Рішення

від 17.01.2024 по справі 914/3341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 Справа № 914/3341/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув у спрощеному провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Бориспіль,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна транспортно-експедиційна компанія», м. Львів,

про стягнення 18750 грн.

За участі представників: представники не викликались, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , м. Бориспіль, звернувся Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «Західна транспортно-експедиційна компанія», м. Львів, 18750 грн. штрафних санкцій за зрив завантаження, запізнення чи порушення термінів доставки, 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у справі.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе відповідно до умов Заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1129 від 19.10.2023 р. зобов`язань з транспортного перевезення вантажу по міжнародному сполученню та здійсненню завантаження транспортного засобу 25.10.2023 р. або 26.10.2023 р. о 09 год.00 хв.

Позивач стверджує, що автотранспортний засіб, вказаний відповідачем у Заявці, в призначений час не прибув в пункт завантаження та не розпочав завантаження. Внаслідок цього зірвано перевезення вантажу позивача до пункту призначення.

На підставі п. 7 Заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1129 від 19.10.2023 р. позивач просить стягнути з відповідача штраф за зрив завантаження, запізнення на завантаження чи порушення термінів доставки з вини перевізника, в розмірі 25 відсотків від суми перевезення.

Позивачем подано заяву в порядку ст. 90 ГПК України, в якій пославлено відповідачу шість питань.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з такого.

Відповідач не перебуває у жодних договірних відносинах з позивачем, які б виникли на підставі Заявки № 1129 від 19.10.2023 р. Цю заявку відповідач не погоджував, не підписував та печаткою не скріплював. З огляду на такі обставини, відповідач стверджує, що Договір між сторонами у справі у формі Заявки від 19.10.2023 р. не є укладеним, факт існування оригіналу такої Заявки є сумнівним.

Позивач безпідставно посилається на приписи ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224 та 225 ГК України, які стосуються питань відшкодування збитків.

У Договорі про надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2023 р. сторонами не погоджено ціну такого договору та спосіб/порядок її визначення.

Ціну послуг встановлено уже після їх надання, при підписанні Акту наданих послуг від 02.11.2023 р. Тоді як згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» питання гонорару повинні бути визначені саме в договорі, а не у документах, складених за фактом надання послуг/виконання робіт.

Відповідач вважає, що обсяг заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу є неспівмірним з критеріями, встановленими у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що: розмір заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу становить практично 50 % ціни позову; час, витрачений адвокатом позивача на формування позовної заяви (7 год.), є завищеним; підготовка та подача претензії не охоплюється веденням справи в суді; у Договорі про надання правничої допомоги та у Акті надання послуг йдеться про надання правової допомоги у правовідносинах, які виникли між позивачем та ТОВ «Західна транспортно-експлуатаційна компанія», тоді як позов подано до ТОВ «Західна транспортно-експедиційна компанія».

Відповідач вважає посилання позивача на квитанцію до прибуткового касового ордера безпідставним, оскільки цей бухгалтерський документ не містить усіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148, зокрема податкового коду підприємства, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції тощо.

У відповідях на питання позивача директор відповідача повідомила, що їй не відомі будь-які обставини наявності/відсутності у будь-яких третіх юридичних осіб, в тому числі й у відповідача, запитуваних документів.

У відповідача відсутні договірні зобов`язання щодо направлення 25.10.2023 р. водія на транспортному засобі у пункт завантаження в м. Рига, тому такий у відповідний пункт завантаження не скеровувався і тому запитуване завантаження на такий транспортний засіб відбутись не могло.

Відповідач про розірвання (відмову) від зобов`язань, яких не існувало, не звертався, взяті на себе зобов`язання порушити не міг.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Ухвалою суду в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху відмовлено. Задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналу доказу.

Ухвалою суду зобов`язано сторін у справі надати письмові пояснення та докази.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, до переліку обставин, які входять до предмету доказування у справі, належить доказування існування у відповідача обов`язку сплатити позивачу 18750 штрафу, встановленого за згодою сторін у Заявці на здійснення міжнародного перевезення № 1129 від 19.10.2023 р. До предмета доказування учасника справи, який має у ній протилежний процесуальний інтерес, належить доказування існування обставин, які спростовують наявність у нього згаданого вище обов`язку.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви, відзиву, відповідей на питання позивача, заявах та письмових поясненнях.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Позивач стверджує, що між сторонами у справі укладено Договір на здійснення міжнародного перевезення шляхом підписання Заявки на здійснення міжнародного перевезення № 1129 від 19.10.2023 р.

Відповідач у відзиві заперечує факт підписання такої заявки та скріплення її своєю печаткою. Відповідач заперечує також факт існування між сторонами у справі договірних зобов`язань з здійснення міжнародного перевезення, зазначеного у заявці № 1129 від 19.10.2023 р., посилаючись на те, що така ним не укладалась.

Ухвалою суду витребувано у позивача оригінал заявки № 1129 від 19.10.2023 р.

У письмових поясненнях позивач стверджує, що цю заявку укладено між сторонами у справі шляхом обміну між ними електронними листами. Позивач надав суду DVD диск, на якому містяться зображення цих електронних листів. Одночасно позивач надав суду паперову копію електронного доказу (заявки № 1129 від 19.10.2023 р. ).

Дослідивши згадані вище листи та паперову копію заявки, суд встановив, що на DVD диску міститься кольорове зображення заявки № 1129 від 19.10.2023 р. та листів. Жоден із документів на цьому диску не підписаний електронним підписом керівника відповідача або особи, яка уповноважена укладати договори від імені відповідача. На жоден із цих документів не накладено цифрової печатки відповідача.

Паперова копія заявки № 1129 від 19.10.2023 р., зроблена на кольоровому принтері, та не містить мокрої печатки відповідача, не є оригіналом заявки № 1129 від 19.10.2023 р.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, у суду відсутні належні, допустимі, вірогідні та достатні докази того, що між сторонами у справі укладено у письмовій формі (у тому числі й шляхом обміну листами) правочин про неустойку, яку просить стягнути позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 638, ст. 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Нормами ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Штраф, в силу приписів ст.ст. 546 та 549 ЦК України, є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання з міжнародного перевезення штрафом має вчиняється у письмовій формі та мав бути підписаний сторонами. Доказів наведеного у матеріалах справи немає.

Суд не бере до уваги доводи позивача про укладення договору про неустойку у письмовій формі, які викладені ним у поданих суду заявах, з огляду на таке.

Закон України «Про електронну комерцію» встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Згідно з ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Статтею 12 згаданого вище Закону встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У матеріалах справи немає доказів використання при обміні сторонами електронними листами та заявкою будь-яких електронних підписів відповідача чи аналогів власноручного підпису відповідача за письмовою згодою сторін, у якій містилися б зразки відповідних аналогів власноручних підписів осіб, уповноважених укладати правочини про неустойку від імені відповідача (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 3 ст. 207 ЦК України) .

Позивач також не надав суду доказів того, що адреса електронної пошти, з якої, як він стверджує, йому надходили листи відповідача, є занесена відповідачем до державних реєстрів як адреса електронної пошти відповідача.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання 18750 грн. штрафу.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86,129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна транспортно-експедиційна компанія» (79067, м. Львів, вул. Бігова, 17, код ЄДРПОУ 44895976) відмовити повністю.

Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції та витрати позивача на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бортник О.Ю.