Ухвала

від 17.01.2024 по справі 921/619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17 січня 2024 року м. Тернопільсправа № 921/619/23

Суддя Гирила І.М.

розглянув позовну заяву б/н від 11.01.2024 (вх. № 32 від 12.01.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, вул. Є. Коновальця, буд. 1, м. Тернопіль, 46020 до відповідачів: 1) Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003; 2) Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47003, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ

у справі №921/619/23

за первісним позовом Кременецько Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47003

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України, вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601

до відповідача Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003

про зобов`язання повернути майно

за зустрічним позовом Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003

до відповідача Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільська область, 47003

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України, вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601

про визнання недійсним Договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю

Без виклику учасників справи

Встановив.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №921/619/23 за первісним позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України, до відповідача - Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, про зобов`язання Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно приміщення пам`ятки архітектури національного значення Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський собор, 1760 р., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, XX ст.), загальною площею 3 218, 0 кв. м, охоронний номер 1591 Н, реєстровий № 26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області, шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного Акту приймання передачі, та за зустрічним позовом Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, до відповідача - Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.

Хід розгляду справи, процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників процесу відображені у відповідних ухвалах суду. Зокрема, у підготовчому засіданні 12.01.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом та третьої особи, продовжено строк підготовчого провадження по справі № 921/619/23 на тридцять днів на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оголошено перерву до 10:30 год. 26.01.2024, про що судом постановлено відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Поряд із цим, 12.01.2024 відділом діловодства Господарського суду Тернопільської області зареєстровано в межах справи №921/619/23 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви до відповідачів: 1) Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, 2) Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.018 між Кременецько Почаївським державним історико - архітектурним заповідником та Свято - Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Управління Тернопільської єпархії УПЦ, посилаючись на положення п. 1, 2 Статуту Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, зазначає, що черниці монастиря входять до складу Тернопільської єпархії. Починаючи з 1996 року черниці почали постійно проживати в келіях. Станом на день укладення оспорюваного правочину в будівлі сестринського корпусу блок №1 (корпус келій, 1760 року) за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживало 50 черниць. Однак, при укладенні 03.09.2018 Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, за умовами якого у володіння та користування монастиря передано приміщення пам`ятки архітектури національного значення - Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський костел, 1760 року, Корпус келій, 1760 року, Дзвіницю ХХ століття), загальною площею 3 218 кв. м, за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець, Тернопільська область, передача корпусу келій з усіма приміщеннями була здійснена без згоди фактичних володільців і користувачів цих приміщень, без припинення їх речових прав на займані приміщення. Наведене, на переконання заявника, є порушенням ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 399, 406 Цивільного кодексу України та, відповідно, підставою для визнання вказаного вище правочину недійсним.

Розглянувши позовну заяву б/н від 11.01.2024 (вх. № 32 від 12.01.2024) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за зустрічним позовом - Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви у справі №921/619/23, суд встановив таке.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ч. 1 ст. 41 ГПК України).

Треті особи це суб`єкти господарських процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

В залежності від прояву матеріально-правової заінтересованості процесуальне законодавство виділяє два види третіх осіб: треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 49 ГПК України); треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 50 ГПК України).

Так, ст. 49 ГПК України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Ст. 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене ст. 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

У постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Подібна позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та наведене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 у справі №910/12463/18.

Слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Наведене, а також приписи ч. 1 ст. 49 ГПК України, свідчить про те, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.

У постанові від 30.08.2023 у справі №910/12744/22 Верховний Суд вказав, що самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто, третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Як вже зазначалось вище, у позовній заяві третьої особи б/н від 11.01.2024 (вх. №32) Управління Тернопільської єпархії УПЦ вказало, що самостійні вимоги ним заявляються щодо предмета спору за зустрічним позовом.

Так, предметом зустрічного позову у даній справі є вимоги Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ до відповідача - Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.

В свою чергу, Управління Тернопільської єпархії УПЦ у своєму позові до Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника також просить суд визнати недійсним Договір №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.018 між Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.

З наведеного вбачається, що предмет заявленого третьою особою позову повністю збігається з зустрічним позовом (ідентичні вимоги), без наявності характеру самостійності, зокрема щодо вимог за зустрічною позовною заявою. Заявляючи позов, третя особа фактично не вимагає вирішення зустрічного позову на свою користь, а задоволення такого позову рівнозначно задоволенню зустрічного позову.

Таким чином, у розумінні ст. 49 ГПК України заявлені у позові Управління Тернопільської єпархії УПЦ вимоги не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №921/619/23.

За даних обставин, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом - Управління Тернопільської єпархії Української Православної Церкви б/н від 11.01.2024 (вх. №32 від 12.01.2024) підлягає поверненню на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що повернення Управлінню Тернопільської єпархії УПЦ позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом у справі №921/619/23 не є недоступом до правосуддя та/або порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже особа може подати такий позов у передбаченому ГПК України порядку як окремий позов, за яким, за умови дотримання всіх вимог процесуального законодавства, буде відкрито провадження у справі та, відповідно, розглянуто спір.

На підставі наведеного, керуючись ст. 1, 4, 20, 49, 180, 232-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом у справі №921/619/23 та додані до неї документи (всього на 13 арк.) повернути заявнику - Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

2.Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ст. 256- 257 ГПК України.

3. Копію ухвали та позовні матеріали на 13 (тринадцяти) аркушах направити Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, вул. Є. Коновальця, буд. 1, м. Тернопіль, 46020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст ухвали складено 17.01.2024

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя І.М. Гирила