Рішення

від 12.04.2024 по справі 320/1026/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2024 року № 320/1026/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансальянс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансальянс» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Трансальянс») з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у м. Києві від 27.12.2023 №495-рл «Про анулювання ліцензій» ТОВ «Трансальянс» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614201900287, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач повідомив, що проводить господарську діяльність з оптової торгівлі пальним, яка підлягає ліцензуванню та йому було видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Позивач стверджує про відсутність підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі спірним розпорядженням у зв`язку із запровадженням дистанційної роботи, що викликано введенням в Україні воєнного стану. При цьому, позивач зазначає, що фактичне його місцезнаходження співпадає із зареєстрованим та за потреби посадові особи ТОВ «Трансальянс» виходять безпосередньо в приміщення офісу. Крім того, вся поштова кореспонденція отримується позивачем вчасно.

Позивач наголошує на застосуванні відповідачем положень Закону №222-VIII, які втратили чинність з 23.11.2023 щодо підстави анулювання ліцензії.

Крім того, позивач посилається на наявність чіткого плану дій контролюючого органу у випадку відсутності посадових осіб платника податків за місцезнаходженням під час проведення фактичних перевірок, зокрема, щодо встановлення місцезнаходження платника податків. Проте, відповідачем не здійснено всіх передбачених законодавством дій щодо встановленням місцезнаходження ТОВ «Трансальянс», а висновок щодо відсутності платника податків за місцезнаходженням ґрунтується на домислах та не підтверджується жодними обставинами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Трансальянс» про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Цією ухвалою викликано у судове засідання в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що управлінням контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у м. Києві з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання основних засад державної політики щодо регулювання обігу підакцизних товарів та надходжень сплати акцизного та інших податків в повному обсязі, а також посилення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів здійснено виїзд на податкову адресу позивача та встановлено, що за такою адресою ТОВ «Трансальянс» (посадові особи або його представники) не знаходиться, у зв`язку з чим вручити копію наказу та ознайомити з направленням на перевірку позивача неможливо.

Відповідач пояснив, що у зв`язку з неможливістю розпочати (провести) фактичну перевірку ТОВ «Трансальянс» через відсутність останнього за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, складено відповідний акт, який став підставою для анулювання ліцензії спірним розпорядженням.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 05.03.2024 допитано свідка ОСОБА_3 .

Присутні у судовому засіданні 05.03.2024 представником позивача подано клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача щодо означеного клопотання послався на розсуд суду.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Усною ухвалою суду від 05.03.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТОВ «Трансальянс» (ідентифікаційний код 32380847, місцезнаходження: 01042, місто Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18, приміщення 113) є юридичною особою, яка перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ «Трансальянс» відповідно до договору оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2022 №29, укладеного з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення на 1 поверсі №113 за адресою: місто Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18.

Додатковою угодою №1 від 31.08.2023 строк дії договору оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2022 №29 продовжено до 31.08.2024.

Позивачем було отримано ліцензію серії АЖ №078262, зареєстровану 01.07.2019 з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, про право на здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Розпорядженням ГУ ДПС у м. Києві від 27.12.2023 №495-рл про анулювання ліцензій відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95ВР (зі змінами та доповненнями) у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені в ліцензії, анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкту господарювання, що наведені вище.

Вказане розпорядження позивач вважає протиправним, прийнятим всупереч нормам чинного законодавства, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі по тексту також Закон № 481).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (частина дев`ята статті 15 Закону №481).

Згідно частини вісімнадцятої статті 15 Закону №481 імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

В силу положень частини сорок сьомої статті 15 Закону №481 після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Положеннями частин п`ятдесят першої та п`ятдесят другої статті 15 Закону №481 визначено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження, зокрема на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Згідно з частиною шістдесят четвертою статті 15 Закону №481 податковий орган повинен надати суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що був заявником, засвідчену копію письмового розпорядження про виключення місця зберігання з Єдиного реєстру протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (стаття 3 Закону №481).

Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку про можливість здійснювати господарську діяльність з оптової торгівлі пальним виключно за наявності відповідної ліцензії, яка видається уповноваженим органом та може бути анульована, зокрема на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису

При вирішенні даного спору визначальним є зафіксована в акті обставина відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням, яка і слугувала підставою для винесення спірного рішення.

Відповідно до положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За змістом пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно абзацу 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що місцезнаходженням позивача є зазначена в ЄДРПОУ адреса: м. Київ, вул. Чигоріна, 18, оф. 113. Означена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи випискою з ЄДРПОУ, договором оренди, поясненнями позивача.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2023 №5441-п призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-46) з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального. У додатку №22 до означеного наказу позивач вказаний як суб`єкт господарювання, який підлягає фактичній перевірці здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального.

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2023 №5441-п видано направлення на перевірку від 11.12.2023 №№ 22919/26-15-09-02 та 22920/26-15-09-02.

12 грудня 2023 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено акт про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Трансальянс», в якому зафіксовано, що для проведення фактичної перевірки ТОВ «Трансальянс» з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, головними державними інспекторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було здійснено виїзд на податкову адресу позивача м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 113. Під час виходу встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «Трансальянс» (посадові особи або його представники) не знаходяться, у зв`язку з чим вручити копію наказу від 02.11.2023 №5441-п та ознайомити з направленнями на перевірку від 11.12.2023 №№ 22919/26-15-09-02 та 22920/26-15-09-02 неможливо.

В акті зафіксовано, що розпочати (провести) фактичну перевірку ТОВ «Трансальянс» за адресою: м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 113 неможливо у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Під час проведення фактичної перевірки проводилась фотофіксація.

На адресу позивача направлено лист від 18.12.2023 №112223/6/26-15-09-02-07 про неможливість проведення фактичної перевірки, отриманий директором ТОВ «Трансальянс» 08.01.2024.

09 січня 2024 року ТОВ «Трансальянс» подано до ГУ ДПС у м. Києві лист від 09.01.2024 №09-01/02, яким повідомлено відповідача про запровадження дистанційної роботи у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні. Також повідомлено, що посадові особи ТОВ «Трансальянс» жодним чином не відмовляються від допуску посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві у приміщення офісу підприємства для проведення фактичної перевірки та просить заздалегідь повідомити генерального директора про дату та час проведення перевірки за номером телефону або на електронну адресу, зазначені у листі.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу ТОВ «Трансальянс» від 29.06.2023 №24 у зв`язку із запровадженням на всій території України воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 тимчасово, з 01.07.2023, у період дії воєнного стану в Україні» доручено працівникам офісу ТОВ «Трансальянс» у м. Києві виконувати роботу, передбачену трудовим договором, дистанційно генеральному директору ОСОБА_6 , головному бухгалтеру ОСОБА_7 та бухгалтеру ОСОБА_8 .

Матеріали справи містять копії фотоматеріалів із зображенням дверей з позначкою « 113», зовнішньої частини будинку №18 по вул. Чигоріна та фотокопію сторінки журналу, в якому міститься відмітка про відвідування 11.12.2023 працівниками ДПС Захаровим та Юзвернко ТОВ «Трансальянс».

При цьому, крім акта про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Трансальянс» та означених фотоматеріалів будь яких інших доказів, які б підтверджували факт відсутності позивача за зазначеною адресою матеріали справи не містять.

У той же час, наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 було затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі по тексту Методичні рекомендації).

Означені Методичні рекомендації розроблено відповідно до вимог ПК України та рекомендовано для застосування посадовими особами органів ДПС (з урахуванням визначених ст. 19-1 Кодексу функцій) при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 1.4.5 розділу 1 Методичних рекомендацій у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Датою акта є дата реєстрації акта в електронному Спеціальному журналі реєстрації актів у територіальному органі ДПС/апараті ДПС структурним підрозділом, який склав такий акт (довідку).

При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС/апарату ДПС, який склав акт, індекс структурного підрозділу органу ДПС, який склав акт (довідку) та індекс справи за номенклатурою.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС/апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків, у разі отримання відповіді про невстановлення місця знаходження платника податків за його місцезнаходженням - вживаються заходи щодо встановлення місця знаходження платника податків до настання обставин, які унеможливлюють проведення відповідної перевірки (наприклад, у зв`язку з припиненням діяльності платника податків, спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки тощо).

Суд вважає за доцільне зауважити, що згідно роз`яснень ДПС України, розміщених на офіційному веб-сайті за посиланням: https://rv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-412427.html, підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом двох робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) органу ДПС та передає запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу відповідного територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків. Якщо внаслідок заходів, вжитих працівниками оперативного підрозділу, не встановлено місцезнаходження платника податків, такий підрозділ повідомляє про це структурний підрозділ органу ДПС, який ініціював проведення заходів на встановлення місцезнаходження платника податків, та передає керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) відповідного органу ДПС службову записку та матеріали про проведену роботу. Рішення про припинення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків приймає керівник органу ДПС, працівники якого вживали такі заходи, на підставі службової записки начальника оперативного підрозділу за погодженням з підрозділом (або органом ДПС), що є ініціатором запиту.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, у судовому засіданні 05.03.2024 в якості свідка допитано державного інспектора Захарова І.Є., яким було здійснено виїзд за податковою адресою позивача. Свідка попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що в середині грудня 2023 року ним з напарником було здійснено виїзд для перевірки за податковою адресою позивача. Свідок повідомив, що за адресою знаходилося 4-поверхове приміщення з одним входом, на першому поверсі якого знаходився офіс позивача; вивіска відсутня. Свідок вказав, що по приїзду вони звернулися до охоронця, який провів їх до офісу ТОВ «Трансальянс», в якому нікого не було.

Відповідаючи на питання суду, свідок зазначив, що по телефону з керівником ТОВ «Трансальянс» він не зв`язувався, стверджуючи, що при фактичній перевірці не передбачено здійснення телефонних дзвінків. При цьому повідомив, що у податковій базі «Податковий блок» наявна інформація про засоби зв`язку, зокрема, номер телефону директора, але працівники контролюючого органу таку інформацію не з`ясовували. На питання суду свідок також повідомив, що він та його колега не запитували у охоронця приміщення, чи може він зв`язатися з директором ТОВ «Трансальянс» та не просили його про це.

З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що єдино вчиненими діями, направленими на проведення фактичної перевірки позивача, було здійснення виїзду за податковою адресою позивача та за наслідками такого виїзду складення акта про неможливість проведення перевірки.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не було здійснено жодних дій, направлених на складення та надсилання запиту на встановлення місцезнаходження платника податків, як і не підтверджено будь-якими доказами відсутність місцезнаходження позивача, а тому за відсутності таких доказів суд вважає, що зазначення в акті про неможливість проведення перевірки інформації про відсутність платника податків за місцезнаходженням, не є належним доказом відсутності ТОВ «Трансальянс» за місцезнаходженням та, у даному випадку, не може слугувати самостійною підставою для анулювання ліцензії на підставі статті 15 Закону України № 481.

Як вже зазначалося судом, позивачем надано докази на підтвердження фактичного місцезнаходження за зазначеною в ЄДРПОУ адресою та надано пояснення стосовно відсутності посадових осіб ТОВ «Трансальянс» за адресою місцезнаходження станом на дату виїзду посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві за податковою адресою позивача у зв`язку з прийняттям наказу про запровадження дистанційної роботи у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Також повідомлено, що посадові особи ТОВ «Трансальянс» жодним чином не відмовляються від допуску посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві у приміщення офісу підприємства для проведення фактичної перевірки та просить заздалегідь повідомити генерального директора про дату та час проведення перевірки за номером телефону або на електронну адресу, зазначені у листі.

Суд констатує, що спірне розпорядження не відповідає критерію обґрунтованості з огляду на таке.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року та набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем у встановленому порядку не доведено факту відсутності позивача за місцезнаходженням шляхом вчинення усіх законодавчо визначених дій, направлених на добросовісне здійснення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, суд дійшов висновку, що у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні підстави для анулювання ліцензії саме на цій підставі та за саме такої доказової бази.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону №481 розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Судом встановлено, що акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 12.12.2023 №7386/ж6/26-15-09-02 направлено на адресу позивача 18.12.2023 та отримано ним 08.01.2024 відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

В свою чергу, спірне розпорядження про анулювання ліцензії прийнято ГУ ДПС у м. Києві 27.12.2023, тобто до моменту вручення позивачу акта, який слугував підставою для анулювання ліцензії.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що спірне розпорядження від 27.12.2023 прийнято відповідачем передчасно, до моменту спливу законодавчо визначеного строку, який обраховується з дня вручення позивачу акта, який слугував підставою для анулювання ліцензії, тобто з 08.01.2024.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 10.01.2024 №223 та від 12.01.2024 №227.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС ум. Києві від 27.12.2023 № 495-рл, яким анульовано видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансальянс» ліцензію на право на здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (реєстраційний номер 990614201900287).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансальянс» (ідентифікаційний код 32380847, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, оф. 113) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.