Ухвала

від 11.01.2024 по справі 279/2322/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/2322/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеконференції в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №279/2322/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року, відносно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстрованого та проживаючого за

адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання обраховано з часу приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід не застосовувався.

Стягнуто із ОСОБА_10 на користь держави 1961,40 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривня 40 копійок витрат за проведення експертиз.

Скасовано арешт накладений на наступне майно: змиви на марлеві тампони плям речовини бурого кольору із підкрилка заднього правого колеса; обривок одягу із підкрилка заднього правого колеса, ворсинку із бокової частини автобуса з правої сторони, куртку з зовнішніми пошкодженнями, светр, штани, жіночі чобітки, футболку, носки.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 15 години , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом марки ПАЗ 32054 д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням «Залізничний вокзал - вулиця Гастелло», який належить ТОВ «Автосвіт ЛТД», м.Коростень, вул.Сергія Кемського, 50, рухаючись по вул. Гастелло в напрямку вулиці Грушевського в м.Коростені - під`їхав до подвір`я будинку АДРЕСА_1 , де заглушив двигун, вийшов через водійські дверцята та прослідував на вказане подвір`я. При цьому автобус залишив на ґрунтовому узбіччі, передньою частиною в напрямку вулиці Грушевського, на відстані 1.90 м. від огорожі подвір`я АДРЕСА_1, 4.50 м. від проїзної частини вул. Гастелло та 19.40 м. від проїзної частини АДРЕСА_1 .

Цього ж дня, близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_10 вийшов з подвір`я будинку АДРЕСА_1 , підійшов до припаркованого автобуса марки ПАЗ 32054 д.н.з. НОМЕР_2 , зі сторони дверцят водія, зайняв місце водія, завів двигун транспортного засобу та після стоянки транспортного засобу, в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в якому сказано: - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух транспортного засобу вперед, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху.

ОСОБА_10 , розпочавши рух автобуса ПАЗ 32054 д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому, здійснюючи маневр повороту праворуч в напрямку проїзної частини вул. Гастелло, заднім правим колесом здійснив наїзд на ОСОБА_11 , яка знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса, в положенні напів присядки, спиною притулившись до кузова автобуса. Після чого ОСОБА_10 продовжив рух автобуса, виконуючи розпочатий маневр повороту.

В результаті наїзду ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в кареті швидкої допомоги при транспортуванні до Коростенської міської лікарні.

Згідно висновку експерта № 42 від 23.04.2021 року смерть ОСОБА_11 , 1979 року народження, настала внаслідок тупої сполучної сукупної травми шиї, грудної клітки, черевної порожнини, тазу, нижньої кінцівки, що супроводжувалась крововиливами в м`які тканини і органи шиї з внутрішньої поверхні, переломами під`язикової кістки, переломами подвійними ребер справа і зліва з крововиливами і розривами плеври, крововиливами в області попереку, вздовж грудного і поперекового відділу хребта, в м`які тканини крижі і куприка, в яєчники, стінки сечового міхура і м`язи правого стегна, двосторонніми багатоуламковими переломами кісток переднього і заднього відділів тазу з розривами зчленувань (лонного, здухвинно-крижового справа), вертикальними переломами крижі, крила здухвинної кістки справа, обох гілої донних кісток зправа і зліва, лонної і сідаліщної кісток, вертикальними і горизонтальними переломами правої вертлугової впадини, відривом тонкої кишки від кореня брижі на відстані 8 см, поперековим розривом з руйнуванням слоїв стінки тонкої кишки в ілеоцекальній ділянці, поперечно ободової, здухвинної і товстої кишок, дрібними розривами перехідних складок черевини, розривами між дольовими обох легенів, розривами великої долі печінки по діафрагмальній поверхні, в поєднанні з крововиливами, крововиливами в переднє середостіння, реберну і плевру правої і лівої легенів, брижу тонкої кишки, стінки тонкої і товстої кишки, м`які тканини тазу, сечовий міхур, за черевний простір, навколишню ниркову клітковину, наднирники, розривом передньої стінки сечового міхура, відкритим уламковим переломом з розходженням і фрагментарним руйнуванням правої стегнової кістки в проекції голівки і шийки, з ушкодженням м`язів, судин - на рівні верхньої треті правого стегна і стегнового суглобу, асфіксією. Дані тілесні ушкодження утворились внаслідок дії твердих тупих предметів, здавлення між тупими предметами, одночасно - незадовго до настання смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живої особи, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Механізм утворення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_11 був обумовлений швидкістю і направленням руху автобуса марки ПАЗ 32054 д.н.з. НОМЕР_2 , точками зіткнення при первинному контакті з рухомим транспортом - з правою боковою поверхнею автобуса і задньою боковою поверхнею тулуба в положенні близького до вертикального, яке в подальшому змінювалося. Тілесні ушкодження на тілі трупа утворились від вдавлення тіла між тупими твердими предметами (покриття дороги і колесом/колесами автобуса), в косо повздовжньому - напрямку, через область тазу і верхню частину правого стегна, черевну порожнину, грудну клітку і область шиї та волочінням тіла по дорожньому покриттю.

Причиною створення аварійної обстановки та виникнення дорожньо- транспортної пригоди та її наслідків є порушення водієм ОСОБА_10 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_10 , які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої, кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.03.2023 року скасувати, як незаконний, постановити нове рішення, яким визнати ОСОБА_12 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину. В обґрунтування своїх вимог посилається на недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_13 , так як під час його проведення слідчий ОСОБА_14 , не попередив свідка ОСОБА_13 про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України, в протоколі відсутній підпис вказаного свідка, сам свідок ОСОБА_13 є працівником Коростенського ВП та заінтересованою особою. Вказує, що суд, беручи до увагу лише наведену технічну точку зору, без врахування юридичного аспекту, не зважив на положення ч.2 ст.94, ч.10 ст.101 КПК і не спростував тверджень про безпосередню причину ДТП - знаходження людини в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що суд не з`ясував змісту інкримінованих ОСОБА_10 конкретних порушень ПДР, а вказане порушення п.10.1 ПДР не знайшло свого підтвердження, не зіставив і не проаналізував наявних у справі даних про механізм ДТП, про відсутність будь-яких перешкод водію перед початком руху автомобіля, перебування потерпілої у момент початку руху біля автобусу. Не отримало оцінки суду й те, чи узгоджується з правилами ст.101, 102 КПК викладене у висновку експертизи, вочевидь, не з технічної точки зору судження про усвідомлення водієм неможливості уникнення даної пригоди. Звертає увагу, що при встановленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія. Крім того, судом першої інстанції 12.01.2023 року, всупереч ч.1 ст.324, п.3 ч.2 ст.412 КПК України проведено судовий розгляд кримінального провадження на стадії допиту експерта щодо спірного висновку зробленої ним автотехнічної експертизи, без участі прокурора.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуваний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Мотивує свої заперечення тим, що факт того, що свідок ОСОБА_13 є працівником поліції не є підставою вважати його зацікавленою особою, показання даного свідка надані в судовому засіданні сумнівів у їх достовірності у сторін кримінального провадження та суду не викликали, як і зацікавленості свідка в даній події. Не можливо погодитись із позицією захисника, що аварійну ситуацію викликано не водієм, а пішоходом, враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, місце де скоєно дорожньо-транспортну пригоду, сліди транспортного засобу на місці ДТП, інструкцію про дії водія маршрутного автобусу. Також необхідно враховувати, що ДТП сталась не на автомобільній дорозі під час руху чи початку руху маршрутного автобусу, а на узбіччі дороги та під час початку руху транспортного засобу. Крім того, зазначає, що допит експерта було проведено за клопотання сторони захисту, показання якого суд не поклав в основу обвинувального вироку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , які просили задовольнити апеляційну скаргу останнього, заперечення прокурора, потерпілого, його представника щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно зі статтею 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованому йому злочину не визнав та дав показання про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він приїхав за місцем проживання на обід. О 15 годині 30 хвилин він вийшов з будинку, підійшов до автобуса подивився ззаду, спереду, став качать повітря. Впевнившись, що ніяких перешкод не було, він поїхав на свій маршрут. Лише о 18 годині 30 хвилин йому зателефонували працівники поліції, він писав пояснювальні, на задньому крилі автобуса було виявлено 2 плями бурого кольору і волосина. На час обідньої перерви водійські дверцята виходили від дому, з права автобус він не обходив, але дивився в дзеркало.

Колегія суддів зазначає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_10 є його правом та способом захисту, при цьому апеляційний суд критично оцінює показання останнього та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги такі показання обвинуваченого, виходячи з наступного.

Як вважає апеляційний суд, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ґрунтується на зібраних у справі й ретельно досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв`язку.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який в суді першої інстанції показав, що про смерть доньки йому стало відомо зі слів дружини. Він фактично проживає в селі Берестовець, утримує господарство. Коли приїхав до м. Коростень, то навпроти будинку обвинуваченого бачив плями крові, з розповіді дружини стало відомо, що дочку збив автобус під керуванням ОСОБА_10 .

Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка дала в суді показання, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік пообідав, сів у автобус, який стояв біля воріт їхнього домоволодіння. Через хвилин 15 вона побачила, що в двір заглянув якийсь молодий чоловік, показав лежачу жінку. До цього вона бачила через вікно, що ця жінка йшла в нетверезому стані. Коли вона вийшла, то побачила, що ця ж сама жінка лежить обличчям до низу. Приїхала карета швидкої допомоги і її на носилках відвезли до лікарні, було видно, що у неї зломана права нога. Автобус, на якому працює її чоловік стояв паралельно воріт, на вулиці в той день був сильний мороз і вітер.

Показаннями свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні пояснив, що на початку лютого 2021 року він йшов пішки по вул. Гастелло до свого гаража, побачив жінку, яка лежала на правому боку, в руках тримала телефон, з рота у неї йшла кров. Було очевидно, що вона мала намір до когось зателефонувати.

Показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які ствердили суду, що про смерть сестри та доньки вони дізналася від телефонного повідомлення слідчого. Покійна працювала в педіатричному інтернаті, алкогольними напоями не зловживала, в той день вона мала іти на день народження до своєї колеги.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні надав показання, що на початку лютого 2021 року він їхав у особистих справах по вул. Гастелло, бачив автобус "Пазік", біля нього в навприсядки стояла жінка і тримала біля вуха телефон. Через декілька годин він дізнався, що сталася дорожньо-транспортна пригода, в праве бокове дзеркало її видно не було. Покійна знаходилася не на проїзній частині.

Показаннями свідка ОСОБА_19 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює фельдшером швидкої допомоги, ІНФОРМАЦІЯ_2 він був викликаний на вул. Гастелло на дорожньо-транспортну пригоду. Приїхавши на місце, побачив, що на узбіччі вулиці лежала жінка, куртка її була порвана, стан тяжкий, в кареті швидкої допомоги їй надавались реанімаційні дії, але було зафіксовано біологічну смерть, у неї була зламана нога, щелепа, було очевидно, що зовні її ударили автомобілем.

Будь-яких підстав вважати, що свідчення потерпілого та свідків є недостовірними, на думку суду апеляційної інстанції, немає, оскільки вони є логічними, послідовними, несуперечливими, такими, що доповнюють один одного, а також додатково підтверджуються іншими наявними в провадженні доказами, а саме даними:

- протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.02.2021 та схеми до нього, згідно з якими на схемі видно спарені сліди шин на прилеглій до будинку АДРЕСА_1 від кочення транспортного засобу, загальною довжиною 20,6 м., а також виявлено сліди виливу біологічної рідини схожої на кров 0,15х0,20 м. до території будинку НОМЕР_3 (а.п.109-122);

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 05.09.2012 року, яким підтверджується факт належності автобуса ПАЗ товариству "Автосвіт" ЛТД (а.п.123 т.1);

- протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00279-00877-20, відповідно до якого транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним (а.п.124-125 т.1);

- протоколу огляду місця події від 05.02.2021 року з фототаблицею, згідно з яким на задньому правому підкрильнику колеса автобуса "ПАЗ 32054" державний номерний знак НОМЕР_2 затриманого по вул. Гастело в м. Коростені виявлено плями бурового кольору, обривок одягу, із бокової частини автобуса з правої сторони - ворсинку (а.п.137-143 т.1);

- протоколу огляду речей і документів від 08 лютого 2021 року, з якого вбачається, що куртка, в яку була одягнена покійна ОСОБА_11 має пошкодження розірваного характеру (а.п.150-158 т.1);

- паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень №20-7-7А-А, згідно з яким визначено маршрут регулярних перевезень №7: Залізничний вокзал - Гастелло через вул.І.Франко, характеристику даного маршруту, розклад руху автобусів на вказаному маршруті (а.п.160-166 т.1);

- журналів реєстрації вступного первинного інструктажів, періодичних (повторних) інструктажів з безпеки руху, інструктажів з охорони праці, якими передбачено, що ОСОБА_10 був ознайомлений із даними інструктажами (а.п.174-181 т.1);

- висновку експерта №42 від 23.04.2021 року, яким встановлено, що смерть ОСОБА_11 , 1979 року народження, настала внаслідок тупої сполучної травми шиї, грудної клітки, черевної порожнини, тазу, нижньої кінцівки, що супроводжувалась крововиливами в м`які тканини шиї з внутрішньої поверхні, переломами під`язикової кістки, переломами подвійними ребер справа і зліва з крововиливами і розривами плеври, крововиливами в області попереку, вздовж грудного і поперекового відділу хребта, в м`які тканини крижі і куприка, в яєчники, стінки сечового міхура і м`язи правого стегна, двосторонніми багатоуламковими переломами кісток переднього і заднього відділів тазу з розривами зчленувань (лонного, здухвинно-крижового справа), вертикальними переломами крижі, крила здухвинної кістки справа, обох гілої донних кісток зправа і зліва, лонної і сідаліщної кісток, вертикальними і горизонтальними переломами правої вертлугової впадини, відривом тонкої кишки від кореня брижі на відстані 8 см, поперековим розривом з руйнуванням слоїв стінки тонкої кишки в ілеоцекальній ділянці, поперечно ободової, здухвинної і товстої кишок, дрібними розривами перехідних складок черевини, розривами між дольовими обох легенів, розривами великої долі печінки по діафрагмальній поверхні, в поєднанні з крововиливами, крововиливами в переднє середостіння, реберну і плевру правої і лівої легенів, брижу тонкої кишки, стінки тонкої і товстої кишки, м`які тканини тазу, сечовий міхур, за черевний простір, навколишню ниркову клітковину, наднирники, розривом передньої стінки сечового міхура, відкритим уламковим переломом з розходженням і фрагментарним руйнуванням правої стегнової кістки в проекції голівки і шийки, з ушкодженням м`язів, судин - на рівні верхньої треті правого стегна і стегнового суглобу, асфіксією. Дані тілесні ушкодження утворились внаслідок дії твердих тупих предметів, здавлення між тупими предметами, одночасно - незадовго до настання смерті, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живої особи, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Механізм утворення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_11 був обумовлений швидкістю і направленням руху автобуса марки ПАЗ 32054 д.н.з НОМЕР_2 , точками зіткнення при первинному контакті з рухомим транспортом - з правою боковою поверхнею автобуса і задньою боковою поверхнею тулуба в положенні близького до вертикального, яке в подальшому змінювалося. Тілесні ушкодження на тілі трупа утворились від вдавлення тіла між тупими твердими предметами (покриття дороги і колесом/колесами автобуса), в косо повздовжньому - напрямку, через область тазу і верхню частину правого стегна, черевну порожнину, грудну клітку і область шиї та волочінням тіла по дорожньому покриттю. В крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 3,34 проміле, що при житті відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння (а.п.203-206 т.1);

- висновку експерта №152 від 12.03.2021 року, згідно з яким на марлевому тампоні знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген А, походження якого можливе від особи, що відноситься до групи А і може походити від любої особи з аналогічним антигеном, в тому числі і від громадянки ОСОБА_11 (а.п.209-211 т.1);

- висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/106-21/2043-ІТ від 25.02.2021 року з ілюстративною таблицею до нього, яким встановлено, що на момент огляду та відповідно на момент ДТП, гальмівна система, рульове керування, ходова частина автобуса марки ПАЗ 32054 р/н НОМЕР_2 , знаходились в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автобуса не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних непрацездатностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли знаходитися в причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.п.215-227 т.1);

- протоколу проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_13 від 19 березня 2021 року з відеозаписом до нього, відповідно до якого при знаходженні статиста в положенні напівприсядки біля правої бокової частини автобуса між дверима проводяться видимість з робочого місця водія в бокові дзеркала заднього виду. При встановленні вказаної видимості статиста не видно. Свідок за участю понятих та статиста з усією повнотою продемонстрував місце та спосіб, у який ОСОБА_10 почав рух автобуса, не переконавшись, що з правої сторони відсутні перешкоди для руху (а.п.229-234 т.1);

- висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/106-21/3175-ІТ від 31.03.2021 року, яким встановлено, що у даній дорожній обстановці водієві автобуса ПАЗ 32054 д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_10 необхідно було діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, при заданому комплексі вихідних даних, технічна можливість у водія автобуса ПАЗ 32054 д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_10 уникнути наїзду на пішохода полягала в чіткому виконанні технічних вимог пункту п.10.1 Правил дорожнього руху України (а.п.238-241 т.1);

- висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/106/2375-ФХД від 03.06.2021 року з ілюстративною таблицею, стверджується, що в спецпакеті №7167104 з обривком одягу із підкрила правого заднього колеса автобуса, виявленого та вилученого під час огляду автобуса ПАЗ32054 д.н.з. НОМЕР_2 виявлено одинадцять мікрооб`єктів темно-коричневого кольору, які волокнами не являються, а мають морфологічні ознаки волосся людини та п`ятдесят забруднених хімічних волокон білого кольору, які мають спільну родову належність з відповідними волокнами, які входять до складу куртки ОСОБА_11 (а.п.31-38 т.2).

За результатами перевірки оскаржуваного вироку не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КПК України, достовірність наведених у вироку доказів.

Аргументи апелянта в частині пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення, зокрема заперечення порушення останнім порушення п.10.1 Правил дорожнього руху та вказівка на те, що безпосередньою причиною ДТП є знаходження потерпілої в стані алкогольного сп`яніння, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Так, згідно з усталеною судовою практикою, диспозиція статті 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно-небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК України, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК України.

На підставі оцінки зазначених вище доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в ситуації, яка виникла на ґрунтовому узбіччі дороги за участю транспортного засобу під керуванням обвинуваченого ОСОБА_10 і потерпілої ОСОБА_11 , порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення смерті потерпілої.

З такими висновками суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин вчиненого ОСОБА_10 злочину та доведеності його вини в обсязі висунутого обвинувачення погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Викладені вище докази узгоджуються між собою щодо обставин порушення ОСОБА_10 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 , відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги ці докази при ухваленні вироку, у зв`язку із чим у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість та достовірність.

Аналіз наведених доказів переконливо свідчить про те, що водій автомобіля ОСОБА_10 мав технічну можливість запобігти наїзду на потерпілу, виконуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Недотримання ним таких правил безпеки дорожнього руху призвело до створення аварійної обстановки та наїзду на потерпілу ОСОБА_11 , яка знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса в положенні напів присядки, спиною притулившись до кузова автобуса, що спричинило її смерть.

Сам факт перебування потерпілої в стані алкогольного сп`яніння у момент ДТП, на що вказує захисник, не свідчить про наявність причинного зв`язку між її станом та дорожньо-транспортною пригодою, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі № 654/4434/18, постанова від 15 вересня 2022 року.

Тому, оспорювання захисником встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії обставин дорожньо-транспортної пригоди, причин і механізму ДТП, а також незгода з даною судом оцінкою доказів винуватості ОСОБА_10 з посиланням на власну оцінку, є непереконливими.

Безпідставними є і твердження захисника, що дане кримінальне провадження побудоване на показанням свідка ОСОБА_20 , який є працівником ОСОБА_21 , а тому є зацікавленою особою.

На переконання колегії суддів, показання свідка ОСОБА_20 беззаперечно є одним із доказів вини обвинуваченого ОСОБА_22 , однак не є ключовим доказом сторони обвинувачення, який мав би остаточно вирішальний вплив на постановлення обвинувального вироку.

Так, свідок ОСОБА_20 повідомив, що в день події проїжджав по вул. Гастелло і бачив автобус "Пазік", біля якого в навприсядки стояла жінка і тримала біля вуха телефон.

Те, що в день події потерпіла перебувала на вул. Гостелло підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 , яка є дружиною обвинуваченого та повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона бачила через вікно потерпілу, яка йшла в нетверезому стані, показаннями свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні підтвердив, що на початку лютого 2021 року побачив жінку по вул. Гастелло, яка лежала на правому боку, в руках тримала телефон, з рота у неї йшла кров, а також показаннями фельдшера швидкої допомоги ОСОБА_19 , який дав показання, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він був викликаний на вул. Гастелло на дорожньо-транспортну пригоду.

Показання вказаних свідків дають можливість уявити загальну картинку розвитку події, що сталася, відображають як і де йшла потерпіла, де вона зупинилася, де її виявили після ДТП, показання свідків доповнюють одне одного та узгоджуються в деталях, зокрема як свідок ОСОБА_20 повідомив, що потерпіла тримала біля вуха телефон, так і свідок ОСОБА_16 , який виявив потерпілу відразу після ДТП, повідомив, що в руках потерпіла тримала телефон.

Сам по собі статус працівника правоохоронного органу не може свідчити про те, що ОСОБА_20 є зацікавленою особою в даному кримінальному провадженні, оскільки він як будь-які інші свідки надав суду показання про відомі йому обставинам справи. Більше того, у судовому засідання свідок ОСОБА_20 був попереджений про дачу неправдивих показань, жодної зацікавленості у провадженні свідка ОСОБА_20 , що стосується притягнення саме ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності, колегією суддів не встановлено, як і не встановлено жодних факторів, які могли б вплинути на достовірність та об`єктивність показань ОСОБА_20 під час його допиту судом у якості свідка.

Крім того, захисник ОСОБА_9 в суді першої інстанції не надав будь-яких переконливих доказів на підтвердження заінтересованості свідка ОСОБА_20 . Не наведено обґрунтованих доводів та не надано документів на підтвердження цього факту і в апеляційній скарзі захисника. При цьому захисником в апеляційній скарзі навіть не вказано мотивів, які би могли викликати сумнів у неупередженості цього свідка, а тому твердження захисника обвинуваченого слід вважати голослівними.

Незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне.

В цій частині апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 , та відхиляє їх з таких мотивів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Докази, для їх допустимості, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 86 КПК України, повинні бути отримані у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до норм ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Мета, порядок проведення та закріплення результатів слідчого експерименту визначаються положеннями ст.240 КПК України, відповідно до частини шостої якої про проведення слідчого експерименту слідчий складає протокол, де докладно зазначає умови і результати проведення слідчого експерименту.

Матеріали кримінального провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 19.03.2021 року, проведений за участі свідка ОСОБА_13 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статтям 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами та в порядку, передбаченому ст.240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту за участю свідка, та процесуальних гарантій, що виключає будь-які сумніви щодо правомірного отримання відомостей від свідка у ході проведення слідчого експерименту.

З наявного в матеріалах провадження протоколу слідчого експерименту вбачається, що він підписаний всіма учасниками слідчої дії, а саме: слідчим ОСОБА_14 , який безпосередньо проводив експеримент, статистом ОСОБА_23 , понятими ОСОБА_24 і ОСОБА_15 , а також свідком ОСОБА_13 , за результатом проведення даної слідчої дії від учасників не поступало жодних зауважень чи заперечень щодо ходу її проведення та складеного протоколу.

Надаючи оцінку зазначеному протоколу слідчого експерименту, апеляційний суд зауважує, що в протоколі як слушно звертає увагу захисник, дійсно у відповідній графі відсутній підпис свідка про попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів за ст.384 КК України та за відмову від давання показань за ст.385 КК України.

Разом з тим, із долученого до протоколу слідчого експерименту відеозапису вбачається, що перед початком даної слідчої дії слідчий роз`яснив свідку та понятим їх права та обов`язки, а також попередив свідка ОСОБА_13 про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і за відмову від дачі показань, свідок підтвердив, що йому це зрозуміло.

Відтак, формальна відсутність в протоколі слідчого експерименту підпису свідка про попередження його про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України за жодних обставин не скасовує тієї обставини, що свідок в дійсності був попереджений про таку відповідальність, що зафіксовано на відеозаписі даної слідчої дії, і така обставина не може зумовлювати недопустимості цього доказу.

Отже, апеляційний суд вважає, що з урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги, що захисник не оскаржує фактичний зміст відомостей вказаного протоколу слідчого експерименту, ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду не вказав, яким чином відсутність підпису свідка у відповідній графі протоколу слідчого експерименту позначилось на допустимості і достовірності результатів оспорюваної слідчої дії та вплинуло на законність і обґрунтованість судового рішення та вирішення справи по суті, зазначений недолік не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не ставить під сумнів допустимість цього протоколу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження захисника про те, що під час судового розгляду суд першої інстанції неправильно оцінив сукупність доказів у справі, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Крім того, як на підставу для скасування вироку місцевого суду, захисник ОСОБА_9 посилається на те, що допит експерта ОСОБА_25 , який проводив автомеханічну експертизу, було проведено в судовому засіданні за відсутності прокурора.

В цій частині колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст. 412 КПК України невід`ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За конкретних обставин даного кримінального провадження, з урахуванням того факту, що допит експерта було проведено за клопотанням сторони захисту, прокурор не заперечував в подальшому щодо проведення такого допиту у його відсутність в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, а також враховуючи, що експерт лише роз`яснював раніше ним складений висновок за результатами проведення судової експертизи обставин та механізму ДТП, жодних додаткових відомостей в суді не повідомив, апеляційний суд вважає, що вказане порушення не є істотним та жодним чином не перешкодило суду дійти безспірного висновку про винуватість обвинуваченого. Крім того, показання зазначеного експерта не були покладені судом першої інстанції в основу вироку як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 .

Додатково колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі сторона захисту належним чином не пояснила, яке значення має вищенаведене порушення та як воно могло вплинути на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні та яким чином це вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.

Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість наведених висновків апеляційного суду, як і конкретних обґрунтованих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального чи процесуального права за встановлених фактичних обставин у даній справі, подана апеляційна скарга сторони захисту не містять.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційні вимоги захисника не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року щодо ОСОБА_10 - без змін.

На ухвалу апеляційного суду, яка набирає законної сили негайно після її проголошення, учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії рішення.

Судді :