Ухвала

від 09.02.2024 по справі 953/12042/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/12042/23

н/п 1-кс/953/940/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2024 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

секретар судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001542,

у с т а н о в и в:

Представник володільця майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із клопотанням, яким просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000001542 від 23.11.2023, на майно, яке належить ОСОБА_3 , вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «IPhone» моделі «15 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 , у якому наявна сім-карта за номером мобільного телефону НОМЕР_2 ..

1. Зміст поданого клопотання

На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначив, що у подальшому арешті відпала потреба.

2. Позиції учасників у судовому засіданні

У судове засідання заявник не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, надав суду заяву з проханням розглядати клопотання за його відсутністю та задовольнити у повному обсязі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Отже, слідчий суддя, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності заявника, приймає до уваги положення частини 6 статті 9 КПК України, згідно з якою, у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК України до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.

Таким чином, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, на думку слідчого судді, клопотання можливо розглянути по суті і у відсутності сторони кримінального провадження, яка подала клопотання.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Зважаючи на викладене, слідчим суддею визнано можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності слідчого на підставі наданих сторонами матеріалів.

При цьому, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Через неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

3. Релевантне законодавство

В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Водночас заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України)

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).

Статтею 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: (1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Частинами 1, 2 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

4. Встановлені судом обставини.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000001542 від 23.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2024 за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 (справа № 953/12042/23, н/п 1-кс/953/332/24) накладено арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 22023220000001542 від 23.11.2023 на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 06.01.2024 у квартирі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: мобільний телефон марки «iPhone» моделі «15 Pro Max» з ІМЕІ: НОМЕР_1 , у якому наявна сім-картка з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Місцем зберігання вилученого майна визначено слідчий відділ УСБУ в Харківській області, розташований за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 2.

Підставою для накладення арешту на майно, згідно ухвали слідчого судді від 11.01.2024 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речових доказів.

5. Оцінка та висновки слідчого судді

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Під час судового розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що в подальшому відпала потреба у застосуванні такого заходу, як арешт майна яке належить ОСОБА_3 , вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «IPhone» моделі «15 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 , у якому наявна сім-карта за номером мобільного телефону НОМЕР_2 .

Означене дає підстави для висновку, що на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_6 у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися своїм майном.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), учасником яких є України. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

4. Висновки за результатами розгляду клопотання

З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000001542 від 23.11.2023, на майно, яке належить ОСОБА_3 , вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «IPhone» моделі «15 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 , у якому наявна сім-карта за номером мобільного телефону НОМЕР_2 ..

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001542, - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001542 від 23.11.2023, на тимчасово вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: мобільний телефон марки «IPhone» моделі «15 Pro Max» з IMEI: НОМЕР_1 , у якому наявна сім-карта за номером мобільного телефону НОМЕР_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя - ОСОБА_1