Постанова

від 09.01.2024 по справі 380/3981/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3981/23 пров. № А/857/13646/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судових засідань Гриньків І.С.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року про стягнення витрат на правову допомогу (головуючий суддя: Крутько О.В., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту судового рішення 10.07.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 , 01.03.2023 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе, затверджені наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 № 197.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Задоволено клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити постанову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви про стягнення витрат.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивачка зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 04.07.2023 взагалі не надав оцінку обставинам справи відносно норми ч. 10 ст. 139 КАС України, тобто не надав оцінку тому, чи внаслідок необґрунтованих дій позивачки її позов ухвалою від 13.06.2023 було залишено без розгляду, що давало б підставу для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу чи третій особі у цій справі.

Представник позивачки Мельник Л.Я. та представник відповідача Тимощук О.О. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_2 Фостяк О.Я., просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом Алексеєнко А.А., виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, розмір вказаних витрат має бути зменшений до 5000 гривень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (ч. 6 ст. 143 КАС України).

Зміст наведених процесуальних норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог.

Так, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/3981/23 скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте, в розумінні ст. 252 КАС України, є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення, як невід`ємна складова основного судового рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Тобто, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки за наслідками апеляційного перегляду ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/3981/23 скасовано, а тому ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 252, 310, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 380/3981/23 скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 17.01.2024.