Постанова

від 18.09.2024 по справі 320/1026/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1026/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Дудін С.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансальянс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансальянс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Трансальянс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження від 27.12.2023 №495-рл «Про анулювання ліцензій» ТОВ «Трансальянс» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, а тому клопотання зазначене скаржником в апеляційній скарзі про розгляд справи за участю представника не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Трансальянс» є юридичною особою, яка перебуває на обліку, як платник податків в ГУ ДПС у м. Києві, місто Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18, приміщення 113.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ «Трансальянс», відповідно до договору оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2022 №29, укладеного з ПрАТ «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення на 1 поверсі №113 за адресою: місто Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18.

Додатковою угодою №1 від 31.08.2023 строк дії договору оренди об`єкта нерухомості від 01.09.2022 №29 продовжено до 31.08.2024.

ТОВ «Трансальянс» було отримано ліцензію серії АЖ №078262, зареєстровану 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, про право на здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (а.с.14).

ГУ ДПС у м. Києві 27.12.2023 винесено розпорядженням №495-рл про анулювання ліцензії ТОВ «Трансальянс», відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95ВР (зі змінами та доповненнями), у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені в ліцензії, анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкту господарювання (далі по тексту - оскаржуване розпорядження).

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням, звернувся до з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, у встановленому законом порядку, не доведено факту відсутності позивача за місцезнаходженням, шляхом вчинення усіх законодавчо визначених дій, направлених на добросовісне здійснення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, а тому у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні підстави для анулювання ліцензії позивача, саме на цій підставі та за саме такої доказової бази.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає - Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі по тексту - Закон № 481).

Відповідно до частин 1-2 статті 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ч. 9 статті 15 Закону №481).

Згідно частини 18 статті 15 Закону №481 імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до ч. 47 статті 15 Закону №481 після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Положеннями частин 51-52 статті 15 Закону №481 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження, зокрема на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Згідно з ч. 64 статті 15 Закону №481 визначено, що податковий орган повинен надати суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що був заявником, засвідчену копію письмового розпорядження про виключення місця зберігання з Єдиного реєстру протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (стаття 3 Закону №481).

Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку про можливість здійснювати господарську діяльність з оптової торгівлі пальним виключно за наявності відповідної ліцензії, яка видається уповноваженим органом та може бути анульована, зокрема на підставі акта про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису

У даному випадку, під час вирішення даного спору, визначальним є зафіксована в акті обставина відсутності суб`єкта господарювання - ТОВ «Трансальянс» за місцезнаходженням, яка і слугувала підставою для винесення оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

За змістом пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно абзацу 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням ТОВ «Трансальянс» є зазначена в ЄДРПОУ адреса: м. Київ, вул. Чигоріна, 18, оф. 113. Означена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи випискою з ЄДРПОУ, договором оренди, поясненнями позивача.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2023 №5441-п призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-46), з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального. У додатку №22 до означеного наказу позивач вказаний як суб`єкт господарювання, який підлягає фактичній перевірці здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального.

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.11.2023 №5441-п видано направлення на перевірку від 11.12.2023 №№ 22919/26-15-09-02 та 22920/26-15-09-02.

12.12.2023 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено акт про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Трансальянс», в якому зафіксовано, що для проведення фактичної перевірки ТОВ «Трансальянс», з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, головними державними інспекторами ОСОБА_5 та Юзвенком В.В. було здійснено виїзд за адресою позивача: м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 113.

Під час виходу встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «Трансальянс» посадові особи або його представники не знаходяться, у зв`язку з чим вручити копію наказу від 02.11.2023 №5441-п та ознайомити з направленнями на перевірку від 11.12.2023 №№ 22919/26-15-09-02 та 22920/26-15-09-02 неможливо.

Також, в акті зафіксовано, що розпочати (провести) фактичну перевірку ТОВ «Трансальянс» за адресою: м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 113, неможливо, у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Під час проведення фактичної перевірки проводилась фотофіксація.

На адресу позивача направлено лист від 18.12.2023 №112223/6/26-15-09-02-07 про неможливість проведення фактичної перевірки, отриманий директором ТОВ «Трансальянс» 08.01.2024 (а.с.119).

09.01.2024 року ТОВ «Трансальянс» подано до ГУ ДПС у м. Києві лист №09-01/02, яким повідомлено контролюючий орган про запровадження дистанційної роботи підприємства, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні. Також, позивачем повідомлено, що посадові особи ТОВ «Трансальянс» жодним чином не відмовляються від допуску посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві у приміщення офісу підприємства для проведення фактичної перевірки та просять заздалегідь повідомити генерального директора про дату та час проведення перевірки за номером телефону або на електронну адресу, зазначені у листі.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу ТОВ «Трансальянс» від 29.06.2023 №24, у зв`язку із запровадженням на всій території України воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, тимчасово, з 01.07.2023, у період дії воєнного стану в Україні», доручено працівникам офісу ТОВ «Трансальянс» у м. Києві виконувати роботу, передбачену трудовим договором, дистанційно генеральному директору ОСОБА_2 , головному бухгалтеру ОСОБА_3 та бухгалтеру ОСОБА_4 .

На підтвердження відсутності позивача за юридичною адресою, податковим органом в якості доказів, надано копії фотоматеріалів із зображенням дверей з позначкою « 113», зовнішньої частини будинку №18 по вул. Чигоріна та фотокопію сторінки журналу, в якому міститься відмітка про відвідування 11.12.2023 посадовими особами відповідача ТОВ «Трансальянс».

При цьому, окрім акта про неможливість проведення фактичної перевірки ТОВ «Трансальянс» та означених фотоматеріалів, будь яких інших належних доказів, які б підтверджували факт відсутності позивача за зазначеною адресою, матеріали справи не містять.

Так, наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 було затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Означені Методичні рекомендації розроблено, відповідно до вимог ПК України, та рекомендовано для застосування посадовими особами органів ДПС (з урахуванням визначених ст. 19-1 Кодексу функцій) при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 1.4.5 розділу 1 Методичних рекомендацій у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.

У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об`єктів оподаткування, у зв`язку з отриманням інформації оператора поштового зв`язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об`єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.

Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.

У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).

Датою акта є дата реєстрації акта в електронному Спеціальному журналі реєстрації актів у територіальному органі ДПС/апараті ДПС структурним підрозділом, який склав такий акт (довідку).

При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС/апарату ДПС, який склав акт, індекс структурного підрозділу органу ДПС, який склав акт (довідку) та індекс справи за номенклатурою.

Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС/апаратом ДПС платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки, у зв`язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки, у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.

Зразок форми запиту наведено у додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.

При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків, у разі отримання відповіді про невстановлення місця знаходження платника податків за його місцезнаходженням - вживаються заходи щодо встановлення місця знаходження платника податків до настання обставин, які унеможливлюють проведення відповідної перевірки (наприклад, у зв`язку з припиненням діяльності платника податків, спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки тощо).

Аналогічні рекомендації та роз`яснень ДПС України, розміщені на офіційному веб-сайті за посиланням: https://rv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-412427.html.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, у судовому засіданні суду першої інстанції 05.03.2024, в якості свідка допитано державного інспектора ОСОБА_5, яким було здійснено виїзд за податковою адресою позивача, який показав, що в середині грудня 2023 року ним з напарником було здійснено виїзд для перевірки за податковою адресою позивача. Свідок повідомив, що за адресою знаходилося 4-поверхове приміщення з одним входом, на першому поверсі якого знаходився офіс позивача, вивіска відсутня. Інспектор ОСОБА_5 показав, що по приїзду вони звернулися до охоронця, який провів їх до офісу ТОВ «Трансальянс», в якому нікого не було.

Також, на запитання суду першої інстанції інспектор ОСОБА_5, зазначив, що по телефону з керівником ТОВ «Трансальянс» вони не зв`язувалися, стверджуючи, що при фактичній перевірці не передбачено здійснення телефонних дзвінків. При цьому, повідомив, що у податковій базі «Податковий блок» наявна інформація про засоби зв`язку, зокрема, номер телефону директора, але працівники контролюючого органу таку інформацію не з`ясовували.

Тобто, з пояснень свідка ОСОБА_5 , вбачається, що єдиними вчиненими діями, направленими на проведення фактичної перевірки позивача, було здійснення виїзду за податковою адресою ТОВ «Трансальянс», та за наслідками такого виїзду складення акта про неможливість проведення перевірки.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що ГУ ДПС у м. Києві не було здійснено жодних дій, направлених на складення та надсилання запиту на встановлення місцезнаходження платника податків, як і не підтверджено будь-якими доказами відсутність місцезнаходження позивача, як це передбачено вище зазначеними нормами податкового законодавства.

Таким чином, у зв`язк уз ненаданням відповідачем належних доказів відсутності суб`єкта господарювання - ТОВ «Трансальянс» за місцезнаходження, зазначення в акті про неможливість проведення перевірки інформації про відсутність платника податків за місцезнаходженням є безпідставними, та не можуть слугувати самостійною підставою для анулювання ліцензії останнього, на підставі статті 15 Закону України № 481.

У свою чергу, позивачем надано докази на підтвердження фактичного місцезнаходження за зазначеною в ЄДРПОУ адресою та надано пояснення стосовно відсутності посадових осіб ТОВ «Трансальянс» за адресою місцезнаходження, станом на дату виїзду посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві за податковою адресою позивача, у зв`язку з прийняттям наказу про запровадження дистанційної роботи через введення воєнного стану в Україні.

Отже, враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у встановленому порядку не доведено факту відсутності позивача за місцезнаходженням шляхом вчинення усіх законодавчо визначених дій, направлених на добросовісне здійснення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні законні підстави для анулювання ліцензії ТОВ «Трансальянс».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Закону №481 розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

У даному випадку, акт про неможливість проведення фактичної перевірки від 12.12.2023 №7386/ж6/26-15-09-02 направлено контролюючим органом на адресу позивача 18.12.2023, та отримано останнім - 08.01.2024, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

В свою чергу, спірне розпорядження про анулювання ліцензії прийнято ГУ ДПС у м. Києві - 27.12.2023, тобто до моменту вручення позивачу акта, який слугував підставою для анулювання ліцензії.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржуване розпорядження від 27.12.2023 прийнято відповідачем передчасно, тобто до моменту спливу законодавчо визначеного строку, який обраховується з дня вручення позивачу акта, який слугував підставою для анулювання ліцензії, тобто з 08.01.2024.

Таким чином, оскаржуване розпорядження ГУ ДПС у м. Києві від 27.12.2023 №495-рл «Про анулювання ліцензій» ТОВ «Трансальянс» на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 18.09.2024 року