Ухвала

від 17.01.2024 по справі 320/1026/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

17 січня 2024 року №320/1026/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у м.Києві від 27.12.2023 №495-рл "Про анулювання ліцензій" ТОВ "Трансальянс" на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900287, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024.

15.01.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс" надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у м.Києві від 27.12.2023 №495-рл "Про анулювання ліцензій" на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900287, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 27.12.2023 Головним управлінням ДПС у м.Києві було прийнято розпорядження №495-рл про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900287, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, видану ТОВ "Трансальянс".

Позивач зазначив, що основним видом господарської діяльності ТОВ "Трансальянс" є оптова торгівля пальним, а прийняття контролюючим органом спірного розпорядження призвело до того, що ТОВ "Трансальянс" має повністю зупинити свою господарську діяльність, що матиме негативні наслідки як для самого підприємства, так і для національного ринку пального та економіки в цілому.

Позивач повідомив, що повна зупинка діяльності підприємства зумовить втрату прибутку та вимушеного простою, що зумовить неможливість здійснювати ТОВ "Трансальянс" сплату податків до Державного бюджету України та заробітної плати працівникам підприємства.

Також ТОВ "Трансальянс" стверджує, що воно буде позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання перед українськими та міжнародними партнерами, що призведе до розриву господарських відносин та застосуванню до позивача господарських санкцій.

Крім того, позивач посилається на очевидну протиправність розпорядження Головного управління ДПС у м.Києві від 27.12.2023 №495-рл, що, на його думку, свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Щодо "очевидності" ознак протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81046468) зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у м.Києві від 27.12.2023 №495-рл "Про анулювання ліцензій" на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900287, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується позивачем тим, що їх невжиття призведе до неможливості проведення ТОВ "Трансальянс" господарської діяльності з оптової торгівлі пальним, що зумовить настання негативних наслідків у вигляді втрати позивачем прибутку, ділової репутації, припинення господарських зв`язків з контрагентами, неможливості сплати податків та зборів та виплати працівникам заробітної плати.

На підтвердження наданих пояснень позивач долучив до заяви такі документи: договір купівлі-продажу нафтопродуктів №GTA-TA/09 від 20.09.2023, укладений з GTA Petroleum LTD (Продавець); договір поставки нафтопродуктів №21-11-23 від 21.11.2023, укладений з ТОВ "ГРЕЇН-ЕКСПОРТ" (Покупець); договір надання транспортно-експедиційних послуг вантажним транспортом №10 від 14.11.2023, укладений з ТОВ "Голденвей" (Виконавець); договір перевезення вантажу №24-11-23ТР від 24.11.2023, укладений з ФОП ОСОБА_1 (Перевізник).

Натомість, суд зазначає, що наявність укладених договорів сама по собі не є підтвердженням настання негативних наслідків та передумовою необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, умовами договору поставки нафтопродуктів №21-11-23 від 21.11.2023, укладеного з ТОВ "ГРЕЇН-ЕКСПОРТ", визначено, що поставка товару здійснюється на підставі Додатків, які є невід`ємною частиною цього договору.

У Додатку до договору обов`язково вказується: найменування товару, кількість та асортимент товару, що передається у даній партії, умови і місце поставки, строки передачі товар, його ціна і порядок здійснення розрахунку.

На підставі підписаного Додатку Постачальник виставляє рахунок на оплату.

Натомість, позивачем не долучено до заяви про забезпечення позову ані додатки до вказаного договору, ані виставлені рахунки на оплату товару, ані будь-які інші докази на підтвердження вчинення дій по виконанню вищевказаного договору.

Не надані позивачем і докази, які б свідчили про вчинення сторонами дій, напавлених на реалізацію договорів №GTA-TA/09 від 20.09.2023, №10 від 14.11.2023 та №24-11-23ТР від 24.11.2023

Також суд звертає увагу на те, що предметом договору надання транспортно-експедиційних послуг вантажним транспортом №10 від 14.11.2023, укладеного з ТОВ "Голденвей", та договору перевезення вантажу №24-11-23ТР від 24.11.2023, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , є надання позивачу послуг з перевезення вантажу.

Однак позивач у заяві про забезпечення позову не надав пояснень щодо того, яким саме чином анулювання ліцензії з оптової торгівлі пальним на підставі спірного розпорядження зумовить погіршення господарських відносин з вказаними контрагентами з огляду на предмет (транспортні послуги) господарських відносин.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс".

Заява позивача не містить документально підтверджених мотивів, з яких суд міг би дійти достатньо обгрунтованого висновку про існування необхідності надання позивачу тимчасового судового захисту.

Фактично позивач обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення відповідної діяльності позивача, проте не надав належної мотивації таких тверджень з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.

У свою чергу, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача спірним розпорядженням, а сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, оскільки факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде ускладнено внаслідок анулювання ліцензії; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у даній справі у визначений Товариством спосіб та, як наслідок, задоволення відповідної заяви останнього.

Правовий висновок щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справах подібної категорії, без підтвердження належними та допустимими доказами, викладено Верховним Судом у постановах від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 114303205) та від 29 листопада 2023 року у справі №140/9311/23 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 115315666).

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на практику Верховного Суду, оскільки такі посилання носять абстрактний характер, без зазначення ідентифікуючих ознак судових рішень (дата прийняття судового рішення; номер справи; реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР тощо).

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянс" про забезпечення позову.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.