Ухвала

від 09.01.2024 по справі 753/11330/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/11330/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/273/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ "Інвестиційний Клуб" - адвоката ОСОБА_6 ,на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року, -

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12022100020002579 та накладено арешт на майно, а саме на нежитлову будівлю літери "47" площею 2621,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 974777180000, що на праві власності належать товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний Клуб" (код ЄДРПОУ 41938084), шляхом заборони розпорядження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ "Інвестиційний Клуб" - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на майно ТОВ "Інвестиційний Клуб", а саме на нежитлову будівлю літери "47" площею 2621,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а також є необґрунтованою з огляду на невідповідність такого заходу забезпечення кримінального провадження, завданням (потребам) досудового розслідування.

Апелянт вказує на те, що в рамках кримінального провадження № 2022100020002579 від 18.08.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України на даний час жодній особі не повідомлено про підозру. Із фабули кримінального провадження та матеріалів клопотання про арешт майна ТОВ «Інвестиційний клуб» вбачається, що досудове розслідування стосується діяльності ПАТ «Київський радіозавод».

В той же час, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно ТОВ «Інвестиційний клуб», яке не пов`язане з такою діяльністю.

Вказане майно жодним чином не стосується діяльності ПАТ «Київський радіозавод». При цьому ТОВ «Інвестиційний клуб» не має договірних відносин з ПАТ «Київський радіозавод».

За таких обставин вказане майно не має відношення до кримінального провадження та не є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя не мав правових та фактичних підстав для задоволення клопотання про арешт майна, а отже мав би відмовити у задоволенні зазначеного клопотання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя не врахував обставин перелічених у ч. 3, 4 ст. 132 та ч. 2 ст. 173 КПК України, що свідчить про необґрунтованість накладення арешту на майно ТОВ «Інвестиційний клуб».

По змісту клопотання прокурора не вказано підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, що є порушенням пункту 1 частини 2 статті 171 КПК України.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином. Разом з цим, 09.01.2023 на електронну пошту Київського апеляційного суду прокурор ОСОБА_7 надіслав заперечення на апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ "Інвестиційний Клуб" - адвоката ОСОБА_6 , в яких просить проводити судовий розгляд апеляційної скарги без його участі, а також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Дані обставини дають суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у відсутність прокурора, з урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405, ст. 422 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ТОВ "Інвестиційний Клуб" - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, що Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва здійснюється нагляд за проведенням досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022100020002579 від 18 серпня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що частка державної власності у ПАТ «Київський радіозавод» складає 50 % -1 акція в особі Державного Космічного агентства України. Протягом тривалого часу посадові особи ПАТ «Київський радіозавод» (код ЄДРПОУ 30722314), а саме голова правління ОСОБА_8 , заступник ОСОБА_9 та члени наглядової ради, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб здійснили відчуження приблизно 30 об`єктів нерухомості загальною площею 24 200 кв. м , що належить ПАТ «Київський радіозавод» по заниженій вартості, що призвело до недоотримання бюджетних коштів.

02 березня 2023 року отримано відповідь та рецензію з Фонду державного майна України, відповідно до якого звіт про оцінку майна від 9 жовтня 2018 року - нежитлової будівлі літери «47» площею 2621,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого складає 2 490 000 гривень не відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. Також звіт та рецензія передані Фондом на розгляд до Екзаменаційної комісії для прийняття відповідного рішення відносно суб`єкта оцінювача.

Відповідно до відповіді від Державного Космічного агентства України, частка державної власності у ПАТ «Київський радіозавод» станом на 14 липня 2017 року і по теперішній час складає 50 % -1 акція.

22 вересня 2023 року слідчим винесено постанову про призначення оціночно-будівельної експертизи по об`єкту: нежитлова будівля літера «47» площею 2621,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначене майно містить на собі ознаки вчинення злочину, має вважливе значення для проведення досудового розслідування та у досудового слідства є підстави вважати, що вказане майно, а саме нежитлова будівля літери «47» площею 2621,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , набуте кримінально-протиправним шляхом і містять на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження.

25.09.2023 прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю літери "47" площею 2621,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його розпорядження.

На обґрунтування вимог даного клопотання про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторона обвинувачення послалась на те, що метою арешту нерухомого майна є запобігання можливості його відчуження третім особам, забезпечення проведення відповідного експертного дослідження та попередження настання наслідків, зокрема завдання збитків державному бюджету та інших, що можуть перешкодити кримінальному провадженню.

02.10.2023 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя врахував наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, беручи до уваги, що предметом арешту є нерухоме майно слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому була вислухана думка прокурора та представника власника майна, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема ймовірність існування факту події кримінального правопорушення, який має бути предметом ретельного дослідження з боку органу досудового розслідування. Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів та матеріалів кримінального провадження №12022100020002579, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що прокурором доведено відповідність майна, а саме: нежитлової будівлі літери "47" площею 2621,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може мати безпосереднє відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Доводи апелянта щодо того, що в рамках даного кримінального провадження на даний час жодній особі не повідомлено про підозру, не беруться колегією суддів до уваги, зважаючи на наступному.

Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що вказане майно не має відношення до кримінального провадження та не є речовим доказом, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року,- залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ "Інвестиційний Клуб" - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4