Рішення

від 12.09.2024 по справі 380/3981/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 рокусправа № 380/3981/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Хмелика І.А.,

представника позивача Мельник Л.Я.,

представника відповідача Тимощук О.О.,

представника третьої особи Фостяка О.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе, затверджені наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 №197.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 №197, були видані 01.07.2013 за зверненням ОСОБА_2 від 04.03.2013 №3-К-5302/АП, поза межами 7-ми денного строку, встановленого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Позивачка наполягає, що оскаржувані містобудівні умов та обмеження порушують вимоги чинного на той час Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (далі Порядок), оскільки при їх видачі не розглядалися: ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням). В оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях взагалі відсутня графічна частина, а розділ "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" всупереч п. 3.4 Порядку не міститься інформації про вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. У п. 4 розділу "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" відсутнє визначення (встановлення) конкретних відстаней, як це вимагається п. 3.4. Порядку, від проектованого об`єкта до меж червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, а міститься лише посилання на Державні будівельні норми.

Позивачка вважає, що наміри щодо забудови земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:07:004:0045, площею 0,0670 га, відповідно до яких були видані оскаржувані містобудівні умови та обмеження, не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 №3840 було затверджено містобудівну документацію «План зонування території м. Львова: Франківський та Сихівський райони». Відповідно до неї земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:07:004:0045, площею 0,0670 га, на якій здійснюється будівництво відповідно до оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, розташована в зоні Р-3 рекреаційні зони озеленених територій загального користування, та будівництво торгового комплексу тут не передбачено. Генеральний план міста Львова, у складі якого розроблено План зонування Сихівського району та якому він відповідає, як випливає також з преамбули ухвали Львівської міської ради від 18.09.2014 №3840, був затверджений ухвалою міської ради від 30.09.2010 № 3924 Про затвердження містобудівної документації Корегування генерального плану м. Львова ІІ-стадія. Генеральний план, тобто набагато раніше видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень.

Позивачка стверджує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження посягають на її права та законні інтереси, оскільки вона є мешканкою території, де здійснюється будівництво, а також на суспільні інтереси територіальної громади міста Львова, зокрема тієї її частини, що проживає у Сихівському районі та користується наявними у ньому об`єктами благоустрою.

Ухвалою від 06.03.2023 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою від 21.03.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , підготовче засідання призначено на 25.04.2023.

Третя особа ОСОБА_2 подав пояснення у справі, у яких вказує, що до звернення від 04.03.2013 № 3-К-5302/АП долучив усі передбачені чинним законодавством документи, передбачені для видання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 року № 197, а відсутність покликання на них у відповідному наказі не свідчить про їх відсутність загалом. Крім того, не подання певного документа не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов, а може бути лише підставою для повідомлення заявника про необхідність долучення таких документів.

Третя особа наполягає, що форма та зміст містобудівних умов, що затверджені наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 року № 197, повністю відповідає формі та змісту, що затверджена Порядком. Графічна частина містобудівних умов являє собою містобудівний розрахунок, який розроблений на замовлення ОСОБА_2 та був поданий з його заявою.

Третя особа звертає увагу, що позивач не вказав в чому полягають невідповідності містобудівних умов та обмежень Генеральному плану міста Львова, який затверджений ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 року № 3924. Позивачем вказується на невідповідності містобудівних умов та обмежень Плану зонування Сихівського району, що був затверджений ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 року № 3840 у складі Генерального плану м. Львова. Проте, затвердження ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 року № 3840 плану зонування фактично змінило вимоги Генерального плану міста Львова, що затверджений ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2014, визначивши територію, на якій розміщується земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:07:004:0045, яка належить на праві оренди ОСОБА_2 до зони Р-3 (рекреаційні зони озеленених територій). Генеральний план м. Львова, затверджений ухвалою ЛМР від 30.09.2010 року № 3924, такого не передбачав.

Третя особа наполягає, що орган місцевого самоврядування при прийнятті рішень, якими фактично вносилось зміни у містобудівну документацію, зокрема створювався Сквер Гідності та визначалась рекреаційна зона, повинен був врахувати перебування в оренді у ОСОБА_2 земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови, а також наявні дозвільні документи на будівництво об`єкту. Якщо Львівська міська рада вважала за необхідне вилучити у ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку із примусовим викупом належного на такій земельній ділянці об`єкту для громадських потреб, то вона повинна була діяти відповідно до встановленого порядку Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Третя особа звертає увагу, що відповідно до договору оренди землі від 12.04.2010 земельна ділянка, яка знаходиться у АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 в строкове платне користування для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину (кадастровий №4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га, у тому числі під забудову 0,0093 га, під твердим покриттям 0,0311 га, під рослинним покривом 0,0266га). Цільове призначення цієї земельної ділянки землі житлової та громадської забудови. Окрім того, за позивачем також було зареєстроване 31.08.2022 речове право на незавершене будівництво торгового комплексу літ. Б-2 (22% готовності), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №308663107.

Третя особа вказує, що ухвалою Львівської міської ради від 29.02.2022 року № 2382 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 року № 3722 «Про затвердження переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова», належна ОСОБА_2 на праві оренди земельна ділянка площею 0,0670 га, кадастровий номер 461:0136800:07:004:0045, також незаконно включена до переліку та меж скверів Сихівського району м. Львова та долучена до Скверу Гідності. Третя особа вважає, що таке рішення не може бути підставою для скасування містобудівних умов та обмежень, оскільки його не існувало на момент їх видання.

Третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.04.2023 у підготовчому засіданні відкладено розгляд справи на 16.05.2023.

16.05.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.06.2023.

Відповідач надав письмові пояснення у справі, повідомив, що враховуючи лист Сихівської районної адміністрації від 18.08.2022 № 4-34-21717, звернення Середньої загальноосвітньої школи №98 від 17.08.2022 № 2-10507-34-34, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельним кодексом України, статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з врахуванням розміщення земельної ділянки у зоні Р-3 - рекреаційні зони озеленених територій загального користування, відповідно до Плану зонування території Сихівського району, затвердженого ухвалою міської ради від 18.09.2014 №3840 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Львова: Франківський та Сихівські райони», Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення «Про заходи безпеки навколо території ЗСШ №98» від 30.08.2022 №758. Пунктом 1 передбачено скасувати наказ директора департаменту містобудування від 01.07.2013 №197 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе». При скасуванні наказу директора департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 №197 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на пр. Червоної Калини, 109 зі знесенням будівлі кафе» виконавчий комітет діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також у відповідності до ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».

Відповідач вказує, що згідно з реєстром будівельної діяльності будь-які документи, які б давали право ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи на об`єкті будівництва класу наслідків СС1, загальною площею будівель - 939,9 м.кв., поверховість - 2 поверхи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт) відсутні.

Відповідач наполягає, що видані оскаржувані містобудівні умови та обмеження повністю не відповідають Плану зонування території, затвердженому ухвалою міської ради від 18.09.2014 № 3840 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Львова: Франківський та Сихівський райони».

Відповідач проти позову не заперечує.

Ухвалою 13.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Задоволено клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 380/3981/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/3981/13 скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою від 01.02.2024 прийнято до розгляду справу № 380/3981/23, призначено у справі підготовче засідання на 27 лютого 2024 року.

27.02.2024 відкладено розгляд справи до 21.03.2024.

21.03.2024 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.04.2024.

18.04.2024 в підготовчому засіданні протокольною ухвалою уточнено найменування відповідача у зв`язку з проведеними змінами на Департамент природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.05.2024.

16.05.2024 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.06.2024.

11.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 11.07.2024.

11.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи, оголошено перерву судовому засіданні до 03.09.2024.

03.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.09.2024.

Представник позивачки позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, представник відповідача проти позову не заперечила.

Представник третьої особи проти позову заперечив з мотивів, зазначених у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та представника третьої особи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

06.11.2008 на підставі договору купівлі-продажу будівлі кафе фізична особа - підприємець ОСОБА_2 придбав будівлю кафе під літ А-1 площею 82,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

12.04.2010 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га) строком на 10 років до 28.01.2020.

Відповідно до договору оренди землі від 12.04.2010, що земельна ділянка, яка знаходиться у АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 в строкове платне користування для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину (кадастровий №4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га, у тому числі під забудову 0,0093 га, під твердим покриттям 0,0311 га, під рослинним покривом 0,0266га). Цільове призначення цієї земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2021 позов ФОП ОСОБА_2 у справі №914/894/20 задоволено та визнано поновленим договір оренди землі від 12.04.2010 на той самий строк і на тих самих умовах, визнано укладеною додаткову угоду № 1 від 29.10.2019 до договору оренди землі від 12.04.2010 у редакції, зазначеній у рішенні. Рішення суду набрало законної сили.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308571616 від 31.08.2022 строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010 закінчується 28.01.2030.

04.03.2013 ОСОБА_2 звернувся до Департаменту містобудування Львівської міської ради з зверненням № 3-К-5302/АП про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Розглянувши звернення громадянина ОСОБА_2 , з долученими до нього документами, зокрема містобудівний розрахунок будівництва торгового комплексу на місці існуючого кафе на АДРЕСА_1 , беручи до уваги договір оренди землі від 12.04.2010 № С-1700 (терміном на 10 років для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину), витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2008 № 20941307, звіт щодо інженерно-геологічних вишукуваннях будівництва кафе-бару та продтоварного магазину на АДРЕСА_1 , розроблений ПАТ ПВНДКТІ «Західенергопроект», витяг з Поземельної книги про земельну ділянку від 28.10.2011 № ВТ-003770003672011, Департамент містобудування Львівської міської ради розробив та видав Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництва громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе. Вказані Містобудівні умови та обмеження затверджені наказом директора Департаменту містобудування Львівської міської ради № 197 від 01.07.2023.

03.02.2014 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 отримав позитивний висновок ДП Укрдержбудекспертиза на підставі експертного звіту № 14-0020-14 щодо будівництва торгового комплексу на Червоної Калини, 109 із знесенням будівлі кафе.

28.04.2014 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 отримав дозвіл Сихівської райадміністрацїї Львівської міської ради №29 на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт із влаштування будівельного майданчика.

15.05.2014 призупинено дію дозволу №29 від 28.04.2014 на підставі розпорядження Сихівської райадміністрацїї Львівської міської ради №197 (визнано протиправним та скасовано постановою Сихівського районного суду міста Львова від 20.03.2015 у справі № 464/5545/14-а, яка набрала законної сили).

03.06.2014 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області №ЛВО83141540603 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе у м. Львові».

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 501 від 10.07.2014 р. "Про скасування наказу директора департаменту містобудування від 01.07.2013 р. № 197" скасовано наказ директора департаменту містобудування м.Львова від 01.07.2013 р. №197 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесення будівлі кафе".

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2017 у справі № 461/488/16а визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №501 від 10.07.2014 року «Про скасування наказу директора Департаменту містобудування №197 від 01.07.2013 року». Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №800 від 24.10.2014 року «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №501 від 10.07.2014 року».

31.08.2022 за ОСОБА_2 зареєстровано речове право на незавершене будівництво торгового комплексу літ. Б-2 (22% готовності), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2628501646060, що підтверджується інформаційною довідкою № 326138860 від 17.03.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки вважає, що будівництво торгового комплексу, яке здійснюється на підставі цих містобудівних умов порушує її права як мешканки Сихівського району міста Львова.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI у редакції спірних правовідносин).

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ст. 8 Закону №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №3038-VI передбачає, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч. 2 ст. 29 Закону №3038-VI).

В силу приписів ч. 3 ст. 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 4 ст. 29 Закону №3038-VI).

При цьому, в контексті ч.5 ст. 29 Закону №3038-VI розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно ч.8 ст. 29 Закону № 3038-VІ містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст у спірний період визначав Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (чинний на час виникнення спірних відносин, далі Порядок).

Згідно п.1.3 Порядку містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта. При зміні намірів забудови замовником, якщо вони відповідають

містобудівній документації, він отримує нові містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до п. 1.4 Порядку чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв`язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

За пунктом 2.1 Порядку містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пункт 2.2. Порядку передбачає, які документи додаються заявником для отримання містобудівних умов та обмежень. Так, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 197 від 01.07.2013 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе» під час розробки та затвердження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе (далі також містобудівні умови та обмеження) Департамент містобудування Львівської міської ради розглянув звернення громадянина ОСОБА_2 № 3-К-5302/АП від 04.03.2013., врахував містобудівний розрахунок будівництва торгового комплексу на місці існуючого кафе на АДРЕСА_1 , договір оренди землі від 12.04.2010 № С-1700 (терміном на 10 років для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину), витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2008 № 20941307, звіт щодо інженерно-геологічних вишукуваннях будівництва кафе-бару та продтоварного магазину на АДРЕСА_1 , розроблений ПАТ ПВНДКТІ «Західенергопроект», витяг з Поземельної книги про земельну ділянку від 28.10.2011 № ВТ-003770003672011.

Позивачка покликається на те, що гр. ОСОБА_2 не долучив до свого звернення ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксацію земельної ділянки (з оточенням) (п.2.2 Порядку).

Суд звертає увагу, що документи, на відсутність яких покликається ОСОБА_1 , стосуються переважно місцезнаходження земельної ділянки.

Відповідач вправі був визначати та оцінювати повноту та достатність поданих заявником документів та у разі необхідності витребувати їх додатково у замовника гр. ОСОБА_2 .

Разом з тим, з наказу № 197 від 01.07.2013 та містобудівних умов та обмежень не слідує, що лише ці документи були на розгляді у відповідача.

Окрім того, неподання певних документів згідно вимог законодавства не є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, оскільки рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається лише у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ст. 29 Закону №3038-VI).

Щодо відсутності у містобудівних умовах та обмеженнях графічної частини, то на розгляд Департаменту було подано містобудівний розрахунок будівництва торгового комплексу на місці існуючого кафе на АДРЕСА_1 , який містив у собі графічну частину, про що стверджує представник третьої особи.

Також не приймаються до уваги покликання позивачки на відсутність у п.4 розділу містобудівних умов та обмежень визначення (встановлення) конкретних відстаней від проектованого об`єкта до меж червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.

Так, у п.4 розділу містобудівних умов та обмежень вказано, що торговий комплекс запроектувати в межах відведеної земельної ділянки (договір оренди землі від 12.04.2010 № С-1700 (терміном на 10 років для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину) з дотриманням вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами), ДБН В. 1.2-12-2008 Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки" з забезпеченням протипожежних розривів, нормативної тривалості інсоляції та нормативних вимог.

Натомість мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються до існуючих будинків та споруд вказані у п.6 Містобудівних умов та обмежень (не менше - 10 м до найближчої житлової забудови відповідно до ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами) відповідно до ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (зі змінами), ДБН В.1.2-12-2008 Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки", нормативних документів та вимог рішення виконавчого комітету від 26.10.2007 № 893 Про заходи запобігання виникненню аварійних ситуацій при будівництві нових та реконструкції існуючих об`єктів".).

Щодо доводів позивачки про недотримання Департаментом містобудування Львівської міської ради 7-ми денного строку на розгляд звернення ОСОБА_2 , то несвоєчасне вирішення питання третьої особи - ОСОБА_2 жодних чином не стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

Отже, суд відхиляє покликання позивачки на порушення процедури розгляду та вирішення звернення ОСОБА_2 щодо видачі містобудівної документації. Суд зауважує, що містобудівні умови та обмеження містять усі необхідні відомості, їх форма та зміст повністю відповідають формі та змісту, що затверджена Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109.

Щодо аргументів позивачки про невідповідність намірів забудови земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:07:004:0045, площею 0,0670 га, відповідно до яких були видані оскаржувані містобудівні умови та обмеження, вимогам містобудівної документації на місцевому рівні суд враховує наступне.

Містобудівні умови та обмежень, затверджені наказом № 197 від 01.07.2013, були розроблені та видані відповідно до Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 року № 3924.

Ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 №3840 затверджено містобудівну документацію «План зонування території м. Львова: Франківський та Сихівський райони». Відповідно до Плану зонування земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:07:004:0045, площею 0,0670 га, на якій здійснюється будівництво відповідно до оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, розташована в зоні Р-3 рекреаційні зони озеленених територій загального користування.

Затвердження ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 року № 3840 плану зонування фактично змінило вимоги Генерального плану міста Львова, що затверджений ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010, визначивши територію, на якій розміщується земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:07:004:0045, яка належить на праві оренди ОСОБА_2 до зони Р-3 (рекреаційні зони озеленених територій). Генеральний план м. Львова, затверджений ухвалою ЛМР від 30.09.2010 року № 3924, такого не передбачав.

Як зазначено вище, згідно ч.8 ст. 29 Закону № 3038-VІ містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Відповідно до п.1.4 Порядку чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв`язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Також відповідно до частини 2 статті 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

12.04.2010 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий № 4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га) строком на 10 років до 28.01.2020. Відповідно до договору оренди землі від 12.04.2010, що земельна ділянка, яка знаходиться у АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 в строкове платне користування для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину (кадастровий №4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га, у тому числі під забудову 0,0093 га, під твердим покриттям 0,0311 га, під рослинним покривом 0,0266га). Цільове призначення цієї земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308571616 від 31.08.2022 строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010 закінчується 28.01.2030.

31.08.2022 за ОСОБА_2 зареєстровано речове право на незавершене будівництво торгового комплексу літ. Б-2 (22% готовності), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2628501646060.

Отже, оскаржувані містобудівні умови та обмеження розроблені та затверджені відповідно до вимог містобудівної документації на місцевому рівні на дату їх затвердження (01.07.2013), є чинними до завершення будівництва об`єкта нерухомості третьої особи. ОСОБА_2 використовує належну йому на праві оренди земельну ділянку відповідно до цільового призначення вказаного у чинному договорі оренди.

Щодо покликання ОСОБА_1 на порушення порядку ведення будівництва ОСОБА_2 торгового комплексу літ. Б-2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то суд в межах цієї справи не надає оцінку таким доводам, оскільки відповідні обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

Окрім того, позивачка не обґрунтувала порушення свого права виданими та затвердженими наказом № 197 від 01.07.2013 Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе. Суд звернув увагу, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , з 2022 року переважно проживає за кордоном, про що зазначено у довідках Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України (а.с. 90 Т.І, а.с. 241 Т.ІІ).

Згідно із статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення, за загальним правилом, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Разом з тим Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття охоронюваний законом інтерес, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Також вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів позивача на момент його звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]).

Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, враховуючи положення зазначених норм законодавства, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкту владних повноважень саме її прав, свобод або законних інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

З огляду на наведені обставини справи, суд висновує, що позивач не обґрунтував, а суд не встановив правових підстав для скасування оскаржуваних містобудівних умов та обмежень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати позивачки відповідно до вимог ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20.09.2024.

СуддяКрутько Олена Василівна