Рішення

від 27.11.2023 по справі 125/1171/23

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1171/23

2/125/215/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Захарчук С. О.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ткачук В. В. в режимі відеоконференції,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» - адвоката Радзієвського А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива»,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

19.06.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що під час шлюбу з відповідачем, з яким продовжує проживати як подружжя, набули спільне майно. Вказувала, що має бажання на поділ майна подружжя, однак в позасудовому порядку з відповідачем ОСОБА_2 про поділ майна не домовились, тому виникла необхідність звернутись до суду.

У позовній заяві, поданій 19.06.2023, позивач просила: визнати майно, а саме житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 258390 грн та частка в статутному капіталі в розмірі 10% юридична особа СТОВ «НИВА» (код ЄДРПОУ 30804475, що розташоване за адресою: 23060, Вінницька область, Барський (Жмеринський) район, с. Мар`янівка, вул. Миру, 23) спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на частки житлового будинку з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 10% частки в статутному капіталі юридичної особи СТОВ «НИВА»; визнати за ОСОБА_2 право власності на частки житлового будинку з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 10% частки в статутному капіталі юридичної особи СТОВ «НИВА»; стягнути з відповідача судові витрати.

07.07.2023 в межах підготовчого провадження представник позивача подала до суду позовну заяву зі зміненими позовними вимогами, у якій позивач просила: визнати майно, а саме житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 258390 грн та частку в статутному капіталі в розмірі 10% юридична особа СТОВ «НИВА» (код ЄДРПОУ 30804475, що розташоване за адресою: 23060, Вінницька область, Барський (Жмеринський) район, с. Мар`янівка, вул. Миру, 23) спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на частки житлового будинку з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості десятивідсоткової частки ринкової вартості майна підприємства СТОВ «НИВА» станом на 22.06.2023 з урахуванням активів, майна та зобов`язань; визнати за ОСОБА_2 право власності на частки житлового будинку з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надіслав.

У судовому засіданні представник третьої особи СТОВ «НИВА» проти позову заперечив. Представник третьої особи протягом усього судового процесу підтримував клопотання про визнання подання позову зловживанням процесуальними правами з метою протиправного заволодіння часткою у статутному капіталі підприємства СТОВ «НИВА», відстоював позицію про те, що позов має штучний характер, однак під час судового розгляду щодо його результату просив у задоволенні позову відмовити повністю. На підтвердження аргументу про штучний характер позову посилався також на те, що позивач подала позов про поділ не усього нерухомого майна, а лише частини, зокрема, не заявила вимогу про поділ будинку, який був отриманий її чоловіком за договором міни.

СТОВ «НИВА» також подало письмові пояснення, у яких навело обґрунтування вказаних тверджень. Зокрема, СТОВ «НИВА» посилалося на те, що згідно із рішенням зборів учасників від 26.03.2014 ОСОБА_2 був виключений зі складу учасників Товариства через несплату частки у статутному капіталі, а рішенням загальних зборів від червня 2023 року рішення про виключення ОСОБА_2 було підтримано, здійснено перерозподіл неоплаченої частки, вирішено провести у відповідність до вказаного рішення відомості в єдиному державному реєстрі. Третя особа також посилалася на те, що ні позивач, ні відповідач не надали суду жодного документа на підтвердження оплати ОСОБА_2 внеску до статутного капіталу. Свідченням протиправних дій відповідача, на думку третьої особи, є факт сплати 26.05.2023 (в день ухвалення рішення Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 902/567/21) на користь Товариства 740 грн як внеску до статутного капіталу.

2. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників. Заходи забезпечення позову

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 12.06.2023 в іншому складі суду було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (код ЄДРПОУ 30804475, що розташоване за адресою: 23060, Вінницька область, Жмеринський район с. Мар`янівка, вул. Миру, 23), що становить 10 % статутного капіталу товариства, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У решті вимог заяви - відмовлено.

21.06.2023 до відкриття провадження у цій справі надійшло клопотання ОСОБА_3 , який на той час не був учасником справи, про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Барського районного суду від 12.06.2023.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 22.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання.

03.07.2023 до суду надійшла заява СТОВ «НИВА» про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача і клопотання СТОВ «НИВА» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 12.06.2023, а також визнання дій позивача щодо подання позову зловживанням процесуальними правами. У цьому клопотанні СТОВ «НИВА» просило скасувати заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на частку в статутному капіталі, визнати подачу ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя зловживанням процесуальними права і просило повернути позовну заяву на підставі частини 3 статті 44 ЦПК України.

Клопотання СТОВ «НИВА» про скасування заходів забезпечення позову і визнання дій позивача щодо подання позову зловживанням процесуальними правами було мотивовано тим, що здійснюється втручання в господарську діяльність СТОВ «НИВА» шляхом погоджених дій позивача та відповідача з метою завдання шкоди Товариству. Посилалося також на те, що рішенням господарського суду було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не сплатив частку у статутному капіталі СТОВ «НИВА», тому попри наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб ОСОБА_2 не є власником частки у СТОВ «НИВА». Крім того, рішенням зборів учасників СТОВ «НИВА», що оформлено протоколом №1-2001 від 26.03.2014, ОСОБА_2 було виключено з числа учасників. Про ці обставини позивачу і відповідачу достовірно відомо, оскільки господарський процес тривав близько двох років.

У судовому засіданні 07.07.2023 представник позивача адвокат Часник О. Д. подала письмові заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення, до яких додала копію установчого договору про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива». Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_2 , як засновник СТОВ «НИВА», вніс пай в грошовому розмірі 740 грн, що складало 10% від статутного капіталу, що відображено в установчому договорі, брав участь у діяльності Товариства. Зі згоди позивача у 2021 році чоловік уклав договір міни частки в товаристві на будинок та земельну ділянку, що знаходиться по сусідству. Позивач вказувала, що протокол учасників СТОВ «НИВА» є підробленим, а рішення Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 902/567/21, яким визнано недійсним договір міни частки у статутному капіталі, є явно несправедливим. Вважала, що ОСОБА_2 є власником частки у статутному капіталі СТОВ «НИВА» і частка є спільним майном подружжя.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 07.07.2023 задоволено заяву СТОВ «НИВА» і залучено Товариство до участі у справі в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 07.07.2023, яка залишена без змін апеляційним судом, задоволено заяву СТОВ «НИВА» про скасування заходів забезпечення позову і скасовано арешт, накладений ухвалою суду від 12.06.2023 на частку у статутному капіталі СТОВ «НИВА».

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.10.2023 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду щодо суті. Цією ж ухвалою залишено без розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, подане 21.06.2023 ОСОБА_3 , який на час його подання не був учасником справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

18.11.1984 позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , про що у той же день Володіївецькою сільською радою Барського району Вінницької області вчинено актовий запис №12. Вказане підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видано 18.11.1984.

На час розгляду справи і ухвалення рішення шлюб не припинений, сторони продовжують спільно проживати. Спільне проживання підтверджується тим, що протягом усього часу розгляду справи позивач і відповідач особисто отримувати судові повістки за їхнім зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Дані про зареєстроване місце проживання сторін встановлено на підставі паспортів громадян України позивача і відповідача, а також відповіді на запит суду про місце проживання відповідача.

Згідно з даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.09.2012, право власності на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, загальною площею 106 кв. м, житловою площею 59,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Володіївецької сільської ради від 08.07.2010. Вказане також підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав №35375527, який виданий 04.09.2012 Комунальним підприємством «Барське районне бюро технічної інвентаризації», даними технічного паспорта на вказаний житловий будинок.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запит відповідача ОСОБА_2 від 12.06.2023, який надала суду позивач, засновниками (учасниками) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», ідентифікаційний код юридичної особи 30804475, місцезнаходження: 23060, Вінницька область, Жмеринський район, с. Мар`янівка, вул. Миру, 23, є: ОСОБА_3 з розміром частки 6660,00 грн, і ОСОБА_2 з розміром частки 740 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 902/567/21 визнано недійсним Договір міни, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., за реєстровим №2579 від 23.04.2021; визнано недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" від 23.04.2021, складений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про передачу прав на частку в статутному капіталі СТОВ "Нива" в розмірі 10%, на підставі якого проведено реєстраційну дію (запис) від 29.04.2021 № 1001471070011000603, державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною; скасовано в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію (запис) від 29.04.2021 № 1001471070011000603: зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи або інформації про засновників, здійснену державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною.

На підставі вказаної постанови господарського суду 08.06.2023 державним реєстратором були внесені зміни до Державного реєстру щодо скасування реєстраційної дії, що відображено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованому за запитом ОСОБА_2 від 12.06.2023.

Вказана постанова апеляційного суду залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2023, про що повідомила третя особа і перевірено судом за відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

4. Оцінка суду та застосовані судом норми права

Відповідно до частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (частина 2 статті 69 Сімейного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, питання поділу майна подружжя вирішується судом у разі наявності між подружжям спору про його поділ.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 Цивільного кодексу України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Судовій практиці відомі неодноразові випадки використання позову про поділ майна подружжя не з метою вирішення спору подружжя щодо спільного майна, а з метою зловживання правом, наприклад, з метою уникнення сплати боргу або уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу з одного з подружжя.

Так, у постанові від 11.08.2021 у справі №723/826/19 Верховний Суд зазначив, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), зазначено, що «згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом».

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18).

Жодні факти цієї справи не свідчать про існування реального правового спору у позивача із її чоловіком щодо майна подружжя. Навіть у самій позовній заяві позивач не навела обґрунтування наявності такого спору і неможливості його вирішення у позасудового порядку. Позовна заява містить лише формальне посилання на те, що подружжя має передбачене сімейним законодавством право на поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Сам відповідач жодного інтересу до судового процесу не виявив, відзиву на позов не подав.

Між тим, посвідчення правочинів щодо нерухомого майна є функцією нотаріусів. У позовній заяві позивач не навела розумного обґрунтування, яке притаманне справжньому юридичному спору, чому відповідач відмовляється вирішити питання поділу майна в позасудовому порядку.

Увесь процес у цій справі полягав у судовому змаганні між позивачем ОСОБА_1 в особі її представників, які доводили суду, що ОСОБА_2 є учасником СТОВ «НИВА» і є власником частки у статутному капіталі СТОВ «НИВА», і представником СТОВ "Нива", який доводив протилежне. При цьому представники позивача надавали суду ті ж докази, і представляли ті ж аргументи стосовно вказаних обставин, які оцінювалися судом у господарській справі № 902/567/21.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 902/567/21 вказано: «Отже, підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтвердили оплату ОСОБА_2 частки в статному капіталі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що більш вірогідною є та обставина, що ОСОБА_2 не сплатив таку частку. З огляду на викладене суд приходить висновку про те, що ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не мав права у будь-який спосіб відчужувати частку, яку не оплатив, а тому спірні договір міни та похідний від нього акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" були укладені з недодержанням (у момент вчинення правочинів) вимог, необхідних для чинності таких правочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, з огляду на що вони підлягають визнанню недійсними».

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду вказано і таке: «В той же час, за встановлених судом правовідносин, які виникли між сторонами, з огляду на те, що ОСОБА_2 не вніс своєї частки в статутний капітал, про те фактично продовжує бути його учасником, так як належних та допустимих доказів протилежного не надано, відсутність рішень загальних зборів про зменшення розміру статутного капіталу, а також те, що така вимога заявляється у категорії спорів, де є спір на частку в статутному капіталі, суд вважає, що така позовна вимога не є належним способом захисту».

Позивач не була учасником згаданого господарського спору, однак у її розпорядженні були документи Товариства, якими б не мала володіти стороння для нього особа, зокрема, установчий договір, який наданий адвокатом Часник О. Д. у судовому засіданні 07.07.2023, а також Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який сформовано на запит ОСОБА_2 . Вказане свідчить, що ці документи були надані позивачу саме відповідачем ОСОБА_2 .

Свідченням продовження існування невирішеного спору щодо частки у статутному капіталі СТОВ «НИВА», є звернення позивача ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України із скаргою на реєстраційну дію від 10.07.2023 про виключення ОСОБА_2 із складу засновників, за результатами якої було видано Наказ від 23.10.2023 про її скасування. Представник позивача посилалася на вказаний Наказ як на доказ встановлення обставини режиму спільної сумісної власності на частку. Натомість, представник третьої особи зазначив, що вказаний наказ оскаржено до господарського суду і заявлено також вимогу про витребування частки у статутному капіталі у ОСОБА_2 (справа №910/17666/23).

З встановлених обставин справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 , з однієї сторони, і СТОВ «Нива» та учасником цього Товариства ОСОБА_3 , з іншої сторони, існує спір щодо права власності на частку у статутному капіталі Товариства, а також з приводу тих обставин, чи є відповідач ОСОБА_2 учасником СТОВ «Нива». Вказаний спір є корпоративним і має бути вирішений в порядку господарського судочинства.

За наявності спору з приводу тих обставин, чи є ОСОБА_2 власником частки у статутному капіталі СТОВ «НИВА» і дійсним учасником Товариства, суд у цій справі не уповноважений вирішувати питання щодо цих спірних обставин, надавати оцінку наданим позивачем і третьою особою доказам стосовно цих обставин, оскільки це не є предметом спору у справі про поділ майна подружжя.

Таким чином, позивач, в обхід вирішення господарського спору у встановленому законом порядку, фактично намагалася отримати судове рішення про підтвердження права власності ОСОБА_2 на частку у статутному капіталі СТОВ «НИВА».

Хід провадження у цій справі свідчить про погоджені дії подружжя щодо подачі цього позову до суду саме з метою використання цивільно-правового інструментарію, який призначений для вирішення реального спору щодо права власності на майно подружжя, задля отримання судового рішення про підтвердження права власності ОСОБА_2 на частку у статутному капіталі СТОВ «НИВА» без залучення Товариства і уникнення реальної змагальності, яка дозволяє повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи.

Провівши повний судовий розгляд суд дійшов переконання, що заявлений позов має штучний характер, про що свідчить тактика ведення позивачем судового процесу, яка виявила справжні цілі подання позову, що не було очевидним на початковому етапі судового розгляду, оскільки позов містив не лише вимогу вирішення корпоративного спору шляхом неправомірного використання цивільно-правового інструментарію поділу майна подружжя, а й з першого погляду правомірну і добросовісну вимогу щодо поділу нерухомого майна, штучний характер якої не був очевидним на початку і міг бути з`ясований лише за результатами повного судового розгляду.

Лише після детального аналізу усіх аргументів сторін на тлі розвитку правничого протистояння між подружжям ОСОБА_5 і СТОВ «НИВА» в особі директора ОСОБА_3, який одночасно є і учасником Товариства, (йдеться про господарський спір у справі № 902/567/21 і звернення до Мін`юсту за оскарженням реєстраційних дій) стало очевидно, що учасники цивільних відносин (подружжя, яке перебуває у чинному шлюбі і проживає разом) «вжили право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (позов про визнання права на частку в статутному капіталі і частку в нерухомості) використовувався позивачем за погодженням із відповідачем для підтвердження права власності на частку у статутному капіталі в обхід вирішення господарського спору, а вимога щодо поділу житлового будинку була заявлена формально з метою надання легітимного вигляду позову в цілому.

Таким чином, клопотання третьої особи про визнання подання цього позову зловживанням правом є обґрунтованим і підлягає задоволенню у спосіб повної відмови у задоволенні позову, який за своєю суттю є зловживанням матеріальним правом. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом

З наведених мотивів суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати позивача покладаються на позивача.

Керуючись статтями 44, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» - відмовити повністю.

Судові витрати позивача залишити за позивачем.

З моменту набрання рішенням суду законної сили скасувати заходи забезпечення позову, а саме арешт, накладений ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 12.06.2023 у справі №125/1101/23 (провадження № 2-з/125/9/2023) на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.12.2023.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», ЄДРПОУ 30804475, місцезнаходження: вул. Миру, 23, с. Мар`янівка, Жмеринський район Вінницька область.

Суддя Юлія САЛДАН