Рішення

від 08.01.2024 по справі 911/2289/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2289/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства ТЕХМАШРЕМОНТ (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр. Незалежності, 87-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма 2Д (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, Карат, промисловий майданчик, 5-А, приміщ. № 1)

про стягнення 2365097,56 грн. за договором оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 р., у тому числі 747209,52 грн. основної заборгованості, 20787,64 грн. інфляційних втрат, 13019,82 грн. 3% річних, 1584080,58 грн. пені,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Горяна Т.М. (ордер на надання правової допомоги серії СА № 1056044; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 436 від 17.10.2011 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2023 р. у справі № 911/2289/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «2Д» про стягнення 2365097,56 грн. за договором оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 р., у тому числі 747209,52 грн. основної заборгованості, 20787,64 грн. інфляційних втрат, 13019,82 грн. 3% річних, 1584080,58 грн. пені, позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма 2Д» на користь Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» 747209,52 грн. основної заборгованості, 144185,68 грн. пені, 13019,82 грн. 3% річних, 17517,92 грн. інфляційних втрат, 13828,99 грн. судового збору.

07.12.2023 р. до Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» надійшла заява б/н від 07.12.2023 р. (вх. № 22752/23 від 07.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат, відповідно до якої останній просить суд стягнути з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «2Д» на користь ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» 84522,34 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 р. було повернуто заяву ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» б/н від 07.12.2023 р. (вх. № 22752/23 від 07.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат.

12.12.2023 р. до Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» надійшла заява № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат, відповідно до якої останній просить суд стягнути з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «2Д» на користь ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» 84522,34 грн. витрат на правничу допомогу, у тому числі 67050,00 грн. витрат, що фактично понесені відповідно п. 4 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. та пп. 1.1 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р., а також 17472,34 грн. витрат, які мають бути сплачені відповідно до п. 4 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. та пп. 1.2 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р.

Окрім того, позивач просив суд поновити пропущений строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат, обґрунтовуючи вказане клопотання, зокрема, тим, що усунення недоліків заяви було здійснено наступного ж дня після винесення судом ухвали від 11.12.2023 р.

Дослідивши мотиви заявленого позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат у справі № 911/2289/23, рішення у якій було прийнято 04.12.2023 р., який (строк) сплив 11.12.2023 р., враховуючи підстави повернення судом заяви позивача б/н від 07.12.2023 р. (вх. № 22752/23 від 07.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат та подання позивачем даної заяви наступного ж дня після винесення судом ухвали від 11.12.2023 р., суд дійшов висновку щодо поновлення позивачеві строку для звернення із заявою № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат, передбаченого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 р. було призначено судове засідання для вирішення за заявою ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) питання про покладення на ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «2Д» понесених у справі № 911/2289/23 витрат на правничу допомогу на 25.12.2023 р.

25.12.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення щодо покладення на останнього витрат на правову допомогу б/н від 22.12.2023 р. (вх. № 23447/23 від 25.12.2023 р.) (аналогічні за змістом заперечення відповідача б/н від 22.12.2023 р. (вх. № 23447/23 від 27.12.2023 р.) надійшли до суду 27.12.2023 р. засобами поштового зв`язку), відповідно до яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні заяви ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат, оскільки вважає заявлену суму вартості послуг правової допомоги завищеною та неналежно обґрунтованою.

Так, відповідач зазначає, що вартість отриманої правової допомоги є завищеною та належно не обґрунтованою у звіті про надання правничих послуг; сканована виписка про здійснений платіж (оплату послуг адвоката) не містить підпису посадової особи банку на проставленому штампі відділення, а відтак, на думку відповідача, не відповідає вимогам про належне оформлення первинного документу та не може прийматись як джерело достовірних даних; надані адвокатом послуги не є обґрунтованими щодо реальної складності справи та складності завдань, виконаних адвокатом, у зв`язку з чим ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «2Д» просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу та/або зменшити розмір зазначених витрат.

25.12.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про приєднання доказу до матеріалів б/н від 22.12.2023 р. (вх. № 23500/23 від 25.12.2023 р.), відповідно до якого позивач просить суд приєднати до матеріалів справи № 911/2289/23 копію банківської виписки з рахунку ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» за 06.07.2023 р. на підтвердження сплати 67050,00 грн. витрат на правову допомогу.

У зв`язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 25.12.2023 р. судове засідання у даній справі не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2023 р. було призначено судове засідання з розгляду заяви ПрАТ«ТЕХМАШРЕМОНТ» № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в порядку розподілу судових витрат на 08 січня 2024 р.

У судовому засіданні 08.01.2024 р. представник позивача підтримувала заяву про покладення на відповідача заявлених судових витрат; представник відповідача в судове засідання не з`явився, водночас, усі учасники процесу про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належно.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, заслухавши позицію присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані відповідачем заперечення, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До матеріалів справи та заяви про понесені ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» судові витрати було долучено: копію договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р., копію додатку № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р. «Протокол узгодження гонорару» від 05.07.2023 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги б/н від 12.12.2023 р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1056044, виданий 05.07.2023 р. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 436 від 17.10.2011 р., виданого на підставі рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 17.10.2011 р. № 58, копію рахунку для оплати гонорару у розмірі 67050,00 грн. № 000169/23 від 06.07.2023 р., копію платіжної інструкції № 2338 від 06.07.2023 р. про оплату 67050,00 грн., копію акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 04.12.2023 р. за договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р., копію банківської виписки з рахунку ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» за 06.07.2023 р.

Як встановлено судом, 05.07.2023 р. між Адвокатським об`єднанням КАЛИТА, МАРКОВИЧ І ПАРТНЕРИ (адвокати, об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «ТЕХМАШРЕМОНТ» (клієнт) було укладено договір б/н, згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокати, шляхом уповноваження адвокатів об`єднання: Калити А.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 244 від 17.07.2006 р.), та/або Горяної Т.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 436 від 17.10.2011 р.), приймають на себе зобов`язання надати клієнту таку правничу (правову) допомогу: представляти інтереси клієнта з питань, які стосуються, чи можуть стосуватися інтересів клієнта, зокрема, у справі про стягнення заборгованості за договором оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 р., у судах будь-якої інстанції та вчиняти будь-які інші необхідні дії, що стосуються клієнта у справі про стягнення заборговансті за договором оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 р.

Відповідно до п. 4 договору та пп. 1.1 п. 1 додатку № 1 до договору клієнт сплачує адвокатам гонорар в національній валюті України гривні, згідно курсу продажу долара США, встановленого АТ КБ «Приватбанк» на дату оплати, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок адвокатів, зокрема, за представництво інтересів клієнта в Господарському суді Київської області по справі щодо стягнення заборговансті за договором оренди приміщень № 15/20 від 07.12.2020 р. 1800,00 доларів США одноразово.

У відповідності з пп. 2.1 п. 2 додатку № 1 до договору оплата клієнтом гонорару, передбаченого пп. 1.1 п. 1 додатку, здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення адвокатами рахунку на оплату.

Окрім того, відповідно до пп. 1.2 п. 1 додатку № 1 до договору клієнт сплачує об`єднанню 10% від суми, яка буде стягнута на користь ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» судовим рішенням за мінусом суми, що стягнута судовим рішенням як основна заборгованість по орендним платежам.

У відповідності з пп. 2.2 п. 2 додатку № 1 до договору оплата клієнтом гонорару, передбаченого пп. 1.2 п. 1 додатку, здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення адвокатами рахунку.

За результатами надання клієнту правничої (правової) допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг та перелік наданої адвокатами правничої (правової) допомоги та розмір гонорару (п. 5 договору).

04.12.2023 р. Адвокатським об`єднанням КАЛИТА, МАРКОВИЧ І ПАРТНЕРИ та Приватним акціонерним товариством «ТЕХМАШРЕМОНТ» було підписано акт прийому-передачі наданих правничих послуг за договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р., відповідно до п. 1 якого адвокати надали клієнту, а клієнт прийняв від адвокатів правничі послуги по справі № 911/2289/23 за позовом ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» про стягнення заборгованості за договором оренди приміщень № 15/20 від 2020 р., які полягали в представництві інтересів клієнта в Господарському суді Київської області, та які включили в себе: 1) надання первинної правничої консультації, аналіз наданих документів та інформації в рамках договору оренди приміщень № 15/20 від 2020 р., надання правових роз`яснень за результатами здійсненого аналізу документів та інформації, узгодження правової позиції для звернення в суд з позовом про стягнення заборгованості (3 год.); 2) підготовка та направлення в електронному вигляді на info@hsc.gov.ua адвокатського запиту до Головного сервісного центру МВС України щодо наявності у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» рухомого майна, отримання та опрацювання відповіді на адвокатський запит (1,30 год.); 3) отримання з Реєстру речових прав на нерухоме майно Інформаційної довідки про наявність у власності ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» нерухомого майна, опрацювання інформації (0,30 год.); 4) пошук через портал Судової влади України court.gov.ua інформації про справи, які перебувають на розгляді в судах, та/чи по яким прийняті судові рішення щодо стягнення з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» заборгованості перед третіми особами, аналіз судових рішень (1 год.); 5) здійснення розрахунків: основної заборговансоті, 3% річних та пені 1% (2 год.); 6) підготовка позовної заяви (6 год.); 7) підготовка заяви про забезпечення позову (2 год.); 8) формування позовних матеріалів (екземпляри позовної заяви з додатками для суду та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д», заяви про забезпечення позову з додатками для суду (1 год.); 9) відправлення на адресу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» копії позовної заяви з додатками цінним листом засобами поштового зв`язку Укрпошти (0,30 год.); 10) подача позовної заяви з додатками та заяви про забезпечення позову до Господарського суду Київської області через канцелярію (1 год.); 11) підготовка апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області про відмову в забезпеченні позову (2 год.); 12) формування матеріалів апеляційної скарги, відправлення на адресу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» копії апеляційної скарги цінним листом засобами поштового зв`язку Укрпошти, подача апеляційної скарги з додатками до Північного апеляційного господарського суду через канцелярію (1 год.); 13) аналіз відзиву ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» на позовну заяву, складання відповіді на відзив (4 год.); 14) формування матеріалів відповіді на відзив, відправлення відповіді на відзив в суд, відправлення копії відповіді на відзив на адресу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» (цінними листами засобами поштового зв`язку Укрпошти) (1,30 год.); 15) участь адвоката в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області про відмову в забезпеченні позову (1 год.); 16) підготовка заяви про збільшення позовних вимог (2 год.); 17) формування матеріалів заяви про збільшення позовних вимог (екземпляри заяви з додатками для суду та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д») (1,30 год.); 18) відправлення на адресу ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2Д» копії заяви про збільшення позовних вимог з додатками цінним листом засобами поштового зв`язку Укрпошти (0,30 год.); 19) подача заяви про збільшення позовних вимог з додатками до Господарського суду Київської області через канцелярію (1 год.); 20) участь адвоката у п`яти судових засіданнях Господарського суду Київської області (підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті) (1 год./одне засідання).

Підписанням цього акту сторони підтвердили, що сума гонорару в розмірі 67050,00 грн. та сума гонорару успіху 17472,34 грн., що визначені пп. пп. 1.1, 1.2 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р. є справедливими і такими, що співмірні із складністю справи, наданими адвокатами послугами, часом, витраченими адвокатами, та результатом розгляду справи, що закріплений рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2023 р. (п. 2 акту).

Вказані адвокатські послуги також відображені у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Горяною Т.М., яка здійснювала представництво інтересів клієнта в Господарському суді Київської області по справі № 911/2289/23, необхідних для надання правничої допомоги б/н від 12.12.2023 р.

Як вбачається з матеріалів заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 84522,34 грн., у тому числі 67050,00 грн. витрат, що фактично понесені відповідно п. 4 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. та пп. 1.1 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р., а також 17472,34 грн. витрат, які мають бути сплачені відповідно до п. 4 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. та пп. 1.2 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р (гонорар успіху).

Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, згідно зі статею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Поряд з цим, згідно зі статею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Окрім того, однією із засад здійснення господарського судочинства у відповідності зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідач заперечував проти розміру заявлених до стягнення витрат позивача, посилаючись на його необґрунтованість та неспівмірність із складністю спору, та просив суд відмовити у їх покладенні на відповідача та/або зменшити розмір цих витрат.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує наступне.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалося вище, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано, зокрема, договір про надання про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р. та додаток № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 05.07.2023 р. «Протокол узгодження гонорару» від 05.07.2023 р., за умовами яких розмір адвокатських витрат в суді першої інстанції складає 84522,34 грн., у тому числі 67050,00 грн. витрат, що фактично понесені відповідно п. 4 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. та пп. 1.1 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р., а також 17472,34 грн. витрат, які мають бути сплачені відповідно до п. 4 договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. та пп. 1.2 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р.

За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодекску України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку в п. 4 договору та пп. 1.1 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р. сума гонорару адвоката була встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19.

Водночас, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 р. у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

Таких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором послуг адвоката, відповідач до справи не надав, у зв`язку з чим суд вбачає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» на оплату правничої допомоги адвоката, встановлених у фіксованому розмірі.

Поряд з цим, слід зазначити, що ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що суд, керуючись ч.ч 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма 2Д судових витрат у вигляді гонорару успіху у розмірі 17472,34 грн., які передбачені пп. 1.2 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 05.07.2023 р., суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), де вирішувалося питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Водночас угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (п. 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині покладення на відповідача 17472,34 грн. гонорару успіху, суд дійшов висновку, що узгоджений позивачем та адвокатом гонорар успіху не є витратами, що мають характер необхідних, не є співмірними з обсягом наданої правничої допомоги щодо розрахунку стягнутих судом, окрім основного боргу, сум, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування матиме надмірний характер. Відтак витрати на правову допомогу у вигляді гонорару успіху залишаються за позивачем.

У відповідності з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду від 04.12.2023 р. у даній справі позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 747209,52 грн. основної заборгованості, 144185,68 грн. пені, 13019,82 грн. 3% річних, 17517,92 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, в силу приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу (правову) допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 911/2289/23 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених на підставі п. 4 договору та пп. 1.1 п. 1 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 26136,60 грн.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що решта посилань, аргументів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення не спростовує.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства ТЕХМАШРЕМОНТ № 2Д від 12.12.2023 р. (вх. № 22935/23 від 12.12.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2289/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма 2Д (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, Карат, промисловий майданчик, 5-А, приміщ. № 1, код 37496261) на користь Приватного акціонерного товариства ТЕХМАШРЕМОНТ (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр. Незалежності, 87-А, код 05495590) 26136 (двадцять шість тисяч сто тридцять шість) грн. 60 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заявника відмовити.

4. Додаткове рішення направити учасникам справи.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення підписано 17.01.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна