Рішення

від 15.01.2024 по справі 219/7657/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/772/2024

Справа № 219/7657/21

15 січня 2024 року Дружківський міський суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Терещенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання дійсним біржового контракту, визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

представник позивача - адвокат Басан Ю.П., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в свідоцтві про смерть ( НОМЕР_1 ), як ОСОБА_3 , та яка зазначена в свідоцтві про народження заявника (серії НОМЕР_2 ), як ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати дійсним біржовий контракт № 022-Н від 13 жовтня 1998 року (договір купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме - житлову квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивач є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті матері позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, нотаріусом в свідоцтві про народження позивача в графі «батьки» було виявлено помилку в написанні імені матері, замість вірного ОСОБА_5 написано не вірно ОСОБА_6 . Зазначає, що мати позивача мала дошлюбне прізвище ОСОБА_7 , після одруження вона змінила прізвище на ОСОБА_3 , так само вона записана в паспорті громадянки України і в свідоцтві про смерть. На цю помилку сам позивач та його батьки не звертали уваги, оскільки це не створювало жодних незручностей для них. Також згідно біржового контракту № 022-Н (договір купівлі продажу), який було укладено Донецькою товарною біржою від 13 жовтня 1998 року, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Сторонами під час укладання біржового контракту були дотримані усі істотні умови договору купівлі-продажу, однак відповідач (особа яка продала квартиру) у зв`язку с зайнятістю ухилявся від укладання договору купівлі-продажу у нотаріальній формі, при цьому посилаючись на п.п.1.7. договору де зазначено, що угода зареєстрована на біржі не підлягає нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (Закон України про товарну біржу № 1956-ХІІ від 10.12.1991р. розділ VI, стаття 15). Окрім того, відповідно до п.п.4.2 біржового контракту його було зареєстровано в Артемівському БТІ. До самої смерті своєї матері заявник та його мати були впевнені, що угода, яка була укладена товарною біржою з купівлі-продажу квартири, є дійсною. Окрім позивача інших спадкоємців немає. Вказані обставини і стали причиною для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2021 року відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Басан Ю.П. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу у його відсутність та відсутність позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - Сіверської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, згідно якої просила справу розглядати без її участі, вказала, що зі змістом заяви ознайомлена та проти вимог позивача не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом достовірно встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.17).

Згідно паспорту серії НОМЕР_3 , виданого 20 лютого 2002 року Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області, та свідоцтва про народження ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 25.11.1998 року (а.с.13, 15-16).

Згідно довідки від 5.02.2007 року 24.06.1955 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб, після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.14).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.12).

13 жовтня 1998 року ОСОБА_3 уклала зі ОСОБА_2 біржовий контракт № 022-Н (договір купівлі-продажу), зареєстрований в Артемівському філіалі Донецької товарної біржі, згідно якого придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).

Відповідно до п.п.1.7 контракту зазначено, що угоди зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (Закон України про товарну біржу № 1956-ХІІ від 10.12.1991 р., розділ VI, стаття 15).

Право власності на вказану квартиру підтверджуєтеся технічним паспортом на квартиру, що знаходиться у власності, виданим на ім`я ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.07.2021 року № 65573873 та листа Першої краматорської державної нотаріальної контори від 27.07.2023 року приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Сабіною Л.В. заведено спадкову справу №107/2021, спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувалися (а.с.90-91).

Згідно відповіді на запит суду КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації від 09.10.2023 року повідомлено, що за обліковими даними КП «Бахмутське БТІ» станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого Артемівським філіалом Донецької товарної біржі за реєстром № 022-н від 13.10.1998, про що зроблено запис в реєстраційній книзі № 3-626, дата реєстрації 13.10.1998 (а.с.110).

Представник позивача вказує, що на теперішній час у зв`язку з помилкою в написанні імені матері позивача у його свідоцтві про народження, останній не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності до ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно із ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази та документи, суд приходить до переконання, що в сукупності інформації, яка в них міститься, вони підтверджують факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 як ОСОБА_3 та яка зазначена в свідоцтві про народження заявника серії НОМЕР_2 як ОСОБА_4 , є матір`ю позивача ОСОБА_1 .

Встановлення факту родинних відносин має для позивача юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки - право на прийняття спадщини після смерті матері.

За таких обставин суд вважає, що встановлення факту родинних відносин не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для ОСОБА_1 юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні вимоги позивача в цій частині судом не встановлено. В зв`язку наведеним, суд встановлює факт родинних відносин та вказує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зазначена в свідоцтві про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , як ОСОБА_4 ) є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовної вимоги про визнання дійсним біржового контракту, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

З матеріалів справи встановлено, що договір купівлі-продажу квартири (біржовий контракт № 022-Н) від 13 жовтня 1998 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в Артемівській філії Донецької товарної біржі, нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 48 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. по недійсній угоді кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.1998 року № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК).

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р. за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було встановлено, при укладенні біржового контракту усі вимоги були виконані повністю, претензій до ОСОБА_3 (покупця за контрактом) продавець не мав.

Позивач та його матір - ОСОБА_3 вважали, що укладений договір є законним, оскільки згідно ст. 15 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-XII «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають. Проте нещодавно позивач дізнався, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір потребує обов`язкового нотаріального посвідчення.

Згідно п. 1.1, 1.7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який діє з 07 березня 2012 року, правочини щодо відчуження майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, квартиру садибу та інше нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, долучається витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що будь-які перешкоди для нотаріального посвідчення договору на час його укладення були відсутні, договір не був посвідчений нотаріально в зв`язку із неправильним тлумаченням на той час ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якого угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, що не виключало дотримання при його укладенні вимог ст. 227 ЦК УРСР 1963 р.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, який діє з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи представником позивача були обґрунтовані обставини, на які позивач посилався як на підстави своїх вимог стосовно вимог про визнання біржового контракту дійсним в частині купівлі-продажу ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру у порядку спадкування за законом після смерті матері, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

Позивач як син померлої ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги спадкування і бажає прийняти спадщину, з цією метою позивач звернувся до нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини, однак через неточності у документах нотаріус повідомила, що йому необхідно звернутися до суду.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

На підставі викладеного та з врахуванням неможливості оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріальній конторі в зв`язку з необхідність встановлення факту родинних відносин та визнання дійсним біржового контракту, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі наведеного, керуючись ст. 81, 89, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 15, 16, 20, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222, 1225, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Сіверської міської ради Бахмутського району Донецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання дійсним біржового контракту та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (яка зазначена в свідоцтві про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , як ОСОБА_4 ) є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати дійсним біржовий контракт № 022-Н від 13 жовтня 1998 року (договір купівлі- продажу) квартири АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - О.М. Лапченко