Рішення

від 11.01.2024 по справі 926/3632/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Справа № 926/3632/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСНОВ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕТОН

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 985 132,35 грн

СуддяПроскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

від позивача (в режимі ВКЗ) адвокат Скрипчук О.П.;

від відповідача (в режимі ВКЗ) адвокат Івашків Ю.В.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю М`ЯСНОВ звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю БЛЕТОН про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 985 132,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю М`яснов (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Блетон (далі Покупець) укладено Договір поставки № 01/05/23-1, згідно умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його у строки та на умовах даного Договору.

Далі позивач стверджує, що на виконання вищезазначеного договору передав відповідачу товар свинину тушковану (скло) ДСТУ 9000 шт. на суму 607 500,00 грн та м`ясо курки у власному соку (скло) ДСТУ 2000 шт. на суму 136 000,00 грн, а відповідач неналежно виконав свій обов`язок, щодо оплати поставленого товару, порушуючи вимоги договору та заборгувавши позивачу 743 500,00 грн, що стало підставою для звернення до суду. Разом з тим, позивачем нараховано відповідачу 86 164,51 грн пені; 5 316,53 грн. 3% річних, 1 451,31 грн. інфляційних втрат; 148 700,00 грн штраф згідно п. 6.3. Договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2023 року, судову справу № 926/3632/23 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року призначено підготовче засідання на 04 жовтня 2023 року.

27 вересня 2023 року до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, відповідач вказує, що поставлений ТОВ М`яснов товар згідно видаткової накладної № 500 від 07 травня 2023 року, не відповідав встановленим стандартам та нормам, був зіпсутим, зокрема були вздуті банки. Відтак, відповідач вказує, що порушив терміни поставки товару своїм контрагентам, у зв`язку із порушенням взятих на себе Продавцем зобов`язань.

Крім того, відповідач зазначає, що одночасне застосування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 20 % від суми неоплаченого товару, у разі прострочення оплати понад 30 днів, за одне і теж порушення не може застосовуватися.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04 жовтня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 06 листопада 2023 року.

12 жовтня 2023 року через систему Електронний суд до суду від адвоката позивача надійшла відповідь на відзив, згідно змісту якого, останній надав суду пояснення, стосовно фактів та тверджень викладених відповідачем у відзиві.

Судове засідання 06 листопада 2023 року не відбулось, у зв`язку зі перебуванням головуючого судді Проскурняка О.Г. у відпустці, про що складено відповідне повідомлення заступника керівника апарату суду про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року підготовче засідання у справі № 926/3632/23 призначено на 15 листопада 2023 року.

Судове засідання 15 листопада 2023 року не відбулось, у зв`язку із оголошенням сигналу повітряна тривога на території Чернівецької області, про що складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року відкладено підготовче засідання у справі на 21 листопада 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3632/23; призначено справу до розгляду по суті на 12 грудня 2023 року.

06 грудня 2023 року, представник відповідача звернувся до суду через систему Електронний суд із клопотанням про відкладення розгляду справи. При цьому, надавши суду копії платіжних інструкцій про часткову оплату заборгованості (на загальну суму 25 000,00 грн) та визнавши, що станом на день звернення із вказаним клопотанням заборгованість відповідача перед позивачем складає 718 500,00 грн.

Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 11 січня 2024 року.

В судовому засіданні 11 січня 2024 року адвокат відповідача через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС надіслав суду копії платіжних інструкцій про часткову оплату заборгованості (на загальну суму 15 000,00 грн).

Адвокат позивача в судовому засіданні 11 січня 2024 року підтвердив факт часткового погашення відповідачем заборгованості перед позивачем на суму 40 000,00 грн. В іншій частині, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято 11 січня 2024 року у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, 01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю М`яснов (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Блетон (далі Покупець) укладено Договір поставки № 01/05/23-1.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, пунктом 1.1. вказаного Договору встановлено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 3 статті 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Пунктом 2.1. вказаного Договору, Сторони погодили, що ціна на товар визначається згідно діючого Прайс-листа Продавця на даний товар. Ціна на товар можуть змінюватися відповідно до умов ринку, цін на енергоносії, пальне.

Відповідно до положень пункту 2.3. Договору, розрахунки про даному Договору за кожну партію товару здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування коштів (готівкового внесення) на поточний рахунок (до каси) продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня передачі товару від Продавця до Покупця особисто або за дорученням.

Згідно пункту 3.3. Договору, факт передачі товару Продавцем і прийняття його Покупцем підтверджується підписом відповідального представника покупця на відповідній накладній на товар, а також печаткою або штампом Покупця.

Пунктом 3.4. Договору унормовано, що право власності на товар та всі ризики щодо нього переходять від Продавця до Покупця з моменту підпису Сторонами Договору документів згідно п.3.3. цього Договору.

На виконання взятих на себе за Договором зобов`язань, Продавцем було поставлено Покупцеві товар на суму 743 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 500 від 07 травня 2023 року.

Так, з вказаної накладної вбачається, що постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю М`ЯСНОВ передало покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю БЛЕТОН на виконання Договору № 01/05/23-1 від 01 травня 2023 року товар - свинину тушковану (скло) ДСТУ 9000 шт. на суму 607 500,00 грн та м`ясо курки у власному соку (скло) ДСТУ 2000 шт. на суму 136 000,00 грн. Так, загальна сума поставленого товару складає 743 500,00 грн.

Вказана видаткова накладна підписана представниками Сторін та скріплена печатками.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи на містять доказів оплати товару, в строки передбачені Договором.

З урахуванням вищенаведеного вбачається, що позивач покладені на нього обов`язки виконав в повному обсязі, поставивши покупцю обумовлений товар на загальну суму 743 500,00 грн, а відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, зокрема не сплативши 743 500,00 грн за поставлений товар, в обумовлені Договором строки, що призвело до порушення умов договору та прав Позивача.

Посилання відповідача, що поставку належної якості товару було здійснено 03 липня 2023 року, а відтак сплата за товар повинна була б бути здійснена 17 липня 2023 року, суд оцінює критично, з огляду на те, що Покупцем, під час приймання товару та в строки, передбачені Договором не було повідомлено Продавця та його представника про недоліки товару та про здуття кришок.

При цьому, із наданого відповідачем Акту про фактичну якість продукції від 03 липня 2023 року, телефонограма про виклик представника Продавця для огляду продукції та складання відповідного акту, була здійснена тільки 16 червня 2023 року, тобто після 40 днів з дня отримання товару (07 травня 2023 року), а відтак поза межами строків, визначених Договором.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції № 136 від 17 листопада 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 161 від 29 листопада 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 168 від 30 листопада 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 173 від 01 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 194 від 06 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 230 від 20 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 253 від 27 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн, № 260 від 29 грудня 2023 року на суму 5 000,00 грн.

Так, судом встановлено, що відповідачем після пред`явлення позову до суду проведено оплату на користь позивача за свинину тушковану та м`ясо курки, згідно накладної № 500 від 07 травня 2023 року по Договору № 01/05/23-41 від 01 травня 2023 року на загальну суму 40 000,00 грн. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відтак, станом на 11 січня 2024 року, сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка підлягає стягненню, за поставлений товар, згідно накладної № 500 від 07 травня 2023 року по Договору № 01/05/23-41 від 01 травня 2023 року становить 703 500,00 грн.

Разом з тим, враховуючи часткову оплату відповідачем позивачу суми заборгованості, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення 40 000,00 грн заборгованості.

Стосовно обґрунтованості стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, суд вказує наступне.

У відповідності до пункту 6.1. укладеного Сторонами Договору, за порушення умов цього Договору та доповнень до нього, винна сторона відшкодовує спричинені збитки, неустойку у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим Договором.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, за прострочення платежу Покупець сплачує Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від простроченої суми.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 6.3. Договору, за прострочення платежу на строк понад 30 днів покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 20 % від суми неоплаченого товару.

У відповідності до пункту 6.5. Договору, сплата штрафних санкцій та пені не звільняє Сторін Договору від виконання зобов`язань по даному Договору та відшкодуванню збитків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із Законом України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр.

Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 3 % річних, пені та штрафу, виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 86 164,51 грн пені; 5 316,53 грн. 3% річних, 1 451,31 грн. інфляційних втрат; 148 700,00 грн штрафу.

Стосовно посилання представника відповідача на неправомірне застосування та нарахування позивачем пені і штрафу, суд звертає увагу сторін, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме платіжної інструкції № 1624 від 17 серпня 2023 року, при зверненні із позовом до суду, позивач сплатив 14 776,99 грн судового збору.

Разом з тим, під час подання позовної заяви Позивач просив суд компенсувати розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, 15 серпня 2023 року між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро КРЮЧКОВА укладено Договір про надання правничої допомоги № 78-ЮП, згідно пункту 1.1., якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання по наданню правничої допомоги Клієнту, здійснення представництва/захисту Клієнта у суді по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ Блетон, а клієнт зобов`язується виконати оплату таких послуг.

Пунктом 4.1. вказаного Договору унормовано, що вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро (Гонорар) становить 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 коп.).

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Такі ж обґрунтування викладені у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 826/1216/16 від 27 червня 2018 року, де вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно частини 3 статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, між клієнтом ТОВ М`яснов та Адвокатським бюро КРЮЧКОВА підписано акт № 465 приймання-передачі наданих послуг від 16 серпня 2023 року на загальну суму 7 000,00 грн.

В подальшому, виконавець - Адвокатське бюро КРЮЧКОВА виставив Рахунок-фактуру № 465 від 16 серпня 2023 року замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю М`яснов про надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ТОВ Блетон на суму 7000,00 грн на підставі Договору про надання правничої допомоги № 78-ЮП від 15 серпня 2023 року.

В матеріалах справи також міститься платіжна інструкція № 1633 від 21 серпня 2023 року, згідно якої ТОВ М`яснов сплатило на користь Адвокатського бюро КРЮЧКОВА 7 000,00 грн за надання правової допомоги згідно рахунку № 465 від 16 серпня 2023 року, що підтверджує оплату послуг з професійної правничої допомоги по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСНОВ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕТОН про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 985 132,35 грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей, суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано.

Жодних заперечень від відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу у порядку частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до положень частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу позивача покласти на ТОВ БЛЕТОН.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕТОН (58009, ернівецька обл., м. Чернівці, пров. Маланчука Олександра лейтенанта, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 44999726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М`ЯСНОВ (43006, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 83-Б, код ЄДРПОУ 38339663) 718 500,00 грн заборгованості; 86 164,51 грн пені; 5 316,53 грн. 3% річних, 1 451,31 грн. інфляційних втрат; 148 700,00 грн штраф згідно п. 6.3. Договору; 14 776,99 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Закрити провадження у справі в частині стягнення 40 000,00 грн заборгованості.

Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк