Постанова

від 16.01.2024 по справі 333/6573/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.01.2024 Справа № 333/6573/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/253/24

Справа №22ц/807/253/24-2 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова Ю.В.

Є.У.№ 333/6573/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» до про витребування безпідставно отриманих коштів,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2023 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу цього ж суду від 10 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» про стягнення безпідставно отриманих коштів, в якому просив суд стягнути з ТОВ«ІЗІ КРЕДИТ» на його користь грошові кошти у сумі 18 193,00 грн. та стягнути судові витрати у орієнтовному розмірі 5000,00 грн. за правову (правничу) допомогу, судовий збір у сумі 1073,60 грн., сплачений за подачу позову.

В обґрунтування зазначав, що 01 листопада 2021 Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалене рішення по цивільній справі №333/2299/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким позовні вимоги задоволено повністю. Рішення набрало законної сили.

За зазначеним виконавчим написом з позивача ОСОБА_1 були стягнуті на користь Відповідача грошові кошти в загальному розмірі 18 193,00 грн., що підтверджується довідкою підприємства про утримання грошових коштів.

Оскільки відпала правова підстава, на якій ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» набуло кошти, внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, та рішенням суду зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 просив застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна потерпілому в натурі, захистити його порушені права шляхом стягнення з Відповідача безпідставно стягнутих коштів.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ТОВ «І3І КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 суму стягненого за виконавчим написом №9205, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 03.07.2020, у розмірі 18193,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «І3І КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.

09.11.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що факт визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача, є підставою для повернення коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем пропущено п`ятиденний строк подання доказів на підтверджен7ня факту понесених витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючисьіз вказанимрішенням судупершої інстанції, ТОВ«ІЗІ КРЕДИТ» подалоапеляційну скаргу, в якій,посилаючисьна порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме: в сумі 15 630,00 грн. Зазначає, що за виконавчим написом з товариства на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість в сумі 15 630,00 грн., різниця у 2563,00 грн. то є виконавчий збір, який підлягає поверненню ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця Горая О.С., а не за рахунок товариства.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Не погоджуючись із ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2023, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, ухвалити по справі додаткове рішення про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу.

Апелянт зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення була подана у п`ятиденний строк з дня складання повного тексту судового рішення. Своєчасно не надав суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, оскільки тільки 31.10.2023 був складений акт до договору про надання юридичних послуг та відповідна сума була сплачена адвокату.

У відзиви на апеляційну скаргу ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» зазначає, що позивачем пропущено строк подання заяви і доказів про витрати на правничу допомогу, а тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив відповідну заяву без розгляду .

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи адвоката Турчинського М.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги товариства і просив про задоволення скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ІЗІ К%РЕДИТ» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за заявою ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» вчинено виконавчий напис, реєстровий № 9205, яким задоволено вимогу ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 15630,00 грн.

16.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 62584913 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

Зі звіту приватного виконавця від 24.08.2023 видно, що КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради здійснено відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 за постановою увиконавчому провадженні №62584913 з примусового виконання виконавчого напису № 9205 від 03.07.2020 за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 в сумі 18 193,00 грн.

01.11.2021 Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення у цивільній справі №333/2299/21, яким вищевказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню,виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.

Вказаний висновок кореспондується із висновком Верховного Суду, який викладений в постанові від 8 вересня 2021 року № 201/6498/20.

Аналіз викладеного свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про те, що кошти, які були стягнуті з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 62584913 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису є безпідставно набутими ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», оскільки виконавчий напис був визнаний таким, що не підлягає виконанню судовим рішенням, яке набуло законної сили.

Втім колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» про те, що суд першої інстанції помилково визначив розмір безпідставно набутих коштів.

За фактичних обставин справи розмір заборгованості, яка була стягнута з боржника на користь кредитора, становив 15 630,00 гривень (а.с.5 зворот).

Зазначена сума коштів була перерахована виконавчою службою на користь відповідача.

Решта коштів, що були утримані із заробітної плати позивача в процесі примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, становлять виконавчий збір і інші витрати виконавчого провадження, а отже вони не є безпідставно отриманим майном і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Вказані кошти можуть буті повернуті позивачеві у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

За вказаних обставин на підставі ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає зміні, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 15630,00 грн., а не 18193 грн., як помилково вважав суд першої інстанції.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про залишення його заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, апеляційний суд вважає її необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), як подані до суду до закінчення судових дебатів.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

09.11.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ Кредит» на користь витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Повний текст рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2023 року був складений 25 жовтня 2023 року.

За обставин цієї справи при її розгляді судом по суті ані позивач, ані його представник не надали суду доказів понесених витрат на правову допомогу та не просили про надання строку на їх подання в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України до закінчення судових дебатів.

Доводи адвоката Турчинського М.І. про поважність причин не надання відповідних доказів у п`ятиденний строк не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Та обставина, що підписання акту виконаних робіт і внесення коштів на рахунок адвоката мало місце після закінчення встановленого ст. 141 ч.8 ЦПК України п`ятиденного строку, не є підставою для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Клопотання про поновлення пропущеного строку адвокатом не заявлялося, доказів поважності його пропуску суду не надавалося.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення без розгляду. А відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Згідно із частини 13 статті 141 ЦПК України, суд якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» сплатило судовий збір в сумі 1610,40 грн.

Судовий збір, який сплатив ОСОБА_1 під час звернення до суду першої інстанції із позовом підлягає частковій компенсації, в сумі 932,87 грн., у зв`язку з тим, що його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням перерозподілу судових витрат в порядку статті 141 ЦПК України, ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» слід компенсувати судові витрати в сумі 686,52 грн. за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.374,375,376, 381-394 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2023 року у цій справі змінити.

Стягнути з ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 суму стягненого за виконавчим написом №9205, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 03.07.2020, у розмірі 15 630,00 гривень ( п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» судовий збір в сумі 686,52 гривні (шістсот вісімдесят шість гривень 52 копійки).

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: В.Ю. Бєлка

А.В. Дашковська