Постанова

від 16.01.2024 по справі 440/2547/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2024 року

Київ

справа №440/2547/22

адміністративне провадження №К/990/14594/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Юрченко В.П., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 440/2547/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року (головуючий суддя - Гіглава О. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року (головуючий суддя - Спаскін О. А., судді: Любчич Л. В., П`янова Я. В.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» (далі - позивач, ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2021 року №6649/1807.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що виявлення розбіжностей між даними податкової декларації та даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) є підставою для проведення контролюючими органами саме документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Натомість, після виявлення розбіжностей між даними податкової декларації та даними ЄРПН відповідач усупереч положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України) не провів документальну виїзну перевірку, а за наслідками камеральної перевірки прийняв спірне податкове повідомлення-рішення. Звертав увагу на те, що у реєстрації податкових накладних було відмовлено, а тому відсутні підстави для збільшення податкових зобов`язань.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, позов задовольнив повністю, податкове повідомлення-рішення визнав протиправним і скасував.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» зареєстроване як юридична особа 26 листопада 2020 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу 1005851020000011029, видами діяльності Товариства, зокрема, є 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т. 1 а. с. 138-143).

Посадова особа Кременчуцького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС провела камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» за червень 2021 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 19 серпня 2021 року №6354/16-31-18-07-11-01/43963332 (далі - Акт перевірки; т. 1 а. с. 15-24).

Камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» 20 липня 2021 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2021 року №9199478660.

Згідно з даними ЄРПН встановлено, що платник ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у червні 2021 року склав 21 податкову накладну на загальну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 3525740,63 грн, з них 16 податкових накладних на суму ПДВ 2920323,62 грн не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2021 року. Реєстрація цих 16 податкових накладних була зупинена відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.

Податкові накладні на загальну суму ПДВ 3525740,63 грн складені відповідно до статті 201 ПК України, підписані та направлені на реєстрацію в ЄРПН відповідно до діючого законодавства.

Згідно з висновками Акта перевірки суб`єкт господарювання на порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 ПК України занизив податкове зобов`язання на суму ПДВ 2920324,00 грн.

В Акті перевірки також зазначено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» не вжило достатніх заходів в частині повноти, правильності та своєчасності декларування і сплати податку через те, що воно діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, а саме на порушення пункту 201.10 статті 201, статті 187 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 зі змінами та доповненнями, суб`єкт господарювання за червень 2021 року занизив податкове зобов`язання на суму ПДВ 2920324,00 грн.

ГУ ДПС не отримувало від ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо: неможливості виконання ним обов`язку в частині повноти, правильності та своєчасності декларування і сплати податку на додану вартість; обставин, які звільняють Товариство від фінансової відповідальності за своєчасність декларування і сплати ПДВ по декларації за червень 2021 року.

За позицією ГУ ДПС, дані дії платника ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» підтверджують вину, зважаючи, що посадові особи мали можливість для дотримання норм чинного законодавства, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте, не вжили достатніх заходів для своєчасності та повноти відображення у податковій звітності з ПДВ за червень 2021 року в рядку 1.1 сум податку на додану вартість, вказаних в податкових накладних, незалежно від факту їх реєстрації.

На підставі таких висновків Акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2021 року №6649/1807, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 4380486,00 грн, в тому числі 2920324,00 грн за податковими зобов`язаннями та 1460162,00 грн за штрафними (фінансовим) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Відтак, у цій справі під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган вчинив дії, які є предметом документальної перевірки, що свідчить про протиправність прийнятого за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 75, 78, пункт 201.10 статті 201 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 червня 2018 року у справі №803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі №813/448/17, від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16, від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16. Позиція ГУ ДПС полягає в тому, що продавець має обов`язок включити суми ПДВ, вказані у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний період, однак, позивач такий обов`язок виконав не в повному обсязі. Висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на підставі відомостей податкової декларації і даних ЄРПН, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення могло бути здійснено за наслідками камеральної перевірки, що свідчить про правомірність дій контролюючого органу у цій справі.

Обґрунтовуючи вимоги і доводи касаційної скарги, ГУ ДПС посилалося на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на підставі якого Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за поданою скаргою.

ТОВ «КОМПАНІЯ «ПЛЮС-АГРО» правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає касаційному перегляду.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, обґрунтування позивачем заявлених вимог, підстав, з яких суди задовольнили позовні вимоги, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є правомірність збільшення грошових зобов`язань з ПДВ за наслідками камеральної перевірки, під час якої встановлена розбіжність між даними податкової декларації та даними ЄРПН, які свідчать про зупинення реєстрації складених платником податків деяких податкових накладних.

ГУ ДПС доводить правомірність своїх дій із посиланням на постанови Верховного Суду від 23 червня 2018 року у справі №803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі №813/448/17, від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16, від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16.

Однак, постановами Верховного Суду від 23 червня 2018 року у справі №803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі №813/448/17 скасовані судові рішення, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції з тих підстав, що судові рішення були обґрунтовані виключно висновком про відсутність у контролюючого органу права на проведення камеральної перевірки, який суд касаційної інстанції визнав помилковим. Верховний Суд зазначив, що у будь-якому випадку запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16, перед судами не було поставлено питання можливості за наслідками камеральної перевірки збільшувати грошові зобов`язання у зв`язку із виявленими розбіжностями між даними декларації і даними ЄРПН. Позивач у такій справі доводив відсутність підстав для збільшення грошових зобов`язань у зв`язку з тим, що він самостійно виявив помилку у декларації за попередній період і виправив її у декларації наступного звітного періоду.

Зазначене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що правовідносини, які були спірними у справах № 803/552/17, № 813/448/17, № 804/2535/16 не є подібними до правовідносин, які виникли у справі № 440/2547/22, яка є предметом цього касаційного перегляду.

ГУ ДПС, посилаючись на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16, зазначає, що судами не враховано висновок, викладений у цій постанові, щодо застосування пункту 201.10 статті 201 ПК України, відповідно до якого у разі відсутності факту реєстрації платником податку (продавцем товарів) податкових накладних у ЄРПН, у продавця наявний обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Водночас зі змісту судових рішень у цій справі не вбачається протилежного висновку щодо застосування пункту 201.10 статті 201 ПК України, як-от: відсутність у продавця обов`язку включити суми податку на додану вартість до складу податкових зобов`язань у випадку здійснення операцій з постачання товарів, але відсутності факту реєстрації платником податку (продавцем товарів) податкових накладних у ЄРПН. Суди у цій справі задовольнили позов виключно з тих підстав, що контролюючий орган допустив порушення вимог ПК України щодо вчинення під час проведення камеральної перевірки дій, які є предметом документальної перевірки.

Відповідно, відсутні підстави вважати, що судові рішення у цій справі суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 червня 2018 року у справі №803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі №813/448/17, від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16.

Разом з тим, ГУ ДПС, посилаючись на вищенаведені постанови, а також постанову Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16, зазначає, що безпосередній висновок, який підлягає застосуванню до спірних у цій справі правовідносин полягає в тому, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичні та/або методологічні помилки, інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання, або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

У постанові від 19 квітня 2022 року у справі №816/687/16 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду поряд із вирішенням ключового питання щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України (принцип стабільності податкового законодавства) виклав висновок про те, що встановлений нормою підпункту 78.1.4 спосіб реалізації контролюючим органом повноважень щодо здійснення позапланової перевірки не стосується камеральних перевірок. Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України зі змінами, внесеними Законами №2628-VІІІ та №129-ІХ). Виявлене за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) заниження платником податку суми податкового зобов`язання внаслідок застосування ставки податку іншої, ніж встановлено нормою ПК України, є достатньою підставою для визначення контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України суми грошових зобов`язань.

Слід зазначити, що під час ухвалення судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 серпня 2022 року у справі №640/23486/21, від 06 березня 2019 року у справі №809/911/17, від 10 квітня 2018 року у справі №826/13195/16, від 17 квітня 2018 року у справі №812/872/17. У цих постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю взагалі не передбачає здійснення аналізу достовірності сформованих платником податків показників податкової звітності. Виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних інтегрованої картки платника податків не є доказом складу податкового правопорушення, яке може бути встановлене виключно на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Згідно зі встановленими у таких справах обставинами контролюючі органи під час проведення камеральних перевірок або встановили нереальність господарських операцій, або ж використали додаткові документи, в тому числі здійснили оцінку первинних документів. Верховний Суд зазначив, що під час камеральної перевірки контролюючий орган не наділений правом перевіряти достовірність, повноту нарахування та сплати, зокрема ПДВ. Такі питання є предметом виключно документальної перевірки.

Отже, під час касаційного перегляду цієї справи слід вирішити питання, чи можна вважати позицію Верховного Суду неоднозначною.

На переконання колегії суддів підстави для такого висновку відсутні, виходячи з такого.

Якщо систематизувати висновки Верховного Суду з питання правового значення і суті камеральної перевірки, вони полягають в тому, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК зі змінами, внесеними Законами №2628-VІІІ та №129-ІХ).

Тобто, якщо під час камеральної перевірки контролюючий орган на підставі саме інформаційних баз даних виявить, що платник податків занизив податкові зобов`язання з відповідного податку, це може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми занижених зобов`язань.

Однак, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Як встановлено у цій справі, підставою для збільшення позивачеві грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу, що дані ЄРПН не відповідають даним, зазначеним у податковій декларації. Тобто, висновок контролюючого органу хоча і ґрунтується виключно на даних інформаційних систем, однак, не є достатнім для висновку саме про заниження позивачем податкових зобов`язань, зокрема, у відповідному звітному періоді, оскільки для такого висновку необхідною є перевірка обставин та змісту відповідних господарських операцій.

Безпосередньо у пункті 201.10 статті 201 ПК України міститься пряма норма про те, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

На переконання колегії суддів, така вимога податкового законодавства ґрунтується на тому, що виникнення обов`язку зі сплати податкових зобов`язань пов`язане саме із фактом виникнення бази оподаткування відповідним податком, зокрема, вчинення платником податків оподатковуваної операції.

Саме такий підхід і викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №804/2535/16 (пункт 13 постанови) - Закон встановлює обов`язок продавця при здійсненні операцій з постачання товарів, у день виникнення податкових зобов`язань, скласти, зареєструвати в ЄРПН та надати покупцю податкову накладну. Разом з тим, у разі відсутності факту реєстрації платником податку (продавцем товарів) податкових накладних у ЄРПН, у продавця наявний обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а виклав висновок про те, що за нормами чинного законодавства, саме на дату виникнення податкових зобов`язань складається податкова накладна, яка має бути зареєстрована в ЄРПН, натомість, законодавством не передбачено підстав для реєстрації податкової накладної, якщо податкові зобов`язання не виникали, відповідно, не визначено й наслідків такої реєстрації. Висновок, що внаслідок реєстрації податкової накладної у платника податків виникли податкові зобов`язання і, відповідно, обов`язок з їх сплати, суперечить засадам встановлених податків і зборів, визначених статтею 7 ПК України.

Отже, саме факт здійснення оподатковуваної операції є підставою для виникнення податкових зобов`язань, суми податку за якими в обов`язковому порядку мають бути задекларовані в податковій декларації і сплачені протягом встановленого законодавством строку. Підставою для висновку про заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ може слугувати виявлений контролюючим органом факт здійснення платником податків оподатковуваної операції, за наслідками якої не задекларовані і не сплачені податкові зобов`язання в повному розмірі.

Відповідно, у цій справі, контролюючий орган, виявивши за встановлених обставин розбіжність між даними ЄРПН і даними, які зазначені у податковій декларації, повинен був перевірити, чи виникли у спірному періоді у позивача податкові зобов`язання, тобто, чи вчинялися ним оподатковувані операції у спірний період, що є можливим під час проведення документальної перевірки, оскільки передбачає здійснення аналізу первинних документів.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган за обставин цієї справи не мав правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов`язань за наслідками камеральної перевірки, під час якої виявлено розбіжність даних податкової декларації та даних ЄРПН.

Крім того, колегія суддів не може оминути увагою те, що безпосередньо сам контролюючий орган у касаційній скарзі зазначає, що позивач не включив до складу податкових зобов`язань суми ПДВ, зазначені у направлених для реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено. Тобто, ГУ ДПС зазначає про заниження позивачем сум ПДВ, зазначених у складених, однак, ще не зареєстрованих податкових накладних.

Висловлена позивачем позиція і наявні в матеріалах справи документи підтверджують подальшу відмову контролюючого органу у реєстрації спірних податкових накладних з підстав ненадання первинних документів, підтверджуючих реальність господарської операції. Такі рішення прийняті 22, 23 червня 2021 року, 05, 13 липня 2021 року (т. 1 а. с. 90-137), тобто як до моменту проведення спірної камеральної перевірки (19 серпня 2021 року), так і до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (16 вересня 2021 року).

Зазначене свідчить про непослідовність дій контролюючого органу, який, не визнаючи реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач склав і направив для реєстрації податкові накладні, в подальшому збільшує позивачеві податкові зобов`язання за такими господарськими операціями і застосовує штрафні санкції у підвищеному розмірі, оцінюючи дії саме платника податків як умисні.

Зазначене у сукупності свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги і відсутність підстав вважати, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та/або порушенням норм процесуального права, як і відсутні підстави вважати, що судові рішення у цій справі суперечать наявним висновкам Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга, в межах її доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 440/2547/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.П. Юрченко М.М. Яковенко