Ухвала

від 17.01.2024 по справі 910/10792/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10792/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «ГРАНД» (далі - ТОВ «ГРАНД», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023

у справі №910/10792/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «ГРАНД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС-Груп»

про стягнення 2 364 042,18 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС-Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «ГРАНД»

про стягнення 2 680 499, 24 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ГРАНД» 25.12.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 в частині задоволення зустрічного позову та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року у справі №910/10792/22, а справу в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС-Груп» (далі - ТОВ «ДС-Груп») до ТОВ «ГРАНД» про стягнення збитків у розмірі 2 680 499, 24 грн передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, у прохальній частині скарги просить зупинити виконання постанови апеляційного господарського суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/10792/22 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ГРАНД» з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, як підставу касаційного оскарження, зазначає, що:

- судом апеляційної та першої інстанції не досліджено зібрані у справі докази та неправильно застосовано норми статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки судами не встановлено, а у зустрічній позовній заяві ТОВ «ДС-Груп» не доведено як протиправної поведінки ТОВ «ГРАНД», яка проявилася у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання, так і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. Що в свою чергу виключає застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків та не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 27.08.2020 у справі №916/477/18 відповідно до якої для застосування міри відповідальності у вигляді відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення та відсутність хоча б одного з елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності; від 07.06.2023 у справі №916/334/22, що підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання та наявність складу господарського правопорушення. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками;

- судом апеляційної та першої інстанції не досліджено зібрані у справі докази та застосовано норми статей 853, 882 ЦК України без врахування того, що незаявлена замовником про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, тягне за собою втрату права у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі та не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/12408/18, від 20.11.2019 у справі №910/8103/16, від 29.03.2018 у справі №910/7545/16, від 24.04.2018 у справі №911/830/17, від 29.05.2018 у справі №910/30902/15, від 14.07.2021 року у справі №911/1981/20, від 26.01.2022 у справі №910/10462/20, від 15.10.2019 у справі №910/13114/18 від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18;

- судом апеляційної та першої інстанції не досліджено зібрані у справі докази, в результаті чого зроблено хибний висновок про те, що ТОВ «ГРАНД» перебував на об`єкті будівництва під час проведення експертних досліджень та не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 №911/290/22, у якому зазначено: «Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач ініціював проведення експертизи щодо якості робіт і надав докази належної фіксації допущених позивачем відступів від умов договору або інших недоліків, з посиланням на конкретні акти приймання-передачі виконаних робіт, які були ним отримані від позивача. Відповідачем також не ставилися вимоги про визнання спірних актів недійсними, як того вимагають приписи частини четвертої статті 882 ЦК України, а тому відповідачем не доведено у визначений процесуальним законом спосіб факт неналежного виконання позивачем підрядних робіт»;

- судом апеляційної та першої інстанції не досліджено зібрані у справі докази, порушено частину шосту статті 98 ГПК України та зроблено хибний висновок про те, що додані до матеріалів справи висновки експертного будівельно-технічного дослідження №189 та №181 містять застереження про попередження експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №904/684/18 щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 цього Кодексу;

- судами порушено норми процесуального права, а саме порушено порядок дослідження доказів (їх належним чином не досліджено) в розумінні частини першої статті 210 ГПК України, в результаті чого зроблено хибні висновки щодо обставин справи та винесено незаконні та необґрунтовані рішення.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ «ГРАНД» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому скаржник зазначивши у касаційній скарзі пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підставу для касаційного оскарження судового рішення вказав, що судом апеляційної та першої інстанції не досліджено зібрані у справі докази та порушено порядок їх дослідження (їх належним чином не досліджено) не визначив, конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, скаржник не зазначає, конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо вважає, що судами не було належним чином досліджено докази.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та правовими підставами касаційного оскарження, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу касаційного оскарження з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.

Крім того відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно з приписами статті 6 ГПК України:

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Тобто, ТОВ «ГРАНД» як юридична особа, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Однак, при зверненні представника ТОВ «ГРАНД» - адвоката Онученко Дмитра Сергійовича з касаційною скаргою, виявилося, що ТОВ «ГРАНД» не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, про що свідчить відповідь №382344 (про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС за кодом ЄДРПОУ: 40637482), яка сформована засобами підсистеми «Електронний суд» від 28.12.2023, що з огляду на приписи частини другої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року визначений у розмірі 2 481, 00 грн.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції:

« 3. Скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 року у справі № 910/10792/22 в частині задоволення зустрічного позову та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року у справі № 910/10792/22.

4. Справу № 910/10792/22 в частині зустрічного позову ТОВ «ДС-ГРУП» до ТОВ «БК «ГРАНД» про стягнення збитків у розмірі 2 680 499,24 грн. передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва як суду першої інстанції.»

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалів справи, Господарським судом міста Києва розглядалася справа №910/10792/22 за первісним позовом ТОВ «Гранд» до ТОВ «ДС-Груп» про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором підряду №09/16-1 від 01.09.2016 у розмірі 2 364 042,18 грн та за зустрічним позовом ТОВ «ДС-Груп» до ТОВ «Гранд» про стягнення збитків у розмірі 2 680 499, 24 грн за договором підряду №09/16-1 від 01.09.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, залишеним без змін (в оскаржуваній частині) постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, у справі №910/10792/22 первісний позов ТОВ «Гранд» до ТОВ «ДС-Груп» про стягнення 2 364 042, 18 грн боргу, задоволено повністю. Зустрічний позов ТОВ «ДС-Груп» до ТОВ «Гранд» про стягнення 2 680 499, 24 грн збитків, задоволено повністю. Провести зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Стягнуто з ТОВ «Гранд» на користь ТОВ «ДС-Груп» 316 457, 06 грн збитків та 4 746, 86 грн витрат зі сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень, зокрема скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/10792/22 в частині задоволення зустрічного позову у розмірі 2 680 499, 24 грн та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №910/10792/22, якою рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 залишено без змін, а тому скаржник при поданні касаційної скарги, у даному випадку, мав сплати судовий збір у сумі 80 414, 98 грн за вимогу майнового характеру [2 680 499, 24 грн х 1,5 % х 200%].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому у додатках до касаційної скарги хоча й зазначено про докази сплати судового збору, при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 010011332916), яке надійшло від адвоката АО «Юнімайндс» Онученка Д. С., не виявилось вказаних у додатку касаційної скарги доказів сплати судового збору, про що працівниками Суду складено акт від 28.12.2023 №29.1-25/779.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/10792/22 прийнято 21.11.2023, повний текст її підписано 30.11.2023, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 20.12.2023.

Водночас, касаційна скарга, як зазначено вище, подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 25.12.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті).

Скаржник у мотивувальній частині касаційної скарги зазначив, що «судове рішення отримано 05.12.2023 року в неробочий час о 23:54 годині, то дана касаційна скарга подана в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 288 ГПК України та ТОВ «БК «ГРАНД» має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження».

Верховний Суд виходить з того, що за частиною першою статті 288 ГПК України касаційна скарга ТОВ «ГРАНД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №910/10792/22 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення ураховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що скаржник звернувся з касаційною скаргою 25.12.2023, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК, та без клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Приписами частини другої статті 288 ГПК України передбачено право на поновлення строку на касаційне оскарження. До вказаних висновків Суд приходить з системного тлумачення частини першої статті 288, статті 119 та частин другої третьої статті 288 ГПК України, адже «має право на поновлення» не означає саме, що скаржнику автоматично поновлюється пропущений строк.

При цьому скаржником в тексті касаційної скарги лише зазначено, що оскаржувану постанову ним отримано 05.12.2023 о 23:54 з доданням до неї відповідного доказу, але без означення та/чи оформленого прохання про поновлення строку на касаційне оскарження. Адже сама по собі вказівка на дату отримання повного тексту судового рішення та цитати норм права не може вважатись клопотанням про поновлення строку.

Нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження; учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Відповідно до приписів статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

А наразі зі змісту та форми касаційної скарги не убачається за можливе дійти висновку, що скаржник порушує питання про поновлення цього строку.

Таким чином, Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку і наданням доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Гранд» підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:

- оформлення та подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №910/10792/22 з наведенням підстав для поновлення строку передбачених частиною другою статті 288 ГПК України та доданням відповідних доказів на підтвердження дати отримання повного тексту судового рішення апеляційного суду, а також наведенням поважності причин пропуску строку з наданням відповідних доказів, що зумовили такий пропуск строку;

- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права;

- шляхом зазначення відомостей по реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- надання документа на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 80 414, 98 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком, або повернення касаційної скарги скаржнику або відмова у відкритті касаційного провадження, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №910/10792/22 до закінчення її перегляду в касаційному порядку розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «ГРАНД» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №910/10792/22 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «ГРАНД» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «ГРАНД», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України..

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова