Ухвала

від 10.01.2024 по справі 947/23683/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/86/24

Справа № 947/23683/23, 1-кс/947/14514/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

власниці майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року про арешт майна в кримінальному провадженні №42021160000000649 від 24.12.2021 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , в кримінальному провадженні№42021160000000649 від 24.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,та накладено арешт із забороною користування та розпорядження намайно,вилучене в ході проведення обшукунежитлового приміщення першого поверху, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- чорнові записи зі звітами за період часу з 01.11.2023 року по 06.11.2023 року на 10 арк.;

- флеш-носій об`ємом 1 Gb, в корпусі білого кольору, з написом «Kingston»;

- чорнові записи зі звітами за період часу з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року на 61 арк.;

- мобільний телефон «Redmi», модель Redmi 3S, s/ НОМЕР_1 , в якому розміщена SIM-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» за № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 ;

- чорнові записи на 21 арк.;

Цією ж ухвалою відмовлено в накладенні арешту та визначено повернути власниці майна ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, а саме:

-грошові кошти в національній валюті у сумі 816325 грн.;

- грошові кошти у сумі 1087 доларів США;

- грошові кошти у сумі 40 швейцарських франків;

- грошові кошти у сумі 140 польських злотих;

- грошові кошти у сумі 190 Британських фунтів стерлінга;

- грошові кошти у сумі 346 малайзійських рінггітів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України.

Не погоджуючисьз ухвалоюслідчого судді,прокурор відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_8 подав апеляційнускаргу,в якійпросить скасуватиухвалу тапостановити нову,якою задовольнитиклопотання танакласти арештна всемайно вилучене в ході проведення обшукунежитлового приміщення першого поверху, за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор посилається на те, що ухвала слідчого судді про часткове задоволення клопотання про накладення арешту є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не враховано, що вилучені в ході обшуку речі та грошові кошти визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, можуть містити на собі сліди та інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також прокурор вказує, що слідчим суддею не надано оцінки ризикам, які можуть настати у разі повернення майна власнику для подальшого досудового розслідування кримінального провадження, а тому вважає необхідним накладення арешту на все вилучене в ході обшуку майно.

Апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора ОСОБА_8 , який подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої ухвали, судом були створені всі умови для реалізації права учасників кримінального провадження на доступ до правосуддя.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якогов силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши пояснення власниці майна ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Положення ст. 2 КПКвизначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів судової справи в провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №42021160000000649 від 24.12.2021 року заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Одеської митниці ДМС та ГУ ДПС в Одеській області, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, на користь підприємств-експортерів, здійснюють оформлення операцій з експорту сільськогосподарської продукції на підставі підроблених документів щодо її походження, та не вживають заходів податкового контролю, чим завдано збитки економічним інтересам держави у великих розмірах.

Органом досудового розслідування встановлено, що з метою прикриття незаконної діяльності, організаторами протиправної діяльності використовується реквізити низки підконтрольних підприємств-експортерів, зокрема ТОВ «РАДЖІОН», код ЄДРПОУ 43385837 (юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Курмановича, буд. 9, директор ОСОБА_11 , основний вид діяльності оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин), від імені яких вносять до офіційних документів недостовірні дані щодо придбання сільськогосподарської продукції у підприємств-постачальників та підприємств-виробників. В подальшому зазначені недостовірні офіційні документи надають до митних органів для оформлення операцій з експорту.

Крім цього, для оформлення операцій з експорту сільськогосподарської продукції до Одеської митниці Державної митної служби України подаються «фіктивні» зовнішньоекономічні контракти та інвойси із завідомо недостовірними відомостями щодо вартості товару, покупця (нерезидента), місця поставки, тощо. Вказані неправомірні дії спрямовані на неповернення валютної виручки від реальних покупців компаній нерезидентів та ухилення від сплати податків.

Разом з цим, органом досудового розслідування встановлено, що з метою отримання грошових коштів отриманих від незаконного експорту, до протиправної схеми залучаються особи, які за винагороду надають послуги з виведенню безготівкових грошових коштів за межі України, обготівкуванню безготівкових грошових коштів у готівку, ухиленню від сплати податків, що призводить до мінімізації надходжень до державного бюджету України.

Згідно відомостей отриманих на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування встановлено, що до протиправної діяльності з надавання послуг з«перестановки» (перенаправлення готівкових коштів із-за кордону на територію України) і легалізації коштів отриманих від неправомірної господарської діяльності з експорту сільськогосподарської продукції, без дотримання вимог законодавства у сфері регулювання фінансових послуг, без відображення відповідних операцій у податковій звітності, ідентифікації клієнтів та сплати обов`язкових платежів до Державного бюджету України, причетнігромадянин Російської Федерації ОСОБА_12 та громадянин України ОСОБА_13 .

Вказані особи, діючи за попередньою змовою з службовими особами контролюючих органів та установ, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 148 від 27.05.2008 року, Закону України «Про валюту та валютні операції», Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 3 від 02.01.2019 року та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», організовано механізм так званих «перестановок», тобто перенаправлення готівкових коштів із-за кордону на територію України.

Установлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також організували здійснення видачі виведених із за кордону готівкових грошових коштів, які отримані за рахунок придбання сільськогосподарської продукції у підприємств-постачальників, через пункт обміну валют, що функціонуютьпід виглядом надання їх послуг населенню за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення першого поверху, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2161625851101).

08.11.2023 року, в період часу з 10:24 год. по 15:58 год., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.11.2023 року було проведено обшук нежитлового приміщення першого поверху, в якому як зазначено в клопотанні, розташований пункт обміну валют за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено та вилучено:

1) чорнові записи зі звітами за період часу з 01.11.2023 року по 06.11.2023 року на 10 арк.;

2) флеш-носій об`ємом 1 Gb, в корпусі білого кольору, з написом «Kingston»;

3) чорнові записи зі звітами за період часу з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року на 61 арк.;

4) мобільний телефон «Redmi», модель Redmi 3S, s/ НОМЕР_1 , в якому розміщена SIM-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» за № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 ;

5) чорнові записи на 21 арк.;

6) грошові кошти в національній валюті у сумі 816325 грн.;

7) грошові кошти у сумі 1087 доларів США;

8) грошові кошти у сумі 40 швейцарських франків;

9) грошові кошти у сумі 140 польських злотих;

10) грошові кошти у сумі 190 Британських фунтів стерлінга;

11) грошові кошти у сумі 346 малайзійських рінггітів.

08.11.2023 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 виявлене та вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

09.11.2023 року до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , в рамках кримінального провадження №42021160000000649від 24.12.2021року за ч.2 ст.364 КК України про арешт вказаного в клопотанні майна.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що тимчасово вилучені в ході проведення обшуку речі та грошові кошти речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а саме можуть мати на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а тому як речові докази потребують збереження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на частину вищевказаного майна, виявленого та вилученого в ході обшуку 08.11.2023 року нежитлового приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , а саме чорнові записи, флеш-носій, а також мобільний телефон. Тимчасово вилучені в ході обшуку грошові кошти слідчий суддя постановив повернути власниці майна ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що накладення арешту на вилучені в ході обшуку чорнові записи зі звітами за період часу з 01.11.2023 року по 06.11.2023 року на 10 арк.; флеш-носій об`ємом 1 Gb, в корпусі білого кольору, з написом «Kingston»; чорнові записи зі звітами за період часу з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року на 61 арк.; мобільний телефон «Redmi», модель Redmi 3S, s/ НОМЕР_1 , в якому розміщена SIM-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» за № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 та чорнові записи на 21 арк. необхідне з метою забезпечення збереження майна, яке може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та підлягає детальному дослідженню.

Водночас, слідчий суддя критично оцінив та визнав неспроможними доводи сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на вилученів ході обшуку грошові кошти, оскільки слідчим не доведено їх відношення до даного кримінального провадження.

Слідчий суддя вказав, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_6 , яка є підприємцем та здає приміщення в оренду, до скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Крім того, слідчим суддею враховано, що представником власниці майна та самою власницею майна ОСОБА_6 надано до суду документальне підтвердження походження вилучених грошових коштів.

Слідчий суддя також зазначив, що посилання органу досудового розслідування на те, що вилучені в ході обшуку грошові кошти є речовим доказом нічим не обґрунтовано, а відповідно не доведено підстав для накладення на них арешту.

Перевіривши оскаржену ухвалу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування підстав для часткового задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження єарешт майна.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого/прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогамстатті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідностатті 171 КПКу клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Апеляційним судом встановлено відсутність об`єктивних підстав вважати, що вилучені під час обшуку грошові кошти, відповідають критеріям, визначеним уст.98 КПК, з огляду на таке.

Постанова слідчого від 08.11.2023 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні №42021160000000649 від 24.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в частині визнання виявленого та вилученого майна 08.11.2023 року за результатом проведення обшуку нежитлового приміщенняпершого поверху,за адресою: АДРЕСА_1 , не містить за своїм змістом посилання на існування доказів того, що грошові кошти були об`єктами вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч.2 ст.364 КК України. Слідчим та прокурором також не доведено, що грошові кошти, які були вилучені є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.Вказане свідчить про формальність винесеної постанови.

Апеляційний суд враховує, що згідно клопотання слідчого досудове розслідування в кримінальному провадженні №42021160000000649 від 24.12.2021 року проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Орган досудового розслідування вважає, що службові особи Одеської митниці ДМС та ГУ ДПС в Одеській області, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, на користь підприємств-експортерів, здійснюють оформлення операцій з експорту сільськогосподарської продукції на підставі підроблених документів щодо її походження, та не вживають заходів податкового контролю, чим завдано збитки економічним інтересам держави у великих розмірах.

Крім того орган досудового розслідування посилається на те, що з метою прикриття незаконної діяльності, організаторами протиправної діяльності використовується реквізити низки підконтрольних підприємств-експортерів, зокрема ТОВ «РАДЖІОН» (код ЄДРПОУ 43385837), а також, що до протиправної діяльності з надавання послуг з«перестановки» (перенаправлення готівкових коштів із-за кордону на територію України) і легалізації коштів отриманих від неправомірної господарської діяльності з експорту сільськогосподарської продукції, без дотримання вимог законодавства у сфері регулювання фінансових послуг, можуть причетнігромадянин Російської Федерації ОСОБА_12 та громадянин України ОСОБА_13 .

Однак, із викладу встановлених органом досудового розслідування обставин та мотивувальної частини клопотання слідчого не вбачається про існування обставин, які свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 або ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАЛТА ГРУП», які орендують у неї приміщення, до можливих протиправних дій, які є предметом дослідження в даному кримінальному проваджені.

Доводи прокурора відносно того, що грошові кошти, які були виявлені та вилучені за результатами проведення обшуку містять на собі сліди вчинення кримінально протиправних дій, є речовими доказами в кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необґрунтованими та нічим не підтвердженими, а тому накладення арешту на них лише на припущеннях прокурора є недопустимим.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування та прокурором не доведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (а.с.82).

Відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення №001/217 від 01.08.2023 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_6 (Орендодавець) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВАЛТА ГРУП» в особі директора ОСОБА_14 (Орендар), Орендодавцем передано, орендарем прийнято у строкове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83-87).

Власниця майна та її представник вказують, що виявлені в ході обшуку грошові кошти належать ОСОБА_6 та мають легальне походження.

Надані слідчому судді представником власниці майна копії документів, зокрема податкових декларацій, довідки, свідчать про дійсну їх належність ОСОБА_6 , що не спростовується клопотанням слідчого та доданими до нього документами.

Доводи органу досудового розслідування про те, що накладення арешту необхідне з метою проведення експертиз, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки слідчим та прокурором не надано будь-якого розумного та раціонального пояснення стосовно того, які саме питання орган досудового розслідування планує встановлювати шляхом призначення та проведення судь-яких судових експертиз, в тому числі і з урахуванням правової кваліфікації в даному кримінальному провадженні за ч.2 ст.364 КК України

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, суд вважає, що ініціювання прокурором питання про накладення арешту на всевказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали, відсутні підстави для застосування щодо повного переліку зазначеного в клопотаннімайна обмежувальних заходів.

Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у даному кримінальному провадженні для частини майна, оскільки слідчим та прокурором не доведено обґрунтованості накладення арешту на все майно, щовказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, а тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого в кримінальному провадженні№42021160000000649 від 24.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,та накладено арешт на частину майна вилученого в ході проведення обшукунежитлового приміщення першого поверху, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: чорнові записи зі звітами за період часу з 01.11.2023 року по 06.11.2023 року на 10 арк.; флеш-носій об`ємом 1 Gb, в корпусі білого кольору, з написом «Kingston»; чорнові записи зі звітами за період часу з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року на 61 арк.; мобільний телефон «Redmi», модель Redmi 3S, s/ НОМЕР_1 , в якому розміщена SIM-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» за № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 ; чорнові записи на 21 арк.; а також відмовлено в накладенні арешту та визначено повернути власниці майна ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України майно, яке було тимчасово вилучено, а саме: грошові кошти в національній валюті у сумі 816325 грн.; грошові кошти у сумі 1087 доларів США; грошові кошти у сумі 40 швейцарських франків; грошові кошти у сумі 140 польських злотих; грошові кошти у сумі 190 Британських фунтів стерлінга; грошові кошти у сумі 346 малайзійських рінггітів, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4