

в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі

є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі

№ 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року

у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (аровадження № 12-31гс22)).

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня

2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від

12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18,

пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження

№ 12-150гс19, пункт 37).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі

№ 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) вказано, що «у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання. Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України. При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання».

Тому у цій справі ні Хмільницька РДА (яка є відповідачем справі), ні державний реєстратор Козятинської РДА Уперчук А. В. (про належність якої як відповідача вказував ОСОБА_1 ) не є належними відповідачами. Крім того, неналежним відповідачем є ОСОБА_2 , який у спірних правовідносинах виконував обов`язки директора ТОВ «Щедра Нива», тобто був представником указаної юридичної особи.

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог до Хмільницької РДА, ОСОБА_2 судам необхідно було відмовити саме з цієї підстави.

Щодо самопредставництва юридичної особи

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що інтереси позивача представляв Гуцаленко Л. І., який не є адвокатом та не надав доказів на підтвердження його повноважень в порядку самопредставництва, а тому всі вчинені ним процесуальні дії, подані заяви та докази є недопустимими, оскільки вчинені неуповноваженою особою.

Також, на переконання заявника, суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження

№ 11-137заі20).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі,

а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь

у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі

№ 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією

(у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

У справі, що переглядається, позовну заяву від імені та в інтересах ТОВ «Щедра Нива» 28 січня 2021 року підписав директор товариства Шлейко В. І .

Відповідно до пунктів 11.5, 11.6 статуту ТОВ «Щедра Нива» директор діє від імені товариства у межах, встановлених чинним законодавством та цим статутом. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

На підставі довіреності від 10 листопада 2020 року ТОВ «Щедра Нива», від імені якого діяв директор Шлейко В. Л., уповноважило заступника директора Гуцаленка Л. І. представляти інтереси товариства в судах України, вчиняти всі процесуальні дії, надані законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, заявнику, заінтересованій особі від імені ТОВ «Щедра Нива».

Заступник директора як посадова особа товариства діє на підставі статуту, затвердженого 20 січня 2020 року, та Положення про директора Товариства, затвердженого 20 березня 2020 року, яким передбачено, що заступник директора входить за посадою до виконавчого органу товариства і виконує обов`язки, визначені штатним розписом, має право представляти інтереси товариства

в порядку самопредставництва.

Отже, Гуцаленко Л. І. як заступник директора, який за посадою входить до складу виконавчого органу товариства, наділений повноваженнями на самопредставництво інтересів позивача на підставі статуту та Положення про директора, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року

у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від

08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), щодо самопредставництва юридичної особи.

Крім того, 12 травня 2022 року у справу як представник ТОВ «Щедра Нива» вступила адвокат Хващевська Л. В., яка представляла інтереси позивача та за участі якої з цього часу проводився розгляд справи і було ухвалене рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2022 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі

№ 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), дають підстави для висновку про те, що оскаржені рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; рішення судів у частині позовних вимог ТОВ «Щедра Нива» до Хмільницької РДА, ОСОБА_2 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до цих відповідачів; рішення судів у частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора скасувати, а у задоволенні цих вимог відмовити; рішення судів у частині позовних вимог про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня

2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня

2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» про скасування рішення державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук Анастасії Володимирівни від 14 вересня 2020 року, яким припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» на спірну земельну ділянку, скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову

у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 грудня

2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_2 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до цих відповідачів.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук