Ухвала

від 17.01.2024 по справі 380/23795/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

Справа № 380/23795/23

17 січня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Фартушка Назара Богдановича звернувся до суду з позовною заявою, у якій у новій (остаточній) редакції від 22.11.2023 визначив відповідачем Львівський окружний адміністративний суд та заявив такі позовні вимоги:

визнати протиправними дії Львівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати Львівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, а також матеріальну допомогу на оздоровлення, за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчисливши їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів (а.с.140-146).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

17.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

18.12.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання обґрунтоване тим, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин викладено статтю 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в новій редакції, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Представник відповідача зауважує, що редакція статті 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022. На переконання представника відповідача, дане питання регулюються частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої строк звернення до суду становить один місяць. Відтак позивачем пропущено такий строк.

Представник відповідача звернув увагу на наявність протилежної практики у подібних правовідносинах. У постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діє на теперішній час.

Також відповідач зазначає на відміну 30.06.2023 карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до наказу Львівського окружного адміністративного суду № 91/к/тр від 10.04.2023 із позивачем припинено трудові відносини у зв`язку з досягненням ним шістдесяти п`яти років, відрахувавши його зі штату суду 12.04.2023.

Позивач звернувся до суду 11.10.2023, тобто з пропуском строку, як тримісячного так і місячного звернення до суду.

За таких обставин представник Львівського окружного адміністративного суду просив позов залишити без розгляду.

З приводу строку звернення до суду представник позивача виклав свої міркування у позовній заяві, які зводяться до такого.

Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб (суддів) до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм суддівської винагороди. Порядок оплати праці судді регулюється виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII). Закон №1402-VIII не містить обмеження строків звернення до суду з позовами про стягнення невиплачених сум суддівської винагороди. Окреме правове регулювання суддівської винагороди пов`язується з тим, що її встановлення та порядок виплати є конституційною гарантією незалежності суддів.

Також представник позивача зазначив, що у випадку, якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення до суду і обмеження такого приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України (згідно яких, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті), то просив поновити строк звернення до суду, враховуючи пункт 1 Глави XIX КЗпП України про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; відміну карантину постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023; закінчення 3-місячного строку звернення до суду (який обчислюється з 01.07.2023) припало на 01.10.2023 на період проходження позивачем лікування, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За викладених обставин представник позивача просив поновити строк звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суд вирішив розглянути подане клопотання у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заявах та клопотаннях сторін, суд дійшов таких висновків.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про нарахування та виплату належної їм заробітної плати (суддівської винагороди) у разі порушення законодавства щодо її обчислення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У цій справі до суду звернувся суддя Львівського окружного адміністративного суду (з яким відповідно до наказу Львівського окружного адміністративного суду № 91/к/тр від 10.04.2023 припинено трудові відносини у зв`язку з досягненням ним шістдесяти п`яти років, виключено зі штату суду 12.04.2023) щодо нарахування та виплату йому суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 12.04.2023.

У спірному випадку мова йде про проходження позивачем публічної служби у розумінні положень КАС України.

Відтак з`ясуванню підлягає питання, якою нормою необхідно керуватися при визначенні строку звернення до суду у цій справі (предметом спору у якій є позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн, замість обчислення їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн), статтею 233 КЗпП України, чи статтею 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15.10.2013 зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми статті 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Таким чином, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату сум заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення) та їх складових не застосовувалися.

Законом України №2352-IX від 01.07.2022 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин внесено зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини перша і друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Питання строку звернення до суду у подібних категоріях справ (нарахування та виплат заробітної плати (грошового забезпечення, суддівської винагороди)) при проходженні публічної служби неодноразово було предметом розгляду у справах, що переглядалися Верховним Судом, правові висновки у яких зводяться до того, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, перевагу в застосуванні мають положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці працівників, які проходять публічну службу, перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Також Верховний Суд вказував, що дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Отже, у цій справі позовні вимоги, які стосуються нарахування і виплати позивачу суддівської винагороди, за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 не обмежені будь-яким строком звернення до суду, позивач подав у цій частині позов з дотриманням строку звернення до суду.

Стосовно позовних вимог про нарахування і виплати позивачу суддівської винагороди, за період з 19.07.2022 по 12.04.2023, то суд враховує таке.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено пунктом 1 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з 01.07.2023 строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (суддівської винагороди) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або при звільненні у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Спірні правовідносини за період з 19.07.2022 по 12.04.2023 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а отже в даному випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, слід обраховувати з 01.07.2023, а тому вказаний строк закінчився 02.10.2023 (01.10.2023 припало на вихідний день).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позовна заява була сформована представником позивача в системі «Електронний суд» 11.10.2023, тобто позивач пропустив на кілька днів строк звернення до суду.

Відповідно до приписів частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, поважною причиною представник позивача вказав перебування ОСОБА_1 на лікуванні.

З долученої до позовної заяви копії виписки з медичної карти амбулаторного хворого №859 ОСОБА_1 вбачається, що він перебував на лікуванні з 25.09.2023, з 13.10.2023 направлений в стаціонар (а.с.93).

Враховуючи обставини захворювання позивача та проходження лікування у період, який припав на закінчення строку звернення до суду, суд вважає, що наявні поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу за період з 19.07.2022 по 12.04.2023.

За таких умов суд дійшов висновку, що в ухвалі про відкриття провадження у цій справі від 28.11.2023, вказано передчасний висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог, проте наявні підстави для задоволення заяви представника позивача про його поновлення, визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними. В свою чергу у задоволенні заяви представника Львівського окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 160, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, викладену у позовній заяві, задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити йому строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Львівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 19.07.2022 по 12.04.2023, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн та зобов`язання Львівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а також матеріальну допомогу за період з 19.07.2022 по 12.04.2023, обчисливши їх виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн.

У задоволенні клопотання представника Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений і підписаний 17 січня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.