Постанова

від 17.01.2024 по справі 177/952/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/311/24 Справа № 177/952/23 Суддя у 1-й інстанції - Лященко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий РігДніпропетровської області цивільну справу № 177/952/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» про стягнення орендної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року,

встановив:

У травні 2023року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» (далі по тексту ТОВ «Набережний») про стягнення орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалась з земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,9078 га, розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

09 січня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповіла вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, але 01 червня 2013 року отримала відмову через те, що пропустила шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та у зв`язку з розбіжністю написання прізвища позивача та спадкоємця в заповіті від імені ОСОБА_2 складеного на ім`я ОСОБА_1 з апострофом.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2013 року встановлено факт належності ОСОБА_1 заповіту складеного ОСОБА_2 від 09 жовтня 2001 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк три місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після ОСОБА_2 . Дане рішення скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області 22 квітня 2015 року.

13 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 визначено додатково строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері тривалістю три місяці.

30 серпня 2022 року ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частки земельної ділянки площею 4,9078 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1221884000:01:064:0023.

Посилається, що з моменту звернення до нотаріуса 01 червня 2013 року із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, судових справ, що розглядалися з приводу продовження строків прийняття спадщини до отримання свідоцтва про право на спадщину 30 серпня 2022 року пройшло дев`ять років. Весь цей час земельна ділянка, що за життя належала ОСОБА_2 , перебувала в оренді у різних орендаторів.

З 2012 року по теперішній час земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача. Копії Договору оренди земельної ділянки у позивача не має, так як Договір укладено між ТОВ«Набережний»та сестрами позивача, які весь час чинили їй перешкоди у вступі у спадщину. Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку 30 серпня 2022 року, ОСОБА_1 усно звернулась до керівника ТОВ «Набережний» ОСОБА_3 з проханням виплатити їй орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою за 2015 рік - в розмірі 5 578 гривень, за 2016 рік - 10 041 гривень, та за 2017 рік - 12 050 гривень, на загальну суму 27 669 гривень. Представник ТОВ«Набережний» зазначив, що орендну плату за ці роки він сплачував сестрам позивача, а тому боргу по сплаті орендної плати перед нею не має. Вважає, що ТОВ «Набережний», в особі керівника ОСОБА_3 , відмовляючись в добровільному порядку сплатити ОСОБА_1 орендну плату за 2015, 2016 та 2017 роки порушує її право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, що визначено умовами Договору.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Набережний» на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2015, 2016 та 2017 роки на загальну суму 27 669 гривень, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Криворізького районного суду міста Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_1 залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача на її користь орендної плати за період з 2015 по 2017 рік, оскільки вона є спадкоємцем на земельну ділянку і має право на отримання орендної плати за її користування за вказані нею роки, відповідачу було надано нею всі підтверджуючі документи та копії рішень суду. Однак відповідач стверджує, що орендну плату за ці роки він сплачував її сестрам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які надавали йому правовстановлюючі документи на земельну ділянку у період з 2015 по 2017 роки. Наголошує, що відповідач використовував земельну ділянку на незаконних підставах та не сплачував орендну плату їй як власнику, чим порушив її права як спадкоємця власника земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Набережний» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року залишити без змін.

Посилаючись на положення Закону України «Про оренду землі», зазначає, що орендодавець повинен нараховувати і сплачувати орендну плату тим спадкоємцям, які отримали у нотаріуса свідоцтво право на спадщину і здійснили державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і надали його копію орендарю. ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 1221884000:01:064:0023 в 2021 році, а зареєструвала право власності 23 серпня 2022 року. Орендна плата у період з 2015 року по 2017 рік ТОВ «Набережний» нараховувалася та сплачувалася орендодавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до зареєстрованого права власності земельної ділянки та умов Договору оренди земельної ділянки від 23 травня 2014 року. Після скасування права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постановою Дніпровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року, Договір оренди земельної ділянки від 23 травня 2014 року втратив чинність. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжили вирішувати спір щодо порядку спадкування на спірну земельну ділянку у судовому порядку. Орендна плата сплачувалася ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підставі діючого на той момент Договору оренди земельної ділянки від 23 травня 2014 року до моменту коли він втратив свою чинність. Після набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Набережний» від 20 жовтня 2022 року орендна плата була сплачена за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки (тобто за період, який не перевищує більше ніж три роки) у розмірі 64263,70 гривень. Зазначає, що орендна плата нараховувалася та сплачувалася відповідно до укладеного Договору оренди земельної ділянки, як того вимагає законодавство. Станом на день звернення до суду заборгованість зі сплати орендної плати відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і яка не входить до переліку справ зазначених у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, які не можуть бути розглянуті в прядку спрощеного позовного провадження, враховуючи характер спірних правовідносин, справа розглядається без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.13і81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №064394, виданого на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 20 березня 2003 року, власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,9078га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, є ОСОБА_2 . (а.с 6)

10 січня 2006 року між ТОВ «Набережний» та ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер якої 1221884000:01:064:0023 загальною площею 4,9078 га, строком на 10 років, посвідчений Виконавчим комітетом Лозуватської ради №4177 від 31.06.2006 року. (а.с. 57)

Відповідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №2192. (а.с. 7)

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2013 року встановлено факт належності ОСОБА_1 складеного ОСОБА_2 від 09 жовтня 2001 року, посвідченого завідувачем Криворізької районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 3590.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року (а.с. 9-11) залишено без змін, визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяця для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додатковий строк тривалістю три місяця, обчислювати з дня набрання даним рішенням законної сили. (а.с.23-25)

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 серпня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлак P.O. спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_8 , спадщина складається з 5/6 часток земельної ділянки площею 4,9078 га, що розташованана території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023. (а.с. 12)

Відповідачем до суду першої інстанції було надано рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2012 року, яким за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , визнано право власності на 1/2 частку кожній земельної ділянки, площею 4,9078 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вартістю 63 621,31 грн., станом на 11 січня 2012 року, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.55)

Дане рішення рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2012 року скасовано. (а.с.27)

На підставі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2012 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_9 , було внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, стосовно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2014 року № 10498719 та проведено державну реєстрацію права (форма власності: приватна, спільна часткова) на земельну ділянку площею 4,9078га, що розташована на Дніпропетровської області, Криворізького району, Лозуватської сільської ради, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023 за суб`єктом: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна. (а.с.54)

23 травня 2014 року на підставі наданих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правовстановлюючих документів на нерухоме майно між ТОВ «Набережний» та співвласниками земельної ділянки, кадастровий номер якої 1221884000:01:064:0023 укладено Договір оренди земельної ділянки. (а.с.50-52)

Вказаний Договір зареєстровано згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №23193187 від 19 червня 2014 року. (а.с.53)

ПостановоюДніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року № 804/16302/15 рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області Копійки І.А., індексний номер 10498719 від 30.01.14 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 за номером НОМЕР_2 та ОСОБА_5 за номером НОМЕР_3 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 283568212218, земельна ділянка, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,9078 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, дата державної реєстрації земельної ділянки 12.04.2005 року, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023 визнано протиправним та скасовано.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Набережний», ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права №315401596 від 17.11.2022. (а.с.44-47)

Відповідно до платіжної інструкції (безготівкового переказу в національній валюті) від 14 квітня 2023 року орендна плата за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023, за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, ОСОБА_1 відповідно розміру часки успадкованого майна 5/6 частки, була сплачена у повному обсязі, а саме 64 263, 70 гривень. (а.с.48)

За позицією позивача, після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку 30 серпня 2022 року вона звернулася до відповідача з проханням виплатити їй орендну плату за користування земельною ділянкою за 2015 рік в розмірі 5578 гривень, за 2016 рік 10041 гривень, за 2017 рік 12050 гривень, в загальній сумі 27669 гривень. Відповідачем було відмовлено у виплаті вказаної суми з посиланням на ту обставину, що орендна плата за вказаний період виплачена ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на підставі укладеного між ТОВ «Набережний» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Договору оренди земельної ділянки від 23 травня 2014 року. З огляду на що, заборгованість перед позивачкою у ТОВ «Набережний» відсутня.

Переглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 01 січня 2006 року між ТОВ «Набережний» та ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер якої 1221884000:01:064:0023 загальною площею 4,9078 га, строком на 10 років, посвідчений Виконавчим комітетом Лозуватської ради №4177 від 31 червня 2006 року.

Право власності на частину вказаної земельної ділянки відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 серпня 2022 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлак P.O., належить ОСОБА_1 , спадщина складається з 5/6 часток земельної ділянки площею 4,9078 га, що розташованана території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023.

Відповідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Оскільки до складу спадкового майна позивача увійшла земельна ділянка її матері, то у відповідності до ст. 1218 ЦК України ОСОБА_1 набула право на орендну плату за вказану земельну ділянку пропорційно успадкованої нею частки.

Таким чином, починаючи з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 у ОСОБА_1 , як правонаступника прав та обов`язків ОСОБА_2 , виникло право на отримання орендної плати від ТОВ «Набережений», в тому числі і в межах заявлених нею позовних вимог за період з 2015 року по 2017 рік.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідач ТОВ «Набережний» посилається, що після надання постанови Дніпровського окружного адміністративного суду у справі № 804/16302/15 від 25 грудня 2015 року виплату орендної плати було зупинено до вирішення спору щодо спадкування на спірну земельну ділянку у судовому порядку між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_7 . Після набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку та укладення договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Набережний» від 20 жовтня 2022 року орендна плата була сплачена за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки (тобто за період, який не перевищує більше ніж за три роки) у розмірі 64263,70 гривень. Визначаючи період за який проведена виплата відповідач послався на положення ст. 257 ЦК України.

Апеляційний суд не може погодитися з такими підставами для відмови у виплаті позивачці орендної плати за період з 2015 по 2017 роки з огляду на те, що відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Главою 19 розділу V визначено підстави та порядок застосування строку позовної давності, під час вирішення спору судом.

Положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Питання про застосування строку позовної давності під час розгляду даної справи відповідач не порушує, при цьому на власний розсуд визначив період за який ним проведені виплати з орендної плати на користь ОСОБА_1 в межах трирічного строку, що не передбачено Договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. (ч.2 ст.1220 ЦК України)

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Виходячи з викладеного слід дійти висновку, що ОСОБА_1 набула права 5/6 на земельної ділянки площею 4,9078га кадастровий номер 1221884000:01:064:0023 та, відповідно, на орендну плату за її використання ТОВ «Набережний» з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Проте, право вимоги орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 набула лише після оформлення права на спадщину, тобто з 30 серпня 2022 року.

Враховуючи, що до 30 серпня 2022 року позивач об`єктивно не мала можливості пред`явити до ТОВ «Набережний» вимогу щодо виплати їй орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2015 по 2017 роки (в межах заявлених нею позовних вимог), тому апеляційний суд приходить до висновку, що її порушене право підлягає захисту.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2015 року по 2017 роки у зв`язку з тим, що орендна плата за вказаний період була виплачена ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підставі умов Договору оренди укладеного 23 травня 2014 року апеляційний суд вважає неспроможними та зазначає наступне.

Постановою Дніпровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі № 804/16302 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано.

Отже Договір оренди земельної ділянки від 23 травня 2014 року, укладений між ТОВ «Надережний» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 втратив чинність.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що нарахування орендної плати за користування спірною земельною ділянкою на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з часу скасування права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221884000:01:064:0023 проводилася без відповідних правових підстав, і вказане не спростовано відповідачем.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, не надав належної оцінки обставинам справи, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для захисту порушених прав позивача.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача з орендної плати, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначила, що вона зверталася до ТОВ «Набережний» з проханням виплатити їй орендну плату за користування земельною ділянкою за 2015 рік в розмірі 5578 гривень, 2016 рік 10041 гривень, 2017 рік 12050 гривень, загальна сума 27669 гривень.

Апеляційний суд враховує, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 серпня 2022 року є спадкоємцем 5/6 земельної ділянки площею 4,9078 га, кадастровий номер 1221884000:01:064:0023.

Відповідно довідок щодо розрахунку виплати орендної плати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 23 травня 2014 року відповідачем визначений розмір орендної плати за 2015 рік в сумі 5578,61 гривень, за 2016 рік 10041,59 гривень, за 2017 рік 12050 гривень

Враховуючи, розмір часки успадкованого майна (5/6 частки земельної ділянки) апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню розмір орендної плати за 2015 рік 4648,84 гривень, за 2016 рік 8367,99 гривень, за 2017 рік 10041,66 гривень, в загальній сумі 23057,50 гривень.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, і апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно п.п«в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову до суду першої інстанції позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1073,60 гривень. (а.с. 4)

Тому, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивачки має бути стягнуто 894,63 гривень пропорційно задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1610,30 гривень.

Тому, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з відповідача на користь позивачки має бути стягнуто 1341,86 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Також, звертаючись до суду з позовом у даній справі позивачкою порушено питання про відшкодування на її користь понесених витрат на правову допомогу в сумі 4500 гривень.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд виходить з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 та від30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.

Згідно ст. 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин 1-4 статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно п. 1, 2 ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 та у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/2018 року.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги № 21/04/23 від 21 квітня 2023 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Приват юрист» в особі керуючого партнера Новак А.М. та ОСОБА_1 , копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 21/04/23 від 21 квітня 2023 року, відповідно якого сторони погодили надання та оплату юридичних послуг у вигляді підготовки позовної заяви з додатками до Криворізького районного суду Дніпропетровської області та визначили оплату послуг за наданим Договором 4500 гривень (п. 2, 5 Акту). (а.с. 19-20,21)

Відповідно квитанції № 01 від 21 квітня 2023 року ОСОБА_1 сплатила за договором про надання правової допомоги № 21/04/23 від 21.04.2023 року 4500 гривень (а.с. 22, 23).

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду, прийнявши до уваги, що наданими до суду документами підтверджено обґрунтованість, необхідний фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, виходячи з засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності судових витрат на правничу допомогу, приходить до висновку про відшкодування понесених позивачкою витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України в сумі 3749,85 гривень.

Керуючись ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» про стягнення орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2015, 2016, 2017 роки в сумі 23057,50 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Набережний» на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви 894,63 гривень, за подання апеляційної скарги 1341,86 гривень, понесених витрат на правову допомогу 3749,85 гривень, а всього 5986,34 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 17 січня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста