Постанова

від 17.01.2024 по справі 127/38480/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/38480/23

Провадження № 22-ц/801/315/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 рокуСправа № 127/38480/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

за участю сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Кухаря О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/38480/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Максіма», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ Максіма» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року про забезпечення позову, яка постановлена суддею Воробйовим В.В. в Вінницькомуміському суді Вінницької області, повний текст складено 12 грудня 2023 року,

в с т а н о в и в :

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Максіекобуд», ТОВ «СФГ Максіма», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Разом зпозовною заявоюбуло поданозаяву прозабезпечення позовув якійпросить вжитизаходівзабезпеченняпозову шляхомнакладенняарештуна майно, яке зареєстроване за відповідачем ТОВ «СФГ Максіма», а саме: нежитлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 101,5 кв.м. вбудованого офісного приміщення, яке складається з приміщення №148: №1-№6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А», та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 78077505101.

Заява мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі №127/20586/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,з метою забезпечення позову було накладено арешт на майно, в тому числі, яке належало ТОВ «Максіекобуд». Проте в період дії ухвали, а саме 09 серпня 2023 року ОСОБА_2 , який є єдиним учасником і керівником ТОВ «Максіекобуд» здійснив відчуження, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, арештованого судом майна із власності ТОВ «Максіекобуд» у власність ТОВ «СФГ Максіма». Тому вважає, що оскільки відповідачі відчужували майно в період дії ухвали про арешт майна, існують ризики, що ТОВ «СФГ Максіма», на яке оформлене майна, зможе його продати наступному покупцю.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року про забезпечення позову задоволено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ТОВ «СФГМаксіма» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, немотивованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. ТОВ «СФГ Максіма» просило скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких би дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Кухар О.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Відповідно до ст.372 ЦПК України судапеляційної інстанціївідкладає розглядсправи вразі неявкиу судовезасідання учасникасправи,щодо якогонемає відомостейпро врученняйому судовоїповістки,або зайого клопотанням,коли повідомленіним причининеявки будевизнано судомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи підстави і предмет позову існують ризики подальшого відчуження спірного майна, чим можуть бути порушені майнові права та інтереси позивача ОСОБА_1 , що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свободтаінтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається, що судом першої інстанції не було враховано те, що яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходівщодоохорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальнетаефективне виконання судового рішення, якщо вонобудеприйняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку загальною площею 101,5 кв.м. вбудованого офісного приміщення, яке складається з приміщення №148: №1-№6 на першому поверсі в багатоквартирному житловому будинку літ. «А», та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 78077505101, укладений 09 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» у власність ТОВ «СФГ Максіма».

Заява обґрунтована позивачем тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі №127/20586/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, з метою забезпечення позову було накладено арешт на майно, в тому числі, яке належало ТОВ «Максіекобуд». Проте в період дії ухвали, а саме 09 серпня 2023 року ОСОБА_2 , який є єдиним учасником і керівником ТОВ «Максіекобуд» здійснив відчуження, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, арештованого судом майна із власності ТОВ «Максіекобуд» у власність ТОВ «СФГ Максіма». Тому вважає, що оскільки відповідачі відчужували майно в період дії ухвали про арешт майна, існують ризики, що ТОВ «СФГ Максіма», на яке оформлене майна, зможе його продати наступному покупцю.

Враховуючи предмет позову, а також те, що ТОВ «СФГ Максіма» може відчужити спірне майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 , шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно.

Також колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним заявленим вимогам.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виникспір таіснує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане свідчить про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виникспірі невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених законних прав і інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Крім того, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову носять лише тимчасовий характер.

Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції відповідно до статті 150 ЦПК України правомірнозабезпечено позов,з тим, щоб забезпечити позивачу реальнетаефективне виконання судового рішення, якщо вонобудеприйняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.

Процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«СФГ Максіма»залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року про забезпеченняпозовузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 січня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.