Ухвала

від 11.01.2024 по справі 953/12042/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/12042/23

н/п 1-кс/953/332/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотаннязаступника начальника відділу за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001542,

у с т а н о в и в:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, яким прокурор просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №22023220000001542.

1. Зміст поданого клопотання та його обґрунтування.

Вимоги клопотання прокуроробґрунтовує тим,що група осіб на території Харківської області досягла змови із представниками органів влади держави-агресора та іншими громадянами російської федерації, причетними до окупації території України, і на умовах матеріального сприяння останнім здійснюють закупівлю і подальше ввезення та вивезення через митний кордон України матеріальних ресурсів на порушення законодавства України, в умовах воєнного стану.

Так, встановлено, що особи з числа громадян України здійснюють переміщення продовольчих товарів через державний кордон України з території держави-агресора на територію Харківської та Сумської областей поза встановленими пунктами пропуску з використанням «зеленого кордону». В подальшому, громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказівкою фігуранта кримінального провадження громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює зберігання, фасування та продаж вказаних незаконно переміщених з території РФ продовольчих товарів на території Харківського центрального ринку в складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (координати НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташований на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:006:0124). Разом з цим, ОСОБА_5 фактично проживає у належній їй квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де може зберігати, фасувати та продавати вказані незаконно переміщені з території РФ продовольчі товари.

Відповідно до Постанови КМУ № 1147 від 30.12.2015 року «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з російської федерації» введено заборону до 31 грудня 2023 р. (включно) ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації, згідно переліку. 06.01.2024 слідчим СВ УСБУ в Харківській області на підставі ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено належний останній мобільний телефон марки «iPhone» моделі «15 Pro Max» з ІМЕІ: НОМЕР_3 , у якому наявна сім-картка з номером мобільного телефону НОМЕР_4 . 08.01.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова надано дозвіл проведення обшуку за вказаною адресою.

В ходіобшуку встановлено,що зазначенийпредмет єносієм інформаціїта міститьвідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту таобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження.06.01.2024постановою слідчоговказаний предметвизнано речовимдоказом уданому кримінальномупровадженні.

Речі та документи, вилучені у ході зазначених обшуків являють собою матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто вони відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть свідчити про причетність осіб до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, встановлено, що вилучений предмет належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (виклик до судового засідання можливий за н.т. представника НОМЕР_5 ), оскільки вилучення вказаної речі здійснено безпосередньо у присутності цієї особи за місцем її постійного перебування.

На час досудового розслідування та судового провадження на вказані речі та документи необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі, предметів та документів які є речовими доказами, тобто зберегли на собі сліди вчинення злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

2.Позиції учасників у судовому засіданні

У судове засідання прокурор не з`явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялася належним чином, надала суду заяву з проханням розглядати клопотання за її відсутністю.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Отже, слідчий суддя, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності заявника, приймає до уваги положення частини 6 статті 9 КПК України, згідно з якою, у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК України до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.

Таким чином, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, на думку слідчого судді, клопотання можливо розглянути по суті і у відсутності сторони кримінального провадження, яка подала клопотання.

У судове засідання володілець майна, належним чином у передбаченому ст. 135, ч. 1 ст. 172 КПК України порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився.

Зважаючи на викладене, а також виходячи зі встановлених ч. 1 ст. 172 КПК України строків та засад їх розумності, передбачених ст. 28 КПК України, слідчим суддею визнано можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності володільця майна та його захисника на підставінаданихсторонамиматеріалів.

При цьому, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Через неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПКУкраїниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2цієїстаттівизначено,щоарештмайна допускається,зокрема,зметоюзабезпечення: (1)збереження речовихдоказів .

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу, згідно якої, речовими доказамиєматеріальніоб`єкти,якібулизнаряддям вчиненнякримінальногоправопорушення,збереглинасобі йогослідиабомістять іншівідомості,якіможутьбути використаніякдоказфакту чиобставин,щовстановлюютьсяпід часкримінальногопровадження,втомучислі предмети,щобулиоб`єктом кримінальнопротиправнихдій,гроші,цінностітаінші речі,набутікримінальнопротиправним шляхомабоотриманіюридичною особоювнаслідоквчиненнякримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першійцієї статті.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно ізч.10ст.170КПКУкраїниарешт можебутинакладенийу встановленомуцимКодексомпорядку нарухомечинерухоме майно,грошіубудь-якійвалютіготівкоюабо убезготівковійформі,втомучислі коштитацінності,щознаходятьсяна банківськихрахункахчина зберіганніубанкахабо іншихфінансовихустановах,видатковіоперації,цінніпапери,майнові,корпоративніправа,віртуальніактиви,щодоякихухвалою чирішеннямслідчогосудді,судувизначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 цього Кодексу слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенніпитанняпроарешт майнаслідчийсуддя,зокрема,повиненвраховувати: (1)правовупідставудля арештумайна; (2)можливістьвикористаннямайна якдоказуукримінальному провадженні(якщоарештмайнанакладається увипадку,передбаченомупунктом1частинидругоїстатті 170цьогоКодексу); (5)розумністьтаспіврозмірність обмеженняправавласностізавданням кримінальногопровадження; (6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173).

Матеріали клопотаннясвідчать,що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001542 від 23.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

4. Висновки за результатами розгляду клопотання

Матеріали кримінального провадження свідчать, що вилучене під час огляду майно має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, та існує можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотаннязаступника начальника відділу за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,- задовольнити.

Накласти арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22023220000001542 від 23.11.2023 на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 06.01.2024 у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , мобільний телефон марки «iPhone» моделі «15 Pro Max» з ІМЕІ: НОМЕР_3 , у якому наявна сім-картка з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Місцем зберігання вилученого майна визначити слідчий відділ УСБУ в Харківській області, розташований за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 2.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя - ОСОБА_1