Постанова від 10.01.2024 по справі 910/12691/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12691/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс"/Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івенрайс" (далі - ТОВ "Івенрайс"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (далі - ТОВ "Дейвест") про звернення стягнення на предмет застави оціночна вартість якого становить 25 670 000,00 грн, за договором застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-001-78/ТЗ, укладеного між Банком та відповідачем, у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Дейвест" за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 № 21-214/ЮК.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позов задоволено частково, а саме у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Дейвест" перед Банком за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 № 21-214/ЮК, звернуто стягнення на предмети застави за договором застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-001-78/ТЗ, укладеного між Банком та ТОВ "Івенрайс".

1.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 задоволеного клопотання ТОВ "Івенрайс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі, поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 910/12691/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Івенрайс" призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 04.10.2023.

1.4. 04.10.2023 ТОВ "Івенрайс" подано до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення апеляційного провадження у справ до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15276/23 за позовом ТОВ "Івенрайс" до АТ "Банк Альянс" про визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ, яке обґрунтовано тим, що визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ буде мати наслідком відсутність права в АТ "Банк Альянс" на вимоги про стягнення на предмет застави.

2. Короткий зміст оскаржуваного у справі судового рішення

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 клопотання ТОВ "Івенрайс" задоволено, зупинено апеляційне провадження у справі № 910/12691/22.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки при розгляді цієї справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на договорі про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 № 21-214/ЮК та на договорі застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ, а предметом спору у справі № 910/15276/23 є договір застави транспортного засобу від 04.10.2021№ 21-005-78/ТЗ, неможливим є розгляд справі № 910/12691/22 до вирішення в порядку господарського судочинства справи № 910/15276/23.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, АТ "Банк Альянс" у касаційній скарзі просить її скасувати, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушення судом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Скаржник вказує на неврахування судом висновку Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 910/5610/21 щодо застосування вказаної норми, а також вказуючи на ненаведення судом обґрунтувань неможливості розгляду справи № 910/12691/22 до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі № 910/15276/23 з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20).

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, зокрема, що АТ "Банк Альянс" заявило вимогу про звернення стягнення на предмет застави, оціночна вартість якого становить 25 670 000,00 грн, за договором застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-001-78/ТЗ, укладеним із ТОВ "Івенрайс" у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Дейвест" за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 № 21-214/ЮК, укладеним між товариством та Банком, у розмірі 3 978 547,95 доларів США, з яких: 3 800 00,00 доларів США - основна заборгованість, 178 547,95 доларів США - заборгованість за процентами.

Так, 04.10.2021 між ТОВ "Дейвест" та Банком укладено договір № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній відкрив ТОВ "Дейвест" кредитну лінію в розмірі 3 800 000,00 доларів США з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7 процентів річних. Кінцевий термін повернення кредиту до 24.08.2022.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між між АТ "Банк Альянс" та ТОВ "Івенрайс" 04.10.2021 укладено договір застави транспортного засобу № 21-005-78/ТЗ, за умовами якого товариство в забезпечення вимог Банку, що випливають з умов кредитного договору в частині повернення кредит, сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів, інших платежів у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених цим кредитним договором, передало в заставу транспортні засоби, перелік яких наведено у договорі.

Спір у даній справі, ка розглядається, виник у зв`язку із тим, що за твердженням позивача станом на 23.02.2023 загальна сума заборгованості ТОВ "Дейвест" перед Банком за кредитним договором становить 3 978 547,95 доларів США, у зв`язку з наявністю якою 14.10. 2022через порушення ТОВ "Дейвест" грошових зобов`язань за кредитним договором з повернення кредиту та сплати процентів, Банк направив ТОВ "Дейвест" (позичальнику) та ТОВ "Івенрайс" (заставодавцю) повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання № 02.1/2834, у якому вимагав протягом 30 днів з дня реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави за договором застави погасити прострочену заборгованість.

Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/15276/23 за позовом ТОВ "Івенрайс" до АТ "Банк Альянс" про визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом спору у справі № 910/15276/23 є договір, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги у цій справі і при розгляді справи № 910/15276/23 будуть встановлені обставини правомірності вказаного правочину, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі № 910/12691/22 з огляду те, що правомірність правочинів призюмується, а питання їх недійсності не є предметом спору у цій справі. При цьому обставини правомірності/неправомірності договорів, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги у цій справі, мають значення для справи, оскільки дозволяють встановити обставини того чи виникли на підставі таких правочинів взаємні права та обов`язки сторін та відповідно чи існують підстави для звернення стягнення на предмет застави.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про неможливість розгляду цієї справі до вирішення в порядку господарського судочинства справи № 910/15276/23, оскільки з огляду на предмет та підставі позову у цій справі № 910/12691/22 питання правомірності договору застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ не входить про предмету дослідження у цій справі.

4.3. Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати, як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/15276/23, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи, у відповідності до вимог законодавства, предмету та підстав позову.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що встановлення факту правомірності/неправомірності договорів, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги у цій справі, мають значення для справи, оскільки дозволяють встановити обставини того чи виникли на підставі таких правочинів взаємні права та обов`язки сторін та відповідно чи існують підстави для звернення стягнення на предмет застави, не свідчить про неможливість розгляду справи № 910/12691/22, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена статтею 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У цьому випадку позов АТ "Банк Альянс" до ТОВ "Івенрайс" про звернення стягнення на предмет застави подано у листопаді 2022 року, рішення місцевого суду ухвалене 15.06.2023, яке оскаржено до суду апеляційної інстанції у липні 2023, а провадження у справі № 910/15276/23 за позовом ТОВ "Івенрайс" до АТ "Банк Альянс" про визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ відкрито 29.09.2023.

Отже, станом на час подання позову у справі, яка розглядається, ухвалення судового рішення у справі та його оскарження до суду апеляційної інстанції, судове рішення про визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 04.10.2021 № 21-005-78/ТЗ відсутнє, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.

4.4. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Виходячи з аналізу положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 Господарського процесуального кодексу України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі ?Фрідлендер проти Франції?, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі ?Смірнова проти України?). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі ?Красношапка проти України?).

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.

4.5. Отже, оскаржувана ухвала постановлена з неповним дотриманням пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15276/23, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. З огляду на те, що апеляційний господарський суд допустив порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, відповідно до статті 310 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

5.3. Суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 304, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі № 910/12691/22 скасувати, справу направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак