Рішення

від 10.01.2024 по справі 921/744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/744/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар", вул. Центральна, 100А, с. Ласківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 48153

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", просп. Берестейський, 41-А, м. Київ, 01014; (вул. Бастіонна 5/13, м. Київ, 01014)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

про стягнення страхового відшкодування в сумі 107 653, 29 грн та оплаченої позивачем автотоварознавчої експертизи в сумі 3 500 грн

Повноважні представники сторін у судове засідання не прибули.

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Встановив:

03.11.2023 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар", далі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", далі відповідач, про стягнення страхового відшкодування в сумі 107 653, 29 грн та оплаченої позивачем автотоварознавчої експертизи в сумі 3 500 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 08.12.2020 на перехресті вулиць Бережанська Вишнева в селі Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Фолькгваген Кадді", номерний знак НОМЕР_1 , допустила зіткнення з транспортним засобом "Тойота Хілюкс", номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар". В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до висновку судового експерта від 14.04.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Тойота Хілюкс" в результаті ДТП, становить 107 653, 29 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Тойота Хілюкс" - 93 988, 58 грн. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Сміх Дарію Станіславівну визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340, 00 грн в дохід держави. Звертає увагу, що на момент ДТП майнові інтереси власника "Фолькгваген Кадді", номерний знак НОМЕР_1 , були застраховані в Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №301.09ЕР 202051674 від 02.12.2020. Враховуючи наведене, позивач звернувся до відповідача з заявами про виплату страхового відшкодування, проте останні залишені без задоволення. Зазначені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: протоколу зборів учасників СГ ТОВ "Ласковецький "Бровар" №3 від 06.02.2023, наказу №5е від 06.02.2023, Статуту СГ ТОВ "Ласковецький "Бровар", свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Тойота Хілюкс"; копії протоколу про адміністративне правопорушення від 08.12.2020, полісу №ЕР-202051674 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №301.09ЕР202051674 від 02.12.2020; повідомлення за №92 від 11.12.2020 з доказами його направлення на адресу відповідача; постанову Тернопільського міськрайонного суду від 30.12.2020 у справі №607/22125/20, заяву на виплату страхового відшкодування б/н від 15.02.2021, рахунок №СКМ-К-ВА06935 від 18.12.2020 на суму 127 632, 00 грн з доказами їх направлення на адресу відповідача; висновок експерта №541/20 від 14.04.2021, платіжну інструкцію №124 від 05.03.2021 на суму 3 500, 00 грн, Акт виконаних робіт КМ-К-ВА07203 від 24.03.2021 та лист-звернення за №18 від 30.04.2021 про виплату страхового відшкодування з доказами їх направлення на адресу відповідача; рахунок №СКМ-К-ВА07609 від 02.04.2021 тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.11.2023 головуючим суддею для розгляду справи №921/744/23 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2023 зазначену вище позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до заяви за вих. № 94 від 20.11.2023 (вх. № 9385) позивачем усунуто визначені в ухвалі від 31.10.2023 недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/744/23; постановлено здійснювати розгляд справи 921/744/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/744/23 призначено на 09:05 год. 18.12.2023; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті спору чи з процесуальних питань при наявності; зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" направити на адреси відповідача та третьої особи заяву за вих. № 94 від 20.11.2023 (докази надати суду).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2023, зважаючи на неявку в судове засідання учасників справи, відсутність у суду відомостей щодо отримання відповідачем ухвали від 22.11.2023, розгляд справи по суті було відкладено на 09:05 год. 10.01.2024, повторно запропоновано учасникам справи надати визначені ГПК України заяви по суті справи чи з процесуальних питань (при наявності) та повторно зобов`язано позивача направити на адреси відповідача та третьої особи заяву за вих. № 94 від 20.11.2023 (докази надати суду).

У судове засідання 10.01.2024 позивач явки свого уповноваженого представника не забезпечив. Поряд із цим, 29.12.2023 на виконання вимог ухвал від 22.11.2023 та від 18.12.2023 долучив до матеріалів справи докази направлення іншим учасникам справи копії заяви за вих. №94 від 20.11.2023. Окрім того, просив суд розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в жодне судове засідання не забезпечив, жодних заяв по суті справи чи з процесуальних питань суду не направив.

Слід зазначити, що і ухвала від 22.11.2023 про відкриття провадження у даній справі, і ухвала від 18.12.2023 про відкладення розгляду справи були направлені судом на зазначені у позовній заяві дві адреси, а саме: вул. Бастіоннна, будинок 5/13, м. Київ, яка за даними ЄДРЮО ФОП та ГФ є адресою місцезнаходження відповідача (витяги в матеріалах справи), та проспект Перемоги/Берестейський, 41-А, м. Київ, посилання на яку міститься в документах, доданих до матеріалів справи.

Однак, ухвали суду, направлені на адресу місцезнаходження відповідача, повернуті підприємством зв`язку із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача, посилання на яку міститься в документах, повернуті підприємством зв`язку із відміткою поштового відділення: "неправильно зазначена (відсутня) адреса" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами (далі Закон № 755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).

П. 10 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

У постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 Верховний Суд вказав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Ст. 42 ГПК України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа, в судове засідання 10.01.2024 не прибула, причин неприбуття не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення за №0600238755023 про вручення 28.12.2023 поштового відправлення - ухвали від 18.12.2023.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, беручи до уваги вжиття судом усіх можливих передбачених законом заходів та створення належних умов з метою повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, надання їм можливості підготуватись до розгляду справи, надати заяви по суті справи та докази в обґрунтування своєї позиції, зважаючи на те, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалась судом обов`язковою, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає за можливе розглянути спір в даному судовому засідання, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

08.12.2020 о 09 год. 15 хв. в с. Підгороднє на перехресті вул. Бережанська Вишнева Тернопільського району Тернопільської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген Кадді» номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля TOYOTA HILUX номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_2 . Власником автомобіля TOYOTA HILUX номерний знак « НОМЕР_2 » є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" (належним чином засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - в матеріалах справи).

По вказаному факту дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції 08.12.2020 щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №465684. У протоколі вказано, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Фольксваген Кадді" номерний знак « НОМЕР_1 », не була уважною, не обрала безпечної швидкості руху та допустила зіткнення з транспортним засобом TOYOTA HILUX номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.12.2020 у справі №607/22125/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн в дохід держави.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Фольксваген Кадді» номерний знак « НОМЕР_1 » був застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", поліс №ЕР202051674, строк дії: з 00:00 год. 03.12.2020 по 02.12.2021 включно, страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, 130 000 грн; дата реєстрації Договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - 02.12.2020.

11.12.2020 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" надіслало на адресу ПрАТ "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" копію протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлення за №92, відповідно до якого просило страхову компанію забезпечити участь її повноважного представника при проведенні автотоварознавчої експертизи транcпортного засобу марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка буде проводитись судовим експертом Мазур М. С. 17.12.2020 о 10:00 год. за адресою: вул. Підлісна, 40, с. В. Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, Тойота Центр Тернопіль ТОВ "Кристал-Моторс". Одночасно Товариство зазначило, що у разі неявки представника страхової компанії акт буде складено самостійно.

17.12.2020 судовим експертом Мазур М. С., в присутності: ОСОБА_2 (представника власника автомобіля); Сміх Д. С. (учасника ДТП), Саприкіна Ю. В. (представника страхової компанії) проведено огляд транспортного засобу.

18.12.2020, після проведеного огляду та аналізу пошкоджень, ТОВ "Кристал Моторс" виставлено рахунок №СКМ-К-ВА06935, в якому вказано перелік робіт та вартість матеріалів на суму 127 632, 00 грн.

15.02.2021 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" звернулось до ПрАТ "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просило останню перерахувати на його рахунок страхове відшкодування в сумі 127 632, 00 грн, відповідно до рахунку ТОВ "Кристал Моторс" №СКМ-К-ВА06935 від 18.12.2020. Зазначені заяву, рахунок та постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.12.2020 у справі №607/22125/20 позивач направив на адресу відповідача 16.02.2021 листом з описом вкладення (в матеріалах справи).

05.03.2021 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" перераховано на рахунок СПД ФО Мазур М. С. грошові кошти в сумі 3 500, 00 грн, призначення платежу: "згідно рахунка №СФ-005/21 від 05.03.2021 без ПДВ", які, за твердженням позивача, є оплатою вартості проведеної експертом Мазур М. С. експертизи.

24.03.2021 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" та ТОВ "Кристал Моторс" складено та підписано Акт виконаних робіт КМ-К-ВА07203, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA HILUX, державний номер НОМЕР_2 становить 92 061, 00 грн з ПДВ.

14.04.2021, за наслідками проведеного 17.12.2020 огляду транспортного засобу, судовим експертом Мазур М. С. складено Висновок експерта за №541/20, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA HILUX, р. н. з. НОМЕР_2 , після ДТП, яке мало місце 08.12.2020, станом на час ДТП приймається рівною 93 988, 58 грн; вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ - 107 653, 29 грн.

30.04.2021 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар" звернулось до ПрАТ "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" з листом за №18, у якому, зокрема, вказало про те, що: вартість ремонту відповідно до Акту виконаних робіт КМ-К-ВА07203 склала 92 061, 00 грн; згідно рахунку №СКМ-К-ВА07609 від 02.04.2021 післяремонтне бронювання крила та дверки багажника становить 10 980, 00 грн; Товариством, відповідно до платіжного доручення за №124 від 05.03.2021, оплачено послуги експерта на суму 3 500, 00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив страхову компанію виконати зобов`язання по Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР-202051674, шляхом перерахування коштів на ремонт транспортного засобу TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_2 та витрат за послуги експерта в загальній сумі 106 541, 00 грн на вказаний у заяві на виплату страхового відшкодування від 15.02.2021 рахунок.

Наявні в матеріалах справи накладна АТ "Укрпошти", опис вкладення, рекомендоване повідомлення за №4600116127220 свідчать про те, що зазначені вище лист-звернення щодо виплати страхового відшкодування, висновок судового експерта, акт виконаних робіт по ремонту авто та платіжне доручення про сплату послуг експерта позивачем направлено на адресу відповідача 07.05.2021 та отримано останнім 11.05.2021.

Однак, як стверджує позивач, відповідач у добровільному порядку страхове відшкодування не провів.

Враховуючи наведене, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар", посилаючись на норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та наявність у ПрАТ "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" обов`язку з відшкодування шкоди, звернулось до Господарського суду Тернопільської області суду з даним позовом. Зокрема, просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 107 653, 29 грн, оплачені ним за проведення автотоварознавчої експертизи грошові кошти в сумі 3 500,00 грн та судовий збір в сумі 2 684 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004, з наступними змінами (далі - Закон № 1961-IV).

Ст. 3 Закону визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 4-5 Закону № 1961-IV).

Згідно з ст. 1 Закону № 1961-IV страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Ст. 2 Закону № 1961-IV передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

П. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну (п. 22.2 ст. 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Положеннями ст. 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону № 1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (п. 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV).

Відповідно до ст. 34 Закону № 1961-IV, в чинній на момент настання страхового випадку редакції, після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

П. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом - автомобілем "Фолькгваген Кадді", номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", згідно полісу №ЕР202051674, за умовами якого страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 130 000, 00 грн; розмір франшизи - 0, 00 грн.

Вина особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом (автомобілем "Фолькгваген Кадді", номерний знак НОМЕР_1 ) встановлена постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.12.2020 у справі №607/22125/20, яка набрала законної сили.

Наявні в матеріалах справи фіскальний чек за №3000474802 від 11.12.2020, накладна АТ "Укрпошти" №4601301453505 від 11.12.2020 та опис вкладення від 11.12.2020 свідчать про те, що відповідача про настання страхового випадку повідомлено у встановлені чинним законодавством строки.

Зі змісту висновку експерта за №541/20 від 14.04.2021 вбачається, що представник відповідача був присутнім під час огляду транспортного засобу позивача судовим експертом, а, відповідно, володів інформацією про настання страхового випадку.

Факт звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування б/н від 15.02.2021 підтверджено долученими до позовних матеріалів фіскальним чеком за №3000783869 від 16.02.2021, накладною АТ "Укрпошти" №4600902881540 від 16.02.2021 та описом вкладення від 16.02.2021.

З матеріалів справи також вбачається, що надісланий позивачем 07.05.2021 лист за №18 від 30.04.2021, відповідно до якого останній просив страхову компанію (відповідача у справі) виконати зобов`язання по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР-202051674, шляхом перерахуваня на рахунок Товариства коштів на ремонт транспортного засобу TOYOTA HILUX реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 106 541, 00 грн (92 061, 00 - вартість виконаних робіт по Акту №КМ-К-ВА072023 від 24.03.2021 + 10 980, 00 грн - післяремонтне бронювання крила та дверки багажника згідно рахунку №СМК-К-ВА07609 від 02.04.2021 + 3 500 грн - перераховані позивачем кошти за послуги експерта) відповідач отримав 11.05.2021.

Відомості про прийняте, за наслідками розгляду вказаних вище заяви позивача про виплату страхового відшкодування та листа С/Г ТОВ "Ласковецький Бровар" за №18 від 30.04.2021, відповідачем рішення щодо здійснення страхового відшкодування та порядок його виплати, чи відмови у здійсненні страхового відшкодування, як і докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій для визначення розміру завданої автомобілю позивача шкоди, у суду відсутні, а сторонами не надані.

Відповідач в судове засіданні не прибув, доказів добровільної виплати позивачу страхового відшкодування не надав, як і не заперечив належними та допустимими доказами встановлених вище обставин.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у ПрАТ "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV, повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Поряд із цим, положеннями ст. 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено та зазначено вище, що спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності; вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV визначено, що страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Ст. 29 № 1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).

Так, відповідно до наданого позивачем Висновку експерта №541/20 від 14.04.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ TOYOTA HILUX, після ДТП, яке мало місце 08.12.2020, становить 107 653, 29 грн.

Зі змісту ст. 10-11 вказаного Висновку вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику досліджуваного автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП була визначена у розмірі суми вартості відновлювального ремонту від цих пошкоджень, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні та величини втрати товарної вартості.

Разом із тим, позивачем долучено до матеріалів справи Акт виконаних робіт КМ-К-ВА07203 від 24.03.2021, з якого вбачається, що вартість здійсненого ТОВ "Кристал Моторс" відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA HILUX державний номер НОМЕР_2 становить 92 061 грн з ПДВ.

Згідно з абз. 2 п. 36.2 Закону № 1961-IV якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

У постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Враховуючи наведене та беручи до уваги підтверджену Актом виконаних робіт КМ-К-ВА07203 від 24.03.2021 вартість відновлювального ремонту, відображення у останньому даних про її визначення виконавцем (ТОВ "Кристал Моторс") з урахуванням ПДВ, суд прийшов до висновку, що у відповідача, у зв`язку із настанням 08.12.2020 страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу завдану шкоду у розмірі 92 061 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 592 грн 29 коп. страхового відшкодування, на думку суду, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених Товариством згідно з платіжною інструкцією №124 від 05.03.2021 коштів в сумі 3 500 грн за проведення автотоварознавчої експертизи, суд відзначає таке.

Чинне законодавство, зокрема, ст. 34 Закону № 1961-IV, наділяє страховика обов`язком відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), лише у випадку його нез`явлення/не направлення свого представника (працівника або експерта), протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Окрім того, саме нез`явлення представника страховика у визначений строк надає потерпілому право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у встановлений Законом строк позивач повідомив страхову компанію про настання події, що містить ознаки страхового випадку. Однак, всупереч положенням чинного законодавства, не витримавши надані страховику Законом строки для направлення його представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, Товариство скористалося правом самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. Зокрема, у повідомленні за №92 від 11.12.2020 вказало, що експертиза транспортного засобу буде проводитись 17.12.2020 о 10:00 год. та просило відповідача направити його представника з дорученням, для забезпечення присутності.

Судом встановлено та зазначено вище, що 17.12.2020 огляд транспортного засобу позивача проведено експертом Мазур М. С. у присутності, зокрема, представника страхової компанії Саприкіна Ю. В.

Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність у відповідача обов`язку з відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи. Тому, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3 500 грн коштів, сплачених позивачем за проведення автотоварознавчої експертизи суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 222 грн 98 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", вул. Бастіонна, 5/13, м. Київ, ідентифікаційний код 31113488, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ласковецький Бровар", вул. Центральна, 100А, с. Ласківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 48153, ідентифікаційний код 30749357, 92 061 грн 00 коп. страхового відшкодування та 2 222 грн 98 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В решта позові відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне судове рішення складено 16.01.2024

Суддя І.М. Гирила