Рішення

від 17.01.2024 по справі 177/1661/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1661/23

Провадження № 2/177/65/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 січня 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Пушкарьова Є. В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Прохорова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: служба у справах дітей Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, виконавчий комітет Лозуватської сільської ради як органу опіки та піклування, орган опіки та піклування Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради, орган опіки та піклування Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами розгляду справи, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_5 , біологічним батьком якого є відповідач по справі - ОСОБА_4 . Реєстрація народження дитини здійснена за спільною заявою батьків, які не перебували в шлюбі.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, у зв`язку з чим, на підставі судового наказу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06.05.2019 по справі № 211/2230/19, з ОСОБА_4 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , в розмірі частини з усіх видів його доходу, щомісячно. Однак, незалежно від ухвалення вказаного судового рішення, аліменти на утримання сина не стягнуто з відповідача, загальний розмір заборгованості за аліментами на утримання дитини станом на травень 2023 складав 116252,69 грн. В добровільному порядку ОСОБА_4 допомоги на утримання сина не надавав. Разом з розрахунком заборгованості за аліментами, позивачу надано довідку про перебування відповідача в ДУ «Криворізька установа виконання покарань № 3».

Позивач вказала, що з моменту народження сина, відповідач жодним чином не піклувався про нього, бачив його лише декілька разів у 2017 році по одній-дві години, заїжджаючи до її батька. В той час, коли дитина тяжко захворіла, у зв`язку з чим перебувала в лікарні разом з нею, ОСОБА_4 просто зник з їхнього життя. ОСОБА_4 не спілкується з сином, не проявляє жодної заінтересованості в його долі, не цікавиться успіхами у навчанні та станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, забезпечення його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не приймав участі у забезпеченні сина необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини. Впродовж тривалого часу, ОСОБА_4 не виконує жодних батьківських обов`язків по відношенню до сина, не проявляє батьківського піклування, не придбав для дитини жодного предмету одягу, харчів та ліків, навіть не спілкується з сином, не вітає з днем народження, іншими святами.

09.01.2021 ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_7 , змінивши прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». ОСОБА_5 проживає з матір`ю, виховується нею та ОСОБА_7 (призваний до лав ЗСУ в січні 2023 року), на даний час допомогу у вихованні сина надає батько позивача - ОСОБА_11 . Вона та її чоловік ОСОБА_7 весь свій вільний час приділяють сину - ОСОБА_5 , забезпечують дитину всім необхідним для навчання, забезпечують відвідування занять для додаткового фізичного розвитку дитини.

Натомість відповідач жодної участі у житті сина не приймає, за місцем проживання характеризується негативно, як особа схильна до вживання алкоголю, вчинення правопорушень, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно не є взірцем поведінки для сина.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, залучивши до участі у справі представника, подав суду відзив на позов. В обґрунтування заперечень позовних вимог вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, можливе лише у випадку систематичного та постійного характеру ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, недостатнє матеріальне утримання, участь у вихованні не в достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, а дитина має бути забезпечена любов`ю, піклуванням та матеріальним забезпеченням. У відзиві вказано, що позивач не довів, що відповідач не піклується про здоров`я дитини, її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує здобуття освіти та не готує до самостійного життя, як підставу для позбавлення батьківських прав. Відповідач з 20.10.2020 утримується під вартою, у зв`язку з чим фізично не міг відвідувати дитячий садочок сина, не міг цікавитися досягненнями у школі, а сам факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення та перебування в установі виконання покарань, не може свідчити про необхідність позбавлення його батьківських прав. Крім цього зазначено, що позивачем не доведено наявність негативного впливу відповідача на дитину, яка добре розвинена. Крім цього, представник вказував, що позивачем не вказано чи вживалися ОСОБА_1 заходи спрямовані на спілкування між сином та відповідачем, та чи намагалася вона забезпечити таке спілкування, чи зверталася до відповідача з цього приводу (а.с. 107-111).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому представник позивача вказав, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який би вказував на виконання ним хоча б одного батьківського обов`язку по відношенню до сина ОСОБА_5 , як до взяття відповідача під варту, так і під час перебування в місцях позбавлення волі, звідки він має право здійснювати телефонні дзвінки, надсилати листи, налагоджуючи контакт з сином (а.с. 129).

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав що позивач також не вживала заходів для забезпечення спілкування сина з відповідачем, а протягом 2016-2018 відповідач виконував свої батьківські обов`язки, проживаючи разом з ОСОБА_1 та їх сином. Заборгованість за аліментами виникла в більшій частині за період, коли ОСОБА_4 утримується під вартою (а.с. 159-160).

В письмових поясненнях, ОСОБА_1 заперечила доводи викладені у запереченнях відповідача в частині того, що вона в період 2016-2018 років проживала з ОСОБА_4 , вказала, що вона не проживала з ним після народження сина, він не виконував батьківських обов`язків щодо їх сина, крім цього вказала, що їх син тяжко хворий саме в 2017 році, як вона зазначала раніше, а не 2018, чому надала докази (а.с. 192).

В ході судового засідання позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач у ході судового засідання додатково пояснила, що з відповідачем вона фактично проживала до народження сина, а повернулася з пологового будинку вже до батьківської квартири. Відповідач не відвідував її та не забирав з сином з пологового будинку. ОСОБА_4 після народження сина не відвідував його, лише коли дитині виповнилося близько 6 місяців, він приїздив на квартиру батьків, де вона проживала з сином, близько трьох разів, але сином не цікавився, не проявляв до нього інтересу, не брав на руки. З 2017 року, коли дитина захворіла, ОСОБА_4 взагалі зник з життя сина та більше жодного разу його не відвідував, не телефонував, не надсилав листівок, не спілкувався з сином, не проявляв до нього жодного інтересу. Зазначала, що намагалася зв`язатися з ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку, в тому числі через його друзів, зокрема коли дитина перебувала у реанімації, але останній не відповідав на її дзвінки, навіть в період перебування сина в тяжкому стані не надав їй матеріальної допомоги на його лікування. Вона жодних перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні, побаченні з сином не чинила, але ОСОБА_4 відповідного бажання не проявляв.

Позивач вказала, що ОСОБА_5 не знає свого біологічного батька, він обізнаний з тим, що ОСОБА_7 не його біологічний батько, але саме ОСОБА_7 ОСОБА_5 називає своїм татом, в них чудові стосунки між собою, її чоловік піднімає в сім`ї питання щодо усиновлення ОСОБА_5 . Зазначала, що оскільки ОСОБА_4 самоусунувся з життя її сина, вона вважає за необхідне позбавити його батьківських прав, що відповідає інтересам дитини, оскільки вона зможе самостійно вирішувати питання щодо дитини, в найкращих інтересах сина, зокрема можливості зміни місця проживання дитини та його реєстрації, без згоди ОСОБА_4 , та вирішення інших питань у житті сина.

Відповідач ОСОБА_4 , який приймав участь в ряді судових засідань в режимі відеоконференції, вказав про не визнання ним позовних вимог. Пояснював, що дитиною не цікавився та допомоги на дитину не надавав, оскільки не мав можливості, а на даний час знаходиться в місцях позбавлення волі. Зазначав, що йому тяжко було найти зв`язок з ОСОБА_1 та її батьками. Зазначав, що проживав з позивачкою, але адресу повідомити не міг, при цьому в подальшому зазначав, що був обізнаний з тим, хто де проживає. Вказував, що зв`язків з позивачкою не мав, при цьому вважав, що позивач мала його шукати, а відповідаючи на запитання позивача, відповідач плутався в році народження сина. Визнав той факт, що позивач дзвонила йому коли дитина була в реанімації, він спочатку приїхати не зміг, але згодом приїхав та надав матеріальну допомогу, нібито шляхом скидання коштів на картку, і це був передостанній раз коли він бачив сина. Пояснювала, що після народження сина працював на заводі Арселор Міттал, а в 2019 в м. Одеса. Визнав той факт, що з 2018 року дитину він не відвідував взагалі.

Представник відповідача доповнюючи заперечення проти позову, зазначав, що на даний час ОСОБА_4 перебуває в місцях позбавлення волі, а тому не може приймати участі у житті дитини, крім цього, зазначав що позивачем не обґрунтовано підставу позову та не зазначено чи вживала мати заходів для того, щоб батько спілкувався з сином, а також звертав увагу, що ОСОБА_4 не завдав шкоди дитині.

В судове засідання, яке відбувалося 05.01.2024 відповідач не з`явився, відмовившись приймати участь в судовому засіданні, 06.01.2024 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечивши проти позову (а.с. 22-23 т.2), а будучи повідомленим про можливість реалізації права на прийняття участі в судовому засіданні 17.01.2024 в режимі відеоконференції, відмовився приймати участь у судовому засіданні, про що в режимі відеоконференції повідомлено працівником УВП № 3. З урахуванням думки учасників провадження, зокрема представника відповідача - адвоката Прохорова О.О., враховуючи що відповідач свідомо повторно відмовився від участі в судових засіданнях з розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе здійснення розгляду справи за відсутності відповідача.

Представник третьої особи - ОПП Лозуватської сільської ради Горбачової А.Г. підтримала позовні вимоги, що відповідають інтересам дитини.

Представники органів опіки та піклування Довгинцівської та Тернівської районних у місті Кривому Розі рад, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, матеріали справи містять заяви про розгляд справи за відсутності представників (а.с. 200, 236-237, 17-18 т.2).

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, свідків, опитавши в судовому засіданні малолітнього ОСОБА_5 , дослідивши у сукупності всі матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі у їх сукупності, виходячи з принципу забезпечення найкращих інтересів малолітніх дітей, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками якого вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 7 т.1). Сторони визнали, що реєстрація народження дитини здійснена за спільною заявою батьків, які не перебували у шлюбі між собою.

На підставі судового наказу від 06.05.2019 у справі № 211/2230/19 провадження № 2-н/211/281/19 з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку, на користь матері ОСОБА_1 (а.с. 8 т.1).

09.01.2021 ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_7 , змінивши прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 14 т.1), є працевлаштованою (а.с. 16-17 т.1).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 7171 22.02.2022, станом на 15.02.2022 заборгованість зі сплати аліментів складала 67528,16 грн, а згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 28580 від 23.05.2023 станом на 23.05.2023 розмір заборгованості за аліментами склав 116252,69 грн, при цьому за весь вищевказаний період, в рахунок сплати аліментів не здійснено жодного платежу (а.с. 9-11 т.1). Відповідно до довідки Криворізького відділу ДВС № 17.33-52/11294 від 25.05.2022, ОСОБА_1 не отримувала аліментів від ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 (а.с. 12 т.1).

Відповідно до акта про фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 15).

Зі змісту акта-характеристики № 199 від 14.06.2023, виданого КЗ дошкільної освіти КТ № 122 Криворізької міської ради, слідує, що ОСОБА_5 відвідував вказаний заклад, має виключно позитивну характеристику, завжди приходив до закладу чистим та охайно одягненим, відвідування дитиною садочка забезпечувала мама ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_7 , які брали участь у батьківських зборах, цікавилися успіхами дитини (а.с. 18 т.1). Згідно характеристик на дитину ОСОБА_5 та його родину, сім`ю дитини складають мати ОСОБА_1 , вітчим - ОСОБА_7 та дідусь ОСОБА_11 . Дитині створені належні умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зв`язок з вчителем тримає мати та дідусь, дитина приймає участь в олімпіадах і конкурсах під наглядом матері. Вітчим з січня перебуває в лавах ЗСУ, але постійно підтримує спілкування з дитиною по відеозв`язку і бере участь у вихованні ОСОБА_5 (а.с. 19-20 т.1).

Відповідно до змісту виписного епікризу 1441 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_5 , в період з 19.08.2017 по 31.08.2017 перебував на стаціонарному лікуванні в дитячій лікарні № 8, з 31.08.2017 переведений в ДРО 8 МЛ де перебував до 07.09.2017, а з 07.09.2017 по 21.09.2017 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР» (а.с. 194-195 т.1).

Відповідно до акту обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 , наданого суду органом опіки та піклування Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради, дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де дитина має місце для навчання, в наявності куточок для розвитку, квартира на момент огляду в стані ремонту, після завершення якого дитина матиме окрему кімнату, стосунки в родині доброзичливі (а.с. 59 т.1). Орган опіки та піклування Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради не надав суду висновок щодо спору, про що надав лист (а.с. 58, 70-74 т.1).

Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради повідомив суд про неможливість надання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, у зв`язку з тим, що він не проживає на території с. Зелений Гай з 2020 року. Додатково вказали, що за період проживання ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативної сторони (а.с. 61 т.1).

Орган опіки та піклування Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, на виконання ухвали суду про надання висновку щодо предмета спору, повідомив, що на території Тернівської районної ради м. Кривого рогу відповідач не проживав, на даний час перебуває під вартою, поспілкуватися з ОСОБА_4 працівники ОПП не знайшли можливості, тому при розгляді справи покладалися на розсуд суду, з урахування найкращих інтересів дитини (а.с. 200 т.1).

Відповідно до довідки ДУ «КУВП № 3» від 25.05.2023 ОСОБА_4 утримується в УВП № 3 з 20.10.2020 року, не працевлаштований та доходи не отримує (а.с. 13 т.1). Факт продовження перебування ОСОБА_4 під вартою підтверджується довідкою ДУ КУВП № 3 28.08.2023 та ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 15.08.2023 про тимчасове залишення засудженого ОСОБА_4 у ДУ КУВП № 3 до розгляду іншого кримінального провадження щодо нього (а.с. 38, 233 т.1). Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_4 , виданої Лозуватською сільською радою Криворізького району, останній за час проживання на території Данилівського старостинського округу зарекомендував себе негативно, оскільки не працював, зловживав алкоголем, має схильність до здійснення правопорушень, із односельцями має недоброзичливі відносини (а.с. 21 т.1).

Малолітній ОСОБА_5 , будучи опитаним в судовому засіданні за участі представника органу опіки та піклування, суду пояснив, що він проживає з дідусем і бабусею, він навчається у другому класі школи, займається карате, на день народження його вітають мама, бабуся та дідусь. Дитина пояснила, що найріднішими йому людьми є мама та ОСОБА_7 , який є його татом та на даний час перебуває на війні. ОСОБА_5 вказував, що він спілкується з татом ОСОБА_7 по телефону, надсилає йому повідомлення у вайбері. Зазначав, що мама, тато ОСОБА_7 , бабуся і дідусь дарують йому подарунки, до нього приходив Святий Миколай , дарував солодощі. Поки ОСОБА_7 не пішов на війну, вони проводили час разом, відпочивали влітку на дачі, разом з мамою, татом ОСОБА_7 та дідусем. Дитина повідомила, що інших рідних людей не має.

Допитана в ході судового засідання свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона є сестрою ОСОБА_1 . Пояснювала, що ОСОБА_4 в житті її племінника ОСОБА_5 участі взагалі не приймає, дитина росте і навіть не знає, що в неї є батько ОСОБА_4 . Її сестра неодноразово намагалася вживати заходів для контакту з ОСОБА_4 , щоб він погрався з дитиною, спілкувався з ним, надав допомогу коли дитина хворіла, але ОСОБА_4 лише давав обіцянки, а потім його друг написав, що ОСОБА_4 попросив сказати, щоб ОСОБА_1 його більше не турбувала. Зазначала, що ОСОБА_4 бачив дитину, коли сину було менше року, тоді ОСОБА_4 приїздив до її батька, чекаючи електричку. ОСОБА_4 не проявляв жодної турботи про дитину, не цікавився сином, він жодного разу не відвідував ОСОБА_5 на день його народження, не дарував жодних подарунків. Доповнюючи зазначала, що з полового будинку вона забирала сестру ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 , оскільки з народженням дитини - ОСОБА_4 зник. Пояснювала, що ОСОБА_5 проживає з ОСОБА_1 , вітчимом, а бабусь та дідусь зараз проживають окремо від них, але кожного дня проводять час з дитиною, поки ОСОБА_1 працює.

Свідок ОСОБА_27 пояснював, що є чоловіком ОСОБА_22 , але жодного разу ОСОБА_4 біля сина - ОСОБА_5 не бачив, як не бачив, щоб він проводив з ним час, спілкувався, вітав зі святами та дарував подарунки. Також пояснив, що він з дружиною забирали ОСОБА_1 з сином з пологового будинку, купували конверт для новонародженого, допомогу з дитиною ОСОБА_1 надавали її батьки.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що раніше з ОСОБА_4 підтримував нормальні стосунки, вони орендували один будинок, тоді ОСОБА_1 і познайомилася з ОСОБА_4 , між ними виникли близькі стосунки. Пояснив, що після народження ОСОБА_5 , батько був відсутнім у житті сина, не виконував жодних батьківських обов`язків відносно сина. ОСОБА_4 бачив сина лише в перші місяці життя, коли заходив до них в гості, в квартиру на АДРЕСА_2 , куди ОСОБА_1 приїхала з полового будинку з сином. Але в подальшому, коли дитина підростала, ОСОБА_4 взагалі зник з життя дитини. Свідок надав покази, що його донька жодного разу не забороняла ОСОБА_4 спілкуватися з сином, не чинила перешкоди. ОСОБА_1 залишилася з дитиною сама, тому він - ОСОБА_11 взяв частину батьківських обов`язків на себе, оскільки дитина не знала батьківської турботи. Оскільки ОСОБА_1 працює, він проводить значну частину часу з онуком - ОСОБА_5 , який проживає з матір`ю по АДРЕСА_2 , забезпечує його участь в онлайн-навчанні, а згодом ОСОБА_1 повертається додому з роботи та контролює процес навчання. ОСОБА_4 не шукав жодних контактів з сином, не відвідував сина, не вітав з днем народження. Свідок надав пояснення про те, що ОСОБА_4 жодного разу не звертався до нього з приводу побачити сина, поспілкуватися з ним, а під час хвороби дитини не надавав допомоги. Однак, коли ОСОБА_4 сам потрапив до лікарні, він швидко знайшов його - ОСОБА_11 , телефонував йому та просив допомоги. Коли в житті ОСОБА_1 з`явився ОСОБА_7 , він встановив контакт з ОСОБА_5 , завоював авторитет дитини, на даний час в них чудові стосунки та ОСОБА_7 порушував питання щодо усиновлення ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 150, 151 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 зазначено: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Як слідує з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє в Україні з 27.09.1991 «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, у разі ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач по справі ОСОБА_4 , будучи повнолітнім, фізично здоровим та дієздатним чоловіком, доказів протилежного суду не надано, усвідомлюючи свій обов`язок щодо належного виховання дитини, прийняття участі в житті та особистому вихованні сина, самоусунувся від реалізації своїх батьківських прав та свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_5 , оскільки фактично з самого народження дитини проживав окремо від дитини, не приймав участі у житті сина, не забезпечував його харчування, забезпечення одягом, засобами гігієни, не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, в тому числі в період тривалої хвороби сина. Доводи ОСОБА_4 про те, що він нібито надав допомогу під час лікування сина, що заперечувалося позивачем, не доведені перед судом.

Як було встановлено в судовому засіданні сукупністю доказів, що узгоджуються між собою, після народження ОСОБА_5 , батько не забрав дитину з пологового будинку, не забезпечив свою дитину житлом, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_5 поїхали проживати до квартири батьків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), де дитина проживає до цього часу.

Так, дійсно, судом встановлено, що з 20.10.2020 ОСОБА_4 утримується під вартою, однак, суд акцентує увагу на тому, що умисне, усвідомлене ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_5 , мало місце фактично з самого початку народження дитини та тривало більше чотирьох років, до моменту коли ОСОБА_4 було взято під варту. Тобто протягом чотирьох років життя ОСОБА_5 , його батько ОСОБА_4 , не маючи жодних перешкод у реалізації своїх батьківських прав та обов`язків, не приймав жодної участі у житті сина, зокрема не проживав з ним, не спілкувався з дитиною, не відвідував сина, не приймав участі у його вихованні, не забезпечував елементарні умови життєдіяльності дитини, не приймав участі у забезпеченні дитини харчуванням, одягом, не цікавився успіхами дитини, його станом здоров`я. Факт відсутності ОСОБА_4 в житті сина ОСОБА_5 підтвердили в ході судового засідання свідки. Сам ОСОБА_4 визнавав той факт, що з 2018 року він сина взагалі не бачив, участі в його житті не приймав, допомоги на утримання сина не надавав. Опитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 , вказав що його родиною є мама ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , якого дитина називає татом, та бабуся, дідусь.

Вищевказане свідчить, що ОСОБА_5 не знає свого біологічного батька, вважає своїм татом ОСОБА_7 , який перебуваючи на війні, знаходить час спілкуватися з дитиною та листуватися засобами мобільного зв`язку, проводить вільний час з дитиною.

Доводи ОСОБА_4 про те, що до моменту взяття його під варту він не приймав участі в житті сина у зв`язку з тим, що він працював, в тому числі в іншому місті, суд до уваги не приймає, оскільки по-перше сам ОСОБА_4 зазначав, що після народження сина він працював на заводі у м. Кривий Ріг, а по-друге навіть працевлаштування ОСОБА_4 в іншому місті, про що він зазначав у судовому засіданні, не звільняло його від виконання батьківських обов`язків, не перешкоджало йому зустрічатися з дитиною, дати дитині можливість знати про існування в його житті батька, зростати в атмосфері любові, уваги та турботи з боку батька. ОСОБА_4 не зазначав про існування будь-яких перешкод у спілкуванні, зустрічах з сином. Він лише зазначав про те, що нібито йому було складно знайти ОСОБА_1 , однак, суд критично оцінює вказані доводи, адже як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 постійно проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 , куди приїхали одразу після народження сина, не змінювали місце проживання, ця адреса була добре відома ОСОБА_4 . Більш того, як зазначав свідок ОСОБА_11 , потрапивши до лікарні, ОСОБА_4 телефонував йому та просив допомоги, що свідчить про те, що ОСОБА_4 мав можливість телефонного зв`язку з сім`єю ОСОБА_1 , але на протязі тривалого періоду не цікавився життям сина, не проявляв щодо нього батьківської турботи, не переймався його долею, станом здоров`я, самоусунувся від участі у житті сина.

Доводи ОСОБА_4 та його представника про те, що ОСОБА_1 не шукала можливості спілкування ОСОБА_4 з сином, не вживала заходів для цього, не розшукувала ОСОБА_4 , як підстави для заперечення проти позову, суд розцінює критично, оскільки обов`язком кожного з батьків є участь у вихованні дитини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно, саме ОСОБА_4 будучи батьком дитини мав проявляти ініціативу брати участь у житті сина, дбати про забезпечення його потреб життєдіяльності, розвитку та виховання. Мати дитини, яка самостійно забезпечувала процес життєдіяльності дитини, її виховання та розвитку, не чинила жодних перешкод батьку дитини у спілкуванні з сином, участі у його вихованні, не зобов`язана розшукувати батька, який зник з життя сина та свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Відповідно, перекладення на позивача вини за те, що ОСОБА_4 відсутній у житті сина та дитина не знає свого біологічного батька на матір, є безпідставним.

Доводи представника ОСОБА_4 про те, що він не завдав шкоди дитині, ОСОБА_5 є добре розвиненим, суд розцінює критично, оскільки сам факт самоусунення батька від участі в житті дитини, не прийняття участі у його вихованні, спілкуванні з сином, безумовно травмує дитину, яка зростає у суспільстві, спостерігає існування батьків у житті інших дітей та відсутність батька у його житті. Той факт, що дитина є добре розвиненою, навчається, відвідує позашкільні заходи та приймає участь в олімпіадах, розвивається фізично, є здобутком матері ОСОБА_5 та інших родичів, але не ОСОБА_4 , який не приймав жодної участі у розвитку дитини.

Більш того, навіть перебуваючи під вартою, ОСОБА_4 не був позбавлений права встановити та підтримувати контакт з дитиною шляхом листування, надсилання листівок та вітань зі святами, що визначено ст. 13 Закону України «Про попереднє ув`язнення». Однак, суду не надано жодних доказів того, що відповідач проявляв будь-яку ініціативу участі в житті дитини, спілкування, зустрічей з дитиною, участі у його вихованні. Навіть під час розгляду справи судом, відповідач заперечуючи позов, жодного разу не вказав про своє бажання встановити контакт з дитиною, про бажання участі в житті сина на даний момент чи в майбутньому. Заперечуючи проти позову, він фактично з`ясовував стосунки з ОСОБА_1 , шукав виправдування своїй відсутності в житті сина, але об`єктивних причин неучасті ОСОБА_4 в житті дитини до жовтня 2020 судом не встановлено. Після жовтня 2020 року ОСОБА_4 не міг фізично бачитися з сином, але не був позбавлений можливості листування з сином, надсилати йому листівки та привітання засобами поштового зв`язку, листуватися з позивачем з метою з`ясування питань навчання, здоров`я, виховання сина.

Більш того, в наступні судові засіданні ОСОБА_4 не з`являвся, хоча така можливість забезпечувалася йому судом, просив завершувати розгляд справи за його відсутності, що додатково свідчить про відсутність інтересу ОСОБА_4 до даної справи, результатів її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 умисно, усвідомлено самоусунувся від реалізації батьківських прав та виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_5 , така поведінка ОСОБА_4 була систематичною, тривала фактично з народження дитини до взяття ОСОБА_4 під варту, він не проявив бажання бути присутнім у житті сина, виправити свою поведінку, дитина не знає його як батька, називає татом чоловіка своєї матері - ОСОБА_7 , а тому суд приходить до висновку, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 відповідає найкращим інтересам дитини, яка має право виховуватися в атмосфері любові та матеріального забезпечення, в оточенні людей, які дбають про дитину та яких вона вважає своїми рідними людьми.

Позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного позову до суду (а.с. 31), позов про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, а тому в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

ОСОБА_1 вказала про здійснення витрат на правничу допомогу розмір яких та докази понесення яких в повному обсязі представник позивача зобов`язався надати суду протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що зробив заяву до закінчення судових дебатів, що відповідає вимогам ч.8 ст. 141 ЦПК України. Тому, наразі суд не вирішує питання щодо розподілу витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: служба у справах дітей Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, виконавчий комітет Лозуватської сільської ради як органу опіки та піклування, орган опіки та піклування Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради, орган опіки та піклування Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 18.01.2024.

Суддя М.В. Березюк