Ухвала

від 16.01.2024 по справі 580/2402/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 січня 2024 року Справа № 580/2402/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/2402/23 за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури (вул. Б.Хмельницького 60, м.Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка 185, м.Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 40270297) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 34924214, бульвар Шевченка 185, м.Черкаси, 18001), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заступник керівника Черкаської окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення про зобов`язання вчинити певні дії, постановив ухвалу.

30.03.2023 вх.12185/23 у позовній заяві прокурором сформована вимога (без обґрунтування обраного способу захисту відповідно до ст.5 КАС України): зобов`язати ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини «Житловий будинок кінця ХІХ ст.» ( АДРЕСА_2 ), що відповідно до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 №10/03-21 включений до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

12.12.2023 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 скасував - справу №580/2402/23 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 01.01.2024 справа передана для розгляду судді Л.В.Трофімовій.

04 січня 2024 року позовні заяви Черкаської окружної прокуратури та ОСОБА_1 суд залишив без руху та зобов`язав учасників надати протягом п`яти днів з дати отримання ухвали відомості (з доказами на підтвердження) про видання у якому наказ від 23.11.2010 №10/03-21 був або мав бути офіційно оприлюднений. Черкаський окружний адміністративний суд надав час для усунення недоліків позовних заяв позивачами (у т.ч. за зустрічним позовом) шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено обраними відповідачами з наданням актуальної інформації про реєстрацію в ЄДР суб`єкта владних повноважень (правонаступника); надання доказів на підтвердження протиправності наказу у частині та письмової позиції про обрання способу захисту порушеного права; обґрунтованого клопотання про залучення третіх осіб; повідомлення про наявність/відсутність електронного кабінету у позивачів та відповідачів на виконання вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України; обґрунтування обставин справи та надання доказів у зв`язку із висловленою позицією Верховного Суду (ЄДРСР 115598443) у п.51, 64, 67 та про оприлюднення наказу від 23.11.2010 №10/03-21; доказів для доведеності ОСОБА_1 порушення прав у якій частині наказу .

12.01.2024 вх.2172/24 представник ОСОБА_1 адвокат Драченко Владислав Вікторович у заяві зазначив: заява про зміну предмета позову буде подана до суду після відкриття провадження у справі та визначення кола учасників, проте не повідомив про видання у якому наказ від 23.11.2010 №10/03-21 був або мав бути офіційно оприлюднений усупереч вимог ч.5 ст.44 КАС України з огляду на те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ст.177 КАС України). Адвокат стверджує: суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним та нечинним повністю або в частині, проте 05.05.2023 ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури" в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Будинок» ХІХ століття», що розташований за адресом номером 66 в Додатку цього наказу (ЄДРСР 115598443).

Зазначення у вступній частині позовної заяви особи, яка, на думку позивача, має брати участь в судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи під час відкриття суддею провадження у справі (висновки ВС у справі №999/222/23).

Верховний Суд № 826/9751/14 ЄДРСР 100973142 звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Верховний Суд у справі № 580/1042/22, наприклад, щодо нормативно-правового акту у сфері культурної спадщини зазначив: відповідно до ч. 1, 4 ст. 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини (п.35). Не проведення державної реєстрації та не оприлюднення відповідачем наказу від 09 квітня 2021 року № 41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області» свідчить про те, що оскаржуваний наказ не набрав чинності. Невиконання суб`єктом владних повноважень заходів щодо оприлюднення нормативно-правового акту не може слугувати підставою для визнання його протиправним (п.50). Факт юридичного завершення процесу затвердження охоронних зон не встановлює та не породжує будь-яких юридичних фактів для позивача (п.56).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Представник ОСОБА_1 адвокат Драченко Владислав Вікторович має добросовісно виконати вимоги ухвали суду від 04.01.2024, позаяк Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.

Доктрина заборони суперечливої поведінки має римське походження. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц) ( https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/dobra_sovist_v_practici_VS_compressed.pdf).

16.01.2024 вх.2659/24 у заяві прокурор в обґрунтуванні інтересу держави за бездіяльності відповідача покликається на висновки Верховного Суду у справах №813/1091/18, №826/10888/18 щодо процедур обліку об`єктів культурної спадщини, прийняття наказу та обраного способу захисту згідно висновків ВПВС у справі №826/2793/18, №912/2385/18, Верховного Суду у справі №420/5625/18, проте у додатках не надано відомості з доказами підтвердження про видання у якому наказ від 23.11.2010 №10/03-21 був або мав бути офіційно оприлюднений як нормативно-правовий акт.

Вітчизняна юриспруденція також здавна знайома з проблемами, що їх створює практика направлення справ на новий розгляд для більш ретельного з`ясування обставин справи. Водночас, те, які наслідки має направлення справи на новий розгляд власне для результату нового розгляду, а не тільки для його тривалості, як правило, залишається поза увагою дослідників. Цьому сприяє сприйнятий юристами як догма постулат про те, що під час нового розгляду справа розглядається спочатку (http://lsej.org.ua/9_2022/56.pdf).

Верховний Суд у справі № 640/16767/21 ЄДРСР 107370330 висновує: п.34 - невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурор у заяві від 16.01.2024 стверджує: з моменту набуття памятки архітектури статусу щойно виявленого обєкта культурної спадщини (2010 рік) органом охорони культурної спадщини не зобов`язано ані колишніх власників памятки, ані теперішнього власника - укласти договір. Вимога прокурором сформована про зобов`язання ОСОБА_1 укласти договір.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Відповідно до ч.2 ст.21 якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. Згідно із ст.44 відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України).

Охоронний договір є публічно-правовим договором, питання щодо дії, припинення, скасування якого мають розглядатися за правилами КАС України (адміністративний договір як акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону замість видання індивідуального акта) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Верховний Суд у справі № 806/1536/18 ЄДРСР 86552104 зазначив: однією із ознак, що дають змогу відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення.Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності. Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини спрямований на реалізацію норм Закону України «Про охорону культурної спадщини», випливає з владних управлінських функцій суб`єкта владних повноважень, передбачених вказаним законом, а також містить владне зобов`язання для іншого суб`єкта договору.

Верховний Суд у справі №640/16767/21 107370330 дійшов висновку, що прокурор повною мірою довів здійснення неналежним чином захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини з урахуванням припису про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку.

З урахуванням необхідності подати до суду обгрунтування прокурором відповідності органу охорони культурної спадщини у спірних правовідносинах у реалізації/неналежної реалізації якого саме повноваження за законом у який саме спосіб стосовно обраного відповідача з урахуванням ст.5 КАС України, надання редакції зустрічного позову у межах диспозитивного процесуального права позивача, забезпечення виконання сторонами вимог ухвали від 04.01.2024 щодо відомостей оприлюднення спірного наказу у сфері охорони культурної спадщини з метою усунення недоліків - доцільно продовжити строк в умовах режиму военного стану, що встановлений раніше.

Керуючись статтями 2, 44, 45, 121, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк для усунення надоліків за адміністративним позовом Черкаської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка 185, м.Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 40270297) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_1 у редакціях наявних у матеріалах справи станом на 16.01.2024.

Надати позивачам для усунення зазначених вище недоліків та недоліків визначених в ухвалі від 04.01.2024 позовних заяв п`ять днів з моменту отримання копії ухвали, у тому числі шляхом надання до суду відомостей про видання у якому наказ від 23.11.2010 №10/03-21 був або мав бути офіційно оприлюднений.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовні заяви будуть повернуті позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Копію ухвали надіслати позивачам.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА