Постанова

від 01.10.2024 по справі 760/14648/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 760/14648/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8748/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Козлов Р.Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф.

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Державної казначейської служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗНВА-КР», про встановлення факту використання ідентичної вибухової речовини та стягнення коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року,

встановив:

у травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив встановити, що Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 виготовило згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та використало вибухову речовину марки Грануліт ВМ № 4, яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибуховій речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за №№ 1,2,3 у таблиці опису до патенту на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1»; встановити факт використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 корисної моделі за патентом № від 12.10.2009; стягнути солідарно з Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» та з Міністерства економіки України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь майнову шкоду (упущену вигоду) завдану незаконними діями (бездіяльністю) в сумі 30 254 982,96 гривень.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року справу було передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2022 року Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України замінено на належних відповідачів: Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ), яка відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. № 1267-р, з 08.11.2022 виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ), що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, утвореного Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 № 703-IX, та визначений функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади згідно із пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарство України.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року позов було задоволено частково - визнано, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 виготовило згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та використало вибухову речовину марки Грануліт ВМ № 4, яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибуховій речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за №№ 1,2,3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Встановлено факт використання ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 корисної моделі за патентом НОМЕР_1 від 12.10.2009.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Представник позивача - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вирішення майнових вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ДП «Український інститут інтелектуальної власності» та Міністерства економіки України солідарно за рахунок коштів державного бюджету майнову шкоду (упущену вигоду), завдану незаконними діями (бездіяльністю) в сумі 30 254 982, 96 гривень, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 представник ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - Фінагіна В.Б. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства економіки України - Тюріна Л.А. просить її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників Міністерства економіки України - Тюріної Л.А. та ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - Запорожець Л.Г., дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Звертаючись у травні 2019 року до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що ДП «Український інститут промислової власності» у 2009 році при проведенні формальної експертизи заявки №u200906325 від 18.06.2009 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» не провело перевірку матеріалів. Державним департаментом інтелектуальної власності було затверджено хибний висновок за результатами експертизи. Через дії відповідачів він позбавлений можливості стягнути компенсацію за використання корисної моделі та заборонити виготовляти продукцію, яка за своїм складом ідентична прикладам складів наведених у таблиці опису патенту НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1». З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив встановити, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01січня 2015 року по 18 червня 2019 року виготовило згідно Технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною №1 та використало вибухову речовину марки «Грануліт ВМ №4», яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибухової речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за номерами 1, 2, 3 у таблиці опису до патенту на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Виготовлення та використання речовини, склад якої ідентичний/еквівалентний вибуховій речовині «Грануліт К» за патентом на корисну модель НОМЕР_1, з огляду на обсяг використання та на роялті, яке він отримував від ПП «Інтеграл плюс», розмір завданої йому матеріальної шкоди становить 30 254 982,96 гривні, яку він просить стягнути солідарно з ДП «Український інститут інтелектуальної власності» та Міністерства економіки України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року позов було задоволено частково - визнано, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 виготовило згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та використало вибухову речовину марки Грануліт ВМ № 4, яка ідентична та еквівалентна за своїм складом вибуховій речовині Грануліт К, приклади складу якої зазначені за №№ 1,2,3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Встановлено факт використання ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 01.01.2015 по 18.06.2019 корисної моделі за патентом НОМЕР_1 від 12.10.2009.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог сторонами по справі не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до зазначеного у Висновку експертів № 185/1-2/23 встановити фактичну кількість вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 виготовленої ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та «Регламент технологического процесса изготовления вещества взрывчатого промышленного гранулит ВМ» за період з 01.01.2015 по 18.06.2019, та підтвердити зазначене документально та арифметично, не видається за можливе.

Також суд першої інстанції зробив висновок, що Ліцензійний договір №1 від 02.01.2015, підписаний однією і тією ж особою: ОСОБА_1 як фізичною особою та ОСОБА_1 як директором ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС», що прямо суперечить вимогам частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки директор не має права вчиняти правочин у власних інтересах, а відтак такий правочин (договір) має ознаки нікчемності.

Патент України на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку дії 18.06.2019, про що було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» 10.07.2019 № 13.

18.06.2009 позивачем подана заявка № u200906325 на видачу патенту України на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1». Формальна експертиза заявки № u200906325 проведена Державним підприємством «Український інститут промислової власності» на підставі, в межах повноважень та у спосіб відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», на підставі чого Державним департаментом інтелектуальної власності видано деклараційний патент.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 22, 238, 623, 1173, 1190 ЦК України та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 460 ЦК України корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об`єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.

Положеннями статті 462 ЦК України визначено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

В ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Закон №3687-IV в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну

модель.

Відповідно до ст. 2 Закону №3687-IV законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається із цього Закону, законів України «Про власність» (697-12), «Про державну таємницю» (3855-12) та інших нормативно-правових актів.

Порядок реєстрації винаходу (корисної моделі) врегульовано в Розділі VI вказаного Закону. В ч. 9 ст. 16 Закону №3687-IV було закріплено, що під час проведення формальної експертизи встановлюється дата подання заявки на підставі статті 13 цього Закону;

визначається, чи належить об`єкт, що заявляється, до об`єктів технології, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, та чи не відноситься він до об`єктів технології, зазначених у частині третій статті 6 цього Закону;

заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 12 цього Закону та правилам, встановленим на його основі Установою;

документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

За положеннями частин 5-8 Закону №3687-IV заявка складається українською мовою і повинна містити:

заяву про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); ( Абзац другий частини п`ятої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

опис винаходу (корисної моделі);

формулу винаходу (корисної моделі);

креслення (якщо на них є посилання в описі);

реферат.

У заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) необхідно вказати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також винахідника (винахідників).

Винахідник має право вимагати, щоб його не згадували як винахідника даного винаходу (корисної моделі) в будь-якій публікації Установи, зокрема у відомостях про заявку чи патент.

Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі.

Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №3687-IV видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації.

Патент видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання одного і того ж патенту мають кілька осіб, їм видається один патент.

Деклараційний патент на винахід (корисну модель) видається під відповідальність його власника за відповідність винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності.

Наказом Міністерства освіти та науки України від 22.01.2001№22 (зареєстровано Міністерством юстиції України 27.02.2001 №173/5364) затверджено «Правила складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель».

Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2020 №197 (зареєстровано Міністерством юстиції України 15.04.2002 за №364/6652) затверджено «Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель».

Згідно пунктів 3.2 та 3.3 «Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель» під час формальної експертизи перевіряють:

зазначення виду патенту і об`єкта правової охорони в матеріалах заявки;

відповідність об`єкта, що заявляється, умовам надання правової охорони відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону ( 3687-12 );

наявність та правильність подання документів, передбачених у статті 15 Закону ( 3687-12 ), якщо за заявкою заявлено пріоритет;

наявність документа про сплату збору за подання заявки та дотримання встановлених до нього вимог;

дотримання порядку подання заявки відповідно до пунктів 16.2, 16.4 Правил складання (z0173-01), включаючи наявність і правильність оформлення довіреності;

наявність документів у складі заявки відповідно до пункту 3.1 Правил складання (z0173-01);

дотримання встановлених до документів заявки вимог відповідно до розділів 3-15 Правил складання (z0173-01), які можуть бути перевірені без аналізу суті винаходу (корисної моделі);

відповідність заявки вимозі єдиності винаходу (корисної моделі);

дотримання вимог до оформлення додаткових матеріалів та порядку їх подання (за наявності таких у матеріалах заявки) відповідно до пункту 7 цих Правил;

правильність визначення класифікаційного(их) індексу(ів) відповідно до діючої редакції МПК, якщо він (вони) визначений(ні) заявником (якщо заявник не визначив цей (ці) індекс(си), то його (їх) визначає Укрпатент).

Якщо в ході формальної експертизи заявки виявлено, що вона оформлена з порушенням установлених Правилами складання (z0173-01 ) вимог, то заявнику направляється запит, у якому повідомляється про виявлені невідповідності чи відсутність деяких документів. Протягом 2 місяців від дати одержання запиту заявник має надати відсутні або виправлені документи.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про охорону прав на винахід і корисну модель» винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов`язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п`ятій цієї статті, до уваги не береться.

Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Згідно зі статтею 33 Закону №3687-IV патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону;

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Як видно з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 є автором винаходу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та власником патенту України на корисну модель НОМЕР_1 від 12.10.2009, який було зареєстровано Державним департаментом інтелектуальної власності.

Доводи, викладені представником позивача - ОСОБА_2 зводяться до того, що рішення суду першої інстанції в часині визначення розміру та виплати грошових коштів (як способу захисту порушеного права) постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а зроблені висновки не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 посилається на те, що із висновком експертизи щодо визначення розміру шкоди вона не погоджується, оскільки судом не було витребувано докази в повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача - ОСОБА_2 щодо витребування доказів у справі. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2022 року було закрито підготовче засідання та відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року задоволено в повному обсязі клопотання представника позивача - ОСОБА_2 та призначено у справі судову експертизу з питань інтелектуальної власності, виконання якої доручено експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

В клопотанні про призначення експертизи представник позивача - ОСОБА_2 просила поставити на вирішення експертів питання:

- Чи базується формула корисної моделі за патентом № НОМЕР_3 «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № u 2009 06325 від 18.06.2009 року) на описі?

- Чи є матеріали заявки на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» (формула, опис, реферат) в редакції відповідно до позовної заяви такими, що виходять за межі розкритої у заявці № u 2009 06325 від 18.06.2009 року на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» суті?

- Чи наявні у формулі корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1», в редакції відповідно до позовної заяви, ознаки, яких не було в матеріалах заявки № u 2009 06325 від 18.06.2009 року?

Чи є корисна модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», обсяг прав за якою визначається формулою в редакції відповідно до позовної заяви, новою та промислово придатною на дату подання заявки № u 2009 06325 від 18.06.2009 року?

Чи ідентичні та/або еквівалентні ознаки:

- складу вибухової речовини марки грануліт К5 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_5 «ІНФОРМАЦІЯ_3» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 1 у таблиці опису до патенту на корисну модель ІНФОРМАЦІЯ_1» та складу вибухової речовини № НОМЕР_1 «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1;

- складу вибухової речовини марки грануліт К6 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 2 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1» та складу вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1;

- складу вибухової речовини марки грануліт К7 згідно технічних умов ТУ У 24.6_30950298-002:2010 "ІНФОРМАЦІЯ_3" та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1» та складу вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1?

Чи можливе визначення конкретного одиничного прикладу здійснення корисної моделі відповідно до формули патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» з огляду на недотримання вимоги єдності та неправильного вираження співвідношення масових відсотків інгредієнтів активного продукту і цільової добавки у формулі корисної моделі?

Чи використано при виготовленні та застосуванні вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули за патентом на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», або ознаку, еквівалентну їй?

Чи використано при виготовленні та застосуванні вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі, в редакції згідно позовної заяви, або ознаку, еквівалентну їй?

Яку кількість вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 виготовлено Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та «Регламент технологического процесса изготовления вещества взрывчатого промышленного гранулит ВМ» за період з 01.01.2015 року по 18.06.2019 року.

Якої майнової шкоди (збитків) завдано ОСОБА_1 діями Відповідачів, зважаючи на те, що зареєстрований патент на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» формула якого містить невідповідності щодо вимоги єдності, зважаючи на обсяг виготовлення та використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та зважаючи на умови ліцензійного договору № 1 на використання корисної моделі від 02.01.2015 р. укладеного між ОСОБА_1та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» і договір № 1794 від 17.08.2018 р. між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» на постачання вибухової речовини Грануліт К?

Висновком експертів № 185/1-2/23 від 25.07.2023 за результатами комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, економічної експертизи та економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від встановлено наступне:

1. Формула корисної моделі за патентом НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» (заявка № u 200906325 від 18.06.2009) базується на описі.

2. Матеріали заявки на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» (формула, опис, реферат) в редакції відповідно до позовної заяви не виходить за межі розкритої у заявці u 200906325 від 18.06.2009 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» суті.

3. У формулі корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в редакції відповідно до позовної заяви не містить ознак, яких не було в матеріалах заявки № u 2009 06325 від 18.06.2009.

4. Промислова придатність та новизна встановлюється експертами щодо матеріалів заявки на винахід або корисну модель подану до Установи у визначеному порядку. Питання 4 виходить за межі компетенції експертів та суперечить Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5та Методиці.

5. Ознаки:

- склад вибухової речовини марки грануліт К5 згідно технічних умов ТУ У 24.6-30950298-002:2010 «ІНФОРМАЦІЯ_3» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 1 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та склад вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 є ідентичними;

- склад вибухової речовини марки грануліт К6 згідно технічних умов ТУ У 24.6-30950298-002:2010 «ІНФОРМАЦІЯ_3» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 2 у таблиці опису до патенту на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та склад вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 є ідентичними;

- склад вибухової речовини марки грануліт К7 згідно технічних умов ТУ У 24.6-30950298-002:2010 «ІНФОРМАЦІЯ_3» та складу вибухової речовини грануліт К, який зазначений за № 3 у таблиці опису до патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» та склад вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 є ідентичними.

6. Визначення конкретного одиничного прикладу здійснення корисної моделі відповідно до формули патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» можливе.

7. При виготовленні і застосуванні вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 використано кожну ознаку, включено до незалежного пункту формули за патентом на корисну модель № НОМЕР_6 «ІНФОРМАЦІЯ_1».

8. При виготовленні і застосуванні вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 використано кожну ознаку, включено до незалежного пункту формули корисної моделі, в редакції згідно позовної заяви.

9. Встановити фактичну кількість вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 виготовленої Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та «Регламент технологического процесса изготовления вещества взрывчатого промышленного гранулит ВМ» за період з 01.01.2015 по 18.06.2019, та підтвердити зазначене документально та арифметично, не видається за можливе.

10. Розмір майнової шкоди (збитків), яка завдана ОСОБА_1 діями Відповідачів, зважаючи на те, що зареєстрований патент на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», формула якої містить невідповідності щодо вимоги єдності, зважаючи на обсяг виготовлення та використання Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» вибухової речовини «Грануліт ВМ» № 4 згідно технічних умов ТУ У НОМЕР_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі зміною № 1 та зважаючи на умови ліцензійного договору № 1 на використання корисної моделі від 02.01.2015 укладеного між ОСОБА_1 та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» і договір № 1794 від 17.08.2018 між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПП «ІНТЕГРАЛ ПЛЮС» на постачання вибухової речовини Грануліт К становить 20 000 гривень.

Позивач вважав, що у 2009 році Укрпатент не провів належним чином перевірку матеріалів, на підставі яких було подано заявку № u 200906325 від 18.06.2009 на корисну модель, при проведенні формальної експертизи та затвердив хибний висновок за результатами експертизи. Матеріали заявки свідчать, що наведені в описі ознаки та приклади використання корисної моделі не відповідають формулі заявленої корисної моделі, при складанні зазначених матеріалів було порушено вимогу єдності формули корисної моделі. Укрпатент повинен був, виявивши невідповідність формулі опису, направити заявнику запит на усунення недоліків, а при порушенні вимоги єдності - повідомлення.

Суд першої інстанції визнав Висновок експертів №185/1-2/23 за результатами комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, економічної експертизи та економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності належним та допустимим доказом та зазначив, що суд не знайшов обставин, які давали б підстави стверджувати про неправильність висновку у відповідях на питання 1-8.

Висновок суду щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення майнової шкоди (збитків) в межах заявлених позовних вимог, завданої позивачу, також обґрунтований вказаним Висновком в частині відповіді на питання 9-10.

Посилання представника позивача на те, що вона при розгляді справи в суді першої інстанції в судовому засіданні 24 жовтня 2023 року заявляла клопотання про витребування доказів та призначення додаткової судової експертизи, однак їй було відмовлено, також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 5 ст. 83 ЦПК України визначено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 83 ЦПК України).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч.9 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Підстави та порядок забезпечення доказів врегульовано в ст. 116 ЦПК України. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання та подання відповідних доказів стане неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, заборона вчиняти певні дії щодо доказів (частини 1 та 2 вказаної статті).

Згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

За положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В частині 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції зазначив в рішенні свій висновок про те, що ДП «Український інститут промислової власності» було проведено розгляд заяви позивача від 18.06.2009 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», на підставі чого позивачу було видано деклараційний патент Державним департаментом інтелектуальної власності. Доказів на спростування законності проведення ДП «Український інститут промислової власності» формальної експертизи корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачем не надано. Рішення суду в цій частині позивачем та його представником не оскаржується.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не зазначив в рішенні про підстави для відмови у задоволенні клопотань, не впливає на законність ухваленого судом рішення.

З огляду на відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідачів - ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та Міністерства економіки України вимог про відшкодування упущеної вигоди за рахунок коштів Державного бюджету України, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення доказів.

З цих же підстав не підлягало до задоволення клопотання представника позивача про призначення по справі додаткової експертизи. За положення ч. 1 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим, неповним або неясним судом може бути призначено додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджу докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При розгляді справи в суді першої інстанції представник ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» зазначав про те, що під час формальної експертизи заявки позивача очевидна невідповідність матеріалів (документів) заявки один одному не була виявлена, заявка містила всі необхідні документи, вимоги Правил щодо складання та подання заявки були дотримані, підстав для направлення повідомлення не було. Визначення невідповідності прикладів конкретної реалізації до формули корисної моделі можливо лише при проведенні аналізу по суті. При проведенні експертизи по суті згідно Висновку №3071/№У/16 було виявлено, що сума компонентів активного продукту та цільової добавки у вибуховій речовині не складає загалом 100 мас. %. Приклади конкретної реалізації, що наведені в описі не відповідають формулі корисної моделі. Без проведення експертизи по суті неможливо було визначити зазначені недоліки.

В апеляційній скарзі позивача посилається на те, що 18.01.2016 він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дії (бездіяльності) Державної служби інтелектуальної власності України та зобов`язання внести зміни до патенту України на корисну модель (справа №826/13075/16), в ході розгляду якої було проведено експертизу та отримано Висновок експерта №826/13075/16 від 06.02.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року було скасовано, провадження по справі закрито. Апелянт вказує, що звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання протиправними дії (бездіяльності) при проведенні формальної експертизи та зобов`язання внести зміни до патенту України на корисну модель (справа №760/5415/19), однак не зазначає про судові рішення у вказаній справі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20.

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).

Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19 та від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинен виконувати інститут відшкодування шкоди.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/ господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність його урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Отже, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Європейський Суд з прав людини вказав, що коли мова заходить упущеної вигоди (lucrum cessans), її існування має бути встановлено з упевненістю, і не повинно ґрунтуватися тільки на здогадах або ймовірності (Centro Europa 7 S. r. l. і Ді Стефано C. Italy [GC], no. 38433/09, § 219 in fine, ECHR 2012).

Отже посилання позивача на те, що в результаті бездіяльності Укрпатенту при проведенні формальної експертизи заявки, він фактично позбавлений можливості відстоювати права на свою розробку та можливості заборонити використовувати дану розробку особам, які після отримання ним патенту оформили технічну документацію на виготовлення вибухової речовини ідентичного складу, не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи судом.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382 ЦПК України суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді