Рішення

від 28.12.2023 по справі 367/5476/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5476/22

Провадження №2/367/1224/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2023 рокуІрпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі: Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі судових засідань в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності за набувальною давністю -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2022 року позивачка через свого представника адвоката Новіка С.В., звернулась до суду з позовом до Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю, в якому позивач просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що у 2002 році позивачка потребувала житло для проживання разом зі своєю сім`єю у смт. Гостомель. З метою вирішення даного питання ОСОБА_1 було подано оголошення про оренду житла. Через деякий час, позивачці зателефонувала жінка та запропонувала зустрітися. В результаті даної зустрічі, остання повідомила позивачці, що є будинок, який належить померлому чоловіку її сестри, та в якому проживала її сестра, яка також померла. Будинок потребує догляду, оскільки власники померли, інших родичів та спадкоємців немає.

За проживання у даному будинку позивачка мала сплачувати лише комунальні послуги, доглядати та підтримувати будинок у належному стані.

Зазначає, що фактично почала проживати у даному будинку з 2002 року, та з моменту її заселення в даний будинок ця жінка більше не з`являлася. З тих пір позивачка її не бачила та не чула, будь-які відомості про неї відсутні.

Починаючи з 2002 року, як вказує позивачка, вона постійно проживає в згаданому вище будинку вже 20 років, сплачує комунальні послуги та несе інші витрати, пов`язані з утриманням будинку.

Таким чином, починаючи з 2002 року добросовісно, відкрито і безперервно володіє та користуєтьсябудинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в Державному Реєстріречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного РеєструІпотек,Єдиного реєструзаборони відчуженняоб`єктів нерухомогомайна, відображається за адресою: АДРЕСА_1 .

За попередньою інформацією, станом на момент звернення до суду, згідно з витягом з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №310581543 від 22.09.2022, право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в Державному Реєстріречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного РеєструІпотек,Єдиного реєструзаборони відчуженняоб`єктів нерухомогомайна, відображається за адресою: АДРЕСА_1 , закріплено за ОСОБА_3 .

За весь час проживання позивачки у вказаному будинку, жодні спадкоємці або інші особи - спадкоємці до неї не зверталися, претензій щодо прав на будинок не висувались.

Позивачка позбавлена можливості отримати інформацію з приводу наявності спадкової справи , оскільки така інформація надається тільки родичам.

23.12.2022 року в результаті авторозподілу справа була передана судді Черновій О.В.

Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 лютого 2023 року первісного відповідача замінено на Гостомельську селищну територіальну громаду в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області,

В підготовчому засіданні було вчинено всі необхідні підготовчі дії, та ухвалою суду від 29 червня 2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача адвокат Новік С.В., не зявився надав зайву про слухання справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Гостомельської селищної територіальної громади в особі Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань чи заяв до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право особистої власності (складене російською мовою) домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 на праві особистої власності належить ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №217 від 09 квітня 1957 року та зареєстрованому в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 22 листопада 1960 року за №645(том 1 а.с. 241).

За свого життя ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях кожному, що підтверджується заповітом від 25 квітня 1994, посвідчений секретарем виконавчого комітету Гостомельської селищної ради Київської області Андрієнко Т.З. та зареєстрований в реєстрі за №57 (том 1 а.с. 234).

При цьому, згідно з копією свідоцтва про шлюб (складене російською мовою) ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ») 11.01.1957 року зареєстрували шлюб ( том 1 а.с. 237).

Після смерті ОСОБА_3 з заявою про отримання спадщини звертались батьки останнього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( том 1 а.с. 230).

Окрім них до Ірпінської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини зверталась ОСОБА_10 , яка діяла від свого імені, та від імені спадкоємців за заповітом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 1 а.с. 233).

Зі довідки-характеристики, виданої ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для отримання свідоцтва про право на спадщину вбачається, що житловий будинок за АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №217 та №387/56 від 09.04.1957 року та від 17.06.1960 року відповідно, який складається з зареєстрованої земельної ділянки площею 700 кв. м. (фактична площа 1281 кв.м.), цегляного житлового будинку з житловою площею в 30.4 кв.м. («А»), сараю («Б»), літньої кухні («В»), навісу та вбиральні («Г», «Е»), погребу та душу («Д», «Ж»); огорожі під №1-5; свердловини під №6 та колодязя під №7 (том 1 а.с. 240).

Після смерті ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/9 частину житлового будинку отримала дружина померлого ОСОБА_6 , що проживала в АДРЕСА_1 . Згідно даного свідоцтва, спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 22.11.1960 року на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №217 від 09.04.1957 року та зареєстрованому в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 22.11.1960 року за № 645. Даний житловий будинок цегляний та має 30,4 кв.м. жилої площі та зареєстровану земельну ділянку площею 1281 кв.м., на якій розташовані: сарай («Б»), вбиральня («Е»), погріб («Д»); огорожа під №1-5; свердловини під №6 та криниця під №7. Свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку, долю в спільному майні набутого названим подружжям видано Ірпінською державною нотаріальною конторою 07.06.1995 року за №2-2989. На 2/9 частки зазначеного спадкового майна свідоцтва про право на спадщину ще не видавалось (том 1 а.с. 243).

Зі свідоцтва про право власності від 07 червня 1995 року, виданого Ірпінською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за №2-2898 вбачається, що ОСОБА_6 , яка є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутому названим подружжям за час шлюбу. Дане майно складається з наступного: житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 22.11.1960 року виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №217 від 09.04.1957 року та зареєстрованому в Київському міжміському бюро техінвентаризації 22.11.1960 року за № 645. Житловий будинок цегляний та має 30,4 кв.м. жилої площі та зареєстровану земельну ділянку площею 1281 кв.м., на якій розташовані: сарай («Б»), туалет («Е»), погреб («Д»); душ («Ж») огорожа під №1-5; свердловини під №6 та колодязь під №7 (том 1 а.с. 242).

Окрім цього, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, спадкоємцями на 1/12 частину житлового будинку після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , являються ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 , та ОСОБА_5 , який проживає в АДРЕСА_3 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.11.1960 року виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради №217 від 09.04.1957 року та зареєстрованому в Київському міжміському бюро техінвентаризації 22.11.1960 року за № 645. Житловий будинок цегляний та має 30,4 кв.м. жилої площі та зареєстровану земельну ділянку площею 1281 кв.м., на якій розташовані: сарай («Б»), туалет («Е»), погреб («Д»); душ («Ж») огорожа під №1-5; свердловини під №6 та колодязь під №7. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/9 частини житлового будинку не видавалось (том 1 а.с. 244).

На підставі свідоцтва про право власності від 07 червня 1995 року, ОСОБА_6 , яка є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутому названим подружжям за час шлюбу. Дане майно складається з грошового вкладу, що знаходиться в державній ощадній касі №7853/014 в селищі Гостомель на рахунку № НОМЕР_1 з відповідними процентами, що належав померлому ОСОБА_3 на підставі ощадної книжки, виданої вищезгаданою державною трудовою касою та зареєстровано в реєстрі за №2-2998 (том 1 а.с. 244а)

Разом з цим 07 червня 1995 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/9 частину грошового вкладу, який складається з грошового вкладу, що знаходиться в трудовій ощадній касі №7853/014 в селищі Гостомель на рахунку НОМЕР_1 з відповідними процентами, що належав померлому ОСОБА_3 на підставі ощадної книжки, виданої вищезгаданою державною трудовою касою та зареєстровано в реєстрі за №2-2999. Свідоцтво про право на спадщину на 2/9 частки вищезазначеного спадкового майна не видавалась (том 1 а.с. 245).,

Окрім цього, зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що спадкоємцями на 1/12 частину грошового вкладу являються ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 , та ОСОБА_5 , який проживає в АДРЕСА_3 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з грошового вкладу, що знаходиться в трудовій ощадній касі №7853/014 в селищі Гостомель на рахунку № НОМЕР_1 з відповідними процентами, що належав померлому ОСОБА_3 на підставі ощадної книжки, виданої вищезгаданою державною трудовою касою та зареєстровано в реєстрі за №2-3000 (том 1 а.с. 246).

Згідно з витягом №00040143887 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 23 травня 2023 року Виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області зроблено відповідний актовий запис №57 (том 3 а.с 49).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2004 року в цивільній справі №2-16/2004 за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , третя особа Ірпінська міська державна нотаріально контора про визнання недійсним заповіту, шлюбу, свідоцтва про право власності і про визнання прав власності на спадкове майно, визнано недійсним заповіт, укладений 25 квітня 2004 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , виданий секретарем Гостомельського виконкому Андрієнко Т.З та зареєстрований в реєстрі за №57 від 25.04.1994 року.

Також недійсним визнано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 15.01.1957 року в Гостомельській селищній раді Київської області, актовий запис №5.

Окрім цього свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований за № 374 від 07.06.1995 року в Ірпінській державній нотаріальній конторі визнано недійсним.

Також недійсним визнано свідоцтво про право власності на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_6 право власності на 1/9 частину жилого будинку від 07.06.1995 року зареєстрованого за реєстром 2-2592 в Ірпінській державній нотаріальній конторі.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_4 на 1/2 частини будинку по АДРЕСА_2 та ОСОБА_5 на 1/2 частини жилого будинку по АДРЕСА_2 , зареєстрованого в 07.06.1995 року в Ірпінській державній нотаріальній конторі за №2-2954

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_6 на грошовий вклад в державній ощадній касі №7853/014 в смт. Гостомель на рахунку № НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини, зареєстрованого за №2-3958 від 07.06.1995 року Ірпінською державною нотаріальною конторою.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_6 на 1/9 частину грошового вкладу, який знаходиться ощадній касі №7953/014 в смт. Гостомель на рахунку № НОМЕР_2 з відповідними процентами, що належали ОСОБА_3 , зареєстрованого 07.06.1995 року за №2-2969 Ірпінською державною нотаріальною конторою.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на 1/12 частин грошового вкладу, що знаходиться в ощадній касі №7853/014 в смт. Гостомель на рахунку № НОМЕР_1 з відповідними процентами, що належали ОСОБА_3 , зареєстрованого в Ірпінській державній нотаріальній конторі за №2-3000 від 07.06.1995 року.

Право власності за житловий будинок , що знаходиться в АДРЕСА_1 , розміщеного на земельній ділянці площею 1231 кв.м. на якому розміщені сарай («Б»), туалет («Е»), погреб («Д»); душ («Ж») огорожа, скважина під №6 та колодязь під №7 визнано за ОСОБА_8 (том 2 а.с. 190-195).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 11.07.2005 року на підставі рішення Іріпнського міського суду від 05.07.2004 року за померлим ОСОБА_8 (том 1 а.с. 157).

Як вбачається з рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2012 року, яке набуло чинності 13.08.2012 року, в цивільні справі № 1013/4544/2012 за позовом ОСОБА_11 та ОСОБА_2 до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно, право власності на спадкове майно за заповітом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1231 кв.м. з господарськими спорудами: сарай «Б», туалет «Е», погріб «Д», душ «Ж», огорожа, скважина під №6, колодязь під №7 та грошовий вклад на рахунку № НОМЕР_1 в Ірпінському відділенні ощадбанку №7853014 в смт. Гостомель Київської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано за ОСОБА_11 та ОСОБА_2 в рівних частинах по 1/2 частині (том 2 а.с. 17-18).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 28 квітня 2018 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено відповідний актовий запис №578 (том 2 а.с 86).

З інформації, наданої КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що станом на 31.12.2012 року об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_8 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2004 року, реєстраційний номер 11340538, номер запису в реєстровій книзі 645 від 11.07.2005 року (том 3 а.с. 67).

Разом з цим, згідно з даними КП Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації», станом на 01.01.2013 року нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в книзі 9-359 під №645 за ОСОБА_8 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2004 року по справі №2-16/2004 (том 3 а.с. 52).

З матеріалів справи також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2002 року і по теперішній час, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області від 07.10.2021 за №1353 (том 1 а.с. 15) та актом б/н від 19 жовтня 2015 року, складений депутатом Гостомельської селищної ради Поповичуком О.М. в присутності сусідів-свідків (том 1 а.с. 21).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 13 вересня 2000 року розірвали шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 184 Нововолинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану (том 1 а.с. 12).

Від даногошлюбу маютьспільних дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро народженнясерії НОМЕР_3 від 31січня 1986року,актовий запис№76(том1а.с.13),та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро народженнясерії НОМЕР_4 ,від 27жовтня 1984року,актовий запис№890(том1а.с.14).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_17 та ОСОБА_14 30 липня 2010 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №165 та підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_5 від 30 липня 2010 року. Після державної реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_18 » (том 1 а.с. 11).

Окрім позивачки, за вказаною адресою проживає її донька ОСОБА_15 , що має своє підтвердження в копіях актів б/н від 03 грудня 2012 року (том 1 а.с. 17) та від 19 жовтня 2015 року, складених депутатом Гостомелської селищної ради Поповичуком О.М. в присутності сусідів-свідків (том 1 а.с. 20). В тексті яких зазначено, що ОСОБА_15 дійсно проживає за вказаною вище адресою разом з батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_19 близько одинадцяти років, ввесь цей час нікуди не виїжджали та не планують.

Згідно з актом №б/н від 12 липня 2005 року, складений депутатом Гостомельської селищної ради Андрієнко Т.З., за згадано адресою також проживає син позивачки ОСОБА_16 разом з батьками, які винаймають дане житло в якому проживають з 2003 року (том 1 а.с. 16).

Разом з ними проживає і чоловік позивачки ОСОБА_17 , що підтверджується копією акту №б/н від 19 жовтня 2015 ркоу, складеного депутатом Гостомельської селищної ради Поповичуком О.М. в присутності сусідів-свідків (том 1 а.с. 19).

Відповідно до Договору № б/н від 22.10.2021 року за особовим рахунком № НОМЕР_6 позивачка ОСОБА_1 (споживач) уклала з ТОВ «Крамар Еко» (Виконавець) договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, згідно з умовами якого Виконавець надає споживачеві послуги з поводження з твердими відходами за адресою: АДРЕСА_1 , кількість осіб, які проживають у приміщені 2 (дві) особи (том 1 а.с. 22).

Окрім цього, ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №149 від 01 червня 2022 року з КП «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради», в п. 12 якого замовником вказана ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 (том 1 а.с. 23-25).

На замовлення позивачки ОСОБА_1 07 жовтня 2022 рокуТОВ "Центр незалежної експертної оцінки" виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу по АДРЕСА_1 . Згідно даного технічного паспорту домогосподарство за вказаною адресою складається з житлового будинку «А», прибудови «а1», ганку «а2» літньої кухні «Б», вбиральні «В», погребу «Г», шийки погребу «г», сараю «Д», огорожі під №1-5, свердловини «6», вигрібної ями №7 та замощення «1» (том 1 а.с. 140-156).

Згідно звіту про оцінку майна, а саме житлового будинку загальною площею 61.7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного суб`єктом оціночної діяльностіТОВ "Центр незалежної експертної оцінки", загальна вартість об`єкта оцінки станом на дату оцінки 17.04.2023 року складає 302437, 19 грн. без ПДВ (том 2 а. с. 126-156).

Також позивачкою надані квитанції про сплату рахунків за житлово-комунальних послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 за період з 01.07.2003 року по вересень 2022 року, що свідчить про утримання нею даного будинку (том 1 а.с. 26-139).

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст. 344 Цивільного кодексу Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У справі№ 552/1354/18 від 28 квітня 2020 року КЦС ВСвиклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. відповідно до частини першоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК України.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. враховуючи положення статей335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Визначаючи умови набуття права власності за набувальною давністю, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 р. у справі № 201/12550/16-ц вказав, що "лише за наявності таких умов можливе набуття права власності на чужі речі: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Для набуття права власності за набувальною давністю всі вказані умови повинні бути наявними у сукупності".

Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 р. у справі № 910/17274/17 серед умов набуття права власності за набувальною давністю виокремив такі: "наявність суб`єкта, який здатний певний об`єкт набути у власність; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння; відкритість володіння чужим майном; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння".

Добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності" (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 р. у справі №910/17274/17).

Строк, після спливу якого особа можу набути нерухоме майно у власність за набувальною давністю становить 10 років. Безперервність володіння означає, що особа володіє об`єктом нерухомості протягом визначеного строку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.02.2020 р. у справі № 923/82/19, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.

Отже, виходячи зі змістуст. 344 Цивільного кодексу України, вищевказаних постанов Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ та Верховного Суду, умовами для визнання за особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є:

-добросовісність заволодіння чужим майном;

-відкритість володіння; безперервність володіння;

-сплив установлених строків володіння.

Пунктом 9ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень»встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 7 лютого 2014 року,ст. 41 Конституції Українита ч. 1, 2ст. 321 Цивільного кодексу Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановленихКонституцієюта Законом.

Статтею 319 Цивільного кодексу Українипередбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний дотримуватися моральних засад суспільства.

Відповідно по Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 7 лютого 2014 року при вирішенні спорів пов`язаних із набувальною давністю, суди повинні з`ясувати добросовісність володінні майном. Також зазначено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Для вирішення спору має значення добросовісність саме на момент передачі позивачу майна, який як незаконний володілець протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що він отримав це майно з підстав, достатніх, щоб мати право власності на нього.

Згідно ч.1, 2ст.319 ЦПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.328ЦПК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1ст. 344 ЦК України. Тобто, об`єктом набуття права власності за набувальною давністю на підставіст. 344 ЦК Україниє чуже майно, а умовами виникнення права власності за давністю володіння є: відкритість, безперервність, тривалість та добросовісність володіння. Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом десяти років. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст. 344ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК).

Положеннями п.13 зазначеної постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також частини четвертоїстатті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до п.14 зазначеної постанови, виходячи зі змісту частини першоїстатті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно ст.392ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його прав власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

За правиламист. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідност.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно дост.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст.78 ЦПК України суд не бере до увагидокази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми єдокази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч.1, 5, 6ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаютьсяучасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються взаявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніхпредставників.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, керуючись ст.316,328,344 ЦК України, ст.4,200,265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 доГостомельської селищноїтериторіальної громадив особіГостомельської селищноївійськової адміністраціїБучанського районуКиївської області,третя особа: ОСОБА_2 ,про визнанняправа власностіза набувальноюдавністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.С. Кухленко