Ухвала

від 17.01.2024 по справі 607/10344/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2024 Справа №607/10344/23 Провадження №2-з/607/12/2024

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою представника ОСОБА_1 , адвокатки Сампари Надії Миронівни про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Я. Герчаківської перебувають матеріали цивільної справи № 607/10344/23 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

15 січня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокатка Сампара Н. М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила заборонити, у позасудовому порядку, ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 із будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснювати заміну замків, вхідних дверей або зміни вхідних дверей у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться справа № 607/10344/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними. В шлюбі сторонами набуто ряд майна, серед якого земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125280700:02:001:1590, площею 0,0591 га. Дана земельна ділянка придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ліщиною О. П., зареєстровано в реєстрі за № 275. В період шлюбу на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125280700:02:001:1590, площею 0,0591 га., сторонами збудовано житловий будинок. 05 квітня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрував у відділі містобудування та архітектури Тернопільської райдержадміністрації будівельний паспорт на спорудження житлового будинку загальною площею 232 кв.м. за вказаною адресою. Будинок збудований протягом 2018-2021 років. Строни вселились у даний будинок разом з дітьми наприкінці 2021 року, будинок повністю обладнаний усіма комунікаціями, сантехнікою та побутовою технікою, умебльований та обладнаний усім необхідним. Станом на день подання заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , разом з дітьми проживають у будинку за адресою АДРЕСА_1 , який будували спільними зусиллями, перебуваючи в шлюбі. Проте, ОСОБА_2 щоденно погрожує ОСОБА_1 вигнати її із спільного будинку, не дочекавшись рішення суду. Більше того, ОСОБА_2 постійно завдає фізичного болю та тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , здійснює психологічний тиск. 29 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 щоденно вигонить її з дому, що підтверджується копією заяви від 29 травня 2023 року, яка додається. 23 липня 2023 року ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_1 , виганяв її з дому, погрожував фізичною приправою в присутності неповнолітніх дітей. Також ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 ганчіркою по голові та вилив склянку води, що підтверджується копією пояснення від 23 липня 2023 року, що додається. 28 листопада 2023 року ОСОБА_2 безпідставно звинувачував ОСОБА_1 в присутності неповнолітніх дітей в крадіжці його мобільного телефону, що підтверджується копією заяви від 28 листопада 2023 року, що додається. 27 грудня 2023 року ОСОБА_2 виганяв ОСОБА_9 з спільного будинку, під час чого копав останню, погрожував, обзивав нецензурною лайкою, здійснював фізичне і психологічне насилля, а саме 27 грудня 2023 року об 21 год. 49 хв. він виганяв ОСОБА_1 з спільного будинку, подібні дії він вчиняє щоденно, викидає із холодильника приготовану ОСОБА_10 їжу. 27 грудня 2023 року ОСОБА_2 бив ОСОБА_9 , доки на її крик не прибігла дочка ОСОБА_11 . Він багаторазово вчиняв домашнє насильство, що проявляється в штовханні, викручуванні рук, копанні в присутності неповнолітніх дітей. Вказане підтверджується заявою від 27 грудня 2023 року та поясненнями від 27 грудня 2023 року, копії яких додаються. 27 грудня 2023 року інспектором взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції Фірменюк Г.Є. складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , постраждала особа ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 стверджує, що існують всі підстави вважати, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову у цій справі є заборона ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до винесення рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/10344/23.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пунктом 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову забороною вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, судом розглядається справа № 607/10344/23 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

Отже, між сторонами реально існує спір про право власності на майно.

Водночас, за змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

В силу частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 1488цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 726/822/21.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З поданоїадвокаткою СампароюН.М.заяви невбачається наявністьреальної загрозиефективному захиступорушених чиоспорюваних правта інтересівта ймовірністьускладнення виконаннясудового рішенняу разізадоволення позовупри невжиттітаких заходів.Сторона позивачажодним чиномне доводить,як можливіпогрози ОСОБА_2 вигнати із спільного будинку ОСОБА_1 , не дочекавшись рішення суду, можуть вплинути на виконання рішення суду у справі, де предметом позовних вимог є поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними. Так, беззаперечним є факт того, що між сторонами у справі склалися вкрай неприязні стосунки, що слідує із вищеописаних заяв ОСОБА_1 з приводу можливого домашнього насильства. Суд вживає термін «можливого» з огляду на те, що при матеріалах заяви про забезпечення позову відсутні дані про те, що заяви ОСОБА_1 розглядалися уповноваженими органами чи посадовими особами, за наслідками їх подання складалися протоколи про адміністративне правопорушення чи довідки, відсутня інформація, що ОСОБА_2 за наслідками подання таких заяв був притягнутий до адміністративної відповідальності, де суд мав би встановити характер та обсяг домашнього насильства, якщо таке мало місце.

Обґрунтування заяви адвокаткою Сампарою Н. М. охоплені дією Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та нормами ст. ст. 350-1-350-8 ЦПК України, а не главою 10 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що всі доводи представника позивачки, викладені нею у змісті заяви про забезпечення позову, є твердженнями про можливе вчинення дій намір ОСОБА_2 , виселити ОСОБА_1 з будинку, але належних, достовірних, достатніх доказів того, що такі дії мали місце суду не надано. Немає будь-якої інформації про те, що ОСОБА_1 має перешкоди у користуванні будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як і немає доказів того, що ОСОБА_2 намагався замінити чи здійснив заміну замків вхідних дверей або заміну вхідних дверей у будинку за вже вказаною адресою.

Однак, саме особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 6117180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 1290гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки стороною позивача не наведено достатніх підстав для застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви адвокатки Сампари Н.М. про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Керуючись ст.ст. 149153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви адвокатки Сампари Надії Миронівни про забезпечення позову у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «Альфа Караван» про поділ майна подружжя, визнання договорів недійсними та удаваними, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська