Рішення

від 19.11.2007 по справі 09/4240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                

Р І Ш Е Н Н

Я           

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "19" листопада 2007 р.                                                                                

Справа №  09/4240

                    Господарський суд

Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі -Лавріненко С.І., за

участю представників сторін: позивача -ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача

-  ОСОБА_4 директор за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом

ОСОБА_2, м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо

-наукова фірма «ЗІР», м. Черкаси про 

стягнення 9150,00 грн. вартості частина майна пропорційно частці у

статутному капіталі  та належну частину

прибутку, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, у якому позивач

просить стягнути з відповідача 1000,00 грн., вартості частини

майна відповідача пропорційної частці позивача у статутному капіталі Товариства

з обмеженою відповідальністю «Виробничо -наукова фірма «ЗІР»(далі -Товариство)

та належну позивачу частину прибутку, одержаного відповідачем у 2006 році до моменту

виходу ОСОБА_2 із учасників (засновників) відповідача. У позовній заяві  позивач вказав, що залишає за собою право на

збільшення позовних вимог після ознайомлення із звітом про основні показники

діяльності підприємства, звітом про фінансові результати та балансом, які

просив суд витребувати у відповідача.

У заяві про збільшення позовних

вимог від 11.10.2007 року позивач просить стягнути з

відповідача 9150,00 грн. вартості частини майна відповідача пропорційно частці

позивача у статутному капіталі товариства та належної позивачу частини

прибутку, одержаного відповідачем у 2006 році до моменту виходу позивача з

товариства.

Позовні вимоги мотивовані

наступним:

- 19 серпня 1994 року між

громадянами України  ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (позивач) укладено нотаріально посвідчений установчий

договір про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю

(ТОВ) «Виробничо-наукова фірма «ЗІР»(відповідач), 30 серпня 1994 року

зареєстрований  його Статут;

- 15 грудня 2006 року позивачем на

адресу відповідача була направлена нотаріально посвідчена заява про вихід

позивача зі складу учасників та виплату у грошовій формі належних йому вартості

частини майна товариства та частини прибутку за 2006 рік;

- позивач  отримав відповідь від 02 березня 2007 року

про те, що він вийшов  зі складу

учасників у квітні 1996 року і з ним проведені всі розрахунки;

-  

згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців станом на 11.10.2006 року позивач  являвся засновником ТОВ, його частка у

статутному капіталі становить 25%;

- 

відповідач не здійснив розрахунок на виплату належної позивачу частки,

чим порушив його права як засновника;

- відповідно до ст.19

Господарського кодексу України (далі -ГК) обов'язок здійснення бухгалтерського

обліку та результатів  роботи, складення

статистичної  та іншої звітності щодо

діяльності  покладається на суб'єкта

господарювання;

- згідно ч.3 ст.148 Цивільного

кодексу України (далі - ЦК) спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із

товариства, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному

капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом;

- розрахунок частки, що підлягає

виплаті, зроблений відповідно до ч.1 ст.139 ГК України та «Методичних

рекомендацій щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств»,

схвалених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від

17.11.2004 року №485.

Відповідач у письмовому відзиві на

позовну заяву та доповненнях до нього позовні вимоги не визнав повністю,

посилаючись на те, що 01 березня 1996 року позивач подав заяву про вихід

із  учасників (засновників), яка була

розглянута на загальних зборах та задоволена, і в квітні 1996 року з ним було

проведено остаточні розрахунки по виплаті належної йому частини майна, на що є

підтверджуючі записи в бухгалтерських книгах та видаткові касові ордери про

видачу відповідних сум дружині ОСОБА_2 по його 

довіреності; перед реєстрацією товариства кошти фактично внесли: ОСОБА_2

- 6 000 000 карб; ОСОБА_4 - 3 000 000 карб; ОСОБА_5 -3 000 000 карб., ОСОБА_2

було внесено недостовірні дані в Єдиний державний реєстр щодо внесення ОСОБА_3.

3 000 000 карб.;  внесків до статутного

фонду було недостатньо, тому до співпраці було запрошено громадянина ОСОБА_6,

який вніс необхідні кошти. Станом на 21.01.1995 року зборами засновників було

визначено склад засновників та частка кожного в майні, а саме: ОСОБА_4 67,6% -

2 225 598,00 тис. карб. або 14 839 дол.США; ОСОБА_6 -27,18% - 894 750,00 тис.

карб. або 5 966 дол. США; ОСОБА_2 -5,22% - 171 950,00 тис. карб. або 1 146 дол.

США, але з вини позивача не бути внесені відповідні зміни до установчих

документів. Відповідно до ст.18 ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних та фізичних осіб -підприємців», якщо недостовірні дані були внесені

до Єдиного державного реєстру і про це знав позивач, то вони не можуть бути

використані у спорі.

Відповідно до ст.69 ГПК України

головою суду строк вирішення  спору

продовжений  до 29 листопада 2007 року.

Згідно ст. 77 ГПК України в

судовому засіданні оголошувалась перерва з 15 по 19 листопада 2007 року.

В судових засіданнях:

-  представник позивача підтримала

позовні вимоги, спростовуючи доводи відповідача, посилалась на те, що позивач у

1996 році отримав дивіденди, а не розрахунки у зв'язку із виходом із

товариства, вихід позивача зі складу учасників (засновників) товариства

фактично  не відбувся, оскільки заява не

була нотаріально посвідчена, зміни до статуту та Єдиного державного реєстру

(далі -ЄДР) не внесені, тому вважає, що корпоративні відносини  позивача 

з відповідачем припинились з моменту подання позивачем нотаріально

посвідченої заяви, а не заяви, що була подана 01 березня 1996 року, отже

відповідно до ст.148 ЦК України відповідач повинен розрахуватися з позивачем;

- представник відповідача проти

позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та пояснив,

що позивач був виконавчим директором, вчинив відносно співзасновника ОСОБА_4

неправомірні дії, після чого подав заяву про вихід зі складу  учасників товариства, його заява була

задоволена, однак позивач  не передав

товариству оригінали установчих документів та іншу документацію; ніякої участі

у діяльності товариства позивач не приймав, на збори не являвся, через 10

років,  не зрозуміло з яких підстав,

згадав про товариство, керівництво фірмою здійснювалось ним -ОСОБА_4, інші

учасники ухилились від участі в роботі, він не міг зібрати збори засновників,

більше того ОСОБА_2 утримував у себе всі документи, не здійснив реєстрацію

прийнятих рішень в установленому порядку, тому в ЄДР залишились первинні

рішення, які є недостовірними, оскільки були прийняті нові організаційні

рішення загальних зборів учасників, про які ОСОБА_2 знав;

- 

співзасновник ОСОБА_3 пояснив, що до статутного фонду внески не вносив,

в роботі товариства, його керівних органах та загальних зборах учасників

(засновників) участі не приймав, з цими людьми не бажає мати ніяких справ,  просив дозволити покинути засідання;

Учасник товариства, що зазначений в

установчому договорі, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, не повідомивши

причини.

Заслухавши представників сторін,

дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

19 серпня 1994 року між громадянами

України  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та

ОСОБА_2(позивач) укладено нотаріально посвідчений установчий договір про

створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

«Виробничо-наукова фірма «ЗІР»(відповідач), зареєстровано в реєстрі за

№2-3655.  Згідно умов установчого

договору для забезпечення діяльності фірми за рахунок внесків учасників утворюється

Статутний фонд у розмірі 40 000 000 карб., який вносять учасники по 10 000 000

карб.  кожний (п. 4 Установчого

договору).

14 серпня 1994 року загальними

зборами засновників, затверджений Статут товариства (протокол №1),

зареєстрований у виконавчому комітеті Черкаської міської ради народних

депутатів 30 серпня 1994 року.

Згідно даних Витягу з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців учасниками

(засновниками) юридичної особи є: ОСОБА_4, розмір внеску 1000,00 грн.; ОСОБА_2,

розмір внеску 1000,00 грн.; ОСОБА_5, розмір внеску 1000,00 грн.; ОСОБА_3,

розмір внеску 1000,00 грн. Місце знаходження товариства: місто Черкаси,

бул.Шевченка,258, нове свідоцтво про державну реєстрацію видано 23.12.2005

року, керівник ОСОБА_4 Згідно даних Довідки №15а-438 з ЄДРПОУ, виданої Головним

управлінням статистики у Черкаській області 03.02.2006 року, Товариства з

обмеженою відповідальністю «Виробничо-наукова фірма «ЗІР»має ідентифікаційний

код  21384393, первинна реєстрація -

30.08.1994 року, остання реєстрація - 23.12.2005 року, керівник ОСОБА_4.

Підприємство подає фінансову та податкову звітність.

21 січня 1995 року зборами

засновників (протокол №2) змінений склад учасників (засновників) товариства:

виведений зі складу учасників ОСОБА_5 згідно поданої ним заяви від 14.01.1995

року; виведений зі складу учасників ОСОБА_3, як такий, що не вніс внесок до

статутного фонду; задоволена заява ОСОБА_6 про включення до складу учасників

згідно заяви від 15.10.1994 року; визначені долі внесків у формування коштів

фірми в наступних розмірах: ОСОБА_4 67,6% ; ОСОБА_6 -27,18% ; ОСОБА_2 -5,22% ;

постановлено, що внесок в діяльність фірми встановлюється у розмірі

еквівалентному 30 тис. доларів США в рівних долях всіх учасників, протягом

трьох років вирівняти долі всіх учасників, не допускати виключення учасників,

крім виходу за власним бажанням; ОСОБА_4 призначений виконавчим директором;

також  були розглянуті інші питання щодо

виробничої діяльності товариства.

01 березня 1996 року на ім'я

виконавчого директора товариства ОСОБА_4 від засновника ОСОБА_2 подана заява,

у  якій він заявляє про наступне:

- керуючись ст.9 Установчого

договору, повідомляє збори засновників про вихід зі складу учасників

(засновників) і складу товариства у відповідності з вимогами ст.5.3 Статуту;

-  

згідно ст.12 Установчого договору і ст.5.3 Статуту бажає продати свою

долю (частку) одному із учасників фірми;

- просить відповідно до ст.13

Установчого договору виплатити йому вартість майна пропорційно частці у

статутному фонді -5,2%, а також затрати по організації фірми в розмірі 164 500

000 карб.;

- виплатити частину отриманого

прибутку за 1995 рік, січень, лютий 1996 року, пропорційно його частці в

статутному фонді (5,2%);

- оплатити витрати на відрядження в

розмірі 4.548 тис. карб.; оплатити повністю лікарняні листи в розмірі 5.400

тис. карб.;

- оплатити витрати по експлуатації

власного автомобіля, поїздки до м. Київ 

в інтересах фірми в розмірі 9.000 тис. грн.;

- після задоволення вимог

зобов'язується передати фірмі  всі

первинні та установчі документи та документи про державну реєстрацію;

- у разі не задоволення вимог,

керуючись ст.11 Установчого документа змушений буде звернутися до суду.

До заяви про вихід зі складу

учасників доданий розрахунок сум при виході, 

у якому вся сума, що підлягає до видачі, визначена ОСОБА_2 у розмірі 646

517 000 карб.

Згідно даних витягу з головної

книги бухгалтерського обліку про рух коштів, внесених в статутний фонд та

поповнення оборотних коштів засновником ОСОБА_2 за період з 01.01.1995 року по

01.06.1996 року ОСОБА_2 вніс 164528,00 тис. карб., нарахована сума дивідендів -

100 000,00 тис. карб., видано дивідендів за мінусом утриманого прибуткового

податку з громадян -85 000,00 тис. карб., внески в статутний та оборотний фонди

-164 528,00 тис. карб. Видача коштів здійснена з каси підприємства по

видаткових касових ордерах від 11.04.1996 року №124, 125 ОСОБА_7, відповідно до

нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_2

15 грудня 2006 року позивач подав

нотаріально посвідчену заяву, якою повідомив про свій вихід зі складу

засновників товариства, просив виплатити у грошовій формі належну йому частину

майна пропорційно його частці у статутному капіталі, а також просив виплатити

долю прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту виходу.

02 березня 2007 року  відповідач 

на заяву позивача повідомив, що ОСОБА_2 фактично вийшов зі складу

засновників товариства у квітні 1996 року, з ним у 1996 році проведений кінцевий

розрахунок, частини майна у статутному фонді позивач не мав, отже частини доходу

не має.

Оцінюючи докази у справі в їх

сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на

наступне.

          З позовних матеріалів та матеріалів

справи вбачається, що предметом спору є вихід 

учасника з товариства з обмеженою відповідальністю та виконання

зобов'язань товариства перед учасником, у зв'язку з його виходом, тобто спір є

корпоративним, отже  відповідно до

ст.ст.1, 12, 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) зі

змінами, внесеними Законом України №483, що набув чинності  з дня його опублікування 29.12.2006 року,

спір підвідомчий господарському суду та підлягає розгляду господарським судом

Черкаської області.

Позивач вважає, що його

корпоративні відносини з відповідачем у зв'язку з виходом з товариства

припинились  15 грудня 2006 року, тобто з

моменту подання нотаріально посвідченої заяви, а не заяви, що була подана 01

березня 1996 року, тому згідно ст.148 ЦК України відповідач повинен провести з

ним розрахунки.

          Порядок створення юридичної особи у

формі товариства з обмеженою відповідальністю, державна реєстрація на момент

початку діяльності відповідача визначались Законами України «Про господарські

товариства», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво»Положенням про

державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим  Постановою Кабінету Міністрів України від 25

травня 1998 року №740 (далі Постанова КМУ №740).

          Відповідно до ст.54 Закону України

«Про господарські товариства»(в редакції на час подання  позивачем заяви про вихід зі складу  учасників відповідача) при виході учасника з

ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його

частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік,

в якому він вийшов з товариства, і в строк 12 місяців з дня виходу. На вимогу

учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або

частково у натуральній формі. Учаснику, який вибув, вплачується належна йому

частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в

натуральній формі.

          Враховуючи приписи законодавства, що

регулює дані правовідносини, суд вважає, що датою виходу позивача з товариства

слід вважати дату подачі ним заяви виконавчому директору ОСОБА_4 від 01 березня

1996 року, з огляду на наступне.

Відповідно до  приписів Закону України «Про господарські

товариства», зокрема, ст.10,  учасник

товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших

учасників. Вихід зі складу учасників товариства закон не пов'язує ні з рішенням

зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів. Тому факт

відсутності державної реєстрації виходу ОСОБА_2 (позивача) зі складу учасників

товариства, не має юридичного значення для встановлення моменту виходу його зі

складу учасників.

Постанова КМУ №740 передбачала

підтвердження добровільного виходу фізичної особи зі складу засновників

поданням нотаріально посвідченої заяви (п.24 Постанови). Відповідно до ст.45 ЦК

УРСР, що діяв на момент подачі заяви позивачем, недодержання форми угоди, якої

вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий

наслідок прямо зазначено в законі. Закон України «Про господарські

товариства»такий наслідок не передбачав. Позивач не заперечує факт подання

заяви від 01.03.1996 року, заява прийнята відповідачем і розглянута. Отже

відсутність нотаріального посвідчення заяви, не впливає на волевиявлення

ОСОБА_2 вийти зі складу учасників товариства. При цьому суд враховує також те,

що  позивач 11 квітня 1996 року  отримав 

164 528 000 карб. коштів, внесених у діяльність фірми та 85 000

карб.  дивідендів. Розмір виплачених сум

у  встановлений діючим на той час ЦК УРСР

строк для захисту порушеного права, позивач не оспорив.

Таким чином, суд вважає, що з

позивачем проведений розрахунок при виході його зі складу учасників товариства

у квітні 1996 року відповідно до Статуту та Закону.

Доводи позивача та його

представника про те, що відповідно до даних ЄДР, позивач є учасником

відповідача, і ці дані вважаються достовірними доки до них не внесені

відповідні зміни, суд вважає такими, що не відповідають встановленим

фактичним  обставинам справи, з яких

вбачається, що позивач був присутнім на загальних зборах засновників

(учасників) 21 січня 1995 року (протокол №2), на яких вирішувались

організаційні питання, які підлягали на той час державній реєстрації відповідно

до  Постанови КМУ №740, але з вини

позивача, який утримував всі документи підприємства, не вчинені дії по

реєстрації відповідних змін до установчих документів щодо учасників та розміру

статутного фонду. Зміни  до установчих

документів відповідача не були  передані

органу державної реєстрації. Тому відомості, які відповідно Закону України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15  травня 2003 року №755-ІУ, набув чинності з 01

липня 2004 року (далі -ЗУ №755), підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру  (ЄДР), а саме: щодо переліку засновників

(учасників) відповідача, розміру статутного фонду, виявилися недостовірними,

про що позивач повинен був знати, отже відповідно ч.2 ст.18  ЗУ №755 він не може посилатися на них у

даному спорі.

З огляду на викладене, керуючись

ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до

Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                               

Н.М.Курченко