Рішення

від 24.10.2023 по справі 760/14648/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 760/14648/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Козлова Р.Ю.,

при секретарі судового засідання - Іваненку С.С.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Державної казначейської служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗНВА-КР» про встановлення використання ідентичної вибухової речовини та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства економіки України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Державної казначейської служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗНВА-КР», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: встановити, що Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», в період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року, виготовило згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміной № 1 та використало вибухову речовину марки Грануліт ВМ № 4, яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибуховій речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за №№ 1,2,3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К»; встановити факт використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року корисної моделі за патентом № НОМЕР_1 від 12.10.2009 року; стягнути солідарно з Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» та з Міністерства економіки України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 майнову шкоду (упущену вигоду) завдану незаконними діями (бездіяльністю) в сумі 30254982,96 грн. (тридцять мільйонів двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн. 96 коп.). Судові витрати стягнути з Відповідачів у порядку статті 141 ЦПК України

Позовна заява мотивована, зокрема тим, що Державне підприємство «Український інститут промислової власності» у 2009 році при проведенні формальної експертизи заявки № u 200906325 від 18.06.2009 на корисну модель «Вибухова речовина Грануліт К» не провело перевірку матеріалів, а Державний департамент інтелектуальної власності затвердив хибний висновок за результатами зазначеної експертизи, проведеної Державним підприємством «Український інститут промислової власності». Наслідком цих дій ОСОБА_2 завдано майнової шкоди, у зв`язку з тим, що він фактично не може стягнути виплату компенсації за використання корисної моделі та заборонити виготовляти продукцію, яка за своїм складом ідентична прикладам складів наведеним у таблиці опису патенту № НОМЕР_1 «Вибухова речовина Грануліт К».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а позивачеві протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відзиву на позов подати відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 відповідачів Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України замінено на належного відповідача (процесуального правонаступника) Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ), яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. № 1267-р, з 8 листопада 2022 виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ), що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, утвореного Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 № 703-IX, та визначений функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади згідно із пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.

В матеріалах справи міститься відзив представника Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) від 26.12.2022 № 84 на позовну заяву та додаткові пояснення, відповідно до яких він заперечує проти позову, оскільки Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) є неналежним відповідачем, а вимоги позивача є безпідставними, які не доведені будь-якими доказами. Тому просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову.

Представник відповідача Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02.02.2023 у справі призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності провадження зупинено.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.09.2023 поновлено провадження у справі.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вивчивши зміст поданих учасниками справи заяв по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_2 є автором винаходу «Вибухова речовина Грануліт К» та власником патенту України на корисну модель № НОМЕР_1 від 12.10.2009 року. Державним департаментом інтелектуальної власності 12.10.2009 було зареєстровано патент України на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина Грануліт К».

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільного права та інтересів гарантовано ст. 15 ЦК України, якою визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року задоволено клопотання представника позивача та призначено у справі судову експертизу з питань інтелектуальної власності, виконання якої доручено експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності (ЄДРПОУ 33499693, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 501.)

Висновком експертів № 185/1-2/23 за результатами комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, економічної експертизи та економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності встановлено наступне:

1. Формула корисної моделі за патентом № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К» (заявка № u 200906325 від 18.06.2009 року) базується на описі.

2. Матеріали заявки на корисну модель «Вибухова речовина «Грануліт К» (формула, опис, реферат) в редакції відповідно до позовної заяви не виходить за межі розкритої у заявці u 200906325 від 18.06.2009 року на корисну модель «Вибухова речовина «Грануліт К» суті.

3. У формулі корисної моделі «Вибухова речовина «Грануліт К» в редакції відповідно до позовної заяви не містить ознак, яких не було в матеріалах заявки № u 2009 06325 від 18.06.2009 року.

4. Промислова придатність та новизна встановлюється експертами, щодо матеріалів заявки на винахід або корисну модель подану до Установи у визначеному порядку. Питання 4 виходить за межі компетенції експертів та суперечить Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5та Методиці.

5. Ознаки:

- склад вибухової речовини марки грануліт К5 згідно технічних умов ТУ У 24.6-30950298-002:2010 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт К» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 1 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К» та склад вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 є ідентичними;

- склад вибухової речовини марки грануліт К6 згідно технічних умов ТУ У 24.6-30950298-002:2010 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт К» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 2 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К» та склад вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 є ідентичними;

- склад вибухової речовини марки грануліт К7 згідно технічних умов ТУ У 24.6-30950298-002:2010 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт К» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К» та склад вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 є ідентичними.

6. Визначення конкретного одиничного прикладу здійснення корисної моделі відповідно до формули патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К» можливе.

7. При виготовленні і застосуванні вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 використано кожну ознаку, включено до незалежного пункту формули за патентом на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К».

8. При виготовленні і застосуванні вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 використано кожну ознаку, включено до незалежного пункту формули корисної моделі, в редакції згідно позовної заяви.

9. Встановити фактичну кількість вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 виготовленої Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 та «Регламент технологического процесса изготовления вещества взрывчатого промышленного гранулит ВМ» за період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року, та підтвердити зазначене документально та арифметично, не видається за можливе.

10. Розмір майнової шкоди (збитків), яка завдана ОСОБА_2 діями Відповідачів, зважаючи на те, що зареєстрований патент на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К», формула якої містить невідповідності щодо вимоги єдності, зважаючи на обсяг виготовлення та використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 та зважаючи на умови ліцензійного договору № 1 на використання корисної моделі від 02.01.2015 р. укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» і договір № 1794 від 17.08.2018 р. між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» на постачання вибухової речовини Грануліт К становить 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України експерт попереджений. Таким чином наданий висновок експерта у повній мірі відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

За змістом ч.1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши вказаний висновок в сукупності з іншими доказами у справі за правилами ст. 89 ЦПК України суд не знайшов обставин, які б давали підстави стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку при відповідях на питання 1-8 чи суперечливість його іншим матеріалам справи. За таких обставин він є належним та допустимим доказом у справі. Протилежного відповідачами не доведено.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин та враховуючи, що судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», в період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року, виготовило згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміной № 1 та використало вибухову речовину марки Грануліт ВМ № 4, яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибуховій речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за №№ 1,2,3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К»; та використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року корисної моделі за патентом № НОМЕР_1 від 12.10.2009 року, позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно стягнення майнової шкоди (упущеної вигоди) завдану незаконними діями (бездіяльністю) в сумі 30 254 982,96 грн. (тридцять мільйонів двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві грн. 96 коп.) слід заначити наступне.

Висновком експертів № 185/1-2/23 встановлено наступне.

Як зазначено у пункті 9 Висновку судової експертизи, встановити фактичну кількість вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4, виготовленої Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 та «Регламент технологического процесса изготовления вещества взрывчатого промышленного гранулит ВМ» за період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року, та підтвердити зазначене документально та арифметично, не видається за можливе.

В той же час, пунктом 10 Висновку встановлено, що розмір майнової шкоди (збитків), яка завдана ОСОБА_2 діями Відповідачів, зважаючи на те, що зареєстрований патент на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К», формула якої містить невідповідності щодо вимоги єдності, зважаючи на обсяг виготовлення та використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміною № 1 та зважаючи на умови ліцензійного договору № 1 на використання корисної моделі від 02.01.2015 р. укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» і договір № 1794 від 17.08.2018 р. між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» на постачання вибухової речовини Грануліт К становить 20000 грн. (двадцять тисяч гривень)».

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частина перша статті 1190 ЦК України встановлює, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому, на Позивача покладається обов`язок довести в сукупності такі факти:

- наявність збитків (упущеної вигоди), а у випадку стягнення упущеної вигоди особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу;

- протиправність поведінки заподіювача збитків;

- причинний зв`язок такої поведінки із заподіянням збитків;

- вина правопорушника.

У свою чергу, Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Указана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17

Натомість, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

У даному випадку, не маючи вихідних даних щодо розміру прибутку, який Позивач міг би отримати, але не отримав внаслідок використання належного йому об`єкта без дозволу, судовий експерт приходить до висновку, що розмір майнової шкоди (збитків) може дорівнювати розміру паушального платежу за пунктом 4.1.1 Ліцензійного договору № 1 від 02.01.2015, а саме 20 000, 00 грн., при цьому судовий експерт посилається на «вимоги» Національного стандарту № 4, без конкретизації окремо визначеної норми.

Проте, з аналізу тексту Національного стандарту № 4 вбачається, що він не містить такої методики визначення розміру упущеної вигоди в розмірі паушального платежу, яку використав судовий експерт. Більш того, з платіжного доручення № 169 не вбачається, що сума в розмірі 16 000,00 грн. є саме паушальним платежем, а тому виникають сумніви у реальності такого правочину.

Разом з тим, суд звертає увагу на норму частини третьої статті 238 ЦК України, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Іншими словами, коло дій, які можуть бути здійснені за допомогою представництва, не є безмежним. Тому стаття 238 ЦК України визначає межі дій, котрі може вчиняти представник, а саме усі юридичні дії представник зобов?язаний здійснювати в інтересах того, кого представляє. З метою захисту прав та інтересів того, кого представляють, законом встановлена заборона укладення угоди представником відносно себе особисто або відносно іншої особи, представником якої він одночасно є.

Так, Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 569/19674/19 (провадження № 61-9698св22) зазначив про наступне: «Отже, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним».

Як вбачається з Ліцензійного договору № 1 від 02.01.2015, він підписаний однією і тією ж особою: ОСОБА_1 як фізичною особою та ОСОБА_1 як директором ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС», що прямо суперечить вимогам частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки директор не має права вчиняти правочин у власних інтересах, а відтак такий правочин (договір) має ознаки нікчемності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «Вибухова речовина Грануліт К» припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку дії 18.06.2019, про що було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» 10.07.2019 № 13.

Водночас, судом встановлено, що 18.06.2009 Позивачем подана заявка № u200906325 на видачу патенту України на корисну модель «Вибухова речовина «Грануліт К». Формальна експертиза заявки № u200906325 проведена Державним підприємством «Український інститут промислової власності» на підставі, в межах повноважень та у спосіб відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», на підставі чого Державним департаментом інтелектуальної власності видано деклараційний патент. Відповідно до статті 25 Закону патент на корисну модель видається під відповідальність його власника за відповідність корисної моделі умовам патентоздатності. Доказів на спростування законності проведення Державним підприємством «Український інститут промислової власності» у 2009 році формальної експертизи корисної моделі «Вибухова речовина «Грануліт К» за заявкою № u200906325 позивачем не надано, а Висновком експертів № 185/1-2/23 не спростовано.

За таких обставин у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, оскільки судом частково задоволено позов з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача підлягає стягненню сума витрат у розмірі 1 536 грн. 80 коп. - сума судового збору.

Враховуючи те, що ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», відповідно до покладених на нього повноважень, не відслідковує порушення прав власників патентів, а в його діях відсутні порушення прав позивача, суд вважає, що з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені ним під час розгляду справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 22 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13,76-81, 89, 102-106, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства економіки України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Державної казначейської служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗНВА-КР» про встановлення використання ідентичної вибухової речовини та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати, що Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 виготовило згідно технічних умов ТУ У 20.5-34488510-003:2014 «Речовина вибухова промислова гранульована грануліт ВМ» зі зміной № 1 та використало вибухову речовину марки Грануліт ВМ № 4, яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибуховій речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за №№ 1,2,3 у таблиці опису до патенту на на корисну модель № НОМЕР_1 «Вибухова речовина «Грануліт К».

Встановити факт використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 за патентом № НОМЕР_1 від 12.10.2009 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 1 536 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення суду складено 09 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя