Ухвала

від 17.01.2024 по справі 910/9725/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9725/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023

у справі №910/9725/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Солар Мліїв»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 2 194 636, 72 грн,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Гарантований покупець» 18.12.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (повний текст складено 27.11.2023) у справі №910/9725/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Солар Млїїв» (далі - ТОВ «Індіан Солар Млїїв») до ДП «Гарантований покупець» про стягнення грошових коштів. Крім того у прохальній частині скарги просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги до ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови у даній справі. Також скаржник у заяві, доданої до касаційної скарги, просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі до закінчення перегляду їх в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/9725/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір», Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець» з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».

З огляду на викладене касаційна скарга ДП «Гарантований покупець» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Відтак не є очевидно не прийнятною за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684, 00 грн.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції:

« 3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 910/9725/23 скасувати.

4. Ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Солар Млїїв» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення грошових коштів».

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2 194 636, 72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, у справі №911/2799/20 позовні вимоги ТОВ «Індіан Солар Мліїв» задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 82 054, 88 грн закрито. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Індіан Солар Мліїв» заборгованість у розмірі 1 928 145, 50 грн, 3% річних у розмірі 40 643, 10 грн, інфляційні у розмірі 143 783, 24 грн та судовий збір у розмірі 32 919, 40 грн.

Зі змісту постанови апеляційного суду від 22.11.2023 у цій справі убачається, що предметом оскарження в апеляційній інстанції було рішення місцевого суду від 30.08.2023 у задоволеній частині.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень, зокрема скаржник просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, а тому скаржник при поданні касаційної скарги, у даному випадку, мав сплати судовий збір у сумі 63 377,46 грн [2 112 581, 84 грн майнова вимога х 1,5% х 200%].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Натомість ДП «Гарантований покупець» у прохальній частині касаційної скарги заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення Верховним Судом постанови у цій справі. Дане клопотання мотивоване тим, що враховуючи фінансовий стан скаржника (на підтвердження до касаційної скарги додає баланс), ситуацію, у якій опинився відповідач у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та значним обсягом судових справ, де стороною виступає ДП «Гарантований покупець».

Також скаржник посилається на практику суду апеляційної інстанції у іншій справі в якій відстрочено сплату судового збору.

Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання, зокрема щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

Водночас відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 906/308/20)

До клопотання про відстрочення сплати судового збору додано документи, зокрема копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2023, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2023 року, втім, ці документи з огляду на приписи статей 74, 76, 77, 78 ГПК України не можуть бути тими доказами з погляду належності, допустимості та достовірності, що підтверджують підстави для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки обставини наведені скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не передбачені Законом України «Про судовий збір» для такого відстрочення сплати судового збору, до того ж відповідач у справі є юридична особа, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Предметом спору у даній справі є стягнення коштів за неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії за договором №1845/02/21 від 23.06.2021.

Верховний Суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Касаційний господарський суд, зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Посилання скаржника на те, що у зв`язку із відповідним його фінансовим станом, ухвалою від 27.04.2022 у справі №916/2936/21 апеляційним судом задовольнялось клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення до суду, Судом не приймаються до уваги, оскільки ухвала апеляційного суду не є правовою позицією щодо її застосування у розумінні частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, у клопотанні скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №910/9725/23 Суд відмовляє.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ДП «Гарантований покупець» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 63 377,46 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі його усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недолік, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заява про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі розглядатиметься після усунення недоліку касаційної скарги.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/9725/23 - залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству «Гарантований покупець» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Державному підприємству «Гарантований покупець», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова