Рішення

від 18.01.2024 по справі 380/23795/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 380/23795/23

18 січня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Фартушка Назара Богдановича звернувся до суду з позовною заявою, у якій у новій (остаточній) редакції від 22.11.2023 визначив відповідачем Львівський окружний адміністративний суд та заявив такі позовні вимоги:

визнати протиправними дії Львівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати Львівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, а також матеріальну допомогу на оздоровлення, за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчисливши їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів (а.с.140-146).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №882/2008 від 01.10.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду строком на 5 (п`ять) років, наказом в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2008 №167-К позивача зараховано до штату суду. Постановою голови Верховної Ради України «Про обрання суддів» №451-11 від 05.09.2013 ОСОБА_1 обрано на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду безстроково.

12.04.2023 повноваження судді Сакалоша В.М. закінчилися у зв`язку із досягненням останнім 65-річного віку.

Представник позивача вважає, що за період з 01.01.2021 по 12.04.2023 відповідачем протиправно нараховувалася та виплачувалася позивачу суддівська винагорода (а також матеріальної допомоги для оздоровлення) виходячи із 2102 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), а не з встановленого станом на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 року у розмірі 2481,00 грн, та станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.

Посилається на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), відповідно до частини першої статті 135 якого суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а частина третя статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-ІІІ, встановлює базовий розмір посадового окладу судді, який становить для судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня 2021, 2022 та 2023 року у сумі 2270,00 грн, 2481,00 грн та 2684,00 грн відповідно.

Водночас законами України про Державні бюджети України на відповідні роки були змінені складові для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, при цьому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми спеціального законодавства, тобто Закону №1402-VIII. Цим Законом закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, вважає, що відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, неправильно визначив як суддівську винагороду за спірний період, так матеріальну допомогу на оздоровлення, яка виплачується у розмірі посадового окладу. У зв`язку з такими обставинами позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

17.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.189). Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого сулу, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина третя статті 135 Закону №1402-VIII). Ця норма Закону є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ і Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ. В них законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону № 1402-VIII. Законом № 1082-ІХ з 01.01.2021, Законом № 1928-ІХ з 01.01.2022 і Законом № 2710-ІХ з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено 2102 грн.

Оскільки закони України про Державний бюджет України на відповідні роки містили спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн, то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми цих законів, якими установлено, що у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 гри, а у 2023 році - 2684,00 грн.

Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. При цьому Львівський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2021, 2022 та 2023 роки. Кошторисні призначення на 2021, 2022 та 2023 роки для виплати суддівської винагороди затверджені виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду із застосуванням положень законів України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки.

Виплата суддівської винагороди ОСОБА_1 Львівським окружним адміністративним судом протягом 2021, 2022 та 2023 років відповідала виділеним коштам (бюджетним асигнуванням) на потреби Львівському окружному адміністративному суду ДСА України як головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення Львівського окружного адміністративного сулу.

Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення, то відповідач вказує, що за 2021 та 2022 роки така була виплачена позивачу, а на допомогу за 2023 рік позивач права не набув, що встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 500/2550/23, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо виплати допомоги на оздоровлення за робочий період 2023 року в розмірі посадового окладу.

Відповідач просив у позові відмовити повністю.

18.12.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 17.01.2024 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, викладену у позовній заяві, задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено йому строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Львівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 19.07.2022 по 12.04.2023, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн та зобов`язання Львівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а також матеріальну допомогу за період з 19.07.2022 по 12.04.2023, обчисливши їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн. У задоволенні клопотання представника Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини.

Указом Президента України Про призначення суддів №882/2008 від 01.10.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду строком на 5 (п`ять) років.

Наказом в.о. голови Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2008 №167-К позивача зараховано до штату Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою голови Верховної Ради України «Про обрання суддів» №451-11 від 05.09.2013 ОСОБА_1 обрано на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду безстроково.

Такі обставини встановлені у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 (що набрало законної сили 04.07.2023) у справі №380/628/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, які в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню (а.с.198-203).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 06.04.2023 відмовлено у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Львівського окружного адміністративного суду у відставку (https://www.hcj.gov.ua/news/rezultaty-rozglyadu-pytan-poryadku-dennogo-zasidannya-vyshchoyi-rady-pravosuddya-no-27-vid-6).

Відповідно до наказу Львівського окружного адміністративного суду № 91/к/тр від 10.04.2023 із позивачем припинено трудові відносини у зв`язку з досягненням ним шістдесяти п`яти років, відрахувавши його зі штату суду 12.04.2023. Такі обставини не заперечуються сторонами.

Із розрахункових листів про виплату суддівської винагороди за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік вбачається про нараховані та виплачені суми суддівської винагороди ОСОБА_1 , виходячи з розміру посадового окладу 75672,00 грн. Такий розмір застосований при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпустку за період 2021 та 2022 років (а.с.190-191).

Сторонами не заперечувалося, що при обчисленні розміру посадового окладу позивача відповідачем застосовано базову величину 2102,00 грн.

Позивач вважає, що Львівським окружним адміністративним судом вчинені протиправні дії, що полягають у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди із розрахунку прожиткового мінімуму 2102,00 грн, замість обчислення її виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2589 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2272 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2684 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 2093 гривні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовий оклад позивачу у спірний період обчислено в розмірі 75 672 грн, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн (30 х 2102 грн = 63 060 грн) та з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,2 (63 060 х 1,2 = 75 672 грн).

Ключовим питанням у цій справі є правомірність нарахування і виплати позивачу у спірний період суддівської винагороди, виходячи з наведених вище приписів законів України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що у такій категорії справ неодноразово свою позицію висловлював Верховний Суд та сформував відповідний правовий висновок у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21; а також від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22 і від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22.

При розгляді цієї справи суд враховує такі висновки касаційного суду та зазначає про таке.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі Закон №1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 указаного Закону, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 цього Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить: 2102,00 грн. Такі ж норми були вказані і в статтях 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» разом із встановленням на 1 січня 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481 гривня та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» разом із встановленням на 1 січня 2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684 гривні.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (з січня 2021 року по квітень 2023 року), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 та 2023 роки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас закони України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки фактично змінювали складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд зауважує, що закони України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини. Цим Законом закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Ураховуючи вищевикладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на 1 січня 2023 року (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) з січня 2021 року, на підставі законів України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки була неправомірною.

Судом встановлено зменшення розміру суддівської винагороди позивачу відповідачем на підставі прожиткового мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Відтак, дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн є протиправними. Відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду, за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, обчисливши її розмір, виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн та у 2023 році - 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Стосовно нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення, то відповідно до статті 136 Закону №1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Таким чином, розмір матеріальної допомоги залежить від розміру посадового окладу, який невірно обчислювався відповідачем.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення лише за робочий період 2021 року та 2022 року. Відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 (яке набрало законної сили 24.10.2023) у справі №500/2550/23 відмовлено у позові ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду про зобов`язання виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2023 рік (а.с.204-206).

Відтак, позивач має право лише на перерахунок допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, розмір якої відповідач має обчислити, виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн. У цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З приводу посилання відповідача на обчислення винагороди судді, виходячи з бюджетних асигнувань, то суд зазначає, що обмежене фінансування (в межах бюджетних асигнувань) жодним чином не впливає на наявність у позивача права на нарахування посадового окладу з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у відповідних роках.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Львівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01.01.2021 по 12.04.2023, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Львівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 12.04.2023, а також матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчисливши їх розмір, виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн та у 2023 році 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Львівський окружний адміністративний суд (вулиця Чоловського, 2, місто Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35775334)

Повний текст рішення складено та підписано 18 січня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.